Постанова

від 06.11.2006 по справі 14/432

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/432

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

06.11.06 р.                                                                                                    № 14/432                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Мамонтова  О.М.

При секретарі судового засідання Рустам'яні Е.А.

Представники сторін:

від позивача: Панін І.О. –дов. № 16 від 30.06.06 р., представник;

від відповідача: не з'явились

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна оціночна компанія «Полтаваексперт»на рішення господарського суду Полтавської області від 12.09.2006 року

у справі  № 14/432 (суддя Гетя Н.Г.)

за позовом           Акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи», м. Полтава

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіональна оціночна компанія «Полтаваексперт», м. Полтава

про           визнання недійсним і скасування звіту про оцінку застрахованого майна

в с т а н о в и в:

Позивач –Акціонерне товариство „Страхова компанія „Залізничні шляхи” (далі –АТ „Страхова компанія „Залізничні шляхи”) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна оціночна компанія „Полтаваексперт” (далі –ТОВ „Полтаваексперт”) про визнання недійсним і скасування Звіту про оцінку застрахованого майна (визначення ринкової вартості автомобіля MERSEDES-BENS S400 CDI реєстраційний номер 333-73 СН), складеного 29-30.09.2005 року (далі - Звіт).

Під час розгляду справи судом першої інстанції, позивач змінив позовні вимоги і просив визнати неякісною оцінку майна, здійснену ТОВ Регіональна оціночна компанія „Полтаваексперт”, а сам Звіт визнати недійсним та таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки вартості майна. Позивач стверджував, що при складанні Звіту відповідачем були порушені норми чинного законодавства з оцінки вартості майна, зокрема, порушена процедура оцінки майна, отже визначена у Звіті сума, що підлягає відшкодуванню позивачем є необґрунтованою.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, вважаючи, що згідно вимог статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) даний спір є непідвідомчим господарським судам, а вимоги позивача не відповідають матеріально-правовим способам захисту порушених прав та просив провадження по справі припинити.

Рішенням господарського суду  Полтавської області від 12.09.2006 року у справі № 14/432 позовні вимоги задоволено частково. Визнано Звіт про оцінку застрахованого майна (визначення ринкової вартості автомобіля MERSEDES-BENS S400 CDI реєстраційний номер 333-73 СН), складений 29-30.09.2005 року відповідачем, таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки вартості майна. В іншій частині провадження у справі припинено. Стягнуто з відповідача 42,50 грн. державного мита та 58,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду, відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення в частині задоволення позовних вимог та припинити провадження у справі в цій частині. Судові витрати просить покласти на позивача.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що місцевий господарський суд невірно застосував норми процесуального права, зокрема статей 18, 22, 24, 80 ГПК України в їх сукупності, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечив, оскільки вважає оскаржуване рішення правомірним та таким, що прийняте із дотриманням норм як матеріального,  так і процесуального законодавства.

Представник скаржника (відповідача) в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційним судом під час перегляду рішення місцевого суду встановлені наступні обставини.

30.06.2004 року між позивачем та громадянином Четверило Юрієм Анатолійовичем було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 534, згідно якого позивач прийняв на страхування автомобіль марки MERSEDES-BENS S400 CDI реєстраційний номер 333-73 СН.

04 березня 2005 року громадянин Четверило Ю.А. звернувся до АТ „Страхова Компанія „Залізничні шляхи” із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з викраденням у нього 03.03.2005 року застрахованого у позивача автомобіля марки MERSEDES-BENS S400 CDI реєстраційний номер 333-73 СН.

29-30 вересня 2005 року на замовлення громадянина Четверило Ю.А. відповідач здійснив оцінку і склав Звіт про оцінку майна (визначення ринкової вартості) вказаного автомобіля.

Як встановлено в судовому засіданні апеляційної інстанції, позивач вважає, що саме на підставі вказаної оцінки майна та її результатів останній зобов'язаний здійснити  страхове відшкодування за договором № 534 від 30.06.2004 року. Разом з тим, позивач вважає неякісною оцінку майна, здійснену ТОВ Регіональна оціночна компанія „Полтаваексперт”, а сам Звіт недійсним та таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки вартості майна, тому й звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Згідно зі статтею 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі спори про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві.

Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваним документом, який на думку позивача, є актом у розумінні статті 12 ГПК України є Звіт про оцінку майна (визначення ринкової вартості) марки MERSEDES-BENS S400 CDI реєстраційний номер 333-73 СН.

Разом з тим, судова колегія вважає, що оспорюваний Звіт не може бути актом державного чи іншого органу в розумінні статті 12 ГПК України враховуючи наступне.

Відповідно до Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 (далі-Роз'яснення ВАС України) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язків  характер для суб'єктів цих відносин.

Згідно із п.2 Роз'яснення ВАС України, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Отже, з вищевикладеного слідує, що господарський суд розглядає заяви про визнання недійсними тільки обов'язкових для виконання рішень державних та інших органів. Тому не можуть оспорюватись в господарських судах складені службовими особами підприємств, установ, організацій акти перевірок, ревізій, різного роду звіти та інші матеріали, що містять розрахунки у вигляді довідок чи висновків.

Як вбачається з оспорюваного позивачем Звіту, останній не містить обов'язкового для виконання будь-якими особами рішення, в звіті лише проведений розрахунок ринкової вартості майна. Крім цього, позивач не зобов'язаний сплачувати вказану у Звіті суму, оскільки він ні за підпорядкованістю ні за будь-яким іншим принципом не є залежним від відповідача, договірних відносин між ними також не існує, отже не зобов'язаний  виконувати складені ним документи.

За таких обставин, оскільки Звіт не є актом у розумінні статті 12 ГПК України, його складання відповідачем не порушує прав та охоронюваних законом  інтересів позивача, тому підстав для звернення позивача до суду за захистом порушеного права судова колегія не вбачає.

А вибраний позивачем спосіб цивільно-правового захисту права, на думку судової колегії, не відповідає об'єкту і характеру порушення права, що захищається. Тобто предмет спору про визнання недійсним, неякісним Звіту про оцінку майна, визнання його таким, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки вартості майна, не відповідає встановленим законом (статтею 16 Цивільного Кодексу України) або договором способам захисту прав.

Отже, в задоволенні позовних вимог позивачеві необхідно відмовити повністю.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 „Про судове рішення” зі змінами та доповненнями, рішення є законним  тоді,  коли  суд,  виконавши  всі  вимоги процесуального  законодавства  і  всебічно перевіривши обставини,  вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення,  в якому повно  відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам повністю.

Враховуючи вищевикладене, колегія апеляційного суду вважає, рішення господарського суду Полтавської області у справі № 14/432 від 12.09.2006 року не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить чинному законодавству України, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення місцевого суду необхідно скасувати повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України  судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача повністю.

Керуючись ст.ст. 99 – 102, п. 1 ст.ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна оціночна компанія «Полтаваексперт»на рішення господарського суду Полтавської області від 12.09.2006 року у справі № 14/432 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду  Полтавської області від 12.09.2006 року у справі № 14/432 скасувати повністю та прийняти нове рішення.

3.Відмовити Акціонерному товариству «Страхова компанія «Залізничні шляхи»в задоволенні позовних вимог повністю.

4.Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «Залізничні шляхи»(36000, м. Полтава, вул. Ляхова, 1, к. 28; код 22523595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна оціночна компанія «Полтаваексперт»(36037, м. Полтава, вул. Леніна, 91, код 25170217) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги. Видати наказ.

5.Доручити місцевому господарському суду видати наказ.

6.Копію постанови надіслати сторонам у справі.

7.Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий                                                                                Фаловська  І.М.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Агрикова  О.В.

                                                                                                         Мамонтова  О.М.