Рішення

від 01.09.2015 по справі 911/2442/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2015Справа №911/2442/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна"

2) Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА"

про стягнення 702674,06 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Вербицький О.Р. (довіреність № 5 від 12.06.2015)

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача 1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна", відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" про стягнення солідарно з відповідачів 719373,01 грн., з яких: 554866,77 грн. - борг, 160641,22 грн. - інфляційні втрати, 3865,02 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов'язань за договором купівлі-продажу (національний) №042111 від 14.04.2009, Загальних умов поставок та надання послуг та договору про умови, а також договору додаткової угоди №1 до договору №042111 від 14.04.2009 в частині оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області № 911/2442/15 від 15.06.2015 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2015 порушено провадження у справі № 911/2442/15 та призначено її до розгляду на 09.07.2015.

07.07.2015 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява (вих. № 75 від 02.07.2015) про зменшення (уточнення) позовних вимог, в якій, у зв'язку із частковою оплатою боргу відповідачем 1, позивачем заявлено до стягнення: 532445,41 грн. - основного боргу, 160641,22 грн. - втрат від інфляції, 4831,89 грн. - 3% річних, а всього 697918,52 грн.

07.07.2015 року через канцелярію від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів та відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 відкладено розгляд справи № 911/2442/15 на 04.08.2015.

30.07.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зміну найменування відповідача 2.

04.08.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та клопотання про збільшення (уточнення) позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача 532 445, 41 грн. - основного боргу за отриманий товар, 162771, 00 грн. - втрат від інфляції, 6276, 06 грн. - 3 % річних, а всього: 701492,47 грн., а також 785,41 грн. витрат пов'язаних з явкою представника позивача в судове засідання.

В судове засідання 04.08.2015 з'явились представники позивача, відповідача 1. Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 04.08.2015, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги, що викладені в заяві про збільшення розміру позовних вимог, просив їх задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, надав пояснення по суті заперечень. Заперечення відповідача 1 обґрунтовані тим, що боржником у грошових зобов'язаннях є відповідач 2 та оскільки, сторони не підписали акту звірки розрахунків, тим самим, не визначили суми грошових зобов'язань, у зв'язку із чим, між сторонами не досягнуто згоди щодо предмету поруки, а відтак договір поруки не укладено.

Також, представником відповідача 1 заявлено клопотання про продовження строку вирішення спору у даній справі, та усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з можливістю мирного врегулювання спору у даній справі шляхом укладення між сторонами мирової угоди.

В судовому засіданні 04.08.2015 судом здійснено зміну найменування відповідача 2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 продовжено строк вирішення спору у справі № 911/2442/15 на 15 днів до 07.09.2015, змінено найменування юридичної особи відповідача 2 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" на Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА", відкладено розгляд справи на 01.09.2015.

31.08.2015 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та клопотання про збільшення (уточнення) позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути солідарно з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача 532 445, 41 грн. - основного боргу за отриманий товар, 162771, 00 грн. - втрат від інфляції, 7457.65 грн. - 3 % річних, а всього: 702674,06 грн., а також 1933,49 грн. - витрат пов'язаних з явкою представника позивача в судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 01.09.2015 надав суду пояснення щодо заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив прийняти її до розгляду.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про збільшення розміру позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити вимоги, що викладені у заяві про збільшення розміру позовних вимог

Представник відповідача 1 в судове засідання 01.09.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача 2 в судове засідання 01.09.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала Господарського суду міста Києва від 04.08.2015 була направлена на юридичну адресу відповідача 2: 87547, м. Маріуполь, Жовтневий район, вул. 50 років СРСР, будинок 61, що підтверджується відміткою канцелярії на звороті ухвали.

Судом враховано, що відповідно до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи наведене, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, оскільки, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 01.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" (Практікер, відповідач 2) укладено договір купівлі-продажу (національний) №0421/01BD2009.

