Постанова

від 14.02.2007 по справі 1/788-15/253

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

1/788-15/253

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

14.02.07                                                                                           Справа  № 1/788-15/253

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді                                Городечної М.І.

суддів                                           Юркевича М.В.

                                                Кузя В.Л.

розглянувши апеляційну скаргу Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Юрія Липи № 726 від 27.11.2006 року  

на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року

у справі № 1/788-15/253

за позовом Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Юрія Липи, м.Львів-Винники

до Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252”, м.Львів-Винники

про зобов”язання Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252” звільнити нежитлове приміщення, площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка, 31 в м.Винники та стягнення 1855,89 грн. за участю представників сторін: не з‘явились.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року у справі № 1/788-15/253 частково задоволено позов Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Юрія Липи до Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252”: стягнено 855,76 грн. основного боргу та 845,57 грн. пені, 77,28 грн. витрат на оплату державного мита, 108,56 грн. витрат на оплату послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В позові в частині стягнення 154,56 грн. пені та про зобов”язання Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252” звільнити нежитлове приміщення, площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка, 31 в м.Винники, відмовлено.             

Приймаючи таке рішення, місцевий суд мотивував його в частині задоволених вимог тим, що відповідачем не подано доказів сплати орендних платежів за січень-червень 2006 року на виконання п. 3.1-3.4 договору оренди № 144, тобто не доведено виконання ним своїх зобов”язань за договором щодо сплати орендної плати. Відповідно позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за прострочення оплати орендних платежів згідно п. 3.5 договору. Щодо відмови в позові про повернення орендованого майна, то суд першої інстанції відмовляючи в позові в цій частині вимог, виходив з того, що ні договором оренди, ні Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законом по відношенню до Цивільного  кодексу України, зокрема ст. 782 даного Кодексу, не передбачено права позивача на односторонню відмову від договору оренди. Враховуючи відсутність обов‘язку у відповідача звільнити орендоване майно, суд відмовив у позові й про стягнення пені за прострочення повернення орендованого мвйна.  

    Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім.Юрія Липи (позивач у справі) в апеляційній скарзі з даним рішенням в частині відмови в позові не погоджується, просить його в цій частині скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити, оскільки на його думку, судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Зокрема, судом першої інстанції неправильно застосовано норми ст. 782 ЦК України і не враховано, що позивачем повністю дотримано вимог даної норми Закону: надіслано 02.06.2006 року повідомлення № 329 про відмову від угоди № 144 про оренду нежитлового приміщення площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка, 31 в м.Винники, оскільки за відповідачем рахувалась заборгованість за період, що перевищує три місяці підряд,  в сумі 1855,89 грн., а тому з моменту одержання даного повідомлення, зазначений вище договір оренди вважається розірваним і відповідач зобов”язаний повернути об”єкт оренди та сплатити пеню в разі прострочення його повернення відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України. Судом порушено вимог ст. 87 ГПК України щодо строків направлення судових рішень.

Державне комунальне підприємство “Міжлікарняна аптека № 252” (відповідач у справі) вимог апеляційної скарги не заперечило, явку представника в судове засідання не забезпечило.

Апелянтом подано суду клопотання (вх. № 1519 від 13.02.2007 року) про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представників.

Апеляційний суд, враховуючи дане клопотання апелянта, наявність в матеріалах справи доказу повідомлення відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, положення ст. 101 ГПК України, вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд рішення   господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року у справі № 1/788-15/253 в даному судовому засіданні за відсутності представників сторін в судовому засіданні.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази у справі, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити. При цьому суд встановив наступні обставини та виходив з таких мотивів.

Відповідно до укладеної між сторонами угоди № 144 про оренду нежитлових приміщень (надалі - Договір оренди), позивачем було передано відповідачу в орендне користування частину приміщення на першому поверсі загальною площею 18 кв.м. за адресою: м.Львів-Винники, вул.Івасюка, 31, під аптечний пункт для медикаментозного забезпечення госпіталю. Факт передачі позивачем об”єкту оренди та його отримання відповідачем в орендне користування, як вбачається з матеріалів справи, сторони не заперечили.

