Постанова

від 03.09.2015 по справі 823/1768/15

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2015 року справа № 823/1768/15

10 год. 45 хв.м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Рідзеля О.А.,

при секретарі судового засідання - Педані О.В.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_1 - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю В«Газбуд 101В» до державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю В«Газбуд 101В» (далі - позивач) до державної податкової інспекції у місті Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі - ППР) від 10.11.2014 № НОМЕР_1 та №0003632301.

Позов мотивовано тим, що первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій, були у нього викрадені, про що відповідач повідомлений належним чином до часу закінчення перевірки. Водночас, не надавши позивачу достатнього строку для відновлення зазначених документів, відповідач провів перевірку без їх дослідження та безпідставно прийняв оскаржувані ППР. Тому просив задовольнити позов.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що оскільки позивач пропустив законодавчо встановлений строк для повідомлення контролюючого органу про втрату первинних бухгалтерських документів, тому відсутні підстави для надання йому строку на відновлення цих документів. У зв'язку з цим оскаржувані ППР прийняті правомірно за наслідками виявлених порушень податкового законодавства.

У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газбуд 101» зареєстроване як юридична особа з 16.06.2005 (код ЄДРПОУ 33585368).

Суд встановив, що відповідно до наказу від 22.09.2014 №1568 службові особи відповідача здійснили документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2011-31.12.2013.

За результатами перевірки складено акт від 24.10.2014 №401/23-01-22-01 (далі - акт перевірки), на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані ППР від 10.11.2014: №0003622301, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 3386289,00грн. (2794319,00грн - основний платіж та 591970,00грн. - штрафна (фінансова) санкція); №0003632301, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 4258732,00грн. (2839152,00грн - основний платіж та 1419580,00грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Надаючи оцінку оскаржуваним рішенням, суд врахував таке.

Суд з'ясував, що 03.10.2014 позивач звернувся до ДПІ у м. Черкасах із листом-повідомленням про викрадення 24.09.2014 первинних документів бухгалтерського обліку та проханням надати строк 90 календарних днів для їх відновлення. Факт викрадення первинних документів підтверджується також повідомленням керівника позивача ОСОБА_2 про злочин, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.09.2014 за №12014250040003784.

Дії податкового органу у разі отримання від платника податків повідомлення про втрату документів, пов'язаних з предметом перевірки, регламентовано п. 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до п. 44.5 ст. 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в п.44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.

Із наведеної норми вбачається, що відповідач, отримавши від позивача повідомлення про втрату документів, зобов'язаний був надати йому 90 днів для відновлення таких документів та протягом вказаного строку не здійснювати відповідних перевірок.

Позивач повідомив відповідача про крадіжку документів, яка мала місце 29 вересня 2014 року, лише листом від 03 жовтня 2014, тобто з порушенням строку, встановленого п. 44.5 ст. 44 ПК України.

На виконання ухвали суду від 04.08.2015 про витребування доказів Соснівський РВ УМВС України в Черкаській області надав копії документів, зокрема, витяг з кримінального провадження №12014250040003784 (а.с.80), з якого вбачається, що 24.09.2014 до Соснівського РВ м.Черкаси звернувся ОСОБА_2 із заявою про те, що 24.09.2014 близько 20 год. 00 хв., перебуваючи на паркувальному майданчику на вул. Онопрієнка в м.Черкаси у автомобілі «Шкода Філіція», д.н.з. 052-65МТ, виявив відсутність ноутбука «Компак» та сумки з документами бухгалтерської звітності.

У подальшому, вказане кримінальне провадження об'єднане у провадження №12013250040004687, яке постановою прокуратури м. Черкаси від 20.11.2014 закрите у зв'язку зі смертю підозрюваного.

Таким чином, судом встановлено, що в результаті протиправних дій підозрюваного по кримінальному провадженню №12014250040003784 позивач втратив документи, зазначені в п.44.1 і 44.3 статті ст. 44 Податкового кодексу України.

Суд зауважує, що ПК України не містить вказівки на те, що порушення платником податків строку направлення до податкового органу повідомлення про втрату документів може бути підставою для ненадання такому платнику податків строку для відновлення втрачених документів та неперенесення строків проведення перевірки.

Така правова позиція відображена також у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 11.09.2014 у справі №К/800/27365 та від 16.07.2014 у справі №К/9991/59736/12.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що податковий орган зобов'язаний був надати позивачу 90-денний строк з дня отримання повідомлення для відновлення документів.

Таким чином, відповідачем, в порушення п. 44.5 ст. 44 ПК України, було проведено перевірку, складено вищевказаний акт та винесено оскаржувані ППР.

Слід зазначити, що позивач відновив втрачені документи та надав їх до суду (том 1-16).

Пунктом 83.1 ст. 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Згідно з підп.14.1.27. п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 9 ч.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат первинними документами покладається на платника, позаяк саме він зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).

Відповідно до ст.1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України № 996-XIV) первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Об'єктом оподаткування відповідно до підп. В«аВ» п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту.

Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. В«аВ» п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. П.184.1 ст.184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Сукупний аналіз норм ПК України свідчить, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Досліджені судом первинні документи за 2011-2013 роки (договори, податкові накладні, видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт, товарно-транспортні накладні) розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому суд вважає, що позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій з дотриманням вимог податкового законодавства.

Суд звернув увагу, що оскаржувані ППР прийняті з огляду на відсутність у позивача станом на час проведення перевірки первинних документів. Будь-яких інших обставин, з яким б податковий орган пов'язував порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач не навів.

Пунктами 1-8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Врахувавши наведені норми та з'ясовані обставини, суд дійшов висновку, що оскаржувані ППР прийняті без урахування, зокрема, усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що призвело до настання для позивача негативних матеріальних наслідків, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність повернення судового збору на користь позивача з Державного бюджету в розмірі 487 грн. 20 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 2 від 20.07.2015.

Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області форми В«РВ» № НОМЕР_1 від 10 листопада 2014 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області форми В«РВ» № НОМЕР_2 від 10 листопада 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю В«Газбуд 101В» витрати зі сплати судового збору у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 2 від 20.07.2015.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Рідзель

Повний текст постанови виготовлений 03.09.2015 року.