Постанова

від 02.10.2012 по справі 14/159-18/623/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. Справа № 14/159-18/623/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 2782 П/3-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 03.05.12 р. у справі № 14/159- 18/623/11

за позовом ТОВ "САНОІЛ", м. Харків

до Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", м. Полтава

про стягнення 96 413,77 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010р. позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 42932,05 грн. майнової шкоди, спричиненої пошкодженням у ДТП належного йому сідельного тягача "МАN 19.463", державний номер 02847ХА , 551,52 грн. витрат на оплату висновку експертного товарознавчого дослідження щодо визначення матеріальної шкоди завданої володільцю автомобілю "МАN 19.463", державний номер НОМЕР_3 та реальних збитків в розмірі 52 930,20 грн., понесених позивачем в зв’язку із залученням до здійснення його господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника, через пошкодження у ДТП належного йому сідельного тягача "МАN 19.463", державний номер 02847ХА.

Справа неодноразово розглядалась судами різних інстанцій.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.01.12р. постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.09.11р. у справі № 14/159-18/623/11 та рішення господарського суду Полтавської області від 31.05.11р. у даній справі в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь ТОВ "САНОІЛ" збитків у розмірі 52930,20 грн., які були понесені позивачем у зв’язку із залученням до здійснення своєї господарської діяльності транспортних засобів стороннього перевізника скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.05.2012 р. по справі № 18/623/1(14/159)(суддя Солодюк О.В.) в позові відмовлено, з посиланням на те, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання по договорам перевезення перед контрагентами за допомогою транспортних засобів СПД-ФО ОСОБА_2 і отримав за надані послуги плату від конрагентів, що не заперечується представником позивача, а також те, що штрафні санкції до позивача його контрагентами не застосовувались, оскільки зобов'язання перед ними позивачем виконані, тобто витрати в сумі 52 930,20 грн. (грошові кошти, сплачені позивачем СПД-ФО ОСОБА_2В.) не є реальними збитками і причинний зв'язок між цими витратами та протиправними діями відповідача відсутні.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

У апеляційній скарзі зазначив, що довідки із переліком контрагентів підтверджують, що позивач мав інші транспортні засоби, однак вони були задіяні для перевезень вантажів за замовленнями інших численних контрагентів позивача, тому позивач вимушений був залучати транспорт стороннього перевізника.

Представник позивача у призначене судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, надав клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з відрядженням представника.

Колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, так як позивач мав можливість направити в судове засідання іншого представника, судом вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, правову позицію позивача викладено в апеляційній скарзі і нових доказів сторонами не надано.

Відповідач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм чинного законодавства, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У відзиві зазначив, що витрати в сумі 52930,2 грн. не є реальними збитками і причинний зв'язок між цими витратами та протиправними діями відповідача відсутні.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила, що відповідно до п.1.7 Статуту ТОВ "САНОІЛ" предметом діяльності товариства є, зокрема внутрішні та міжнародні перевезення вантажів та пасажирів повітряним, морським, річним транспортом, залізницею та автомобільним транспортом, надання транспортно-експедиційних послуг під час зовнішньо - торгових та транзитних вантажів, транспортно-експедиційні послуги, автомобільне господарство, діяльність транспортних агентств, діяльність автомобільного вантажного транспорту, роздрібна та оптова торгівля новими автомобілями та автомобілями, що були у використанні.

26.03.10р. автопоїзд у складі сідельного тягача марки "МАN 19.463", державний номер 02847ХА з напівпричепом, що належить на праві власності ТОВ "САНОІЛ" (далі-позивач), під керуванням водія , що перебуває у трудових відносинах з позивачем, повертався до гаражу підприємства, після виконання перевезення вантажу за замовленням контрагенту.

Приблизно о 01год. 10 хв., під час руху зазначеного автопоїзду на 323 км автодороги "Київ-Харків" відбулась дорожньо-транспортна пригода - потрапляння сідельного тягача марки "МАN 19.463", державний номер НОМЕР_1 , в яму (площею 1,5м на 4м), яка утворилась в дорожньому покритті автодороги, внаслідок чого сідельному тягачу марки "МАN 19.46 завдано значні механічні пошкодження.

В зв’язку з незадовільним технічним станом пошкодженого у ДТП сідельного тягача "МАN 19.463", державний номер НОМЕР_1 , його направлено на ремонт до гаражу (автобази) позивача, який відповідно до наказу генерального директора №27/03-1 рем. від 27.03.10р. здійснювався власними силами позивача і тривав по 10.05.10р.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Позивач стверджує, що протягом строку ремонту транспортного засобу, перевезення вантажів за замовленнями контрагентів позивача здійснювалось транспортними засобами суб’єкта підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 відповідно до договору №1006 від 10.06.08р., укладеного між позивачем та СПДФО; здійснено 11 перевезень вантажів за замовленнями контрагентів позивача по території України, що підтверджується актом виконаних робіт та копіями ТТН; загальна вартість перевезень за вищевказаний період склала 52930,20 грн, які перераховані на розрахунковий рахунок суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 відповідно до умов договору, що підтверджується платіжними дорученнями.

