Рішення

від 13.03.2007 по справі 32/412

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

13.03.07 р.                                                                              

Справа № 32/412                              

Господарський суд Донецької області

у складі судді О.М. Сковородіної при секретарі судового засідання: Бахмет А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - підприємець

                      ОСОБА_2 - довіреність від

08.07.05р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому

засіданні  в  м. Донецьку справу

за позовом: Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Горлівка

до відповідача: Відкритого

акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі Центральних електричних

мереж м. Горлівка

про стягнення фінансових санкцій в

сумі 10670,15грн., збитків в сумі 58026,67грн., та відшкодування моральної

шкоди в розмірі 10000,00грн.

в судовому засіданні оголошені

                                                                                        перерви

з 15.01.-31.01.07р.,

06.03.-13.03.07р.                                                        

Позивач, Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 м. Горлівка, звернувся до господарського суду Донецької

області з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” в

особі Центральних електричних мереж м. Горлівка про стягнення фінансових

санкцій в сумі 10670,15грн., збитків в сумі 58026,67грн., та відшкодування

моральної шкоди в розмірі 10000,00грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач

посилався на те, що: 1) 03.12.04р. у відповідності з актом про порушення Правил

користування електроенергією  НОМЕР_1

була припинена подача електроенергії в торговий кіоск, який належить позивачу,

та розташований за адресою: АДРЕСА_1; 2) всупереч вимог п. 9.4 договору НОМЕР_2

електроенергія не була підключена, у зв'язку з чим, на підставі п. 11.1 Правил

користування електроенергією, п. 4.1.2 договору, позивачем були нараховані

фінансові санкції в сумі 10670,15грн.; 3) рішенням господарського суду

Донецької області у справі № 24/275 від 05.06.06р. відповідачу було відмовлено

в стягненні фінансових санкцій в сумі 18187,76грн.; 4) на підставі ст. ст. 224,

225, 226 ГК України, ст.ст. 611, 623 ЦК України позивачем були нараховані

неодержані доходи (упущена вигода) в сумі 58026,67грн. у зв'язку з тим, що в

кіоску було відсутнє електроживлення з 03.12.04р. по серпень 2005р.

Крім того, позивач вважає, що

згідно з ст. 23 ЦК України він має право на відшкодування моральної шкоди,

завданої внаслідок порушення її прав. Незаконними діями відповідача позивачу

була нанесена моральна шкода: відсутність електроенергії фактично лишило його

можливості здійснювати торгівельну діяльність в кіоску; відповідач принизив

його честь, гідність та ділову репутацію шляхом розповсюдження відомостей, які

не відповідають дійсності. 

Відповідач проти позовних вимог

заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечуючи проти позову, вказував на те, що: 1) позивач відповідно до довідки

НОМЕР_3 ЄДРПОУ припинив підприємницьку діяльність 22.11.05р., про що був

внесений запис до ЄДР, у зв'язку з чим провадження у справі на підставі п. 1 ч.

1 ст. 80 ГПК України підлягає припиненню; 2) 

позивачем пропущений строк позовної давності щодо стягнення штрафних

санкцій; 3) позивачем не надано доказів, які підтверджують, що збитки понесені

саме непостачанням електроенергії в торговий кіоск; 4) посилання позивача на

ст. 23 ЦК України не правомірні, оскільки, норми цивільного кодексу регулюють

особисті майнові та особисті немайнові відносини, та не направлені на

врегулювання господарських правовідносин суб'єктів господарювання; 5) правових

підстав матеріальної компенсації моральної шкоди позивач не надав.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши представників сторін, суд встановив.

07.12.04р. між сторонами був

укладений договір на постачання електроенергії НОМЕР_3, згідно з п. 2.1 якого

постачальник був зобов'язаний постачати позивачу електроенергію та виконувати

інші умови договору.

Відповідно до п. 9.4 договору, який

набрав законної сили з моменту підписання, однак електроенергія не була підключена.

До моменту укладання договору

відносно позивача був складений акт про порушення Правил користування

електричною енергією НОМЕР_1, та 03.12.04р. в торговий кіоск позивача було

припинено подачу електричної енергії.

Самі ці обставини позивач вважає

такими, що стали підставою для ухилення відповідача від виконання обов'язків за

договором про постачання електричної енергії НОМЕР_2

Оцінюючи вимоги позивача щодо

стягнення з відповідача фінансових санкцій в сумі 10670,15грн., суд виходить з

наступного.

