Постанова

від 18.08.2015 по справі 2а/0270/3355/11

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 серпня 2015 р. Справа № 2а/0270/3355/11

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Боровської Т.А.

представників позивача: Князєва В.В., Князєва Р.В.

представника відповідача: Черпітяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю колективної телефонної компанії "Веко"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з Вищого адміністративного суду України на новий розгляд надійшла адміністративна справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю колективної телефонної компанії "Веко" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003391530/0 від 12.04.2010 року.

Протокольною ухвалою суду від 13.08.2015 року неналежного відповідача Державну податкову інспекцію в м. Вінниці замінено на належного - Вінницьку об'єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Вінницькій області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно за наслідками перевірки, результати якої відображені в акті № 426/15-212, сформовано податкове повідомлення-рішення від 12.04.2010 року, яким позивачу нараховано штрафну санкцію в сумі 23167,61 грн. за несвоєчасну сплату самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Окремо зазначили, що вказане податкове повідомлення-рішення є неповним, оскільки сума нарахованих штрафних санкцій не відповідає фактичній податковій заборгованості позивача перед бюджетом за березень-квітень 2009 року, яка склалась протягом граничних строків, визначених п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин. Також пояснив, що нарахування ТОВ КТК "Веко" штрафних санкцій є протиправним, оскільки відповідачем самостійно змінено призначення платежу коштів, які сплачені відповідачем за поточними зобов'язаннями.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю колективна телефонна компанія "Веко" зареєстрована виконавчим комітетом Вінницької міської ради 04.08.1996 року за адресою: м. Вінниця, вул. Карла Маркса, 24, код ЄДРПОУ 23107433.

Вінницькою ОДПІ 07.04.2010 року проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку ТОВ КТК "Веко" щодо своєчасності сплати самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Результати перевірки оформлені актом № 426/15-212 від 07.04.2010 року, згідно якого встановлені порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в результаті чого підприємством несвоєчасно сплачено самостійно узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зазначену в податковій декларації з податку на додану вартість на загальну суму 46 335,21 грн. (а.с. 11).

На підставі акту перевірки у відношенні позивача прийнято податкове повідомлення-рішення № 426/15-212 від 12.04.2010 року (а.с. 8).

Даним рішенням до позивача застосовано штрафні санкції, у зв'язку із порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання в розмірі 46335,21 грн. терміном понад 91 календарного дня на суму 23167,61 грн., у тому числі:

- 295 календарних днів на прострочену заборгованість за березень у сумі 38340,21 грн. та нарахування на дану заборгованість штрафних санкцій у розмірі 50% від суми заборгованості, що становить 19170,11 грн.;

- 268 календарних днів на прострочену заборгованість за квітень у сумі 7995,00 грн. та зарахування на дану заборгованість штрафних санкцій у розмірі 50% від суми заборгованості, що становить 3997,50 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон №509) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, функції органів державної податкової служби передбачені статтями 8-10 Закону №509, і до них, зокрема відноситься здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів, проведення перевірки фактів приховування і заниження сум податків та зборів (обов'язкових платежів) у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України, проведення за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю перевірок своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів в порядку, встановленому законом.

Для реалізації вказаних функцій, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України мають, відповідно до пункту 1 частини першої статті 11 Закону №509 право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Як свідчать матеріали справи, за наслідками проведеної перевірки, результати якої оформлені актом від 07.04.2010 року ДПІ у м. Вінниці 12.04.2010 року у відношенні позивача прийнято податкове повідомлення-рішення форми Ш №0003391530/0, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі 23167,61 грн. за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" (а.с. 8).

Відповідно п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі - Закон № 2181), що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Підпункт 5.3.1 п. 5.3. ст. 5 Закону 2181 передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Пункт 5.1. ст. 5 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Згідно п.п. 5.4.1. п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п. 17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Судом встановлено, що наслідком застосування вказаних штрафних санкцій до позивача є часткова сплата боргу з податку на додану вартість. Зокрема, з урахуванням періодичної часткової сплати податкового зобов'язання, що виникло на підставі поданої декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року у сумі 44648 грн. та декларації за квітень 2009 року у сумі 7995 грн.

Як свідчать матеріали справи, сплата самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачем здійснювалась наступним чином: за березень 2009 року згідно платіжного доручення від 30.04.2009 року № 67 в сумі 1650 грн. (тобто в межах граничного строку); згідно платіжного доручення від 08.05.2009 року №70 у розмірі 600,00 грн. (т. 1 а.с. 41-41а). За квітень 2009 року відповідно до платіжних доручень № 93 від 28.05.2009 року в сумі 600 грн. та № 136 в сумі 1090 грн., № 8 від 24.06.2009 року в сумі 440 грн., № 10 від 10.06.2009 року в сумі 834 грн. Вказані податкові зобов'язання сплачені позивачем частково, що не заперечувалась ним під час судового засідання.

Разом з тим, видаткові касові ордери та акти про спрямування готівки у рахунок погашення податкового боргу (т. 1 а.с. 66-82) свідчать, що остаточна сума вказаних податкових зобов'язань сплачена внаслідок зміни податковим органом призначення платежу перерахованих відповідачем коштів за інші періоди.

Відповідно до чинного на момент виникнення спірних правовідносин Закону № 2181 податкові органи не уповноважені на власний розсуд змінювати призначення податкового платежу.

Згідно абз. 3 пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 цього ж Закону, стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, Порядок вилучення готівки у платника податків, який має податкову заборгованість, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 1998 року № 940, втратив чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2006 року № 421.

Таким чином, внаслідок дій щодо зміни призначення податкового платежу ТОВ КТК "ВЕКО", податковим органом безпідставно спрямовано готівку даного платника податків у рахунок погашення його податкових зобов'язань з податку на додану вартість за березень-травень 2009 року, що має наслідком невірного визначення податкового зобов'язання як узгодженого та сплаченого із затримкою граничного строку його сплати.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що посадові особи Вінницької ОДПІ діяли в порушення наданих їм законодавством повноважень та не у спосіб, визначений Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове повідомлення-рішення № 0003391530/0 від 12.04.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ст. ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем надано достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, натомість відповідачем не наведено доводів правомірності прийнятого рішення, відтак адміністративний позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0003391530/0 від 12.04.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю колективної телефонної компанії "Веко" 1 грн. 70 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович