Постанова

від 20.06.2007 по справі 1/788-15/253

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

1/788-15/253

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 червня 2007 р.                                                                                   № 1/788-15/253  

Вищий  господарський  суд України  у складі колегії суддів:

Мележик Н.І. –головуючого,

Подоляк О.А.,

Козир Т.П.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу                               Державного комунального підприємства

"Міжлікарняна аптека №252"

на постанову           Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року

у справі                                                   № 1/788-15/253

господарського суду                               Львівської області

за позовом           Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи

до                                                             Державного комунального підприємства

"Міжлікарняна аптека №252"

про                                                             зобов"язання звільнити нежитлове

приміщення та стягнення грошових коштів

за участю представників:

позивача –          не з"явились

відповідача –          Куфлик А.І., Кутянський А.Г.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2006 року Львівський обласний госпіталь інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Державного комунального підприємства "Міжлікарняна аптека №252" про виселення останнього з орендованого приміщення та про стягнення основного боргу по орендній платі у розмірі 855,76 грн., 845,57 грн. пені згідно умов договору, 154,56 грн. пені згідно норм ЦК України та судових витрат.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року (суддя Костів Т.) позов задоволено частково, стягнуто з Державного комунального підприємства "Міжлікарняна аптека №252" на користь Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи 855,76 грн. основного боргу, 845,57 грн. пені, 77,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 108,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року (судді: Городечна М.І., Юркевич М.В., Кузь В.Л.) рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2006р. у справі №1/788-15/253  скасовано в частині відмови в позові про зобов"язання Державного комунального підприємства "Міжлікарняна аптека №252" звільнити нежитлове приміщення площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка,31 в м.Винники та стягнення 154,56 грн. пені. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено. Державне комунальне підприємство "Міжлікарняна аптека №252" зобов"язано звільнити нежитлове приміщення площею 18 кв.м., розташоване на першому поверсі лікувального корпусу на вул. Івасюка,31 в м.Винники, та передати його Львівському обласному госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи. Стягнуто з Державного комунального підприємства "Міжлікарняна аптека №252" на користь Львівського обласного госпіталю інвалідів війни та репресованих ім. Юрія Липи 154,56 грн. пені, 102 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги та 118 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року у справі №1/788-15/253 в частині стягнення 855,76 грн. основного боргу та 845,57 грн.пені залишено без змін.

В касаційній скарзі Державне комунальне підприємство "Міжлікарняна аптека №252" просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року у справі №1/788-15/253 з підстав порушення норм процесуального права, а рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2006 року залишити без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи,  перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Постанова апеляційного господарського суду відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно укладеної між сторонами угоди від 01.01.2001 року про оренду нежитлових приміщень №144, погодженої управлінням з питань комунальної власності Львівської облдержадміністрації, позивач передав відповідачу в орендне користування частину приміщення на 1 поверсі загальною площею 18 кв.м. під аптечний пункт 11 групи, розташоване у м.Львів-Винники по вул. Івасюка,31 для медикаментозного забезпечення госпіталю.

У зв"язку з закінченням 31.12.2005 року терміну дії цієї угоди її було пролонговано на новий строк.

Пунктами 3.1.-3.3. угоди передбачено, що відповідач взяв на себе обов"язок сплачувати орендну плату щомісячно на підставі виставленого позивачем рахунку до 25 числа поточного місяця.

Згідно ст.ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином  відповідно до умов договору  та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов"язків є договори та інші правочини.

Судами обох інстанцій встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов вказаної угоди в частині здійснення орендної плати за період з січня до червня 2006 року у розмірі 855,76 грн., в зв"язку з чим суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог в цій частині відповідно до норм ч.3 ст.13, ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст.629, 762 ЦК України, ч.ч.1,2 ст.193 ГК України. При цьому господарські суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи норми ст.613 ЦК України, дійшли обгрунтованого висновку про безпідставність посилань відповідача на невиконання ним своїх зобов"язань у зв"язку з простроченням позивачем виконання своїх зобов"язань за іншим договором про взаємне співробітництво від 21.06.2001року, що не звільняє відповідача від обов"язку виконання зобов"язань за договором оренди.

Разом з тим, місцевий господарський суд, приймаючи рішення у даній справі в частині відмови в позові про виселення відповідача із спірного приміщення, виходив з того, що укладена угода не надає право стороні відмовитись від договору в односторонньому порядку, при цьому суд послався на Закон України "Про оренду державного та комунального майна".

Проте, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції не враховано, що можливість розірвання договору оренди, в тому числі внаслідок односторонньої відмови орендодавця від договору, допускається ч.1 ст.188, ч.1 ст.236, ч.3 ст.291 ГК України, у випадках, передбачених ЦК України.

Зі змісту пп.3.4., 7.1 цієї ж угоди договір оренди може бути розірваний достроково з ініціативи кожної зі сторін в разі не оплати оренди протягом двох місяців з дня закінчення платежу.

В матеріалах справи міститься надіслане позивачем на адресу відповідача повідомлення від 05.06.2006 року в порядку ст.782 ЦК України  про відмову від договору оренди та повернення приміщення у зв"язку з несплатою відповідачем орендної плати більше ніж протягом трьох місяців підряд.

Таким чином, задовольняючи позовні вимоги про зобов"язання звільнення відповідачем орендованого ним приміщення в силу ст. 782, ч.3. ст.651 ЦК України та п.п.3.3., 7.1. цієї угоди, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав у позивача для дострокового розірвання договору.

Грунтується на вимогах закону і висновок суду щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за період з січня до червня місяця 2006 року у розмірі 845,57 грн. згідно договору та 154,56 грн. неустойки.

Згідно ст. 33 ГПК України  кожна сторона  повинна  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на неотримання ним копії апеляційної скарги та неналежне повідомлення судом апеляційної інстанції його про час і місце розгляду апеляційної скарги позивача, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи містяться належні докази, зокрема квитанція та фінансовий чек поштового відділення про надсилання відповідачеві апеляційної скарги та повідомлення суду про вручення ухвали про призначення її до розгляду, які є належними доказами в силу норм статті 32 ГПК України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини  встановлені апеляційною інстанцією на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження доказів, висновки суду апеляційної інстанції відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому її слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного комунального підприємства "Міжлікарняна аптека №252" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.02.2007р. у справі №1/788-15/253 залишити без змін.

Головуючий суддяН.І.Мележик

СуддіО.А.Подоляк

Т.П.Козир