Постанова

від 09.11.2015 по справі 911/2442/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2015 р. Справа№ 911/2442/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Синиці О.Ф.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015р.

у справі №911/2442/15 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВД Україна»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова»

про стягнення 702 674,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВД Україна» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова» про стягнення солідарно з відповідачів 719 373,01 грн., з яких 554 866,77 грн. - борг, 160 641,22 грн. - інфляційні витрати, 3 865,02 грн. - 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2015р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВД Україна» направлено за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2105р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АВД Україна» прийнято до розгляду та призначено розгляд.

До прийняття рішення по суті позивачем змінювався розмір позовних вимог та подавались відповідні заяви.

За останньою заявою про збільшення розміру позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів на його користь 532 445,41 грн. боргу, 162 771,00 грн. витрат від інфляції, 7 457,65 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.09.2015р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" 532 445,41 грн. - основного боргу за отриманий товар, 162 771,00 грн. - втрат від інфляції, 7 457,65 грн. - 3 % річних; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" 7 026,74 грн. - судового збору, 617,71 грн. - інші витрати, пов'язані з розглядом справи; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" 7 026,74 грн. - судового збору, 617,70 грн. - інші витрати, пов'язані з розглядом справи; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "АВД Україна" з Державного бюджету України зайво сплачений згідно платіжного доручення №93 від 08.06.2015р, яке міститься в матеріалах справи №911/2442/15, судовий збір у сумі 333,98 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015р. у справі №911/2442/15 та ухвалити нове, яким в позовних вимогах відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права На думку скаржника, рішення було прийнято без належного дослідження об'єктивних обставин справи та встановлення істини.

Апелянт зазначає, що господарський суд не звернув належну увагу на те, що відповідно до умов Додаткової угоди №1 від 24.03.2015р. до Договору поставки від 14.04.2009р. заміна боржника у грошових зобов'язаннях з оплати товару, який поставлено до моменту укладення Угоди, не відбулася.

Відповідач 1 звертає увагу на те, що оскільки після укладення Додаткової угоди №1 в порушення п. 4 Угоди сторони не підписали Акт звірки з метою фіксації зобов'язань, які утворилися до моменту укладення Угоди, то між сторонами не досягнуто згоди щодо предмету поруки, так як не визначено суми грошових зобов'язань, за виконання яких скаржник має поручатися, а відтак, договір поруки між сторонами не укладено.

Крім того, апелянт зазначає про те, що позивачем було пропущено строк пред'явлення вимоги, встановлений ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВД Україна», надав до матеріалів справи письмовий відзив на апеляційну скаргу, за яким просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Торговий дім «Практікер Україна» без задоволення. Позивач зазначає, що пунктом 5 Додаткової угоди було визначено про те, що сплата зобов'язань Практікер, які виникли за Договором, в якому відбувається зміна сторони, включаючи зобов'язання, визначені п. 4 цієї Угоди, з моменту укладення цієї Угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється Практікер до їх повного виконання. При цьому новий покупець поручається за виконання Практікер визначених зобов'язань та несе разом і Практікер солідарну відповідальність за їх виконання у повному обсязі невиконаних зобов'язань Практікер перед постачальником.

Відповідач 2 не скористався правом, передбаченим ст. 96 ГПК України, та не надав до матеріалів справи письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.10.2015р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Синиця О.Ф., Зеленін В.О. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» та призначено її до розгляду на 02.11.2015р.

Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 02.11.2015р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

09.11.2015р. в судове засідання представники сторін не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін, враховуючи при цьому, що матеріали справи містять всі необхідні докази для її розгляду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

14.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна", яке іменоване в Договорі як постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна", яке іменоване в Договорі, як Практікер, змінено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Схід Відбудова", укладено Договір купівлі-продажу (національний) №0421/01BD2009.

Відповідно до п. 1.1. Договору умови цього Договору та всіх додатків до нього регулюють ділові відносини між Практікер та/або підприємствами для яких компанія Практікер виконує закупівельні обов'язки, з одного боку, та постачальником, з іншого боку.

Згідно з п. 3.1. Договору поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок постачальника на умовах DDP.

Пунктом п. 6.1. Договору передбачено, що ціни, погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії Договору, крім випадків, коли сторони письмово у явно вираженій формі погодяться на застосування нових цін. Збільшення ціни, зокрема внаслідок інфляції, також підлягає окремому погодженню сторонами у вказаній формі.

Відповідно до п. 9.1. Договору додатки до цього Договору, зокрема, Договір про умови та загальні умови поставки та надання послуг, вважаються невід'ємними частинами даного Договору купівлі-продажу.

Пунктом 10.1. Договору передбачено, що за відсутності окремої угоди (в кінці цього договору), Договір набуває чинності після підписання. Він може бути розірваний обома сторонами шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом за шість місяців до закінчення кожного календарного року.

14.04.2009р. між позивачем та відповідачем 2 укладені Загальні умови поставки та надання послуг №0421/03 BD 2009 від 14.04.2009р., відповідно до п.1.1. яких ці загальні умови регулюють поставки та надання послуг регулюють спеціальні умови поставок товарів Практікер постачальником та надання послуг постачальнику з боку Практікер на основі Договору купівлі-продажу та Договору про умови, укладеного між сторонами.

Відповідно до п. 2.3. Загальних умов поставки та надання послуг кількість, строки та місце поставок будуть визначені згідно з даною угодою у замовленні, яке оформлюється Практікер у текстовому редакторі і надсилається постачальнику.

Згідно із п. 5.1. Загальних умов поставки та надання послуг строк оплати визначається згідно зі ст. 4 Договору про умови і залежно від того, яка з цих подій сталась пізніше, відраховується або з дня передачі товарів за даною угодою, або з дня отримання усіх необхідних документів щодо поставленого товару головним офісом.

14.01.2013р. позивачем та відповідачем 1 укладено Договір про умови (національний) №042123, чинний з 01.01.2013р.

Згідно із п. 4 Договору про умови строк платежу: дійсний до 31.12.2012р. - 45 днів з надходження товарів/рахунку, дійсний з 01.01.2013р. - 60 днів з надходження товарів/рахунку.

В подальшому Додатковою угодою №4 від 14.01.2013р. до Договору змінено порядкові номери договорів на наступні: Договір купівлі-продажу (національний) - 042111 від 14.04.2009р.; загальні умови поставки та надання послуг - 042131 від 14.04.2009р..

Також, 14.01.2013р. між позивачем та відповідачем 2 укладено Додаткову угоду №5 до договору, згідно із якою сторонами було внесено зміни в Договір.

На виконання умов Договору позивач здійснив поставки товару відповідачеві 2 на загальну суму 651 741,31грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 29.08.2014р. по 11.02.2015р.

23.03.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Практікер Україна", як новим покупцем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Практікер Україна", Товариством з обмеженою відповідальністю "АВД Україна", як постачальником, було укладено Додаткову угоду №1 до Договору № 042111 від 14.04.2009р., відповідно до умов якої враховуючи положення статті 520 ЦК України та інших чинних на момент підписання цієї Угоди норм законодавства України, сторони, з метою врегулювання відносин, які між ними склались, вирішили замінити одну із сторін в зобов'язанні по Договору № 042111 від 14.04.2009, таким чином, всі права та обов'язки, якщо іншого не передбачено цією Угодою, за вказаним Договором переходять від Практікер до нового покупця по Договору № 042111 від 14.04.2009р., починаючи з 23.03.2015р.

Пунктом 4 Додаткової угоди №1 від 23.03.2015р. в редакції Протоколу розбіжностей до Додаткової угоди до Договору №042111 від 14.04.2009р., сторони стверджують, що з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент укладання цієї Додаткової угоди, Практікер та постачальник на підставі проведених за Актом звірок взаємних розрахунків, визначають невиконане зобов'язання Практікер перед постачальником у розмірі 632 178,80 грн., яке не оспорюється Практікер та новим покупцем.

Згідно із п. 5. Додаткової угоди №1 від 23.03.2015р. сторонами погоджено, що сплата зобов'язань Практікер, які виникли за Договором,в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені п. 4 цієї Угоди, з моменту укладання цієї Угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється Практікер до їх повного виконання. При цьому новий покупець поручається за виконання Практікер визначених зобов'язань. В разі невиконання Практікер визначених зобов'язань, Практікер та новий покупець несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між Практікер та новим покупцем стосовно даного регулюються окремою угодою між ними.

Статтею 520 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 Цивільного кодексу України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього кодексу, згідно із якою встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Частинами 1, 2 статті 543 Цивільного кодексу України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, на підставі наведеного можна зробити висновок про те, що позивач, як кредитор, внаслідок укладення Додаткової угоди № 1 до Договору №042111 від 14.04.2009р. та згідно ст. 520 Цивільного кодексу України, отримав право вимагати від відповідача 1, як нового боржника, виконання зобов'язання по сплаті заборгованості за вказаним Договором. При цьому, укладаючи Додаткову угоду №1 від 23.03.2015р. сторони у відповідності до ст. 541 ЦК України встановили солідарний обов'язок відповідачів та дійшли згоди, що ТОВ "Торговий дім "Практікер Україна" та ТОВ "Практікер Україна" несуть солідарну відповідальність перед позивачем за виконання зобов'язань за Договором № 042111 від 14.04.2009р..

Матеріали справи підтверджують, що внаслідок неналежного виконання умов Договору купівлі-продажу, Загальних умов поставок та надання послуг та Договору про умови, Додаткової угоди №1 до Договору №042111 від 14.04.2009р. в частині оплати за поставлений позивачем товар, заборгованість відповідачів перед позивачем складає 532 445,41 грн.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов'язання може бути обумовлено не будь-яким, а лише належним його виконанням. Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язання. Якщо учасники зобов'язання порушують хоча б одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а змінюється, оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачами не доведено належними засобами доказування факту погашення заборгованості за Договором в сумі 532 445,41 грн., тому ця сума підлягає стягненню солідарно з відповідачів.

Доводи відповідача 1 про те, що оскільки сторонами не було складено акта звірки взаємних розрахунків, то не визначено і суми грошових зобов'язань, за яку відповідає відповідач 1, не беруться апеляційним судом до уваги, так як умови Додаткової угоди №1 від 23.03.2015р. не містять положень, що акт звірки взаємних розрахунків є невід'ємною частиною даної Угоди та відповідно до п. 4 Угоди в редакції протоколу розбіжностей, зобов'язання позивача та відповідача 2 щодо підписання акту звірки взаємних розрахунків відсутнє. Натомість сторони вказали, що з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент укладання цієї Додаткової угоди, відповідач 2 та позивач на підставі проведених за Актом звірок взаємних розрахунків визначають невиконане зобов'язання відповідача 2 перед позивачем у розмірі 632 178,80 грн., яке не оспорюється відповідачами.

Отже, підписавши та скріпивши печатками товариств Додаткову угоду №1 від 23.03.2015р. сторони погодили суму заборгованості у розмірі 632 178,80 грн., яка, як зазначено сторонами в Угоді, не оспорюється відповідачами.

Окрім того, відповідно до виписок з рахунку позивача вбачається, що відповідачем 1 з 08.04.2015р. здійснювались часткові оплати за Договором №042111 від 14.04.2009р.

Оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов'язання, то позивачем нараховано на суму боргу інфляційні витрати в розмірі 162 771,00 грн. та 3% річних в розмірі 7 457,65 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, що зроблений позивачем, є арифметично правильним, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України підлягає стягненню солідарно з відповідачів сума інфляційних витрат в розмірі 162 771,00 грн. та сума 3% річних в розмірі 7 457,65 грн.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, і встановлено нормою ч. 1 ст. 33 ГПК України. Розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 2 ст. 34 ГПК України містить відомий процесуальному праву принцип допустимості доказів (засобів доказування). Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.09.2015р. у справі №911/2442/15 залишити без змін.

3. Справу №911/2442/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді О.Ф. Синиця

В.О. Зеленін