Рішення

від 25.08.2015 по справі 24/138-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2015 р.Справа № 24/138-08

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Болтенко А.Ю.

розглянувши справу

за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Харків до ФОП ОСОБА_2, м. Харків треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоний банківець", м. Харків 2. Харківська міська рада, м. Харків 3. ФОП ОСОБА_3, м. Харків 4. Реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, м. Харків 5. Департамент містобудування та архітектури Харківської обласної державної адміністрації, м. Харків 6. Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області, м. Харків про визнання права власності за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_4

відповідача - не з'явився,

першої третьої особи - Попова Н.В.

другої третьої особи - не з'явився

третьої третьої особи - ОСОБА_4

четвертої третьої особи - не з'явився

п'ятої третьої особи - Хань О.О.

шостої третьої особи - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

21.07.2008 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про визнання за нею права власності на нежитлові приміщення цокольного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 та виселення з цих приміщень фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (відповідач), яким вони самовільно зайняті. Позов мотивовано посиланням на ст. 344 Цивільного кодексу України, а також тим, що спірні приміщення позивач займала з вересня 1995 року, які у червні 2007 року надала у користування відповідачу без будь-якого документального оформлення. Відповідач відмовився на вимогу позивача добровільно звільнити зазначені приміщення, що обумовило звернення останньої з позовом до суду.

28.07.2008 року рішенням господарського суду Харківської області позов задоволено, визнано за позивачем право власності на магазин непродовольчих товарів з офісними приміщеннями (приміщення цокольного поверху №№9-13 літ. "А-5" площею 128,0 кв. м.) та салон краси (приміщення цокольного поверху №№14-27, 58-64 літ. "А-5" площею 207,6 кв. м.) та приміщення першого поверху № IVа літ. "А-5" площею 8,5 кв. м.) загальною площею 344,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з цих приміщень.

13.11.2013 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Харківської області залишено без змін.

27.01.2014 року постановою Вищого господарського суду України вказані судові рішення скасовані, справу направлено до суду першої інстанції для нового розгляду.

13.10.2014 року рішенням господарського суду Харківської області позов задоволено, визнано за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 право власності на магазин непродовольчих товарів з офісними приміщеннями (приміщення цокольного поверху №№ 9 - 13 літ "А-5" площею 128,0кв.м.) та салон краси (приміщення цокольного поверху №№ 14-27, 58 - 64 літ."А-5" площею 207,6 кв. м.) та приміщення першого поверху № IVа літ "А-5" площею 8,5 кв. м.) загальною площею 344,1 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ "А-5" та виселено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 з магазину непродовольчих товарів з офісними приміщеннями та салону краси, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 літ. "А-5".

09.02.2015 року постановою Харківського апеляційного господарського суду рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2015 року постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 року та рішення господарського суду Харківської області від 13.10.2014 року скасовано, а справу №24/138-08 направлено для нового розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.07.2015 року, справу №24/138-08 призначено до розгляду судді Погореловій О.В.

Ухвалою суду від 27.07.2015 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.08.2015 року об 11:15 год. Ухвалою суду від 12.08.2015 року розгляд справи був відкладений до 25.08.2015 року до 11:45 год.

25.08.2015 року представник позивача надав суду клопотання в якому просив суд долучити до матеріалів справи оригінал витягу з ЄДР на позивача, відповідно до якого підприємницька діяльність ФОП ОСОБА_1 припинена з 21.03.2014 року. Надане клопотання та додані до нього документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Як роз'яснено у п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду; наведене стосується й випадку подання відповідним громадянином, що був відповідачем у справі, зустрічного позову в тій же справі. У будь-якому разі у суду немає й правових підстав для застосування при цьому положень статті 25 ГПК та залучення до участі у справі як правонаступника фізичної особи - підприємця тієї ж таки фізичної особи, оскільки правонаступництво передбачає перехід прав та обов'язків від одного суб'єкта до іншого, а не зміну правового статусу однієї й тієї ж самої особи.

25.08.2015 року представник позивача надав суду клопотання, в якому просив суд витребувати у Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоний банківець" докази надання управителю чи іншим особам повноважень на представництво інтересів всіх співвласників будинку у суді, починаючи з липня 2004 року.

Надане клопотання досліджене судом та долучене до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.08.2015 року представник першої третьої особи надав суду письмові пояснення, в яких вказує на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник першої третьої особи проти задоволення позову заперечував.

Представник третьої третьої особи проти задоволення позову не заперечував.

Представники другої, четвертої та шостої третьої особи правом на участь у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідного поштового відправлення.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві. Проте ухвала суду повернута без вручення адресатові з позначкою поштового відділення "вибув".

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у Постанові Пленуму № 18 від 26 грудня 2011 року (з подальшими змінами та доповненнями) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи, у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цих норм, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та підтверджено фактичними даними, 03.08.2004 року Управлінням державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Харківської міської ради було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоний банківець", що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Відповідно до статуту, Об'єднання створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з метою забезпечення прав його членів та дотримання ними обов'язків щодо належного утримання та використання неподільного і загального майна - житлового комплексу, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

30.05.2005 року Розпорядженням Управління комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради № 636 житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 6 084,00 кв. м. було передано згідно акту від 24.03.2005 року приймання-передачі житлового комплексу з балансу Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства №1 Київського району м. Харкова та Комунального житлово-експлуатаційного підприємства №2 Київського району м. Харкова на баланс ОСББ "Червоний банківець".

У відповідності до ст.19 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку. Відповідно до цього Закону співвласники допоміжних приміщень мають право розпоряджатися ними в межах, встановлених зазначеним Законом та цивільним законодавством.

Вищезазначеним положенням Закону відповідають положення п. 3.1. Статуту Об'єднання, згідно з яким майно об'єднання складається з неподільного та загального майна: неподільне майно - неподільна частина житлового комплексу, яка складається з допоміжних приміщень, конструктивних елементів будинку, технічного обладнання, що забезпечують належне функціонування житлового будинку та приміщень у яких воно розташовано; неподільне майно перебуває у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку; неподільне майно не підлягає відчуженню.

Відповідно до п.2 ч.10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку.

За рішенням Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2004 від 02.03.2004 року допоміжні приміщення, відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру.

Згідно з ч.2 ст. 382 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Отже, аналіз положень статуту Об'єднання, рішення Конституційного Суду України, актів цивільного законодавства, дає суду підстави дійти висновку, що майно, яке в установленому законом порядку було передано на баланс ОСББ "Червоний Банківець" загальною площею 6 084 кв. м. є спільним майном власників квартир і складається з неподільного та загального майна. Неподільне майно перебуває у їх спільній сумісній власності і не підлягає відчуженню, загальне майно - у спільній частковій власності.

Згідно ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з вересня 1995 року позивач добросовісно заволоділа нежитловим приміщенням цокольного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1, літ "А-5" і продовжувала відкрито, безперервно ним володіти. За час користування нею спірними нежитловими приміщеннями і до липня 2013 року органи місцевого самоврядування, комунальні служби та мешканці житлового будинку не вчинили жодних дій щодо виселення позивача з приміщень та не зверталися до позивача з вимогою звільнити приміщення. Позивач за власні кошти самовільно реконструювала нежитлові приміщення та провела їх капітальний ремонт.

Втім, відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Відтак перебіг строку володіння за давністю спірними приміщеннями згідно з чинним законодавством розпочався з 01.01.2001 року, тобто набувальна давність могла застосовуватись лише після 01.01.2011 року. Втім, станом на час звернення у 2008 році до суду з позовом, у позивача на підставі ст. 344 ЦК України право власності виникнути не могло, оскільки не сплинуло десять років відкритого, добросовісного володіння чужим майном, тому відповідний позов був заявлений передчасно.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, спірні приміщення на час розгляду справи належать на праві власності третій особі - ФОП ОСОБА_3 Підприємець ОСОБА_3 набула право власності на нерухоме майно на підставі відплатного договору, укладеного між нею в якості покупця та позивачем у справі в якості продавця. Зазначений договір було укладено на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.09.2009 року. Разом з тим, рішення від 28.07.2008 року господарського суду Харківської області та постанова від 13.11.2013 року Харківського апеляційного господарського суду, якими визнано за позивачем право власності на спірні приміщення та виселено відповідача з цих приміщень, скасовані постановою від 27.01.2014 року Вищого господарського суду України.

