Постанова

від 25.10.2006 по справі 05-16-08/930

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

05-16-08/930

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

25.10.06 р.                                                                                                    № 05-16-08/930                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Фаловська  І.М.

                                                                                                         Рибченко А.О.

при секретарі судового засідання Огієнко В.О.

за участю представників сторін та третіх осіб:

згідно протоколу судового засідання

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” на рішення господарського суду Черкаської області від 13.06.2006 року

у справі № 05-16-08/930 (суддя Швидкий В.А.)

за позовомМалого приватного підприємства „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК”

доВідкритого акціонерного товариства „Черкаське управління механізації будівництва”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаЧеркаське обласне кооперативно-державне об'єднання по агропромисловому будівництву „Облагробуд”

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області

провизнання права власності на майно

таза зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Черкаське міське управління механізації будівництва ”до                  Малого приватного підприємства „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК”про                визнання договору недійсним

встановив:

Мале приватне підприємство „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” (далі –позивач) звернулося до господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Черкаське управління механізації будівництва” (далі –відповідач) про визнання права власності на будівлі –гараж, кузню, склад по вул. Сурікова, 12.

Відкрите акціонерне товариство „Черкаське управління механізації будівництва” звернулося до господарського суду Черкаської області із зустрічним позовом до Малого приватного підприємства „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.05.1998 року.

МПП „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” до прийняття рішення у справі в порядку ст. 22 ГПК України заявою (т. 1 а. с. 118) уточнило позовні вимоги та просило визнати право власності на такі об'єкти: кислотна під літерою „Г-2”, кузню під літерою „Д-1” та майстерню під літерою „В”.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 01.04.2005 р. (т. 1 а. с. 95) в порядку ст. 27 ГПК України за ініціативою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області та Черкаське обласне кооперативно-державне об'єднання „Облагробуд”.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.06.2006р. у справі № 05-16-08/930 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено, визнано недійсним договір купівлі –продажу від 11.05.1998р. та додатки до нього з моменту укладання.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийняти нове рішення про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову, оскільки місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Відповідно до ст.98 ГПК України за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” Київським міжобласним апеляційним господарським судом, ухвалою від 12.07.2006р. порушено апеляційне провадження у справі № 05-16-08/930.

Згідно Розпорядження голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 06.09.2006р. розгляд справи здійснюється у іншому складі колегії суддів: головуючий суддя Андрейцева Г.М., судді Рибченко А.О., Фаловська І.М.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від  06.09.2006р. розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представників відповідача, третіх осіб.

Ухвалою В.о. Голови суду від 12.09.2006р. продовжено строк апеляційного провадження по справі.

Під час апеляційного провадження представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача у відзиві на апеляційну скаргу частково погоджується з апеляційною скаргою та вважає, що рішення місцевого господарського суду необхідно частково змінити та дослідити факт пропуску строку позовної давності, застосувати наслідки недійсності угоди.

В судовому засіданні 20.09.2006р. оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.

11.10.2006р. представником позивача подано заяву про відвід головуючого судді Андрейцевої Г.М. від розгляду справи, яка ухвалою заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.10.2006р. залишена без задоволення.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 16.10.2006р. розгляд справи призначений на 25.10.2006р.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та відповідача в судове засідання не з'являлися, про причини неявки суд не повідомили, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду.  Неявка представників третіх осіб та неподання ними письмових пояснень щодо скарги  не перешкоджає її розгляду по суті; ухвалами суду не було визнано явку учасників провадження обов'язковою, у справі достатньо матеріалів  для розгляду апеляційної скарги по суті згідно ст. ст. 75, 96, 99 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку про  скасування рішення з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний   доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, між МПП „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” та Управлінням механізації будівництва об'єднання „Черкасоблагробуд” (перетворено у Відкрите акціонерне товариство „Черкаське управління механізації будівництва” і є його правонаступником згідно п. 2.3 Статуту –том 1, а.с. 44) укладено договір купівлі-продажу б/н від 11.05.1998 р. (т. 1 а. с. 8), згідно умов якого відповідач передає, а позивач приймає у власність приміщення гаражу з прилеглою територією за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 12. Згідно доповнення до договору від 11.05.1998 р. (т. 1 а. с. 10) позивач за первісним позовом зобов'язався придбати кузню та склад.

Загальна вартість об'єктів нерухомості згідно договору б/н від 11.05.1998 р. та доповнень до нього становить 44 000 грн., які покупцю слід сплатити до кінця 1999 року.

Відповідач за накладною № 55 від 18.11.1999 р. та актом № 1 приймання-передачі основних засобів від 18.11.1999 р. (т. 1 а. с. 11-12) передав позивачу у власність приміщення гаража, кузню та склад, які в подальшому змінили назви на кислотну літера Г-2, кузню літера Д-1, та майстерню В, які розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Сурікова, 12, що підтверджується довідкою № 224 від 16.12.2004 р. (т. 1 а. с. 40).

Протягом 1998 -1999 років позивач за первісним позовом перерахував відповідачу кошти на загальну суму 39 779 грн., що підтверджується виписками банку (т. 1 а. с. 17-19, 21-23, 25-31, 33), та передав згідно накладної № 134 від 15.09.1998 р. дизпаливо в кількості 1 941 літри на суму 1 021 грн., оскільки за умовами спірного договору купівлі-продажу та доповнень до нього розрахунок може проводитись як коштами, так і товарно-матеріальними цінностями.

Між сторонами укладено договори бартеру товарів б/н від 09.03.1999 р. та 29.09.1999 р. (т. 1 а. с. 127-128). За спірним договором купівлі-продажу можна було розраховуватися як коштами, так і товаром за згодою сторін.

