Постанова

від 01.09.2015 по справі 824/997/15-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 824/997/15-а

Головуючий у 1-й інстанції: Анісімов О.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

01 вересня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Матохнюка Д.Б.

секретар судового засідання: Сокольвак Ю.В.,

за участю:

представника позивача : Малишевої Ірини Василівни

представника відповідача: Фуштея Миколи Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Путильського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 21 травня 2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив колегію суддів задовольнити їх в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечувала проти вимог апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як встановлено з матеріалів справи у 2008 році Державною податковою адміністрацією Чернівецької області було проведено перевірку Путильського районного споживчого товариства щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт № 240009962304 від 19.06.2008 року.

У зв'язку із виявленими порушеннями 15 липня 2008 року відповідачем було винесено податкове повідомлення рішення № 0000242300 та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1046763,00 грн.

Зазначене рішення позивачем оскаржувалось в судовому порядку і постановою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 року № К/9991/10650/12 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Путильському районі Чернівецької області задоволено, скасовано постанову Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року частково; у задоволені позову про визнання недійсним та скасування рішення від 15.07.2008 № 0000242300 відмовлено.

Зважаючи на те, що сума заборгованості є узгоджена з моменту набрання законної сили постанови Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 року № К/9991/10650/12, податковим органом 24.04.2015 року винесено податкову вимогу форми "Ю" за № 215-25, яка зобов'язує позивача негайно сплатити суму податкового боргу, включаючи штрафні (фінансові) санкції (штрафи) та пеню, нараховану на нього (за їх наявності).

Не погодившись з таким рішенням відповідача позивач звернувся до суду за захистом порушених прав.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду позов задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання, самостійно узгоджена платником податків або узгоджена в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений строк набуває статусу податкового боргу.

Згідно п. 41.5. ст. 41 Податкового Кодексу України податкові органи визначені органами стягнення, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах встановлених повноважень.

Державна податкова інспекція у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області є органом, який здійснює контроль за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків та застосування реєстраторів розрахункових операцій, а тому ними вживалися заходи по погашенню податкового боргу у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи встановлено, що 19.06.2008 року Державною податвовою інспекцією у Путильському районі Чернівецької області було проведено перевірку Путильського районного споживчого товариства щодо контролю за здійсненням розрахунку операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, якою були встановлені порушення вимог Закону №265.

За результатами перевірки складено акт № 240009962304 від 19.06.2008 рок зі змісту якого вбачається, що в структурному підрозділі- магазині "Пролісок" Путильського споживчого товариства перевіряючими було зафіксовано факт проведення продажу товарів без застосування реєстраторів розрахункових операцій, що є порушенням пунктів 1,2 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій".

На підставі зазначеного акту посадовими особами ДПІ у Путильському районі було прийнято рішення № 0000242300 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1046763,00 грн., за порушення положень ст.ст. 3,10 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій", де розмір санкцій було визначено відповідно до п.1 ст. 17 зазначеного Закону.

Вищевказане рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій позивачем оскаржувалось в судовому порядку і постановою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 року № К/9991/10650/12 касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Путильському районі Чернівецької області задоволено, скасовано постанову Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року частково; у задоволені позову про визнання недійсним та скасування рішення від 15.07.2008 № 0000242300 відмовлено.

24.04.2015 року ДПІ, керуючись положеннями Податкового кодексу України та рішенням Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 року по справі 2/329 (К /9991/10650/12 винесено податкову вимогу форми "Ю" № 215-25.

Позивач не погоджується з такими діями податкового органу, оскільки вважає, що сума боргу яку відповідач визнав, як податковий борг в розумінні податкового кодексу України є сумую фінансових санкцій, які були виявлені та нараховані в 2008 році за порушення вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 року № 265/95- ВР, тобто до моменту набуття чинності Податковим кодексом України та не підлягали узгодженню, так як не відносилися до податкового боргу і по ним не видавалися податкові повідомлення - рішення. Дані порушення у 2008 році підпадали під визначення адміністративно- господарських санкцій, які передбачені Господарським кодексом України.

Зокрема, ст. 250 ГК України передбачено, що адміністративно - господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим субєктом встановлених правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.На той час Закон про РРО, також жоден інший Закон не встановлював інших строків застосування зазначених штрафних санкцій.

З метою стягнення цієї суми штрафних санкцій, відповідач, до правовідносин, які склалися у 2008 році, застосовував механізм передбачений главою 9 "Погашення податкового боргу платників податків"розділу ІІ "Адміністрування податків, зборів, платежів" Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, а саме визнав зазначену заборгованість податковим боргом та на її розмір виставив податкову вимогу. Однак у звязку з відмінністю у 2008 році по правовій природі штрафної (фінансової) санкції, застосованої за порушення вимог Закону № 265, від податкового зобов'язання є відмінним і порядок її адміністрування, у т.ч. і порядок її стягнення. Податкове зобов'язання адмініструвалось згідно Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181, а штрафна (фінансова) санкція згідно Закону №265 та Господарського кодексу України.

Суд першої інстанції при розгляді вказаної справи помилково прийшов до висновку, що сума штрафних (фінансових) санкцій нарахована платнику у відповідності до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (Закон 265/-95ВР), а тому, подальші дії податкового органу не можуть регулюватись нормами Податкового кодексу України (далі ПКУ).

Також, як на підставу неправомірності винесеної відповідачем оскаржуваної податкової вимоги суд першої інстанції посилається на те, що сума адміністративно - господарської санкції, застосована до позивача рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15.07.2008 року, № 0000242300, не є податковим боргом і виставлення на цю суму податкової вимоги від 24.04.2015 року форми "Ю" № 215-25 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Суд критично відноситься до таких тверджень суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобовязання штрафних санкцій ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобовязання (пп.14.1.175 п. 14.1 ст.14 VІ ПКУ).

Враховуючи зазначене не сплачена у встановлений строк штрафна санкція за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, є податковим боргом відповідно до вимог ПКУ.

Так, в матеріалах справи міститься постанова Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014 року по справі № 2/329 (К /9991/10650/12) згідно до якої касаційну скаргу ДПІ у Путильському районі Чернівецької області задоволено, скасовано постанову Господарського суду Чернівецької області від 25.10.2011 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2012 року частково; у задоволенні позову про визнання недійсним та скасування рішення від 15.07.2008 року № 0000242300 відмовлено (а.с.40-44).

Зі змісту вказаного рішення суд приходить до твердження, що вказаний борг є узгодженим.

Дана позиція суду узгоджується з нормами ст. 57 п.57.3 ПК України які зазначають, що у разі визначення грошового зобовязання контролюючим органом платник податків зобовязаний сплатити нараховану суму грошового зобовязання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобовязання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п.2.1 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень - рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за №1440/18735, орган держної податкової служби визначає суму нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість та складає податкове повідомлення - рішення в тому числі у випадку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобовязань з окремого податку або збору, застосування штрафних ( фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є орган державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 20.1.10 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України - здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності ліцензій на провадження видів господарської дяльності, щ підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшогопереказу (крім приймання готівка банками), за дотримання суб'єктами господарювання установлених законодавством обовязкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ визначено, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобовязання та /або штрафну ( фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у звязку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

На підставі вищезазначеного Державною податковою інспекцією у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області 24.04.2015 року було винесено податкову вимогу форми "Ю" № 215-25, та 29.04.2015 року надіслано її позивачу, що підтверджується копіями поштового повідомлення від 29.04.2015 року за № 59010100649785 та фіскального чеку поштового зв'язку від 29.04.2015 року за № 59010100649785 (ст.37,38).

Вказані дії ДПІ у Путильському районі Головного управління ДФС Чернівецької області регламентуються наступними нормами.

Згідно п.59.3 ст.59 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755 -VІ із змінами та доповненнями податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обовязок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгівз їх продажу. Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобовязань у встановлені ПКУ строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення (п.59.4 ст.59ПКУ).

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, орган державної податкової служби надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків (п.59.1 ст.59 КПУ).

В призмі наведених правових норм, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до твердження, що несплачена у встановлений строк штрафна санкція за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, є податковим боргом відповідно до вимог Податкового кодексу України і не є належною підставою для скасування податкової вимоги за порушення законодавства.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобовязання платник податків зобовязаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В даному випадку моментом узгодження суми є рішення Вищого адміністративного суду України. Враховуючи зазначене, не сплачена у встановлений строк штрафна санкція за порушення порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, є податковим боргом відповідно до Податкового кодексу України.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Путильському районі Головного управління ДФС Чернівецької області як суб'єктом владних повноважень, вчинено всі дії, делеговані йому Конституцією України та Законами України, а тому в діях відповідача відсутні будь-які ознаки необгрунтованості, незаконності чи помилковості прийнятих рішень.

У відповідності до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В судовому засіданні представником позивача не надано будь-яких належних доказів в розумінні статті 71 КАС України, в свою чергу представником відповідача доведено, а в суді апеляційної інстанції знайшло своє підтвердження обгрунтованість прийнятої податкової вимоги від 24.04.2015 року форми "Ю" № 215-25.

На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Путильському районі Головного управління ДФС Чернівецької області правомірно та обгрунтовано були прийняті вищевказані фінансові санкції відносно позивача, а тому вони не підлягають скасуванню.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі належно дав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, в деяких випадках помилково застосував норми матеріального права, у зв'язку із чим, ухвалив рішення, яке підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи порушення судом першої інстанції норм права та невідповідність висновків суду обставинам справи, колегія суддів вбачає підстави для скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови, якою в задоволенні вказаного адміністративного позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області задовольнити повністю.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Путильського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в адміністративному позові Путильського районного споживчого товариства до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 вересня 2015 року.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Матохнюк Д.Б.