Постанова

від 07.11.2006 по справі 129/19-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

129/19-06

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

07.11.06 р.                                                                                                    № 129/19-06                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Поліщук В.Ю.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Швець В.О

при секретарі судового засідання Огієнко В.О.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»,

на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2006 року,

у справі №129/19-06 (суддя Карпечкін Т.П.),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»(м.Васильків, Київська область),

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермікуліт»(м.Васильків, Київська область),

про відшкодування завданої матеріальної шкоди на суму 136600 грн. 00 коп. (яка складається з суми завданої майнової шкоди від втрати замовлень від ТзОВ «Кирпичний завод «Альтком»у розмірі 23400 грн. 00 коп., суми завданої майнової шкоди від втрати замовлень від ЗАТ «Інтеркондиціонер»у розмірі 91600 грн. 00 коп., суми завданої майнової шкоди від втрати замовлень від ЧП МПКФ «Спецтехобеспечение»у розмірі 15600 грн. 00 коп. та суми завданої майнової шкоди від втрати замовлень від ТзОВ «Ельдорадо»у розмірі 6000 грн. 00 коп.),

за участю представників сторін:    

від позивача: Каладько Д.М. –директор;

від відповідача: Підобід Т.В. –представник (довіреність №38 від 14.04.2006 року);

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТзОВ «Укрвермікуліт»про відшкодування завданої матеріальної шкоди на суму 136600 грн. 00 коп. (яка складається з суми завданої майнової шкоди від втрати замовлень від ТзОВ «Кирпичний завод «Альтком»у розмірі 23400 грн. 00 коп., суми завданої майнової шкоди від втрати замовлень від ЗАТ «Інтеркондиціонер»у розмірі 91600 грн. 00 коп., суми завданої майнової шкоди від втрати замовлень від ЧП МПКФ «Спецтехобеспечение»у розмірі 15600 грн. 00 коп. та суми завданої майнової шкоди від втрати замовлень від ТзОВ «Ельдорадо»у розмірі 6000 грн. 00 коп.). Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач видаючи себе за правонаступника позивача, використовуючи технології  ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Укрвермікуліт», укладає договори з фірмами-клієнтами позивача на реалізацію продукції, чим перешкоджає позивачу реалізовувати свою продукцію та отримувати прибуток.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2006 року у справі №129/19-06 позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку, що з поданих сторонами доказів не вбачається порушення відповідачем законних прав позивача.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2006 року №129/19-06 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, лише в розмір 18208 грн. 61 коп. збитків (упущеної вигоди). Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на те, що сума збитків є сумою не отриманих доходів, які позивач не отримав в зв'язку з використанням відповідачем технічних умов товару, які належать позивачу.

Водночас, до апеляційної скарги скаржником було додано клопотання про відновлення строку подачі апеляційної скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського від 10.10.2006 року було поновлено строк для подання апеляційної скарги, скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.

Розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського від 03.11.2006 року склад колегії суддів було змінено (у зв'язку з відпусткою судді Зеленіної Н.І.).

В судовому засіданні 24.10.2006 року було оголошено перерву до 07.11.2006 року.

В судових засіданнях апеляційного господарського суду, представник скаржника підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив спірне рішення місцевого господарського суду від 13.07.2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути на корить позивача 18208 грн. 61 коп.

Відповідач проти вимог апеляційної скарги заперечував з мотивів, наведених у Відзиві на апеляційну скаргу (вх.№2-05/7468 від 24.10.2006 року). В судових засіданнях апеляційного господарського суду, представник відповідача вимоги викладені у відзиві підтримала, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення нормам матеріального та процесуального права. При цьому, стверджувала, що судове рішення прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просила господарський суд апеляційної інстанції спірне судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

В судовому засіданні 24.10.3006 року, відповідно до ст.96 ГПК України, за згодою представників сторін позивача було оголошено вступну та резолютивні частині постанови.

Розглянувши документи і матеріали, подані учасниками процесу і зібрані судом, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, які мають значення для справи, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як було вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи (згідно Довідки №015 Управління статистики у Васильківському районі від 23.01.2006 року (арк. справи 32) та Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»(нова редакція) (затверджено Зборами учасників, Протокол №3 від 16.11.2005 року (арк. справи 76-86) позивач зареєстрований як юридична особа 21.07.2000 року з кодом ЄДРПОУ 31101383. Відповідно до вказаних документів цілями діяльності позивача є виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту для всебічного задоволення потреб його учасників. Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем були розроблені та запроваджені нові види продукції, а саме: вермикуліт спучений та плити із спученого вермикуліту і вермикуліт неорганічний зв'язуючий. Зазначені технології було погоджено, зареєстровано та закріплено в технічних умовах ТУ У В.2.7.31101383.001-2001 (арк. справи 19-26) та ТУ У В.2.7-26.8-31101383-002-2002 (арк. справи 10-18).

Місцевим господарським судом було вірно встановлено, що технічні умови ТУ У В.2.7.31101383.001-2001 (арк. справи 19-26) та ТУ У В.2.7-26.8-31101383-002-2002 є власністю позивача (відповідно до ст.15 Закону України «Про стандартизацію»), оскільки були оплачені позивачем, що підтверджується копіями платіжних доручень №89 від 01.04.2002 року (арк. справи 27), №67 від 07.05.2005 року (арк. справи 30) а також договорами №39 від 11.04.2002 року (арк. справи 28), та від 03.05.2001 року (арк. справи 29).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та ТзОВ «Кирпичний завод «Альтком», ЗАТ «Інтрекондиционер», ТзОВ «Ельдорадо»існували договірні відносини за яким позивач здійснював постачання товару, визначеного технічними умовами позивача.

Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 24.11.2005 року (арк. справи 68), відповідач зареєстрований як юридична особа Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області про що зроблено запис про державну реєстрацію за №13561020000000344.

Відповідно до Довідки №4202 Головного управління статистики у Київській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач має код ЄДРПОУ 33909284 (арк. справи 69).

Відповідно до вказаної Довідки та п.п.2.1, 2.2, 2.2.1 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвермікуліт»(нова редакція) (затверджено загальними зборами учасників 16.12.2005 року) (арк. справи 44-65), предметом і метою діяльності відповідача є задоволення потреб суспільства у продукції, роботах, послугах і для отримання прибутку. Зокрема, одним із напрямів діяльності відповідача, як на внутрішньому ринку України так і за межами є виробництво вспученого вермикуліту та виробів з нього. Відповідачем були розроблені та зареєстровані технічні умови «Вермикуліту спученого»ТУ У 26.8-33909284-002:2006 (арк. справи 106-112) та ТУ У 26.8-33909284-001:2006 (арк. справи 113-120), які погоджені та зареєстровані в усіх необхідних органах.

Місцевим господарським судом було встановлено також, що між відповідачем та ТзОВ «Кирпичний завод «Альтком», ЗАТ «Інтрекондиционер», ТзОВ «Ельдорадо», ЧП МПКФ «Спецтехзабезпечення»існують договірні відносини за яким відповідач здійснює постачання товару, що є аналогічним товару позивача. Зазначена обставина підтверджується Договором №2 укладеного між відповідачем та ЗАТ «Інтрекондиционер»на постачання плит вермікулітових (арк. справи 196-199), та рахунками-фактурами №СФ-01 від 29.11.2005 року; №СФ-03 від 02.12.2005 року; №СФ-04 від 05.12.2005 року; №СФ-06 від 06.12.2005 року; №СФ-21, №СФ-22, №СФ-23 від 16.02.2006 року; №СФ-27 від 24.02.2006 року; №РН-005 від 14.12.2005 року; №РН-042 від 15.03.2006 року; №РН-038 від 09.03.2006 року; №РН-001 від 09.12.2005 року; №РН-002 від 09.12.2005 року; №РН-003 від 14.12.2005 року; №РН-029 від 27.02.2006 року; №СФ-06 від 06.12.2005 року; (арк. справи 132-135,143-145,146, 162-169,). Факт існування договірних відносин відповідача з ТзОВ «Кирпичний завод «Альтком»підтверджується рахунками - фактурами №СФ-0000005 від 16.01.2006 року; №СФ-45 від 23.03.2006 року; №РН-009 від 27.01.2006 року; (арк. справи 138, 148, 213). Факт існування договірних відносин відповідача з ТзОВ «Ельдорадо»підтверджується рахунками - фактурами №СФ-12 від 06.02.2006 року; №РН-016 від 14.01.2006 року; №РН-026 від 22.02.2006 року; (арк. справи 140, 220,221). Факт існування договірних відносин відповідача з ЧП БВКФ «Спецтехзабезпечення»підтверджується рахунками - фактурами №СФ-07 від 08.12.2005 року; №СФ-0000001 від 05.01.2006 року; №СФ-0000006 від 18.02.2006 року; №СФ-0000017 від 13.02.2006 року; №СФ-19 від 15.02.2006 року; №СФ-30 від 03.05.2006 року;  (арк. справи 136-139,141,142,147).

При цьому, згідно листа-відповіді ВП «Атоменергомаш»НАЕК «Енергоатом»від 17.05.2006 року вх.№6945, наданого на запит місцевого господарського суду, підприємство заперечує щодо існування договірних відносин із відповідачем щодо постачання вспученого вермикуліту та плит з вспученого вермикуліту.

Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду що підприємства позивача та відповідача є окремими господарюючими суб'єктами, які виготовляють та реалізують однорідну продукцію але з використанням різних технічних умов.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи №129/19-06, захист неправомірного використання права власності позивача на товар визначеного технічними умовами позивача, в установленому судовому порядку використано позивачем не було.

Судова колегія апеляційного господарського суду, дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін.

Переглядаючи судове рішення господарського суду першої інстанції, апеляційний господарський суду, керується приписами ст.101 ГПК України, відповідно до якої, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам фізичної або юридичної особи,  а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, з приписів вищенаведеної норми слідує, що юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення з наступними елементами: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Як вбачається з позовних вимог, предметом позову є стягнення матеріальної шкоди (збитків) відповідно до п.2) ст.22 ЦК України, у вигляді недоотриманих доходів у розмірі 136600 грн. 00 коп., які б позивач міг би отримати за звичайних обставин, якщо б його право не було порушено. При цьому, як вбачається з позовних вимог, позивач в обґрунтування власної правової позиції посилається на п.2) ч.1 ст.22 та п.3) ст.386 ЦК України.

Тобто, як було вірно встановлено місцевим господарським судом (виходячи зі змісту позовних вимог), позивач просить стягнути матеріальну шкоду, завдану відповідачем, внаслідок неправомірного використання відповідачем товару, визначеного технічними умовами позивача.

По переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, потерпіла особа, яка вимагає відшкодування збитків у вигляді недоотриманого доходу, повинна довести факт заподіяння шкоди, розмір понесених збитків, безпосередній причинно-наслідковий зв'язок між заподіянням шкоди і збитками. При цьому, на думку колегії суддів апеляційного господарського суду, наявність шкоди, що заподіяна особою має бути підтверджена наявністю причинного зв'язку її протиправної поведінки з правопорушенням.

Дослідивши матеріали справи №129/19-06, колегією суддів апеляційного господарського суду було встановлено, що, відмовляючи в позові, місцевий господарський суд правомірно встановив факт безпідставності посилання позивача на п.3) ст.386 ЦК України, відповідно до якого власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової шкоди. Зазначена обставина вбачається у відсутності складу правопорушення у діях відповідача в частині укладення з суб'єктами господарювання, у тому числі з контрагентами позивача, договорів купівлі-продажу товару, аналогічного тому, який виробляє позивач, оскільки позивачем під час розгляду справи в місцевому та апеляційному господарських судах не було надано доказів, які б підтверджували факт неправомірного використання відповідачем технічних умов, що належать на праві власності позивачу.

Крім цього, як вбачається з копії Договору №2, укладеного між відповідачем та ЗАТ «Інтеркондиціонер», предметом зазначеного договору є товар, визначений технічними умовами, що належать відповідачу - ТУ У 26.8-33909284-002:2006.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про необґрунтованість посилань позивача у цій справі на використання відповідачем технічних умов товару, що належить позивачу підтверджується матеріалами цієї справи.

Відповідно до ст.147 ГК України, право власності та інші майнові права суб'єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у статті 20 ГК України.

Відповідно до ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, способами захисту цивільних прав та інтересів є: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов'язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.

Тобто, по переконанню колегії суддів апеляційного господарського суду, вимога про встановлення факту порушеного права власності, зокрема неправомірність виготовлення відповідачем товару з використанням технічних умов позивача, на що посилається позивач є окремим способом захисту цивільних прав, який є окремою позовною вимогою.

Відповідно до п.2) ст.83 ГПК України, господарський суд наділений правом виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивача у разі наявності відповідного клопотання заінтересованої сторони.

Проте, як вбачається з позовної заяви, така вимога до суду першої інстанції не ставилась, будь-яких уточнень до позовних вимог позивачем господарському суду не надавалось.

Враховуючи вищезазначене, позивачем не доведено наявність завданої шкоди, завданої протиправною поведінкою відповідача.

Крім цього, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що особливість цивільно-правової природи збитків у вигляді упущеної вигоди полягає в тому, що при пред'явленні вимог про їх відшкодування повинен бути доведений передбачуваний (ймовірний) розмір, неотриманих доходів, так як підлягають відшкодуванню лише реальні доходи, які особа одержала б з врахуванням конкретних особливостей господарської діяльності за звичайних умов, коли її право не було порушено.

Відповідно до ст.22 ЦК України, якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Поряд з цим, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності обґрунтованого розрахунку позовних вимог, оскільки, як вбачається з тексту позовних вимог, розмір збитків - 136600 грн. 00 коп. складається з сум, що обраховувались позивачем внаслідок не укладення господарських договорів та, відповідно неотримання по ним прибутку: 23400 грн. 00 коп. –з ТзОВ «Кирпичний завод «Альтком», 91600 грн. 00 коп. –з ЗАТ «Інтрекондиціонер», 15600 грн. 00 коп. –з ВП «Атоменергомаш»НАЕК «Енергоатом», 6000 грн. 00 коп. –з ТзОВ «Ельдорадо». Проте, позивач не підтвердив належними засобами доказування розмір прибутку, який він зміг би отримати, якщо б його право не було порушено. Водночас, позивачем не зазначено (відповідно і не обгрунтовано) строк, протягом якого відбувалось порушення і він позбавлений був можливості отримати вказані суми прибутку.

Надані позивачем Договір поставки продукції №5 від 20.01.2005 року, (укладений між позивачем та ТзОВ «Кирпичний завод «Альтком»(арк. справи 34)), довідки про надходження коштів від ЗАТ «Інтрекондиціонер»(арк. справи 37), від ВП «Атоменергомаш»НАЕК «Енергоатом»(арк. справи 38), від ТзОВ «Ельдорадо»(арк. справи 39) у якості доказів щодо сум отриманих прибутків за час існування договірних відносин між позивачем та зазначеними суб'єктами господарювання, апеляційний господарський суд не може розцінити як належні докази у цій справі, оскільки, із вище наведених документів апеляційна інстанція не може дійти обґрунтованого висновку про реальний розмір доходу позивача за певний проміжок часу, в силу того, що як вбачається з зазначених документів, позивач отримував від кожного з суб'єктів господарювання неоднакові суми.

Щодо посилань позивача на ст.32 ГК України в частині здійснення відповідачем недобросовісної конкуренції, то колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, які базуються на положеннях ст.1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції», відповідно до якої, недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності, проте, на підтвердження зазначеного в діях відповідача, позивачем не надано суду належних доказів.

При цьому, на думку колегії судів апеляційного господарського суду, є обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду стосовно того, що в діях позивача, зокрема в його звернення з цим позовом до суду, вбачаються дії спрямовані на досягнення цілі щодо займання монопольного становища на ринку. Така позиція вбачається з п.1, п.4 ст.12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», згідно з якими, суб'єкт господарювання займає монопольне становище (домінуюче) становище на ринку, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; якщо стосовно певного виду товару між суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція.

Приписами п.1 та п.7 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»встановлено, що зловживання монопольним становищем (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання. Одним з видів зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнано створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вимоги апеляційної скарги, відповідно до яких скаржник просить задовольнити позовні вимоги в частині стягнення збитків у розмірі 18208 грн. 61 коп., не можуть бути прийняті до уваги апеляційним господарським судом та мають бути відхилені виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України, в апеляцій станції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з вимог апеляційної скарги, скаржник просить стягнути з відповідача збитки (упущену вигоду) в розмірі 18208 грн. 61 коп., понесені скаржником внаслідок порушення права власності скаржника неправомірними діями відповідача, а саме: постачання відповідачем на адресу БВЛФ «Спецтехзабезпечення»товару, виготовленого за технічними умовами позивача. Проте, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що згідно позовної заяви до складу суми позовних вимог було включено суму збитків в розмірі 15600 грн. 00 коп., понесених позивачем внаслідок існування договірних правовідносин між відповідачем та БВЛФ «Спецтехзабезпечення», а тому господарський суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановлювати правомірність заявленої до стягнення суми.

Водночас, як було зазначено вище, позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між існуванням договірних правовідносин між відповідачем та БВЛФ «Спецтехзабезпечення»та понесеними збитками позивача, які виникли внаслідок відмови БВЛФ «Спецтехзабезпечення»від господарських правовідносин.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Проте, всупереч вимогам ст.33 ГПК України позивачем належним чином відповідно до приписів ст.ст.32,34 ГПК України, не доведено понесення збитків у вигляді неотриманого прибутку в розмірі 1366000 грн. 00 коп., обумовлених неправомірними діями відповідача.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що спірне рішення Господарського суду Київської області прийнято при правильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, належній юридичній оцінці обставин справи, відповідно в апеляційної інстанції відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2006 року по справі №129/19-06.

Зважаючи на викладене вище, керуючись ст.ст.32,33,34,43,99,101, п.3) ст.103, ст.105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу ТзОВ «Науково-виробниче підприємство «Укрвермікуліт»на рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2006 року по справі №129/19-06 –залишити без задоволення

2.          Рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2006 року по справі №129/19-06 - залишити без змін.

3.          Копію цієї постанови надіслати сторонам у справі.

4.          Повернути матеріали справи № №129/19-06 до Господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                                Поліщук В.Ю.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Швець В.О