Постанова

від 14.03.2007 по справі 129/19-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

129/19-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

14 березня 2007 р.                                                                                   № 129/19-06  

         Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрвермікуліт”,                          м. Васильків

на постанову від 07.11.2006Київського міжобласного  апеляційного господарського суду

у справігосподарського суду № 129/19-06Київської області

за  позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Укрвермікуліт”,                        м. Васильків

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрвермікуліт”,                    м. Васильків

про

відшкодування завданої матеріальної шкоди на суму 136600,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача –не з'явилися

від відповідача - Підобід Т.В.

В С Т А Н О В И В :

Товариством  з обмеженою  відповідальністю  “Науково-виробниче підприємство “Укрвермікуліт” заявлено позов до товариства  з обмеженою відповідальністю  “Укрвермікуліт” про відшкодування майнової шкоди в сумі 136600   грн.   

На обґрунтування  позову   зазначено про те, що відповідач, використовуючи  технологію позивача по виробництву вермікуліту  спученого, плит  із спученого вермікуліту, укладає договори  з підприємствами, що співпрацювали з позивачем, в результаті чого  підприємству позивача спричинено шкоду у вигляді  упущеної  вигоди  на суму 136600  грн.

Рішенням господарського суду   Київської області  від   13.07.06, залишеним без змін постановою Київського  міжобласного  апеляційного господарського суду   від 07.11.06  у задоволенні позову  відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що позивачем не доведена наявність завданої шкоди, спричиненою протиправною поведінкою відповідача.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України  скаржник просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись  на порушення судом  при ухваленні оскаржуваних рішень норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України.

Вимоги позивача, зазначає скаржник, базувалися  на тому, що відповідач  протягом декількох місяців неправомірно  користувався правом  власності на технічні  умови на виробництво вермікуліту та плит із спученого  вермікуліту,  які належать позивачеві.

Діями відповідача, які підпадають під  визначення  недобросовісної конкуренції заподіяна  позивачу  матеріальна шкода, яка має бути відшкодована  відповідно до ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України.

Заслухавши  учасників судового процесу, перевіривши  юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга   не   підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями  встановлено, що ТОВ " Науково-виробниче підприємство “Укрвермікуліт”,  що створено   у 2000 році  розроблені та запроваджені нові технології  виробництва продукції, що закріплені  в технічних умовах :  ТУ У  В.2.7.31101383.001 –2001  та ТУ У В.2.7.26.831101383.002 –2002.

Відповідно до ст. 15  Закону України "Про стандартизацію" позивачу належить право власності  на зазначені технології.

Звертаючись з позовом до суду, позивач посилався на те, що відповідач, використовуючи його технічні умови,  уклав  договори з підприємствами, що були  його клієнтами і  поставляв цим клієнтам продукцію.

Дії відповідача є  недобросовісною конкуренцією. Цими діями  позивачу  заподіяна  матеріальна шкода у вигляді  упущеної вигоди.

Так, відповідач уклав договір  з ТОВ "Кирпичный  завод "Альтком" на поставку спученого вермікуліту, в якому є посилання  на технічні умови,  що належать позивачу. Поставка цієї продукції  здійснювалася відповідачем у січні - лютому  2006 р.

Упущена вигода позивача у зв'язку з вказаною поставкою  складає 23400 грн.

У листопаді 2005 –березні 2006 року відповідач поставив  плити із спученого вермікуліту, посилаючись  на відповідність  цієї продукції технічним умовам, що є власністю позивача  ЗАТ "Інтеркондиціонер".

Матеріальна  шкода  у вигляді  упущеної вигоди  позивача складає 91600 грн.

У січні 2006 року відповідач  поставив плити із спученого вермікуліту ПП МПКФ "Спецтехзабезпечення", посилаючись  на відповідність  продукції технічним умовам, що  належать позивачу.  

Матеріальна  шкода у вигляді упущеної вигоди  позивача  складає 15600 грн.

У  2006 році відповідач  здійснив поставку  плит із спученого вермікуліту ТОВ "Елтдорадо", посилаючись на технічні умови, що  належать позивачу.

Матеріальна  шкода, спричинена  діями відповідача складає                  6000 грн.

З матеріалів  справи вбачається, що ТОВ "Укрвермікуліт" –відповідач у справі, зареєстрований як  юридична  особа 24.11.05.  Засновником  підприємства розроблені та зареєстровані 27.03.06 технічні  умови "Вермілкуліту спученого"  ТУ У  26.8-33909284 –002.2006 та ТУ У 26.8-33909284 –001.2006.

Отже, підприємства позивача  та відповідача виготовляють  однорідну продукцію,  однак за різними технічними  умовами.

Як встановлено судом, відповідач дійсно  поставляв  плити із спученого вермікуліту підприємствам, вказаним у позовній заяві позивача, однак на підставі  рахунків-фактур, в яких відсутні посилання  на технічні умови, що належать  позивачу.  А в договорі, укладеному  з ЗАТ "Інтеркондиціонер" 03.04.06  є посилання  на технічні  умови, що  належать відповідачу.

Що стосується вимог позивача про стягнення збитків  в сумі                     18208 грн., заявлених до стягнення в апеляційній інстанції, то апеляційний суд  підставно з посиланням  на ч.3 ст. 101 Господарського процесуального кодексу відхилив ці вимоги.

Зважаючи на викладене,  колегія суддів погоджується  з висновками  попередніх  судових інстанцій про те, що  позивачем не доведено  спричинення  збитків у вигляді упущеної  вигоди в сумі 136600 грн.,  обумовлені неправомірними діями  відповідача.

В решті  касаційна скарга стосується  спростування обставин справи, встановлених  судом, а також заперечень щодо оцінки судом,  наявних у справі  доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна  інстанція не має  права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були  встановлені у рішенні або  постанові господарського суду, чи  відхилені ним, вирішувати  питання про достовірність того  чи іншого доказу, про перевагу  одних доказів на іншими, збирати нові докази, або  додатково перевіряти  докази.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним  судами обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав  для задоволення касаційної  скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.11.06. залишити без змін, а касаційну  скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

                                                                                                     Н.Дунаєвська

тє