Отже, враховуючи наведені законодавчі приписи, те що, позивач на час розгляду цієї справи в суді вже не займає спірні нежитлові приміщення і не використовує їх в господарській діяльності, оскільки не є ні власником ні володільцем цих приміщень, а відповідач спірні приміщення не займає, що підтвердили представники сторін в судовому засіданні, те, що право власності на спірні приміщення належить третій особі - ФОП ОСОБА_3, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.

Разом з тим, з огляду на клопотання представника позивача, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Як зазначалося вище, позивач на час розгляду цієї справи вже не займає нежитлові приміщення і не використовує їх в господарській діяльності, оскільки не є власником, ні володільцем цих приміщень. На цей час право власності зареєстровано за третьою особою ФОП ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом на право власності, яке було видано на виконання Договору купівлі-продажу, укладеного в порядку передбаченому ст.38 Закону "Про іпотеку" на виконання рішення суду та у зв'язку з проведенням реконструкції та створенням нової речі в порядку передбаченому чинним законодавством.

Як встановлено судом, під час розгляду справи №922/2805/13, про що зазначено у постанові Харківського апеляційного господарського суду від 11.12.2013 року, яка набула чинності, докази та відомості про державну реєстрацію права власності Об'єднання на нерухоме майно були відсутні і не надані на час розгляду цієї справи. В матеріалах справи також відсутні жодні документи, які б підтверджували фактичне використання та/або реалізацію Об'єднанням прав по використанню спірних приміщень, утриманню їх в робочому стані будь-яким чином.

З 1 липня 2015 року набули чинності Закон України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", яким також внесені зміни до Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Частиною 3 статті 13 "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" встановлено, "що статути об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, затверджені до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону". В матеріалах справи в наявності Статут Об'єднання затверджений Протоколом №1 від 7 червня 2014 року, який є чинним на час розгляду справи, і який не створює матеріально-правових підстав для представництва Об'єднання інтересів усіх (без виключення) співвласників будинку. З матеріалів справи вбачається, що членами ОСББ є власники 35 (тридцяти п'яти) з 60 (шістдесяти) квартир - підтверджується "Протоколом №1 учредительного собрания граждан собственников квартир дома АДРЕСА_1" від 07.06.2004 року. В матеріалах справи відсутні докази надання іншими власниками 25 квартир та нежитлових приміщень, в тому числі і ОСОБА_3 яка є власником спірних нежитлових приміщень, а також інших нежитлових приміщень 1-го поверху (№ 2-1, 2-2, 2-4, 2-6, 2-7, 2-8, 2-9, 2-10, 2-11 площею 82,6 кв.м.) жодних повноважень ОСББ на представництво належних їм прав та охоронюваних законом інтересів, в тому числі і щодо представництва їх інтересів у господарському суді.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази прийняття співвласниками житлового будинку (в порядку, передбаченому наведеним Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку") будь-якого рішення щодо спірних приміщень.

Із матеріалів справи вбачається також, що членами Об'єднання є власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких становить близько 50 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку, що унеможливлює прийняття ними будь-яких рішень щодо управління багатоквартирним будинком. Оскільки Законом України №2866-ІІІ в редакції, що діє на час розгляду справи, рішення вважається прийнятим зборами співвласників, якщо за нього проголосували власники квартир та нежитлових приміщень, площа яких разом перевищує 75 відсотків загальної площі всіх квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

За таких фактичних обставин та приписів чинного на цей час законодавства, починаючи з 01 липня 2015 року Об'єднання не є належним чином уповноваженою особою на здійснення представництва (у тому числі - у господарському суді) прав та інтересів всіх співвласників житлового будинку, розташованого за адресою АДРЕСА_1, літ. "А-5".

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 31.08.2015 р.

Суддя О.В. Погорелова