Постанова

від 27.02.2018 по справі 824/997/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2018 року

Київ

справа №824/997/15-а

адміністративне провадження №К/9901/9485/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

за участю секретаря - Калініна О.С.

учасники справи:

представник позивача - Малишева І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Путильського районного споживчого товариства

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015

у справі №824/997/15-а

за позовом Путильського районного споживчого товариства

до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області

про визнання дій протиправною та скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ

У травні 2015 року Путильське районне споживче товариство (далі Товариство) звернулось до Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі ДПІ) з позовом про визнання протиправними дії відповідача щодо визнання фінансових санкцій податковим боргом та скасування податкової вимоги.

Позив обґрунтовано тим, що ДПІ визнала податковим боргом суму фінансових санкцій у розмірі 1046763 за порушення Товариством у 2008 року вимог Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (далі Закон №265) та виставила на цю суму податкову вимогу відповідно до положень Податкового кодексу України. Такі дії відповідача є протиправними, оскільки на момент вчинення порушення фінансові санкції за порушення вимог Закону №265 не були податковим зобов'язанням, а отже не можуть бути віднесені до податкового боргу.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 позов задоволено :

визнано протиправними дії ДПІ щодо визнання фінансових санкцій в сумі 1 046 763 грн. податковим боргом за узгодженим грошовим зобов'язанням.

визнано протиправним та скасовано податкову вимогу ДПІ від 24.04.2015 №215-25.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 1.09.2015р. скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

ДПІ відзиву на касаційну скаргу на надала, що не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції

25.01.2018 справу, в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 Розділу VІІ VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017), передано до Верховного Суду.

27 лютого 2018 року представник відповідача подав клопотання про заміну сторони у зв'язку з реорганізацією та зміною назви Державної податкової інспекції у Путильському районі Головного Управління Міндоходів у Чернівецькій області.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає за необідне замінити відповідача - Державну податкову інспекцію у Путильському районі Головного управління ДФС у Чернівецькій області на його процесуального правонаступника - Вижницьку об'єднану Державну податкову інспекцію Гоовного управління ДФС у Чернівецькій області.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що у 2008 році ДПІ було проведено перевірку Товариства щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт від 19.06.2008 та прийнято рішення №0000242300 від 15.07.2008, яким застосовано до Товариства штрафні (фінансових) санкції у розмірі 1 046 763 грн.

Вказані санкції застосовано до Товариства на підставі приписів статті 17 Закону №265.

Рішення податкового органу було оскаржено Товариством у судовому порядку і постановою Вищого адміністративного суду України від 29.10.2014р. було задоволено касаційну скаргу ДПІ, частково скасовано судові рішення попередніх інстанцій, у задоволені позову про визнання недійсним та скасування рішення від 15.07.2008р. №0000242300 відмовлено.

24.04.2015р. ДПІ направило в адресу Товариства податкову вимогу №215-25 щодо сплати узгодженого грошового зобов'язання в сумі 1 046 763 грн.

Станом на час прийняття рішення №0000242300 від 15.07.2008р., статтею 15 Закону №265 було обумовлено, що контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до цього та з урахуванням положень пункту 11 частини 1 статті 11 Закону України Про державну податкову службу в Україні від 04.12.1990 N509-XII, який визначав на той час статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, органи державної податкової служби мали право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, в порядку та розмірах, встановлених законами України та реалізовувати ці повноваження шляхом прийняття відповідного рішення.

Розглянувши позов Товариства щодо скасування рішення ДПІ №0000242300 від 15.07.2008 про застосування штрафних санкцій, Вищий адміністративний суд України, крім іншого, встановив, що вказані санкції застосовано вповноваженим на це органом, їх застосування обумовлено порушенням Товариством вимог Закону №265, розмір санкцій відповідає статті 17 вказаного Закону, а строк їх застосування - вимогам статті 250 Господарського Кодексу України.

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що застосована до позивача відповідальність за порушення ним вимог Закону №265 станом на час прийняття рішення №0000242300 від 15.07.2008 не відносилась до податкових зобов'язань, не передбачала процедури адміністративних узгоджень, тощо, і здійснення стягнення зазначеної у вказаному рішенні ДПІ суми відбувалось не на підставі положень Закону України Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами №2181.

Прийнята 24.04.2015 ДПІ податкова вимога №215-25 щодо сплати узгодженого грошового зобов'язання в сумі 1 046 763 грн. не відповідає приписам Податкового кодексу України та Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 10.10.2013 №576, оскільки зазначена у ній сума не є податковим боргом і на адресу Товариства не надсилались податкові повідомлення - рішення, які є обов'язковою передумовою прийняття податкової вимоги щодо сплати узгодженого грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обгрунтованості заявленого адміністративного позову, а судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 344, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Путильського районного споживчого товариства задовольнити

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01.09.2015 скасувати, залишивши постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27.07.2015 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова