Рішення

від 01.09.2015 по справі 2-6223/10

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-6223/10

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2010 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Плавича І.В.,

при секретарі - Бабаєвій З.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні вказаного складу суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги сторона позивача вказувала, що на підставі певних документів, власником квартири під АДРЕСА_1 у місті Одесі є ОСОБА_2

При цьому, з метою поліпшення житлово-побутових умов проживання та забезпечення перебування нерухомості в належному технічному стані, позивачем ОСОБА_2 власними силами й за власний рахунок було виконано певних будівельних та ремонтно-відновлювальних робіт по об'єкту, наслідком яких явилось збільшення загальної площі квартири з 55,9кв.м. до 74,3кв.м.

Однак, як посилалась позивач, відповідач невмотивовано не визнає її майнових прав ані на придбані останньою будівельні матеріали, ані на дане відремонтоване приміщення загалом, посилаючись на ті факти, що вказані заходи здійснювались особами сумісно, у зв'язку з чим ОСОБА_3 вбачає, що також набула право власності на відповідну ідеальну частку спірної нерухомості.

Як свідчила ОСОБА_2, наведені обставини викликають виникнення значних перешкод в належному й повному користуванні особою цією власністю, у зв'язку з чим позивач і звернулась в суд з відповідним позовом.

У відкритому судовому засіданні ОСОБА_2 цілком підтримала заявлені позовні вимоги, просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3 у відкрите судове засідання не з'явилась, повідомлялась судом про розгляд справи, причини неявки суду не відомі, але від особи на адресу суду надійшла заява про визнання даного позову й незаперечення проти його задоволення, яка була долучена до матеріалів справи.

В силу ст. 174 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Таким чином, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 від позову не відмовилась, а відповідач вимоги визнала у повному обсязі, про що свідчить надана суду письмова заява, суд зважав можливим ухвалити рішення про задоволення цього позову.

Разом з тим, згідно ст. 224 ч.1 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, у зв'язку з неявкою повідомленої відповідача по даній цивільній справі, врахувавши думку сторони позивача, суд зважав можливим розглядати справу в заочному порядку, постановивши про викладене відповідну ухвалу.

Під час судового розгляду справи було встановлено, що згідно Договору дарування квартири від 30 квітня 2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горецькою В.М., зареєстрованого в реєстрі за №4148, власником квартири під АДРЕСА_1 у місті Одесі, загальною площею 55,9кв.м., є ОСОБА_2.

Право приватної власності за вказаним правовстановлюючим документом було належним чином зареєстроване в КП «ОМБТІ та РОН», що підтверджується відповідною відміткою підприємства на самому договорі, датованою 04 травня 2001 року.

Після набуття права власності на вказану квартиру, а також його державної реєстрації, з метою поліпшення житлово-побутових умов проживання та забезпечення перебування нерухомості в належному технічному стані, позивачем ОСОБА_2 власними силами й за власний рахунок було виконано певних будівельних та ремонтно-відновлювальних робіт по об'єкту, наслідком здійснення яких явилось збільшення загальної площі квартири з 55,9кв.м. до 74,3кв.м.

Як встановив суд, вказані заходи здійснювались позивачами при узгодженні з співвласниками відповідного житлового багатоквартирного будинку, що підтверджується заявами ОСОБА_1 (кв. 21), ОСОБА_5 (кв.23), ОСОБА_6 (кв.28).

Технічна характеристика нерухомості після виконання згадуваних робіт наводиться в Технічному паспорті, складеному інженерами КП «ОМБТІ та РОН» під реєстровим номером 101доп-4-1846 від 14 червня 2010 року. Згідно документу, дана квартира на теперішній час характеризується загальною площею 74,3кв.м., в тому числі - житловою площею 37,6кв.м., та підсобною площею 36,7кв.м. та складається з: 1 - коридору, площею 8,8кв.м.; 2 - житлової кімнати, площею 12,7кв.м.; 3 - вбудованої шафи, площею 0,7кв.м.; 4 - житлової кімнати, площею 10,7кв.м.; 5 - житлової кімнати, площею 14,2кв.м.; 6 - туалету, площею 0,9кв.м.; 7 - ванної, площею 2,0кв.м.; 8 - кухні, площею 5,9кв.м.; 9 - веранди, площею 18,4кв.м.

На підтвердження дотримання вимог діючих будівельно-технічних, архітектурних, протипожежних, санітарних та екологічних норм й приписів при здійсненні реконструкційно-будівельних заходів по квартирі, чого вимагає ст. 376 ЦК України, позивач ОСОБА_2 посилалась на складений за її замовленням Технічний висновок №04-2010-АР про можливість подальшої експлуатації веранди квартири АДРЕСА_1 у місті Одесі, складений спеціалістами ТОВ «Бисс-Плюс» (Державна ліцензія серії АБ №205206), з якого випливає, що відповідне приміщення відповідає існуючим санітарно-епідеміологічним, протипожежним, будівельним та технічним нормам у зв'язку з чим спеціалістами була встановлена об'єктивна конструкторська, інженерно-технічна можливість його експлуатації. Документація присутня у справі.

Згідно ст. 317 ч.ч.1,2 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. В той же час, відповідно до ст. 319 ч.ч.1,2 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як наводить ст. 328 ч.ч.1,2 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи викладене, судом не вбачається неправомірності в набутті ОСОБА_2 права власності на квартиру під АДРЕСА_1 у місті Одесі.

Як регламентує ст. 382 ч.1 ЦК України, квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

У відповідності до положень ст. 383 ч.2 ЦК України, власник квартири може за своїм розсудом здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданої йому для використання як єдине ціле, за умови, що ці зміни не приведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку й не порушує санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Спираючись на вказану норму закону, судом не встановлено порушень базового цивільного закону в діях ОСОБА_2 стосовно виконання згаданих ремонтно-реконструкційних, будівельних робіт й визнається право останньої на їх здійснення.

Як чітко наголошує ст. 321 ч.1 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зважаючи на вимоги ОСОБА_2, судом не отримано будь-яких доказів, що б свідчили про наявність правових підстав для невизнання права власності позивача з боку відповідача ОСОБА_3 на згадувані приміщення.

На підставі регламентації, наведеної в ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Проте, у законі нічого не йдеться про той факт, якими саме доказами власник повинен підтверджувати належність йому майна на праві власності. Крім того, з закону випливає принцип презумпції добросовісного володіння майном, зазначаючи, що воно вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Таким чином, ураховуючи вищенаведене й на підставі діючого цивільного законодавства України, зважаючи на виготовлену спеціалістами інженерно-технічну документацію, суд вбачає можливим, на вимогу позивача, визнати за особою право приватної власності на згадуване приміщення квартири.

При цьому, згідно ст. 182 ч.ч.1,2 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.

Згідно п.10 Додатку 1 до п.2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, правовстановлюючими документами, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна являються рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності.

Як чітко встановлює п.3.5 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07 лютого 2002 року, реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлювальним документам. Забороняється тлумачення прав реєстратором або самостійне внесення ним змін до відомостей про заявлені права власності.

За викладених обставин, задовольняючи даний позов, суд вбачає доцільним довести до відома заінтересованих осіб, що рішення суду про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, яке у встановленому процесуальним законом порядку набрало законної сили, підлягає обов'язковій державній реєстрації та є безпосередньою підставою для внесення відповідних відомостей до реєстру прав власності на нерухоме майно з боку повноважних осіб КП «ОМБТІ та РОН».

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 57, 60, 79, 88, 174, 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218, 224, 225, 226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_2 право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 у місті Одесі, загальною площею 74,3кв.м., в тому числі - житловою площею 37,6кв.м., та підсобною площею 36,7кв.м., яка складається з: 1 - коридору, площею 8,8кв.м.; 2 - житлової кімнати, площею 12,7кв.м.; 3 - вбудованої шафи, площею 0,7кв.м.; 4 - житлової кімнати, площею 10,7кв.м.; 5 - житлової кімнати, площею 14,2кв.м.; 6 - туалету, площею 0,9кв.м.; 7 - ванної, площею 2,0кв.м.; 8 - кухні, площею 5,9кв.м.; 9 - веранди, площею 18,4кв.м.

Рішення суду в частині визнання права власності підлягає державній реєстрації.

Рішення суду є безпосередньою підставою для державної реєстрації КП «ОМБТІ та РОН» права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 у місті Одесі, загальною площею 74,3кв.м., в тому числі - житловою площею 37,6кв.м., та підсобною площею 36,7кв.м., яка складається з: 1 - коридору, площею 8,8кв.м.; 2 - житлової кімнати, площею 12,7кв.м.; 3 - вбудованої шафи, площею 0,7кв.м.; 4 - житлової кімнати, площею 10,7кв.м.; 5 - житлової кімнати, площею 14,2кв.м.; 6 - туалету, площею 0,9кв.м.; 7 - ванної, площею 2,0кв.м.; 8 - кухні, площею 5,9кв.м.; 9 - веранди, площею 18,4кв.м. - за ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 - після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ст. 295 ч.4 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Головуючий: