Рішення

від 13.07.2006 по справі 129/19-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

129/19-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032,  м. Київ-32, вул. Комінтерну, 16  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.06                                                                                                  Справа  129/19-06

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Укрвермикуліт”, м. Васильків

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрвермикуліт”, м. Васильків                                                                                                                      

про стягнення 136600,00 грн.

   Суддя   Карпечкін Т.П.

від позивача –не з'явився  

від відповідача – Підобід Т. В. (дов. № 38 від 14.04.2006 року)

                                                             обставини справи:

           Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Укрвермикуліт” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до  Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрвермикуліт” (далі-відповідач) про відшкодування завданої майнової шкоди в розмірі 136600,00 грн.

           Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрвермикуліт” видаючи себе за правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Укрвермикуліт” використовуючи при цьому технології позивача по виробництву вермикуліту спученого та плит із спученого вермикуліту укладає договори з фірмами клієнтами позивача на реалізацію продукції., чим перешкоджає позивачу реалізовувати свою однорідну продукцію та отримувати прибуток. В наслідок зазначених дій відповідача підприємство позивача несе матеріальну шкоду у вигляді упущеної вигоди. Також позивач зазначає, що в деяких випадках упущена вигода виникає в наслідок дій недобросовісної конкуренції відповідача.

          Відповідач в усних та письмових поясненнях викладених в відзиві на позовну заяву від 04.05.2006 року проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що підприємство відповідача є самостійним суб'єктом господарювання який займається виготовленням та реалізацією вермикуліту спученого та плит із спученого вермикуліту застосовуючи при цьому власну технологію виробництва та власні засоби виробництва.

  Представником відповідача в судовому засіданні 18.05.2006 року подано клопотання про продовження терміну розгляду справи яке узгоджено з представником відповідача.

  На підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України спір вирішується у більш тривалий строк ніж передбачено ч. 1 с. 69 ГПК України.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку щодо  не правомірності позовних вимог з наступних підстав.

         Позивач в позовних вимогах просить стягнути з відповідача завдану йому майнову шкоду в розмірі 136600,00 грн. Як зазначає позивач його підприємство створено та функціонує з 2000 року. На протязі шести років і з дня створення підприємства позивачем розроблені та запроваджені нові види продукції, а саме вермикуліт спучений та плити із спученого вермикуліту і вермикуліт неорганічний зв'язуючий (далі-продукт). Зазначені технології закріплені в технічних умовах ТУ У В.2.7.31101383.001-2001 та ТУ У В.2.7-26.8-31101383-002-2002, які погоджені та зареєстровані в усіх необхідних органах (копії наявні в матеріалах справи). Позивач вказує, що відповідно до ст. 15 Закону України „Про стандартизацію” право власності на технічні умови прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належать організаціям, установам, за кошти яких вони створені. Технічні умови сплачувались позивачем (копії платіжних доручень та договорів наявні в матеріалах справи), отже як наслідок позивач є власником зазначених технічних умов. Позивач просить на підставі п. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, як власник права якого порушенні та ст. 22 Цивільного кодексу України, відшкодувати завдану йому шкоду в розмірі 136600,00 грн. з підприємства відповідача, оскільки вважає, що певні особи, які раніше працювали на підприємстві позивача на керівних посадах у листопаді-грудні 2005 року створили підприємство із найменуванням, що є подібним до найменування підприємства позивача. В наслідок дій відповідача, які на думку позивача підпадають пі приписи ст. 32 Господарського кодексу України (недобросовісна конкуренція) використовується неправомірно власність позивача, а саме його технічні умови. Також позивач зазначає, що при спробах укласти договори з підприємствами які на протязі значного часу були саме його клієнтами з'ясувалось, що відповідач в деяких випадках видавав своє підприємство як підприємство правонаступник підприємства позивача та вже уклав договори на поставку продукції, а саме з ТОВ „Кирпічний завод „Альтком” відповідач уклав договір на постачання вермикуліту з чітким посиланням при цьому на технічні умови ТУ У В.2.7.31101383.001-2001, які є власністю позивача. Відповідач також уклав договори на постачання вермикуліту спученого і неорганічного зв'язуючого з ЗАТ „Інтеркондіціонер”, ЧП „МПКФ „Спецтехобеспечение”, ТОВ „Ельдорадо” та з заводом будівельних конструкцій відособленого підрозділу „Атоменергомаш” державного підприємства НАЕК „Енергоатом”. Як вже зазначалось позивач посилається на те, що відповідач шляхом введення в оману клієнтів підприємства позивача та з посиланням на технічні умови позивача укладає договори з підприємствами з якими до цього часу співпрацював позивач. Отже позивач вважає, що оскільки він втратив замовлення від клієнтів на постачання продукції з вермикуліту, відповідач  зобов'язаний компенсувати йому  збитки у вигляді упущеної вигоди та збитки спричинені недобросовісною конкуренцією.

Відповідач як вже зазначалось проти позову заперечує, з обставин викладених в  відзиві на позовну заяву від 04.05.2006 року.

В  судовому   засіданні  представник  позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник  відповідача проти позову заперечує.

Судом оглянуті оригінали документів залучених до матеріалів справи.

При вирішенні спору судом враховано, що з установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Укрвермикуліт”, а саме з довідки про державну реєстрацію юридичної особи, вбачається, що підприємство позивача зареєстровано як юридична особа 21.07.2000 року. Згідно ст. 4  Статуту (нова редакція) від 2005 року цілями діяльності підприємства позивача є виробництво продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту для всебічного задоволення потреб його Учасників. Основною метою діяльності підприємства позивача є одержання прибутку. Позивачем розроблені та запроваджені нові види продукції, а саме вермикуліт спучений та плити із спученого вермикуліту і вермикуліт неорганічний зв'язуючи. Зазначені технології закріплені в технічних умовах ТУ У В.2.7.31101383.001-2001 та ТУ У В.2.7-26.8-31101383-002-2002, які погоджені та зареєстровані в усіх необхідних органах (копії наявні в матеріалах справи).  Відповідно до ст. 15 Закону України „Про стандартизацію” право власності на технічні умови прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються стандартизацією, належать організаціям, установам, за кошти яких вони створені. Технічні умови сплачувались позивачем (копії платіжних доручень та договорів наявні в матеріалах справи), отже як наслідок позивач є власником зазначених технічних умов.

З установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрвермикуліт”, вбачається, що підприємство відповідача згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 24.11.2005 року зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області про, що зроблено запис про державну реєстрацію за № 13561020000000344. Згідно п. п. 2.1, 2.2, 2.2.1 Статуту предметом і метою діяльності підприємства відповідача є задоволення потреб суспільства у продукції, роботах, послугах і для отримання прибутку. Одним із предметів і напрямів діяльності підприємства відповідача як на внутрішньому ринку України так і за межами є виробництво вспученого вермикуліту та виробів з нього. Засновником підприємства відповідача розроблені та зареєстровані технічні умови „Вермикуліту спученого” ТУ У 26.8-33909284-002:2006 та ТУ У 26.8-33909284-001:2006, які погоджені та зареєстровані в усіх необхідних органах (копії наявні в матеріалах справи).  

Таким чином підприємства позивача та відповідача є окремими господарюючими суб'єктами, які виготовляють та реалізують однорідну продукцію але з використанням при цьому різних технічних умов.

З матеріалів справи вбачається, що дійсно між підприємством відповідача та ЗАТ „Інтеркондіцінер”, БВКФ „Спецтехзабезпечення”, ТОВ „Кирпичний завод „Альтком”, ТОВ „Ельдорадо” існують господарські відносини.  Реалізація вермикуліту та виробів з нього здійснюється відповідачем зазначеним підприємствам на підставі рахунків-фактур та договорів, але в договорах містяться посилання на технічні умови відповідача та на сертифікати якості  продукції яку виготовляє підприємство відповідача.

Таким чином посилання позивача на те, що відповідач шляхом введення в оману клієнтів позивача укладає з останніми договори на виготовлення та реалізацію вермикуліту та виробів з нього з посиланням на технічні умови позивача, письмових підтверджень не знайшли.

Щодо зауважень позивача про виникнення в деяких випадках його упущеної вигоди  внаслідок дій недобросовісної конкуренції відповідача, суд вважає за потрібне зазначити наступне: у відповідності до ст. 1 Закону України „Про захист від недобросовісної конкуренції”, недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницькій діяльності. На підтвердження зазначеного в діях відповідача, позивачем не надано суду належних доказів.

Навпаки в діях позивача зокрема в тому числі і його звернення з даним позовом до суду вбачаються дії спрямовані на досягнення цілі щодо займання монопольного становища на ринку. Згідно п. 1 та п. 4 ст. 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції”  суб'єкт господарювання займає монопольне становище (домінуюче) становище на ринку, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; якщо стосовно певного виду товару між суб'єктами господарювання немає конкуренції або є незначна конкуренція.

Приписами п. 1 та п. 7 ст. 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”   встановлено, що зловживання монопольним становищем (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне становище (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання. Одним з видів зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнано створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Такий висновок можна зробити щодо дій позивача в зв'язку з недоведеністю позовних вимог та з того, що як зазначає сам позивач, до появи на ринку підприємства відповідача, технології на продукцію вермикуліту спученого та плит із спученого вермикуліту і вермикуліту неорганічного зв'язуючого були розроблені, використовувались тільки позивачем, отже і договори з іншими суб'єктами господарювання на продаж зазначеної продукції укладались з підприємством позивача, оскільки у підприємства позивача не було добросовісної конкуренції на ринку, отже підприємство позивача займало монопольне становище на ринку по виготовленню та реалізації продукції, а саме вермикуліту спученого, плит із спученого вермикуліту та вермикуліту неорганічного зв'язуючого. На даний час позивач своїми діями створює перешкоди по доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, в даному випадку підприємство відповідача яке випускає та реалізовує однорідний товар, але з використанням власних технологій.

           Приписами п. 1 та п. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України на яку посилається в позовних вимогах позивач дійсно встановлено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками в тому числі є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).  

З матеріалів справи та документів наданих сторонами суду на підтвердження своїх вимог та заперечень не вбачається порушення відповідачем законних прав позивача.  

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи зазначене суд вважає правомірним відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Укрвермикуліт” в повному обсязі.

          Судові витрати відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Укрвермикуліт” відмовити.

         Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                         Карпечкін Т.П.

Рішення підписано 18.07.2006 р.