В п. 1.1. договору бартеру від 09.03.1999 р. вказано, що цей договір укладено на доповнення до договору купівлі-продажу від 11.05.1998 року. Договір від 29.09.1999 р. такого застереження не містить, але його предметом є розрахунок за гараж, що відповідає змісту договору від 11.05.1998р.

За вказаними договорами бартеру позивач за первісним позовом згідно накладних  № 23 від 09.03.1999 р. та № 139 від 30.09.1999 р. (т. 1 а. с. 24, 32) передав відповідачу за первісним позовом пластини акумуляторні в кількості 1 920 штук на суму 2 000 грн. та акумулятори 6 ст.-182 в кількості 4 штуки на суму 1200 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 ЦК України якщо цивільні  відносини  виникли  раніше  і  регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, до правовідносин між сторонами застосовуються положення ЦК УРСР та відповідних нормативно-правових актів, що були чинні на час укладення та виконання спірних договорів.

Згідно ч.1 ст. 128 ЦК Української РСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що кислотна літера Г-2, кузня літера Д-1, та майстерня В, які розташовані за адресою: м.Черкаси, вул. Сурікова,12, перебувають у володінні й користуванні позивача.

Зважаючи на існування договору купівлі-продажу від 11.05.1998р., який виконано обома сторонами повністю (товар передано, кошти сплачено), колегія суддів вважає, що у позивача виникло право власності на придбані ним приміщення кислотної літера Г-2, кузні літера Д-1, та майстерні В.

Згідно ч.2 ст. 48 Закону України «Про власність», власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і відшкодування завданих цим збитків.

В зв'язку з тим, що в даний час право власності на приміщення кислотної літера Г-2, кузні літера Д-1, та майстерні В оформлені в органах бюро технічної інвентаризації за відповідачем і відповідач не визнає права власності на зазначені об'єкти за позивачем, пропонує йому повторно купити їх, то на правовідносини сторін розповсюджується також дія Цивільного кодексу України.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

Отже, колегія суддів прийшла до висновку про те, що позовні вимоги позивача по первісному позову є правомірними, обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 11.05.1998 року.

Правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше. (п.п.6, 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Оскільки договір купівлі –продажу укладений сторонами 11.05.1998р., то строк пред'явлення позову про визнання його недійсним сплинув 11.05.2001р. Тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення ЦК Української РСР.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу (ст. 76 ЦК УРСР).

Як вбачається з матеріалів справи (том 1, а.с.64) позивач у зустрічному позові вказує, що він дізнався  про існування договору купівлі-продажу від 11.05.1998р. лише з позовної заяви позивача.

Зазначене твердження колегією суддів не береться до уваги, оскільки спростовується матеріалами справи. Зокрема, тим фактом, що на виконання договору позивачем вчинялися дії, які підтверджують його визнання та виконання, про що свідчать акт №1 прийомки-передачі основних засобів від 18.11.1999р.; подання до Черкаського обласного кооперативно-державного об'єднання по агропромисловому будівництву «Облагробуд»на дозвіл щодо укладення договору (том 1, а.с.13); прийом коштів та товарів від позивача; лист відповідача міському голові м.Черкаси № 14 від 26.01.2004р. про внесення змін до документів по відведенню земельної ділянки у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу від 11.05.1998р. з позивачем (том 1, а.с.39).

В силу ст. 73 ЦК УРСР зміна строків позовної давності і порядку їх обчислення угодою сторін не допускається.

Згідно ст. 75 ГПК України, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (ст. 80 ЦК УРСР).

У випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні дока зів установить, що право позивача, про захист якого він просить, порушено і строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі ст. 80 ЦК УРСР ухвалює рішення, яким відмовляє в позові у зв'язку із закінченням строку давності, а при визнанні причини пропуску цього строку поважною порушене право має бути захищене.

Вимога щодо визнання угоди недійсною як випадок, на який не поширюється позовна давність, як Цивільним кодексом УРСР, так і іншим чинним законодавством не передбачена.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України). Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).  

Відповідачем не надано суду клопотання про поновлення строку позовної давності, не зазначено поважних причин для його поновлення,  не надано доказів на підтвердження зазначених обставин.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 13.06.2006 року у справі № 05-16-08/930 прийнято при невідповідності висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неповному з'ясуванні обставни, що мають значення для справи, неправильному застосуванні норм матеріального права а тому підлягає скасуванню, а апеляційна скарга –задоволенню.

Керуючись ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,  

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” задовольнити.

2. Рішення господарського суду Черкаської області від 13.06.2006р. у справі № 05-16-08/930 скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

Первісний позов задовольнити повністю.

Визнати за Малим приватним підприємством „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” (м.Черкаси, вул.Смілянська,149, код 21384269) право власності на кислотну літера Г-2, кузню літера Д-1, та майстерню В, які розташовані за адресою: м.Черкаси, вул. Сурікова,12.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкаське управління механізації будівництва»(м.Черкаси, вул. Сурікова,12, код 01352669) на користь Малого приватного підприємства „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” (м.Черкаси, вул.Смілянська,149, код 21384269)  – 440 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору купівлі –продажу від 11.05.1998 року відмовити повністю.

Видати накази після набранням рішення законної сили.

4. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Черкаське управління механізації будівництва»(м.Черкаси, вул. Сурікова,12, код 01352669) на користь Малого приватного підприємства „Лізингово-іноваційна компанія „ЛІК” (м.Черкаси, вул.Смілянська,149, код 21384269) 220 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

5. Доручити господарському суду Черкаської області видати накази.

6. Справу № 05-16-08/930 повернути до господарського суду Черкаської області.

Головуючий                                                                                Андрейцева  Г.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Фаловська  І.М.

                                                                                                         Рибченко А.О.