Умовами вказаного договору, а саме,

п. 4.1.2, на який посилається позивач, передбачено, що у разі перерви в

постачанні електричної енергії споживачу з вини постачальника понад терміни,

визначені ПУЕ для струмоприймачів відповідної категорії, постачальник електричної

енергії несе відповідальність перед споживачем у розмірі п'ятикратної вартості

недовідпущеної електричної енергії.

Проте, переривання постачання

електричної енергії позивачу за цим договором - не мало місце.

Як вказано вище, з боку відповідача

взагалі не починалось постачання електричної енергії, та як слід, не було і

переривання у постачанні.

Таким чином, суд вважає відповідно

до ст.ст. 526, 610, 611 ЦК України помилковим порівнювання позивачем одного

виду порушення (перерви у постачанні), з іншим видом - відсутністю постачання

(підключення або інше), за яке, зокрема, взагалі відповідно до умов договору не

передбачена відповідальність.

Крім того, суд вважає, що позивач

навіть не довів, що ним протягом періоду, за який нарахована фінансова санкція,

мало здійснюватися споживання електричної енергії в розмірі 1кВт/год. протягом

13 годин на добу (який він наводить у розрахунку цих санкцій).

З цього приводу, звертає на себе

увагу і той факт, що сам позивач стверджує, що до моменту відключення електричної

енергії за обсягом її споживання витрати позивача становили лише від 8,19грн.

до 27,38грн. на місяць.

Тоді, як за підрахунком фінансової

санкції, навіть 5-ти кратний розмір перевищує розмір споживання більше ніж у 10

разів (наприклад, за січень нарахована фінансова санкція в розмірі

1238ч5=247грн. - вартість електричної енергії, яку за твердженнями позивача він

намагався спожити: при цьому за аналогічний календарний період ним було спожито

у 2004р. на суму 25,77грн.).

З огляду на викладене, суд не

вбачає, що з боку відповідача мало місце порушення п. 4.1.2 договору, які

позивач вважає підставами для нарахування фінансових санкцій до відповідача.

Як слід, заперечення відповідача

про сплив строків позовної давності щодо цих вимог та відповідне клопотання про

застосування наслідків спливу цих строків є недоцільним, та не підлягає

задоволенню.

Що стосується вимог позивача про

стягнення збитків в сумі 58026,67грн., суд виходить з наступного.

Статтею 224 ГК України встановлено,

що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або

пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона

одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил

здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вказано вище, позивач вважає, що

винні дії відповідача з не підключенням до електричної енергії торгового

кіоску, мотивовані тим, що до моменту укладання договору позивачем нібито було

допущено порушення правил користування електричною енергією.

При цьому, доказом відсутності

власних порушень, позивач вважає рішення господарського суду Донецької області,

постанову Донецького апеляційного господарського суду в межах справи № 24/275

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка до

Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Горлівка про стягнення

18187,76грн. заборгованості за недораховану електричну енергію та за зустрічним

позовом Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Горлівка до Відкритого

акціонерного товариства „Донецькобленерго” м. Горлівка про визнання відсутнім

права на донарахування суми 18187,76грн. за електричну енергію.

Так, зокрема, позивач вважає, що

висновок суду апеляційної інстанції про те, що акт НОМЕР_1 „... не може бути

прийнятим як доказ, оскільки, він не є погодженим з відповідачем, крім того

містить суперечливі відомості, зокрема, в частині в частині встановлення факту

наявності прихованої електропроводки, встановлення пристрою, що занижує покази

засобу обліку, порушення умов монтажу, які представник при попередніх

відвідуваннях не мав можливості виявити. Конкретних вказань на спосіб

виявлення, місто розташування вказаних пристроїв та інших обставин, що мають

значення для надання відповідної правової оцінки діям відповідача вказаний акт

не містить”, є преюдіційним фактом, який підтверджує відсутність з його боку

порушень.

Проте, суд вважає такі твердження

позивача помилковими, оскільки, як свідчить зміст вказаних судових рішень,

судами зроблено висновок лише про неможливість врахування акту як доказу. В цих

судових актах не встановлений факт, що в діях позивача відсутне само

правопорушення.

З іншого боку, як вбачається з

матеріалів справи, позивач  (навіть після

відключення від електроспоживання 03.12.04р.), допускав порушення Правил

користування електричною енергією, а саме відповідно до акту НОМЕР_4 (який

підписаний позивачем), встановлено порушення п. 7.30 Правил - самовільне

підключення споживача під облік населення - АДРЕСА_1 (арк. справи   ).

Також, суд вважає, що позивачем не

доведено причинний зв'язок між тим, що внаслідок відсутності електричної

енергії в торговому кіоску, він не мав можливості здійснювати підприємницьку

діяльність, та, як слід, отримувати доходи в сумі 58026,67грн., які він вимагає

стягнути з відповідача як збитки.

Так, по-перше, позивачем не надано

до матеріалів справи доказів, які підтверджують його право проводити

торгівельну діяльність у спірний період. Не надано доказів, що така торгівельна

діяльність мала проводитись виключно за умови використання електричної енергії.

Так, наприклад, як вже вказувалось вище, об'єм електричної енергії, яку

споживав позивач до укладання договору, був достатньо невеликий.

По-друге, зі змісту книги НОМЕР_5

обліку доходів і витрат фізичної особи, яка застосовує спрощену систему

оподаткування, обліку та звітності не вбачається, що доходи, які отримував

позивач - це доходи від торгівельної діяльності, яка проводилась ним виключно в

торговому кіоску.

І навіть порівняльний аналіз

розміру чистого прибутку позивача за данними цієї ж книги доводить те, що зниження

цього доходу відбулось внаслідок зменшення витрат на виробництво продукції

(тобто, вкладень позивача). Так, наприклад, в травні 2004р. - такі вкладення

складали 6037,00грн., сума виручки 8451,80грн., та відповідно чистий прибуток -

2444,80грн. Тоді як, в аналогічний календарний період наступного року - травень

2005р. - вкладення складали 2072,45грн., сума виручки - 2901,20грн., чистий

прибуток - 828,70грн.

Вимоги позивача про стягнення з

відповідача моральної шкоди також на думку суду є недоведеними, враховуючи

наступне.

Свою позицію позивач обґрунтовує

тим, що відсутність електричної енергії позбавило його можливості вести

торгівельну діяльність в кіоску, внаслідок чого він практично не мав коштів для

існування, вимушений був доказувати свою невинність в судових інстанціях, в

виконкомі м. Горлівки, куди його викликали на адмінкомісію у зв'язку з

несплатою суми збитків, був порушений уклад його звичайного життя, він став

нервовим, дратівливим, внаслідок чого стали виникати сварки з рідними та

близькими, чим було принижено його честь, гідність та ділова репутація.

Суд зауважує на тому, що відповідно

до Положень постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95р. „Про

судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” під

моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру.

Проте, як вбачається з матеріалів

справи (арк. справи   ) на засіданні

комісії з контролю за своєчасними розрахунками за спожиті енергоресурси при

Центрально-Міській адміністрації Горлівської міської ради, повідомлення про

абонента боржника - СПД ОСОБА_1 - не розглядалося взагалі. Тобто, виходячи з

приписів ст. 23 ЦК України, приписів Пленуму Верховного суду України № 4 від

31.03.95р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної

(немайнової) шкоди”, не саме розповсюдження інформації, а його наслідки можуть

бути підставами для позову щодо стягнення моральної шкоди.

Крім того, позивач не надав суду

доказів, які б підтверджували, що його ділова репутація зазнала погіршення, або

сталися якись інші негативні явища, внаслідок такого „приниження”.

Інші підстави, за якими позивач

нібито зазнав моральних страждань, та власно обґрунтування розміру моральної

шкоди також залишилось недоведеним.

Враховуючи викладене, суд відмовляє

в задоволенні позовних  вимог в повному

обсязі.

Судові витрати підлягають

віднесенню на позивача в порядку, що передбачений ст. 49 Господарського

процесуального кодексу України.

На підставі ст. 224 ГК України,

ст.ст. 23, 526, 610, 611 ЦК України, Пленуму Верховного суду України № 4 від

31.03.95р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної

(немайнової) шкоди”, керуючись ст. ст. 22, 33, 42, 43, 49, 82-85 ГПК України,

господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позовних

вимог Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 м. Горлівка Відкритого

акціонерного товариства „Донецькобленерго” в особі Центральних електричних

мереж   м. Горлівка про стягнення

фінансових санкцій в сумі 10670,15грн., збитків в сумі 58026,67грн., та

відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000,00грн.

Повний текст рішення підписаний

19.03.07р.

Рішення набирає законної сили

30.03.2007р.

Рішення може бути оскаржено в

Донецький апеляційний господарський суд 

згідно розділу XII ГПК України.

Видати наказ після набрання рішенням

законної сили.

Суддя                                                                        

Сковородіна О.М.