Постанова

від 20.08.2015 по справі 802/1386/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

20 серпня 2015 р. Справа № 802/1386/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

секретаря судового засідання: Арутюнян З.С.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці

адміністративну справу за позовом

сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія"

до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія» звернулося до суду з адміністративним позовом, з вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області №0000022200 «форми «Р» від 17.01.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 296400 грн., за основним платежем та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 379492,66 грн. та №0000032200 від 17.01.2015 «форма «В4» про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 86414грн.. Позивач вказав, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки СТОВ «Мрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.11 року по 30.09.14 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.11 року по 30.09.2014 року відповідачем складено акт №416/22/03728162 від 24.12.2014 року про порушення товариством, зокрема, п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями); п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 200 Податкового кодексу України, п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України, п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України, п.209.7 ст.209 Податкового кодексу України, п.209.17 ст.209 Податкового кодексу України.

В результаті чого, за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014 року за загальною декларацією з ПДВ (податок що підлягає сплаті до бюджету): знижено податок на додану вартість перевіреному періоді на загальну суму 296400 грн., в тому числі, заниження рядка 25 за липень 2013 року - 296400 грн.; занижено залишок від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду за вирахування суми податку, яка підлягає сплаті до державного бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядка 24) за червень 2014 року в сумі 86414 грн.; за скороченою декларацією з ПДВ (податок що підлягає перерахуванню на спеціальний рахунок); завищена сума податку на додану вартість, що підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства в розмірі 275113 грн., в тому числі, за липень 2013 року на суму 2937 грн., за вересень 2013 року на суму 109312 грн., та за жовтень 2013 року на суму 161864 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) (ряд. 24) за вересень 2014 року на суму 86414 грн.; використано не за цільовим призначенням суми податку на додану вартість, які акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банках та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів всього в сумі 20379,66 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки Жмеринською ОДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000022200 «форми «Р» від 17.01.2015 та №0000032200 від 17.01.2015 «форма «В4», а на думку платника податків, є протиправними і такими, що підлягають скасуванню. Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, актом перевірки СТОВ «Мрія» подано скарги до Головного управління ДФС у Вінницькій області №25 від 29.01.2015 року та №82 від 19.03.2015 року, які за результатами розгляду залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення без змін.

Зокрема, позивач вважає, що висновки податкового органу не підтверджуються фактичними обставинами та нормами чинного законодавства, а відтак не можуть бути підставою для прийняття рішення про донарахування грошових зобов'язань. Також позивач зазначає, що ним, правомірно було віднесено суми податку на додану вартість по передоплатах за сільськогосподарську продукцію власного виробництва до діяльності в сфері сільського господарства (декларація ПДВ 0121) за договором поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва з ПІІ «Сєрна. СТОВ «Мрія» не погоджується з твердженням, що суми податку на додану вартість, які акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів внаслідок оплати орендної плати за землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності використовувались не за цільовим призначенням.

У судовому засіданні представники позивача повністю підтримали заявлені позовні вимоги та надали пояснення згідно з наведеними у позовній заяві обґрунтуваннями, просять суд адміністративний позов задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги повністю заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Вважають, що при проведенні позапланової виїзної перевірки СТОВ «Мрія» і прийнятті оскаржуваних рішень Жмеринської ОДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства та в межах своїх повноважень як контролюючого органу, а тому, адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення сторін, оцінивши інші докази, які є у справі, суд доходить висновку, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити, з огляду на таке.

Встановлено, що СТОВ «Мрія» зареєстроване 04.03.2000 року в Шаргородській районній адміністрації, свідоцтво про державну реєстрацію від 14.02.2000 року №040512180010026 (код ЄДРПОУ 03729807); Взяте на податковий облік 04.03.2000 року Шаргородським відділенням Жмеринської ОДПІ за №0086; індивідуальний податковий номер - 03729802267, зареєстрований платником ПДВ з 10.07.1997 року.

На підставі направлень №23, №24, №25 від 09.12.2014., виданих Жмеринською ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області згідно з ст. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 глави 8 розділу 2 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. та відповідно до наказу Жмеринської ОДПІ від 08.12.2014 р. №110, проведена позапланова виїзна перевірка СТОВ «Мрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011р. по 30.09.2014 р, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2014.

За результатами перевірки складено акт №416/22/03728162 від 24.12.2014 р., яким зроблено висновки про порушення позивачем вимог (а.с. 15-66, т.1): п. 187.1 ст. 187, п.198.6 ст.198, ст. 200, п.209.2, п.209.6, п.209.7, п.209.17 ст.209 ПК України, внаслідок чого, збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів за період 01.10.2011 р. по 30.09.2011 р. на суму 296400 грн. за основним платежем та 379492,66 грн. за штрафними санкціями.

- п.198.6 ст.198, п.209.2, п.209.6, п.209.7, п.209.17 ст. 209 ПК України, внаслідок чого, зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 86414 грн..

Не погодившись з вищевказаними висновками, позивач подав заперечення на акт перевірки №416/22/03728162 від 24.12.2014 р., за наслідками розгляду яких, Жмеринська ОДПІ повідомила про залишення результатів перевірки без змін (лист № 240/М/10/22-018 від 15.01.2015 р.). (а.с.87-94, т.1)

Крім того, 17.01.2015 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000022200 (форма «Р» ), яким СТОВ «Мрія» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 296400,00 грн. за основним платежем і нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 379492,66 грн., та №0000032200 ( форми «В4»), про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 86414,00 грн. ( а.с.13-14, т.1).

Не погодившись з такими рішеннями, 29.01.2015 р. позивач в порядку адміністративного оскарження, подав первинну скаргу до ГУ ДФС у Вінницькій області, за результатами розгляду якої прийнято рішення №121/10/02-32-10-04 від 05.03.2015 р. про залишення без змін податкові повідомлення-рішення Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 17.01.2015 р. №0000022200 (форма «Р»), про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 296400,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 379492,66 грн., та №0000032200 ( форми «В4»), про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 86414,00 грн., а скаргу без задоволення. (а.с.95-103, 104-113, т.1).

Не погодившись із рішенням ГУ ДФС у Вінницькій області, 19.03.2015 позивач подав повторну скаргу до Державної фіскальної служби України, за результатами розгляду якої, прийнято рішення №9583/6/9999.10-01-01-25 від 05.05.2015 про залишення без задоволення скарги СТОВ «Мрія» (а.с. 114-123, т.1).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення суб'єкта владних повноважень №0000022200 (форма «Р» ), яким СТОВ «Мрія» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 296400,00 грн. за основним платежем і нараховано штрафні (фінансові) санкції на суму 379492,66 грн., та №0000032200 ( форми «В4»), про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 86414,00 грн. є предметом спору у цій адміністративній справі. Надаючи їм правову оцінку, суд керується наступними мотивами.

Як вбачається з акту перевірки №416/22/03728162 від 24.12.2014, на формування показників у поданих позивачем деклараціях з ПДВ за період з 01.10.2011 по 30.09.2014 здійснено операції з продажу продукції рослинництва власного виробництва. При цьому, відповідачем встановлено, що СТОВ «Мрія» в 2013 році засіяно кукурудзу площею 272 га та зібрано врожай 2013 в кількості 1773 т. Реалізацію кукурудзи товариство здійснювало на внутрішньому та зовнішньому ринках, станом на 01.01.2014 залишки кукурудзи за даними бухгалтерського обліку становлять 1030т., станом на 30.09.2014 р. залишки кукурудзи врожаю 2013 р. становлять 82т. Таким чином, СТОВ «Мрія» не виконало умов договору від 05.07.2013 р. №IP18/13 F щодо поставки кукурудзи врожаю 2013 р. власного виробництва, а тому оподаткування операцій податком на додану вартість з отримання (повернення) оплати за договором від 05.07.2013 р. №IP 18/13F з ПІІ «Сєрна» здійснюється за загальними правилами оподаткування та відображення в Податковій декларації з податку на додану вартість « 0110 Загальна». СТОВ «Мрія» завищило податкові зобов'язання по податковій декларації з податку на додану вартість 0121 спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства за липень 2013 р., що подано 20.08.2013 р. №9051791360 в сумі 296400 грн.

Разом із тим, визначальним у даному публічно-правовому спорі є питання щодо правомірності віднесення позивачем сум податку на додану вартість за операціями з отримання передоплати (авансу) за сільськогосподарську продукцію власного виробництва до податкової декларації з податку на додану вартість (скорочена), оскільки, на думку контролюючого органу, платник податків, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, вправі залишати у своєму розпорядженні податок на додану вартість лише за фактом поставки сільськогосподарської продукції.

Відтак, надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам сторін суд зазначає, що відповідно до пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі, продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Дана норма визначає дату виникнення податкових зобов'язань, що по операціях постачання визначається за першою подією. Договір поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва (кукурудзи для кормових потреб) був укладений між СТОВ «Мрія» та ПІІ «Сєрна» 05.07.2014. Протягом липня 2013 ПІІ «Серна» проведено попередню оплату згідно даного договору законтрактованої сільськогосподарської продукції. В зв'язку з цим, підприємство виписало податкові накладні на вказану передоплату по першій події, а саме, по даті попередньої оплати, тобто, по даті зарахування коштів на банківський рахунок підприємства, та відповідно відобразило їх в періоді виписки в звітності з ПДВ. (а.с.220-223, т.1).

Відповідно до умов визначеного договору поставки від 05.07.2014 р., укладеного між СТОВ «Мрія» та ПІІ «Сєрна», предметом договору поставки є кукурудза для кормових потреб (п.1.1 договору) власного виробництва (п.1.2 договору), що цілком відповідає умовам, визначеним нормами п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України.

Так, сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Згідно до п.209.7. ст. 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримано в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.7 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку - суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.

Також відповідачем не надано аргументів, що дане підприємство не відповідає вищевказаному визначенню «сільськогосподарського підприємства», а тому, цілком правомірно в перевіряємому періоді є платником спеціального режиму оподаткування.

В силу положень пункту 209.2. ст. 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку, для інших виробничих цілей. Дана норма встановлює порядок використання сум податку на додану вартість в рамках діяльності в сфері сільського господарства, тобто, в рамках спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, визначеного ст. 209ПК України. При цьому, до діяльності в сфері сільського господарства, а відповідно до спеціального режиму оподаткування відносяться, зокрема, виробництво продукції рослинництва (п.209.15.2, п.209.17.1 ПК України) та відповідно постачання даної продукції власного виробництва (п.209.2 ст.209 та п.14.1.191 ст.14 ПК України).

Тобто, в загальному ст. 209 ПК України визначає, що податок на додану вартість по операціях вирощування та постачання (продажу) сільськогосподарської продукції власного виробництва, що відповідають спеціальному режиму, обліковуються окремо, а сума перевищення зобов'язань над кредитом не сплачується до бюджету, а залишається у розпорядженні підприємства - суб'єкта спеціального режиму.

Таким чином, змістовний аналіз вищевказаних положень податкового закону дає підстави для висновку, що статтею 209 ПК України не встановлено окремих умов визначення дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість для платників, які обрали спрощений режим оподаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючий орган пов'язує момент виникнення податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість виключно із фактом поставки товару і стверджує, що останній має право декларувати зобов'язання з податку на додану вартість у спеціальній декларації тільки по факту здійснення відвантаження сільськогосподарської продукції покупцеві, а не по факту отримання попередньої оплати.

Проте, суд не погоджується із такими доводами відповідача і вважає їх безпідставними, оскільки, в даному випадку слід керуватися загальними положеннями, передбаченими у п. 187.1 ст. 187 ПК України, відповідно до яких, момент виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість визначається не лише фактом поставки, як помилково вважає відповідач, а датою зарахування коштів від покупця на рахунок продавця (пп. "а" п. 187.1 ст. 187 ПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Вищого адміністративного суду України від 14.01.14, 16.06.14 (а.с.150-157, т.1), яку суд враховує у цій справі.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що позивач на дату отримання попередньої оплати від ПІІ "Сєрна" за продукцію власного виробництва правомірно визначив податкові зобов'язання за операцією з постачання таких товарів та відобразив їх у Декларації з ПДВ 0121 "Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства" ("Декларація скорочена").

Відтак, під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки податкового органу про використання СТОВ «Мрія» не за цільовим призначенням суми податку на додану вартість, що акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів внаслідок оплати орендної плати за землі сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності з такого рахунку.

Оскільки, п.209.2 ст.209 ПК України встановлює порядок та напрямки використання сум податку на додану вартість в рамках діяльності в сфері сільського господарства. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нараховується сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів-послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунка, відкритих у банках, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, сума податку на додану вартість, що акумулюються на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 Кодексу, починаючи с січня 2018 року перераховується на поточних рахунок сільськогосподарського підприємства.

Також відповідно до акту перевірки від 24.12.2014 (а.с.26, т.1) у квітня 2013 встановлено завищення податкового кредиту в сумі 21287 грн., тобто, позивач помилково включив до податкового кредиту суму в розмірі 21287,44 грн. на одержання від ТОВ «Золотий Екватор» дизпалива згідно податкової накладної від 26.04.13р №301/17 на суму 254984,40, в тому числі ПДВ 42497,40, у зв'язку із коригуванням її в травні 2013 (коригування було здійснено в зв'язку із зміною напрямку використання). І згідно до додатку до податкової накладної №5 від 19.06.13№9036169627 до спеціальної декларації за травень 2013 (а.с.22-66,т.2).

Як зазначив позивач відповідно до умов визначених договором поставки нафтопродуктів №50/80 від 24.04.2013 укладеного між СТОВ «Мрія» та ТОВ «Золотий Екватор», предметом договору є поставка та передача у власність нафтопродуктів (а.с.248-250, т.1). У квітні 2013 позивачем було придбано у ТОВ «Золотий Екватор» дизпалива на загальну суму 511000рн, в тому числі ПДВ 85000грн, при цьому, податковий кредит був відображений в деклараціях та в реєстрах податкових накладних за квітень повністю, але розприділені за напрямки використання: до декларації з ПДВ по розрахунках з бюджетом та декларації спеціального режиму сільськогосподарської діяльності. В подальшому, СТОВ «Мрія» частину дизпалива, придбаного у квітні продало і провело коригування податкового кредиту на суму 127700грн, в тому числі ПДВ 21300грн, яке раніше було відображено у деклараціях спеціального сільськогосподарського режиму, до декларації розрахунків з бюджетом. Так, у відповідності до п.209.15.1 ПК України у разі зміни напрямку використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалося станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання».

Суд зробив висновок, що ця сума ПДВ по ТОВ «Золотий Екватор» була перенесена з спеціальної декларації в декларацію бюджетну, а додатково податковий кредит від контрагента не отримувався. При цьому, на загальний підсумок декларації відображення в різних рядках не вплинуло, а відповідно, не має підстав вважати, що суму податкового кредиту завищено.

Пунктом 201.6 ст.201ПК України передбачено, що контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 2 ПК України.

Але, відповідач суду не надав повідомлення про виявлені розбіжності та підтвердження про ознайомлення СТОВ «Мрія» з виявленим відхиленням і товариство не мало змоги уточнити податкові зобов'язання.

Судом встановлено та зафіксовано актом перевірки, що позивач в жовтні-листопаді 2013 сплатив кошти за оренду землі Обухівській сільській раді, Калитинській сільській раді, Джуринській сільській раді (а.с. 31 т.1.) і по договорам оренді землі із фізичними особами-власниками земельних часток (паїв) орендну плату за земельні ділянки, які позивач орендує для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, шляхом виплати коштів, що підтверджено відомостями про оплату, договорами оренди землі.

Але, як вважає, відповідач, СТОВ «Мрія» ці кошти використало не за цільовим призначенням, а саме, суми податку на додану вартість, що акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків в сумі 30279,66 грн.

Відповідно до пп.209.15.1 п.209.15 ст. 209 ПК України до виробничих факторі, за рахунок яких сформовано податковий кредит відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарськими підприємствами для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що виплата орендної плати за земельні ділянки, що орендуються позивачем виключно для ведення сільськогосподарського товаровиробництва, зазначені витрати відносяться до складу витрат на виробничі фактори, а тому, суд не може погодитися із висновками податкового органу про нецільове використання цих коштів, і як наслідок, неправомірність донарахування позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість, штрафних санкцій. Аналогічна позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 27.11.13р., справа №К/800/34216/13.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд доходить до переконання про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень Жмеринської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області № НОМЕР_1 «форми «Р» від 17.01.2015 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 296400 грн., за основним платежем та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 379492,66 грн., № НОМЕР_2 від 17.01.2015 «форма «В4»» року про зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 86414, а позов СТОВ «Мрія» належить до задоволення.

Керуючись ст.ст. 158, 159, 160-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 січня 2015 року НОМЕР_1 (форми Р), №0000032200 (форми "В4").

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя підпис ОСОБА_5

Копія вірна Суддя:

Секретар: