Ухвала

від 22.12.2014 по справі 924/1801/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

УХВАЛА

"22" грудня 2014 р.Справа № 924/1801/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Муха М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Завод "Адвіс" м. Хмельницький

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ

про визнання виконавчого напису нотаріуса №1976 від 26.03.09р. таким, що не підлягає виконанню

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 - за довіреністю від 19.11.12р.

від відповідача ОСОБА_3 за довіреністю від 05.11.14р.

від третьої особи не з’явився

Суть спору:

Позивач звернувся з позовом до суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, вчиненого 26.03.09р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, обґрунтовуючи позовні вимоги наявними в матеріалах справи доказами.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог. В поданому додатковому письмовому поясненні на заперечення відповідача повідомляє суд що викладені відповідачем обставини на думку позивача не можуть бути враховані судом при винесенні рішення з огляду на наступне. В запереченнях на позовну заяву відповідач зазначає, що виконавчий напис, посвідчений нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, яким запропоновано звернути стягнення на предмет іпотеки, було вчинено 26.03.2009 року, а постанова господарського суду Хмельницької області про визнання банкрутом ТОВ "Меблева фабрика "Маршал" винесена 11.05.2011 року, тобто заборгованість за кредитним договором №2/КВ-07 від 26.01.2007 року виникла набагато раніше визнання основного боржника банкрутом та початку процедури його ліквідації. Отже, зазначає відповідач що подія повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки настала значно раніше, ніж визнання боржника за основним зобов'язанням банкрутом, тому відповідач вважає, що наведені вище події ніяк не перетинаються між собою, і має законне право на повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, позивач повідомляє що відповідачем зазначено норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не обмежують право кредитора на звернення з грошовими вимогами до майнового поручителя у випадку, якщо основний боржник не сплатив борг. Також, позивач вважає що у запереченнях на позовну заяву відповідач в обґрунтування своїх висновків не наводить посилань на відповідні норми права, які передбачають можливість існування зобов'язання, як основного, так і забезпечувального, після ліквідації боржника - юридичної особи. В той же час, наведені висновки відповідача на думку позивача суперечать приписам ч.5 ст. з Закону України "Про іпотеку" відповідно до якої, іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. А також вимогам п.1 ч.1 ст. 593 Цивільного кодексу України і абз.2 ч. 1ст.17 Закону України "Про іпотеку", якими передбачено, що іпотека, як вид застави, припиняється в разі припинення основного зобов'язання. Спростовуючи твердження відповідача, позивач повідомляє, що, на його переконання, не має значення, коли виникло право вимоги щодо стягнення з позивача заборгованості, реалізація якого відбувається шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на майно (до порушення справи про банкрутство ТОВ "Меблева фабрика "Маршал" чи після такого порушення). Вирішальне значення має та обставина, що зобов'язання, як основне так і забезпечувальне, припинилось внаслідок ліквідації боржника - ТОВ "Меблева фабрика "Маршал", а тому стягнення за виконавчим написом нотаріуса не може відбуватися, оскільки він виданий з метою виконання зобов'язання, яке в силу приписів Цивільного кодексу України перестало існувати. Позивач повідомляє суд, що предметом спору у вказаній судовій справі є визначення правомірності виконавчого напису нотаріуса на час розгляду справи, а не правові наслідки такого спору (можливість чи неможливість відповідача набути право власності на майно іпотекодавця (Позивача). Крім того, зобов'язання іпотекодавця (Позивача) уже припинилось в силу вказаних у позовній заяві причин та відповідно до вимог закону, відтак, набуття відповідачем права власності на майно позивача після припинення зобов'язання останнього перед відповідачем буде неправомірним на думку позивача. У своїх запереченнях на позовну заяву відповідач посилається також на ту обставину, що при вчиненні виконавчого напису АТ "Дельта Банк" фактично задовольнив свої вимоги щодо стягнення боргу з ТОВ "Меблева фабрика "Маршал" за кредитним договором №2/КВ-07 від 26.01.2007 року в рахунок заставленого позивачем як майновим поручителем нерухомого майна. Таким чином, за твердженням відповідача, виконавчий напис передбачив обов'язок позивача, як майнового поручителя, погасити борг іншої особи (ТОВ "Меблева фабрика "Маршал") перед відповідачем, а подальше виключення ТОВ "Меблева фабрика "Маршал" з реєстру юридичних осіб не має правового значення та не впливає на обов'язок Позивача, як поручителя, погасити заборгованість перед відповідачем, а також не свідчить про погашення боргу перед ним, оскільки задоволення вимог щодо погашення боргу було передбачене шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а не з банкрутства ТОВ "Меблева фабрика "Маршал". Позивач вважає, що твердження відповідача про фактичне задоволення ним своїх вимог шляхом вчинення виконавчого напису позивач не є обґрунтованим, оскільки задоволення вимог відповідача може настати лише шляхом погашення заборгованості, яка виникла із кредитного договору або набуття права власності на належне позивачу майно, яке с предметом іпотеки. При цьому, як зазначає відповідач, ним, як іпотекодержателем, здійснюються заходи, спрямовані на реалізацію прав, визначених Законом України "Про іпотеку" щодо набуття права власності на належне позивачу майно. Отже, позивач вважає що відповідач може набути права власності на іпотечне майно після оформлення документів, і державної реєстрації такого права. Лише набуття права власності на майно позивача може бути свідченням фактичного задоволення вимоги відповідача, що виникли із кредитного договору. Обґрунтовуючи свої заперечення на позовну заяву відповідач посилається на правову позицію, яка викладена в постанові Вищого господарського суду України від 02.07.2013 року у справі №5016/4094/2011(6/214). Проаналізувавши зміст вказаного судового акту відповідач дійшов висновку, що сформована Вищим господарським судом України при розгляді вказаної судової справи правова позиція не може бути застосована під час розгляду справи за заявленим позивачем позовом, оскільки предмет спору, цих у вказаних справах є відмінними, як і обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги на думку позивача.

Отже позивач просить суд задоволети позовні вимоги в повному обсязі, а висновки відповідача - вважає такими, що не можуть бути взяті судом до уваги із підстав, зазначених позивачем в письмовому поясненні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує, на адресу суду надіслав додаткове письмове пояснення в якому акцентує увагу суду на те, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем ґрунтуються на вчиненому 26.03.2009 року виконавчому написі нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (реєстровий №1976), за яким пропонується звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - приміщення корпусу №6, за рахунок коштів, отриманих від його реалізації задовольнити вимоги ТОВ "Український промисловий банк", загальний розмір яких у гривневому еквіваленті становить 19 374 742,98 грн. Вказаний виконавчий напис нотаріуса №1976 від 26.03.2009 року було направлено Банком на примусове виконання до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України та 10.04.2009 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП №12275509 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки боржника ТДВ "Завод "АДВІС". 05.10.2009 року державним виконавцем ВПВР ДВС України складено Акт опису й арешту предмета іпотеки серії А А №384966, відповідно до якого описане майно було передано на відповідальне зберігання представнику боржника - ОСОБА_5 (Голова правління - генеральний директор ТДВ "Завод "АДВІС"). За таких обставин відповідач зазначає що, позивач, звернувшись із позовною заявою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню від 25.11.2014 року, пропустив трьохрічний строк позовної давності, який почався з дня складання державним виконавцем Акту опису й арешту майна від 05.10.2009 року, тобто з дня коли позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права, що с підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник третьої особи явку повноважного представника забезпечив, та письмової позиції з приводу поданого позову не подав.

Враховуючи викладені обставини, неявку третьої особи, необхідність витребування додаткових пояснень та доказів, з метою повного та об'єктивного встановлення обставин справи, забезпечення рівності сторін у судовому процесі, розгляд справи необхідно відкласти на іншу дату.

Керуючись ст.27, ст.77, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Розгляд справи відкласти на 12:00 "29" грудня 2014 р.

Третій особі подати в судове засідання письмову позицію з приводу поданого позову.

Визнати явку повноважних представників сторін третьої особи в судове засідання обов'язковою.

Суддя М.Є. Муха

Віддрук. 2 прим. :1 - до справи, 2- третій особі (03131, м. Київ, вул. Передова,21).