Відповідно до п. 1.1. договору, умови цього договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер та/або підприємствами для яких компанія Практікер виконує закупівельні обов'язки (далі - асоційовані закупівельні компанії), з одного боку, та постачальником, з іншого боку.

Згідно з п. 3.1 договору, поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок постачальника на умовах DDP.

Пунктом п. 6.1. договору передбачено, що ціни, погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії Договору, крім випадків, коли сторони письмово у явно вираженій формі погодяться на застосування нових цін. Збільшення ціни, зокрема внаслідок інфляції, також підлягає окремому погодженню сторонами у вказаній формі.

Відповідно до п. 9.1 договору додатки до цього договору, зокрема, договір про умови та загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного договору купівлі-продажу.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що за відсутності окремої угоди (в кінці цього договору), договір набуває чинності після підписання. Він може бути розірваний обома сторонами шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом за шість місяців до закінчення кожного календарного року.

14.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" (Практікер, відповідач 2) укладені Загальні умови поставки та надання послуг №0421/03 BD 2009 від 14.04.2009, відповідно до п.1.1 яких ці загальні умови регулюють поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі договору купівлі-продажу та договору про умови, укладеного між сторонами.

Відповідно до п. 2.3 Загальних умов поставки та надання послуг, кількість, строки та місце поставок будуть визначені згідно з даною угодою у замовленні, яке оформлюється Практікер у текстовому редакторі і надсилається постачальнику.

Згідно із п. 5.1 Загальних умови поставки та надання послуг, строк оплати визначається згідно зі ст. 4 договору про умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом.

14.01.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна", змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" (Практікер, відповідач 2) укладено договір про умови (національний) №042123, чинний з 01.01.2013 року (далі - договір про умови).

Згідно із п. 4 договору про умови строк платежу: дійсний до 31.12.2012 - 45 днів з надходження товарів/рахунку, дійсний з 01.01.2013 - 60 днів з надходження товарів/рахунку.

В подальшому додатковою угодою №4 від 14.01.2013 до договору змінено порядкові номери договорів на наступні: договір купівлі-продажу (національний) - 042111 від 14.04.2009; загальні умови поставки та надання послуг - 042131 від 14.04.2009.

Також, 14.01.2013 між позивачем та відповідачем 2 укладено додаткову угоду №5 до договору, згідно із якою сторонами було внесено зміни в договір.

В підтвердження факту поставки відповідачу 2 товару на загальну суму 651741,31грн. на виконання умов договору позивачем надано суду видаткові накладні за період з 29.08.2014 по 11.02.2015.

23 березня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (новий покупець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" (Практікер) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (постачальник) було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 042111 від 14.04.2009, відповідно до умов якої враховуючи положення статті 520 ЦК України та інших чинних на момент підписання цієї угоди норм законодавства України, сторони, з метою врегулювання відносин, які між ними склались, вирішили замінити одну із сторін в зобов'язанні по договору № 042111 від 14.04.2009, таким чином, всі права та обов'язки, якщо іншого не передбачено цією угодою, за вказаним договором переходять від Практікер до нового покупця по договору № 042111 від 14.04.2009, починаючи з 23 березня 2015 року.

Внаслідок неналежного виконання відповідачами зобов'язань за договором купівлі-продажу (національний) №042111 від 14.04.2009, Загальних умов поставок та надання послуг та договору про умови, договору додаткової угоди №1 до договору №042111 від 14.04.2009 в частині оплати за поставлений позивачем товар, заборгованість відповідачів перед позивачем (в останній редакції вимог) складає 532445,41 грн.

Враховуючи те, що відповідачами порушено зобов'язання за договором в частині своєчасної оплати за поставлений товар, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 7457,65 грн. за загальний період з 23.03.2015 по 01.09.2015 та інфляційні втрати у розмірі 162771,00 грн. за березень - червень 2015 року.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивачем на виконання умов договору, здійснено поставку відповідачу 2 товару на загальну суму 651741,31 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується, також, відсутність з боку відповідача 2 претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Пунктом 4 договору про умови (національний) №042123 від 14.01.2013 сторони визначили, що строк платежу складає 60 днів, підстава - надходження товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, 23.03.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 042111 від 14.04.2009, відповідно до умов якої сторони вирішили змінити одну із сторін в зобов'язанні по договору № 042111 від 14.04.2009 та визначили, що всі права та обов'язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна" по договору № 042111 від 14.04.2009 переходять з 23.03.2015 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна".

