Постанова

від 27.02.2007 по справі 12/217-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

12/217-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

27 лютого 2007 р.                                                                                   № 12/217-06  

                   Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ТзОВ “ЮСтА”

на постанову від 14.12.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№12/217-06  господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТзОВ “БЕСТ”

до1.ТзОВ “ЮСтА”;2.Дніпропетровської міської ради

3-тя особа:            Дніпропетровський регіональний філіал ДП “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”

провизнання такими, що припинили свою дію договори оренди земельних ділянок від 01.07.03 року

у справі взяли участь представники

позивача: Грецька Г.В., довір. від 22.02.06

відповідача: Зенікова М.С., довір.№3/1 від 10.01.07, Корольов В.О., довір. №3/3 від 10.01.07

3-ої особи:   не з'явилися

                                                  ВСТАНОВИВ:

Позивач пред'явив позов про визнання недійсними договорів оренди від 01.07.2003. Заявою від 8 вересня 2006 року уточнив позовні вимоги і просив визнати зазначені договори оренди землі такими, що припинили свою дію.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2006  відмовлено в позові про визнання такими, що припинили свою дію два договори оренди земельних ділянок від 01.07.2003 № 3443, 3444 з тих підстав, що позивач не є стороною за цими договорами і такі підстави позову не є захистом прав позивача (суддя Л. Жукова).

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 рішення  місцевого суду скасовано, позовні вимоги задоволено з посиланням на те, що позивач отримав спірні земельні ділянки в оренду 02.06.2005 на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 407/26 від 20.04.2005. Але договори від 02.06.2005 не зареєстровані, оскільки в земельному кадастрі відсутні інформація щодо попереднього землекористувача ТОВ “ЮСтА”, що і спонукало  позивача заявити даний позов (колегія суддів: Л. Лотоцька, Р. Бахмат, О. Євстигнеєв).

В поданій касаційній скарзі відповідач ТОВ “ЮстА” просить скасувати постанову апеляційної інстанції і залишити в силі рішення місцевого суду. Скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно оцінив матеріали справи щодо належної сплати відповідачем земельного податку. Відповідач сплачує не земельний податок, а орендну плату згідно договорів оренди. Ним не було досліджено належним чином договори оренди земельних ділянок між радою та ТОВ “ЮстА”. Зміст договорів (п.9.4) передбачає можливість за згодою орендодавця передати у користування іншій особі на умовах суборенди у разі переходу до неї права володіння та користування будівлею або спорудою, яка розташована на орендованій земельній ділянці. Судом без застосування ст. 188 ГК України, ст. ст. 654, 641 ЦК України  неправильно оцінений лист відповідача № 11 від 16.02.2004.

Судом неправильно застосований до правовідносин, що склалися, Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Суд не врахував те, що рішення міської ради від 26.02.2003 № 149/7 було тільки підставою для передачі земель в оренду. 26.02.2003 землі ТОВ “ЮстА” в оренду не були передані. Договір оренди був укладений лише 01.07.2003. За даними Державного земельного кадастру право користування на спірні земельні ділянки було зареєстроване за ТОВ “ЮстА” 21.07.2003 відповідно до договорів оренди від 01.07.2003 на підставі рішення міської ради № 149/7 від 26.02.2003. Суд не дослідив п.1 рішення Дніпропетровської міської ради від 20.04.2005 № 407/26 про вилучення земельної ділянки 0,3889 га і частки земельної ділянки 0,0074 га у ТОВ “ЮстА” та зарахування до земель міста.

Отже, суд не дослідив, що земельні ділянки вилучалися вдруге. Висновки суду про вилучення та зарахування земельних ділянок до земель міста рішенням № 149/18 від 14.07.2004“Про втрату чинності рішення міськради від 26.02.2003 № 149/7” не грунтуються на матеріалах справи. А договори оренди земельних ділянок не припинилися 14.07.2004. При винесенні постанови суд застосував неналежне рішення Дніпропетровської міської ради, оскільки рішення № 407/26 від 20.04.2005 втратило чинність.

