Постанова

від 10.11.2006 по справі 02/2687а

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

02/2687а

Київський міжобласний апеляційний господарський суд

          01033, м. Київ, вул. Жилянська, 58-б

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.06                                                                                            Справа №  02/2687а

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Рудченка С.Г. (доповідач по справі),

суддів:                                 Федорова  М. О. суддів:                                 Фаловської  І.М.  

                                                                                                                               .

при секретарі судового засідання –Огієнко В.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Тальнівське кар'єроуправління»на постанову господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 року,          

по справі №  02/2687а (суддя –Пащенко А.Д.),

за  позовом  Черкаського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів,

                      м. Черкаси,

до                   товариства з обмеженою відповідальністю «Тальнівське

                      кар'єроуправління», м. Тальне,

про                стягнення 6307,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2006 р. Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту –позивач) звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Тальнівське кар'єроуправління»(далі по тексту –ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління», відповідач) про стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворення у 2005 році 1-го робочого місця для інвалідів в розмірі 6307,00 грн. на підставі положень Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1999 року, а саме порушення відповідачем вимог ст. 19 вказаного Закону.

Постановою господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 р. по справі № 02/2687а  позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 6307,00 грн. штрафних санкцій, судового збору із зарахуванням до державного бюджету 63,07 грн.

Не погоджуючись із вищевказаною постановою, ФСЗІ звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яку відповідно до ухвали від 01.08.2006 р. було залишено апеляційною інстанцією без розгляду на підставі ч. 6 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Після усунення обставин, зазначених у ч. 6 ст. 186 КАС України, ФСЗІ у відповідності до ч. 3 ст. 155 КАС України повторно звернулося до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 р. по справі № 02/2687а та прийняти нове рішення, яким у позові Черкаському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідачем зроблено посилання на те, що постанова суду є незаконною, оскільки прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року апеляційну скаргу ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління»прийнято до апеляційного провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні 20.10.2006 р. за участю представників сторін.

Розгляд справи здійснюється після оголошеної в судовому засіданні 20.10.2006 року ухвали про відкладення розгляду справи на 10.11.2006 р. у зв'язку з неявкою уповноважених представників сторін.

Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не скористалося наданим ст. 191 КАС України процесуальним правом на подання заперечень на апеляційну скаргу. Відсутність вказаних заперечень не перешкоджає перегляду постанови місцевого господарського суду по суті за наявними в справі матеріалами.

Також позивач і відповідач не забезпечили явку уповноважених представників в судове засідання. Оскільки явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, тому їх неприбуття у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи згідно ч. 2 ст. 128 КАС України.  

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Розпорядженням голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.09.2006 р. у зв'язку з виробничою необхідністю розгляд справи № 02/2687а призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого судді Рудченка С.Г., суддів Федорова М.О. та  Фаловської І.М.   

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга Фонду на постанову господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 року не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Закону України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі по тексту –Закон), з внесеними до нього подальшими змінами і доповненнями, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства  соціального  захисту  населення  України,  місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів.

Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної за робітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі мі сця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в час тині першій статті 18 Закону.

Зі звіту відповідача про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2005 рік вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 році становить 27 чоловік. Кількість робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів відповідачем згідно встановленого нормативу, що розраховується, виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві, а саме 27 х 4% = 1,08,  складає 1 місце, проте фактично на підприємстві у 2005 році не було працевлаштовано жодного інваліда, тобто норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів не виконувався.   

Пунктами 5,  10,  11,  12,  13, 14 Положення про робоче місце інваліда  і про порядок працевлаштування інвалідів,  затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314,  передбачено,  що підприємства   інформують   центри   зайнятості,   місцеві  органи соціального захисту населення та відділення  Фонду  про  створення робочих  місць для працевлаштування інвалідів,  а працевлаштування інвалідів  здійснюється  державною  службою  зайнятості,  органами Мінсоцзахисту,  місцевими радами народних депутатів,  громадськими організаціями інвалідів з урахуванням повноважень, стану здоров'я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено місцевим господарським судом, відповідачем не було надано доказів стосовно розробки підприємством заходів щодо створення робочих місць для інвалідів, які полягають в включенні їх до колективного договору, інформуванні центру зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, окрім цього відповідачем не надано доказів, що створене робоче місце для працевлаштування інваліда відповідає встановленим вимогам робочих місць для інвалідів відповідної нозології, атестовані спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів.

Також господарським судом Черкаської області було дано вірну правову оцінку довідці Тальнівського районного центру зайнятості від 17.01.2006 р., в якій зазначено, що відповідач звернувся до центру зайнятості лише 28.11.2005 р., тобто за місяць до закінчення року, що не можна вважати належним повідомленням відповідно до Закону.

Тому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду відносно того, що ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління»не вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Закону, сума штрафних санкцій, яку необхідно перерахувати за незайняті робочі місця інвалідами у зв'язку з невиконанням 4% нормативу, визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Тому з огляду на вищезазначене, господарський суд Черкаської області, виходячи з середньої заробітної плати на підприємстві відповідача у 2005 р., яка складала 6307,00 грн., зробив вірні розрахунки про необхідність стягнення з ТОВ «Тальнівське кар'єроуправління»за незайняте на підприємстві інвалідом 1 робоче місце штрафних санкцій в розмірі  6307,00 грн.

Отже, приймаючи до уваги вищевказане, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що постанова господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 року у справі № 02/2687а прийнята при належному дослідженні наявних в матеріалах справах документів та у відповідності до чинного матеріального і процесуального права, а тому підстави для її скасування відсутні.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, а також апеляційні, касаційні скарги (подання), заяви (подання) про перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами у таких справах, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно до ст.ст. 195, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги і залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись Розділом VII Прикінцеві та перехідні положення, ст.ст. 160, 165, 195, ст. 200, п.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

У Х В А Л И В:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тальнівське кар'єроуправління»на постанову господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 року у справі № 02/2687а залишити без задоволення, а зазначену постанову –без змін.

2.          Матеріали справи № 02/2687а повернути до господарського суду Черкаської області.

3.          Ухвала апеляційного господарського суду, відповідно до ст. 254 КАС України, набирає чинності з моменту її проголошення.

4.          Ухвала апеляційного господарського суду може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                          Рудченко С.Г.                                            Судді:                                                                                      Федоров  М. О.  Судді:                                                                                      Фаловська  І.М.