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього кодексу, згідно із якою встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Таким чином, позивач, як кредитор, внаслідок укладення додаткової угоди № 1 до договору № 042111 від 14.04.2009 та згідно ст. 520 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від відповідача 2, як нового боржника, виконання зобов'язання по сплаті заборгованості за вказаним договором.

Пунктом 4 додаткової угоди № 1 від 23.03.2015 в редакції протоколу розбіжностей до додаткової угоди до договору № 042111 від 14.04.2009, сторони стверджують, що з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент укладання цієї додаткової угоди, Практікер та постачальник на підставі проведених за Актом звірок взаємних розрахунків, визначають невиконане зобов'язання Практікер перед постачальником у розмірі 632178,80 грн., яке не оспорюється Практікер та новим покупцем.

Умови додаткової угоди № 1 від 23.03.2015 не містять положень, що акт звірки взаємних розрахунків є невід'ємною частиною даної угоди, та відповідно до п. 4 угоди в редакції протоколу розбіжностей, зобов'язання позивача та відповідача 2 щодо підписання акту звірки взаємних розрахунків відсутнє, натомість, сторони вказали, що з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент укладання цієї додаткової угоди, відповідач 2 та позивач на підставі проведених за Актом звірок взаємних розрахунків, визначають невиконане зобов'язання відповідача 2 перед позивачем у розмірі 632178,80 грн., яке не оспорюється відповідачами.

Отже, підписавши та скріпивши печатками товариств додаткову угоду № 1 від 23.03.2015 сторони погодили суму заборгованості у розмірі 632178,80 грн., яка, як зазначено сторонами в угоді, не оспорюється відповідачами.

Судом, також враховано, наявний в матеріалах справи акт звіряння взаємних розрахунків за період з липня 2014 року по лютий 2015 року, який підписаний представниками позивача та відповідача 2, згідно із яким, станом на 28.02.2015 року заборгованість відповідача становить 641712,88 грн.

Окрім того, відповідно до виписок з рахунку позивача вбачається, що відповідачем 1 - ТОВ "Торговий дім "Практікер Україна" з 08.04.2015 здійснювались часткові оплати за договором №042111 від 14.04.2009.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частинами 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Так, згідно із п. 5. додаткової угоди № 1 від 23.03.2015 сторонами погоджено, що сплата зобов'язань Практікер, які виникли за договором в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені п. 4 цієї угоди, з моменту укладання цієї угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється Практікер до їх повного виконання. При цьому, новий покупець поручається за виконання Практікер визначених зобов'язань. В разі невиконання Практікер визначених зобов'язань, Практікер та новий покупець несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між Практікер та новим покупцем стосовно даного регулюються окремою угодою між ними.

Таким чином, укладаючи додаткову угоду № 1 від 23.03.2015 сторони, у відповідності до ст. 541 ЦК України, встановили солідарний обов'язок відповідачів та дійшли згоди, що ТОВ "Торговий дім "Практікер Україна" та ТОВ "Практікер Україна" несуть солідарну відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань за договором № 042111 від 14.04.2009.