Термін дії угоди сторонами визначено з 1 січня 2001 року по 31 грудня 2005 року. Матеріалами справи підтверджується, й сторонами не заперечено факту пролонгації договору оренди на новий строк після закінчення строку договору, тобто 31.12.2005 року, що відповідає положенням ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України.

Згідно з п.п. 3.1.-3.4 Договору оренди, за оренду приміщень та користування комунальними послугами відповідач зобов'язався сплачувати орендодавцю орендну плату у встановленому розмірі згідно із виставленим орендодавцем рахунком до 25 числа поточного місяця. Несплата орендної плати протягом двох місяців з дня закінчення платежу є підставою для дострокового розірвання договору оренди на вимогу орендодавця.

Матеріалами справи, зокрема копіями рахунків та журналу обліку виданих орендарям рахунків, підтверджується факт того, що позивачем виставлялись відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг та орендної плати.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 525 цього ж Кодексу, Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відповідності до ст.ст. 4-3, 33 ГПК України не подано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів сплати орендних платежів належним чином відповідно до умов договору оренди, внаслідок чого його заборгованість за період січень–червень 2006 р. становить 855,76 грн. Доказів протилежного відповідачем суду не подано.

При цьому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання відповідача на те, що неналежна сплата ним орендних платежів сталась внаслідок прострочення кредитора є безпідставними, оскільки суперечить як матеріалам справи, так і нормам законодавства, зокрема ч. 1 ст. 510, ст. 613 ЦК України. Не виконання позивачем своїх обов'язків перед відповідачем за іншим договором, зокрема, договором про взаємне співробітництво від 21.06.2001 року, не може визнаватись простроченням кредитора за угодою про оренду № 144 в розумінні ст. 613 ЦК України, оскільки інше не вбачається зі змісту вказаних угод, норм законодавства та відомих звичаїв ділового обороту. Навпаки, згідно із ч.3 ст.18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі. Згідно із ч.1 ст.19 вказаного Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про те, що позов в частині стягнення основного боргу в сумі 855,76 грн. є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Крім цього, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду в частині обгрунтованості нарахування відповідачу пені в розмірі 845,57 грн. згідно поданого позивачем розрахунку за прострочення оплати орендних платежів відповідно до п. 3.5 Договору оренди, оскільки дана умова Договору щодо забезпечення виконання відповідачем зобов‘язання за Договором у вигляді пені та її розмір відповідає вимогам ч. 2 ст. 175, ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217, ч.1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України, ст.ст. 6, 547, 549, 551, 627, 628 ЦК України. А тому судом першої інстанції підставно задоволено позов в цій частині вимог.

Щодо рішення місцевого суду в частині відмови в позові про зобов”язання Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252” звільнити нежитлове приміщення, площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка, 31 в м.Винники, та стягнення 154,56 грн. пені за прострочення повернення об”єкту оренди, то апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині слід скасувати як таке, що прийняте за неправильного застосування судом норм матеріального права.

Так, відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір оренди є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 9, 10, 26) позивачем 05.06.2006 року направлено відповідачу повідомлення № 329 від 02.06.2006 року про відмову від угоди № 144 про оренду нежитлових приміщень в зв”язку заборгованістю за період січень-травень 2006 року в сумі 779 грн.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що позивачем було дотримано вимог ст. 782 ЦК України щодо порядку відмови від договору оренди в разі не внесення орендарем плати за користування орендованим майном протягом 3 місяців підряд, а тому за вищенаведного, угода № 144 про оренду нежитлових приміщень є розірваною відповідно до ч. 2 ст. 782 ЦК України. Такий наслідок відмови позивача від договору слідує також зі змісту ч. 3 ст. 651 ЦК України.

Висновок суду першої інстанції про те, що Угода № 144 містить положення про можливість дострокового розірвання угоди, однак, не надає прав стороні відмовитись від договору в односторонньому порядку, апеляційний суд вважає необгрунтованим, оскільки зі змісту п.п. 3.4, 7.1 цієї Угоди вбачається, що даний договір оренди може бути розірваний достроково, з інінціативи кожної зі сторін, тобто не встановлено заборони на односторонню відмову від договору в разі несплати відповідачем орендних платежів, і як наслідок, розірвання договору.