Місцевим судом безпідставно не застосована ст. 16 ЦК України. ТОВ “Бест” самовільно зайняло земельну ділянку, що знаходилась в законній оренді у ТОВ “ЮстА”, розпочало на ній будівництво, чим порушило права ТОВ “ЮстА” як належного орендаря. Апеляційним судом винесена постанова всупереч вимогам ст. 27 Закону України “Про оренду землі” щодо захисту прав орендаря.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  підлягає задоволенню   частково з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

01.07.2003   року   між   Дніпропетровською   міською   радою   -   орендодавець  та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮСтА" - орендар були укладені два договори оренди земельної ділянки, відповідно до яких орендодавець на підставі рішення міської ради № 149/7 від 26.02.2003 року передав орендарю земельні ділянки, площею 0,3889 га та частку (5,3%)    від загальної площі 0.1387 га - 0,0074 га, що знаходяться за адресою: м.  Дніпропетровськ, вул.  Канатна,130-Б відповідно для  фактичного розміщення механічної мийки та для улаштування проїзду.

Зазначені договори зареєстровані в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 21.07.2003 року за номерами відповідно 3882 та 3883.

Пунктом 7.4.5 договорів встановлено, що у разі зміни назви чи господарсько - правової форми орендаря, а також після відчуження частини або усього нерухомого майна, що розташоване на орендованій земельній ділянці, орендар повинен звернутися до орендодавця з клопотанням про внесення відповідних змін до правовстановлюючих документів та Державного земельного кадастру.

16.09.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮСтА" –продавець та Товариством з обмеженою відповідальністю „БЕСТ" - покупець був укладений договір купівлі - продажу, згідно з яким продавець продав будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Канатна, 130-Б, в тому числі цех з виготовлення металопластикових вікон загальною площею 260, 8 кв.м, зі складом загальною площею 198 кв.м., цех з виготовлення металоконструкцій загальною площею 148,5 кв.м , механічна мийка площею 204 кв.м., насосна площею 21,4 кв.м , сторожка, навіс, відстійник мийки, огорожі, мостіння.

На виконання умов договорів оренди земельної ділянки від 01.07.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮСтА" 16.02.2004 року звернулося до міського голови з листом № 11 про припинення користування земельними ділянками по вул. Канатна,130-Б у зв'язку з продажем майна, що знаходилося за зазначеною адресою.

10.06.2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю „ЮСтА" направило міському голові листа № 58, яким без відповідного обгрунтування відізвало свій лист № 11 від 16.02.2004 року.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 149/18 від 14.07.2004 року „Про втрату чинності рішення міської ради від 26.02.2003 року                      № 149/7" „Про передачу земельних ділянок по вул. Канатній, 130-Б в оренду та спільну оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „ЮСтА" по фактичному   розміщенню   мийки та для улаштуванням проїзду"  вилучено  земельну ділянку площею  0,3889  га та частку     користування земельної ділянкою 5,3 % або 0,0074 га. по вул. Канатна,130-Б у Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮСтА" та  зараховано їх до земель міста.

Постановою  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року     у  справі  №  АЗІ/171   Товариству  з  обмеженою  відповідальністю  „ЮСтА" відмовлено в позові про скасування рішення Дніпропетровської міської ради № 149/18 від 14.07.2004 року.

Дніпропетровська міська рада, користуючись правом наданим їм Конституцією України та Законом України „Про місцеве самоврядування", 20.04.2005 року на сесії прийняла рішення № 407/26, яким передала Товариству з обмеженою відповідальністю „БЕСТ" в оренду земельні ділянки площею 0,1952 по фактичному розміщенню будівель з виготовлення металопластикових виробів, площею 0,1938 га по фактичному розміщенню механічної мийки, та площею 0,1387 га (автотехобслуговування) у спільну оренду, строком на п'ятнадцять років по фактичному розміщенню проїзду за адресою вул. Канатна,1З0-Б за рахунок земель, раніше наданих Товариству з обмеженою відповідальністю „ЮСтА".

На підставі вказаного рішення між Дніпровською міською радою - орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю „БЕСТ" - орендарем були укладені 02.06.2005 року договори оренди зазначених земельних ділянок.

Але вказані договори у встановленому порядку не зареєстровані, оскільки в земельному кадастрі відсутня інформація щодо попереднього землекористувача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮСтА", що спонукало позивача подати позов про визнання такими, що припинили свою дію договори оренди земельних ділянок по вул. Канатній, 130-Б від 01.07.2003 року.

З огляду на встановлені обставини апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що договори оренди землі, що є предметом позову, не існують з 14.07.2004, коли було прийняте рішення міської ради № 149/18.

Підстави припинення права користування земельною ділянкою перелічені в ст. 141 Земельного Кодексу України, серед яких зазначена “добровільна відмова від права користування”. Власник на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації (ст. 142 ЗК України).

В рішенні Дніпропетровської міської ради № 149/18 від 14.07.2004  зазначено, що право ТОВ “ЮстА” на землю за договорами від 01.07.2003               № 3882, 3883 припинилось (а.с. 71, т.1). Міська рада зобов'язала міське управління земельних ресурсів внести відповідні зміни у земельно-кадастрову документацію.

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про те, що договори від 01.07.2003 між міською радою та ТОВ “ЮстА” не припинили свою дію, оскільки відсутні докази їх розірвання протирічать зазначеним вище  нормам матеріального права та матеріалам справи.

Згідно нормам цивільного законодавства зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно Закону України “Про оренду землі”                ст. 28 договір оренди земельної ділянки може  бути розірвано за взаємною згодою сторін. Зважаючи на це, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не надана юридична оцінка листу ТОВ “ЮстА” (а.с. 66 т.1), в якому останній просить міського голову підготувати рішення на припинення договору оренди земельної ділянки і провести її виключення із земельної ділянки, яку займало ТОВ “ЮстА” та рішенню міської ради                   № 149/18 від 14.07.2004.

Натомість суд першої інстанції правильно вказав, що позивач не є стороною за договорами оренди землі від 01.07.2003 і такий позов не є захистом прав позивача. Захист прав на земельні ділянки здійснюється шляхами, перелік яких встановлений в ст. 152 Земельного Кодексу України.

Вирішуючи спір, судові інстанції не з'ясували в чому полягає порушення прав позивача. З рішення першої інстанції слідує, що третя особа 2 у справі Дніпропетровський регіональний філіал Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам” відмовився реєструвати договори оренди землі, укладені з позивачем міською радою (арк. 108).

Визначення державного земельного кадастру наведено в ст. 193 Земельного кодексу України –це  єдина державна система земельно-кадастрових робіт ...  Одна з його функцій –державна реєстрація земельних ділянок, зокрема, в книзі записів реєстрації державних об'єктів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (ст. 202 ЗК України). Ст. 204 ЗК України встановлено, що ведення державного земельного кадастру покладається на органи виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

З наведеного слідує, що цим органам делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних із здійсненням від  імені держави дій щодо реєстрації договорів оренди землі.

Зважаючи на викладене, попереднім судовим інстанціям відповідно до вимог ст. 24 Господарського процесуального кодексу України слід було вирішити питання щодо дійсних вимог позивача і підстав його позову, і, можливо, вирішити питання щодо підвідомчості господарському суду такого спору.

Доводи ТзОВ “ЮстА” про не дослідження судами  обставин справи колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до ст. 1117 ГПК України досліджувати і перевіряти обставини справи не відноситься до компетенції касаційної інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно досліджені докази у справі, деяким не здійснена юридична оцінка, що призвело до того, що висновки суду не відповідають діючим нормам матеріального права. Суд апеляційної інстанції при винесенні постанови не застосував норми матеріального права, зокрема, ст. 152 ЗК України і не з'ясував в чому саме полягає порушення прав позивача.

За таких обставин прийняті у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.

При повторному розгляді справи суду першої інстанції необхідно з'ясувати в чому полягає порушення прав позивача і в залежності від встановленого повно дослідити обставини справи, докази, надані позивачем в підтвердження своїх вимог і доводи відповідачів, правильно застосувати до встановленого норми процесуального та матеріального права.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                         ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТзОВ “ЮстА” задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.12.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2006 скасувати

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя                     В.Овечкін

Судді                    Є.Чернов

                    В.Цвігун