Враховуючи вищевстановлені обставини, суд дійшов висновку про безпідставність заперечень відповідача 1, викладених у відзиві на позов.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи, що відповідачі в установленому порядку обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги не спростовані належними доказами, розмір позовних вимог не оспорений, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення солідарно з відповідачів основного боргу у розмірі 532445,41 грн., у зв'язку із чим, задовольняє позов в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 7457,65 грн. за загальний період з 23.03.2015 по 04.08.2015 та інфляційні втрати у розмірі 162771,00 грн. за березень - червень 2015 року.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що дані розрахунки є арифметично вірними, у зв'язку з чим, вимоги позивача в цій частині стягнення 3% річних у розмірі 7457,65 грн. та інфляційних втрат у розмірі 162771,00 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено про покладення на відповідачів витрат позивача, пов'язаних з явкою представника в судове засідання, що складають 1933,49 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що визначено судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК України відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов'язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою (п. 1.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

У відповідності до п. 6.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 09.07.2015 та від 04.08.2015 явка повноважних представників учасників судового процесу в судові засідання 04.08.2015 та 01.09.2015 визнана судом обов'язковою.

Позивачем в обґрунтування факту понесення інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, надано квитки на проїзд: №363415 (Тернопіль - Київ) вартість 538,58 грн., №363416 (Київ - Тернопіль) вартість 246,83 грн., копію звіту про використані кошти, виданих на відрядження, згідно із якою витрачено на відрядження 1235,41 грн. (вартість "добових" - 450,00 грн., вартість проїзду - 538,58 грн. та 246,83 грн.).

Оскільки, явка в судове засідання 04.08.2015 повноважних представників учасників судового процесу визнавалась судом обов'язковою, а розмір понесених інших витрат, пов'язаних з розглядом справи на суму 1235,41 грн. документально підтверджено, то суд дійшов висновку, що витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 1235,41 грн. покладаються на відповідачів.

Щодо інших витрат, пов'язаних з розглядом справи на суму 698,08 грн., що складають вартість проїзду, то судом встановлено, що позивачем не надано документів на підтвердження факту понесення таких витрат, зокрема проїзних квитків, вказаних у заяві про збільшення. Таким чином, здійснення позивачем витрат пов'язаних з явкою представника в судове засідання 01.09.2015 на суму 698,08 грн., у розумінні ст. 33 ГПК України, є недоведеним.

Також, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014, № 80-VIII, з 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року №3674-VI, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

Позивачем, в останній редакції позовних вимог, заявлено про стягнення 702674,06 грн., а тому розмір судового збору має складати 14053,48 грн.

Відповідно до наявних в матеріалах справи платіжного доручення №93 від 08.06.2015 позивачем сплачено 14387,46 грн. судового збору.

Згідно п. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на зазначене, позивачу підлягає поверненню сплачений судовий збір у розмірі 333,98 грн.

Судовий збір за розгляд справи у розмірі 14053,48 грн. відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідачів.

Оскільки, солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України"), то розмір судового збору та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи розподіляється між відповідачами порівну.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5, офіс 7, код ЄДРПОУ 39320208) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, будинок 61, код ЄДРПОУ 33938302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (47720, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Петриків, вул. Об'їзна, буд. 12/6-Г, код ЄДРПОУ 33077342) 532445,41 грн. - основного боргу за отриманий товар, 162771,00 грн. - втрат від інфляції, 7457,65 грн. - 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" (02660, м. Київ, просп. Визволителів, буд. 5, офіс 7, код ЄДРПОУ 39320208) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (47720, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Петриків, вул. Об'їзна, буд. 12/6-Г, код ЄДРПОУ 33077342) 7026,74 грн. - судового збору, 617,71 грн. - інші витрати, пов'язаних з розглядом справи.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СХІД ВІДБУДОВА" (87547, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 50 років СРСР, будинок 61, код ЄДРПОУ 33938302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (47720, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Петриків, вул. Об'їзна, буд. 12/6-Г, код ЄДРПОУ 33077342) 7026,74 грн. - судового збору, 617,70 грн. - інші витрати, пов'язаних з розглядом справи.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" (47720, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Петриків, вул. Об'їзна, буд. 12/6-Г, код ЄДРПОУ 33077342) з Державного бюджету України зайво сплачений згідно платіжного доручення №93 від 08.06.2015, яке міститься в матеріалах справи №911/2442/15, судовий збір у сумі 333,98 грн., про що винести ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.09.2015 р.

Суддя С.О. Турчин