Також апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Законом України “Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним законом по відношенню до ст. 782 ЦК України, зокрема, ч. 1 ст. 26 даного Закону, не допускається одностороння відмова від договору оренди, оскільки місцевим судом роблячи такий висновок, по-перше, не було враховано, що Цивільний кодекс України набрав чинності пізніше, ніж Закон України “Про оренду державного та комунального майна”, в редакції Закону, якою виписано норму ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а тому в силу встановленої ст. 58 Конституції України, ст. 5, ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України дії актів цивільного законодавства в часі, підлягає переважному застосуванню до спірних правовідносин, по-друге, відповідно до змісту ч. 2 ст. 4 ЦК України випливає, що закони, які регулюють цивільні відносини, тобто є актами цивільного законодавства повинні відповідати Цивільному кодексу України як основному акту цивільного законодавства, і як наслідок застосовуватись в частині, що йому не суперечать. Крім цього, норма ст. 782 ЦК України законодавцем викладена в імперативному порядку щодо наслідків не виконання орендарем обов‘язку щодо внесення плати за користування річчю, а отже, відсутні правові підстави вважати, що норма ч. 1 ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є спеціальною по відношенню до норми ч. 2 ст. 782 ЦК України, оскільки в даному випадку цією нормою Кодексу вичерпно, в імперативному порядку врегульовано правові наслідки не виконання орендарем обов‘язку щодо внесення плати за користування річчю, зокрема право орендодавця відмовитись від договору в односторонньому порядку, тобто не допускається можливість іншого врегулювання цих правовідносин актом цивільного законодавства.

Крім цього, слід зазначити, що можливість розірвання договору оренди, в тому числі внаслідок односторонньої відмови орендодавця від договору, допускається ч. 1 ст. 188, п. 1 ч. 1 ст. 236, ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, у випадках передбачених Цивільним кодексом України.  

За наведеного, апеляційний суд вважає, що позов в частині зобов”язання Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252” звільнити нежитлове приміщення, площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка, 31 в м.Винники, є підставним, а тому підлягає задоволенню.

Як наслідок, враховуючи відсутність правових підстав для користування відповідачем об”єктом оренди згідно угоди № 144, враховуючи не повернення відповідачем позивачу даного орендованого майна, відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, враховуючи вимогу позивача, відповідач зобов‘язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 154,56 грн. за користування орендованим майном за весь час прострочення зобов‘язання щодо його повернення згідно розрахунку позивача (а.с. 37).

За наведеного, рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року у справі № 1/788-15/253 слід скасувати в частині відмови в позові про зобов”язання Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252” звільнити нежитлове приміщення, площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка, 31 в м.Винники, та стягнення 154 грн. 56 коп. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст.ст. 49, 105 ГПК України розподілити між стрпонами судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 49, 101, 103, 104, 105 ГПК України,  

Львівський апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Юрія Липи задоволити.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року у справі № 1/788-15/253 скасувати в частині відмови в позові про зобов”язання Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252” звільнити нежитлове приміщення, площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка, 31 в м.Винники, та стягнення 154 грн. 56 коп. пені. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

3. Державному комунальному підприємству “Міжлікарняна аптека      № 252” звільнити нежитлове приміщення, площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка, 31 в м.Винники, та передати його Львівському обласному госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Юрія Липи.

4. Стягнути з Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252” на користь Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Юрія Липи - 154 грн. 56 коп. пені.

5. Стягнути з Державного комунального підприємства “Міжлікарняна аптека № 252” на користь Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім.Юрія Липи 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита за подання позовної заяви, 51 грн в повернення витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року у справі № 1/788-15/253 в частині стягнення 855,76 грн. основного боргу та 845,57 грн. пені залишити без змін.

7. Доручити господарському суду Львівської області відповідно до ст. 116 ГПК України видати накази на виконання даної постанови апеляційного суду.

8.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

9.          Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

10.          Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий- суддя                           М.І.Городечна

Судді                                       М.В.Юркевич

                                      В.Л.Кузь