В рахунку - фактурі № СФ-0000075 від 30.04.2010р. за надання транспортно-експедиційних послуг автомобілем з 06.04.2010р. по 29.04.2010р. на суму 52930,20 грн. постачальником послуги вказується СПД-ФО ОСОБА_2В.Ю, а одержувачем та платником за надану послугу зазначається ТОВ "САНОІЛ". В

Позивач зазначає, що вимушений був здійснити заходи, направлені на негайне відновлення свого права щодо здійснення підприємницької діяльності без обмежень, з метою належного виконання зобов’язань перед контрагентами, яких в 2010 році налічувалось 261, був залучений транспорт ФОП ОСОБА_2

Як свідчать матеріали справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "САНОІЛ" (замовник) (позивач) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (перевізник) був укладений договір №1006 від 10.07.08р., відповідно до якого перевізник надав позивачу транспорт для здійснення поставки вантажу по Україні згідно заявки на перевезення.

Пунктами 4.1, 4.2 договору передбачено, що при розрахуванні за перевезені вантажі і надані послуги замовник застосовує договірні ціни, узгодженні попередньо з перевізником додатковою угодою. Замовник здійснює оплату за перевезення з розрахунку вартості 1 км пробігу згідно додатків до договору або заявки на перевезення. Подача і повернення автотранспорта замовником не оплачується.

Суд першої інстанції встановив, що на підтвердження факту наданих послуг позивачу фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 позивач надав товаро - транспортні накладні, в яких перевізником зазначається ТОВ "САНОІЛ".

Отже, позивачем не доведений причинний зв'язок між укладанням договору з ФОП ОСОБА_2 у липні 2008р., здійсненням перевезень у квітні 2010р. та пошкодженням автомобілю у березні 2010р. та не зазначено яким чином оплата послуг по зазначеному договору відноситься до реальних збитків позивача.

Позивач посилається на те, що транспортні засоби стороннього перевізника залучено для виконання зобов’язань ТОВ "САНОІЛ" по перевезенню вантажів за замовленням ВАТ "САН ІнБев Україна", згідно із укладеним договором на перевезення вантажів № НОМЕР_2 від 01.01.2009 р., відповідно до п. 3.2.2. якого при оптимізації взаємодії перевізника та замовника, замовник зобов’язується надати перевізнику в рамках договору інформацію про об’єми перевезень, які плануються на майбутній період. При повторенні фактів невиконання наданих об’ємів перевізником, замовник має право передати виконання об’ємів перевезення майбутньому періоду другому перевізнику.

У п. п. 1.1, 1.4 договору перевезення вантажів від 1.01.2009р. укладеному на строк з 1.01.2009р по 31.12.2010р. передбачено, що перевізник/позивач/ зобов’язується доставляти довірені йому замовником вантажі до пункту призначення та видавати їх вантажоодержувачам, вказаним замовником, а замовник зобов’язується сплачувати за перевезення вантажів встановлену сторонами плату; зазначений орієнтований об’єм перевезень -1750 тис. дал. , які здійснюються на підставі заявок замовника.

Як свідчать матеріали справи позивач не надав інформацію про об’єми перевезення у квітні 2010р. та наявність замовлень саме у зазначений період, обсяги зазначених замовлень та докази неможливості виконання зазначених замовлень власним транспортом, список контрагентів позивача за 2010р. також не містить зазначеної інформації, у списку не визначені обсяги перевезень, час перевезення, наявність замовлень, скільки транспорту необхідно для здійснення перевезення.

Отже, позивачем не доведений факт наявності у квітні 2010р. договірних зобов’язань по перевезенню, які неможливо було виконати транспортом позивача, не зазначений обсяг зазначених зобов’язань.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що в обґрунтування вимог про стягнення реальних збитків у сумі 52930, 20 грн. позивач не надав доказів того, чи не було в останнього вільних транспортних засобів у гаражі (автобазі), та чому не використовувались для перевезення зазначені транспортні засоби, що могло запобігти настанню збитків.

Крім того, позивач здійснюючи перевезення власними транспортними засобами, не залучаючи при цьому стороннього перевізника, у будь-якому разі мав б витрати, зокрема, на пальне, оплату праці водія тощо.

Позивач за зазначеними перевезеннями повинен був отримати плату за перевезення за договором на перевезення вантажів № НОМЕР_2 від 01.01.2009 р. від ВАТ "САН ІнБев Україна".

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною умовою є наявність завданої шкоди, протиправність у поведінці заподіювача шкоди, причинного зв’язку між першими двома елементами, вини заподіювача шкоди.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що загальне поняття "збитки" складається із двох складових: по-перше, це так звана "реальна шкода", під якою розуміються дві групи витрат: 1) витрати, які особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі; 2) витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Отже, зазначені позивачем збитки у вигляді оплати вартості перевезення третій особі не відносяться до реальних збитків.

Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання по договорам перевезення перед контрагентами ВАТ "САН ІнБев Україна" за допомогою транспортних засобів СПД-ФО ОСОБА_2 і отримав за надані послуги плату від конрагентів, штрафні санкції до позивача його контрагентами не застосовувались, оскільки зобов'язання перед ними позивачем були виконані, витрати в сумі 52930,20 грн. (грошові кошти, сплачені позивачем СПД-ФО ОСОБА_2В.) не є реальними збитками і причинний зв"язок між цими витратами та протиправними діями відповідача відсутні та правомірно відмовив у задоволенні позову.

Посилання позивача на порушення норм матеріального та процесуального права не підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, що позивачем не виконано.

Таким чином, висновки викладені в рішенні господарського суду, відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи, а мотиви відповідача не можуть бути підставою для його скасування, керуючись ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 101-105 ГПК України колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Полтавської області від 03.05.2012 р. по справі № 18/623/11(14/159) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення .

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції: Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 01.10.2012

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Плужник О.В.