Постанова

від 29.11.2011 по справі 2а-1670/8831/11

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/8831/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Єресько Л.О.,

при секретарі - Кононенко А.С.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника третьої особи - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до Фермерського господарства "Литовченко", третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення заборгованості за бюджетною позичкою за рахунок активів платника податків, -

В С Т А Н О В И В:

26 жовтня 2011 року Карлівська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фермерського господарства "Литовченко", третя особа - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області про стягнення заборгованості за бюджетною позичкою за рахунок активів платника податків в розмірі 1 151,87 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до «Порядку надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна та сортового насіння за державним замовленням 1997 року»та відповідно до державних контрактів, укладених у відповідності до Постанов Кабінету Міністрів України № 1200-9р від 31.01.1997 року та від 06.01.1997 року № 3 відповідачем отримано бюджетну позичку, яку повернуто у повному обсязі, але з порушенням термінів сплати. За несвоєчасне повернення бюджетної позички під держконтракт 1997 року ФГ «Литовченко» у відповідності до Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 року №290 нараховано пені в розмірі 1 151,87 грн.

15.11.2011 року Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду замінено третю особу Управління Державного казначейства України в Чутівському районі на належну- Головне Управління Державного казначейства України у Полтавській області.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи і вимоги заявленого позову.

Відповідач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив, будучи повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи. Заперечень суду не надав.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що Фермерське господарство «Литовченко», ідентифікаційний код 24392387, є юридичною особою та знаходиться на податковому обліку у Чутівському відділенні Карлівської міжрайонної державній податковій інспекції.

02.09.2010 року на підставі зведеного подання Управління Державного казначейства України у Чутівському районі від 02.08.2010 року Карлівською МДПІ винесено першу податкову вимогу № 1/26 від 02.09.2010 року, якою повідомлено, що станом на 02.09.2010 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням (за бюджетною позичкою за держзамовленням (контрактом) 1997 року) позивача становить 1151,87 грн. - пеня.

18.10.2010 року Карлівською МДПІ винесено другу податкову вимогу № 2/39 від 22.10.2010 року, якою повідомлено, що станом на 18.10.2010 року сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням позивача становить 1151,87 грн. - пеня.

01.12.2010 року відповідно до статті 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»Карлівська МДПІ вирішила здійснити стягнення коштів та продаж інших активів, що перебувають у власності (повному господарському віданні) платника податків ФГ «Литовченко», а також тих активів, права власності на які він набуде у майбутньому, в рахунок погашення суми податкового боргу цього платника податків.

Вказані податкові вимоги були отримані відповідачем, про що свідчать підписи на корінцях вимог.

У зв'язку з тим, що сума заборгованості, визначена податковими вимогами, не була сплачена відповідачем, Карлівська МДПІ звернулася до суду про її стягнення.

Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Статтею 21 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI визначено, що у 2010 році органи державної податкової служби України є органами стягнення заборгованості суб'єктів господарювання перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі (кошти від повернення якої надходять за кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2801380, 2801400, 2801410, 2801440, 3511530, 3511550, 3511560, 3511630, 3511660), а також заборгованості з відсотків за користування позиками, наданими за рахунок коштів, залучених державою, та з плати за надання гарантій та позик, отриманих за рахунок коштів, залучених державою та/або під державні гарантії.

При цьому така заборгованість вважається податковим боргом і стягується відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

П.п. 1.3 ст. 1 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.200 року № 2181-ІІІ (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 2181) встановлено, що податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно п. 1.10 ст. 1 Закону № 2181 податковою вимогою є письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Якщо контролюючий орган, що провів процедуру узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків, не є податковим органом, такий контролюючий орган надсилає відповідному податковому органу подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків, а також розрахунок його розміру, на підставі якого податковий орган надсилає податкові вимоги.

Форма зазначеного подання затверджується Кабінетом Міністрів України.

Порядок надіслання органам державної податкової служби подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) від інших контролюючих органів, затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 24.10.2001 року № 1387 (далі -Порядок № 1378) , визначає механізм надсилання контролюючим органом, який не є органом державної податкової служби (далі - контролюючий орган), подання про здійснення заходів з погашення податкового боргу платника податків (далі - подання) та інформації про скасування або зміну суми нарахованого податкового зобов'язання за рішенням суду (господарського суду) до органу державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на податковому обліку (далі - податковий орган).

Як зазначено вище, податкова вимога формується органом державної податкової служби після проведення контролюючим органом процедури узгодження суми податкового зобов'язання з платником податків.

Здійснення узгодження зобов'язання контролюючим або податковим органом та його несвоєчасна сплата є визначальною умовою поняття податкового боргу.

Податковим зобов'язанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України (пункт 1.2. Закону України № 2181).

Тобто, зобов'язання сплатити відповідну суму коштів до бюджету є безумовним та виникає за прямою вказівкою щодо обов'язку сплати, що міститься у відповідному законодавчому акті.

Порядок надання бюджетної позички на закупівлю продовольчого зерна і сортового насіння за державним замовленням 1997 року, затверджений наказом Міністерства сільського господарства і продовольства, Міністерства фінансів та Державної акціонерної компанії "Хліб України" від 4 березня 1997 р. N 70/54/18 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 6 червня 1997 р. за N 212/2016.

Постановою Кабінету Міністрів України № 124 від 04 лютого 1997 року встановлені обсяги закупівлі за державним замовленням продовольчого зерна, непродовольчого зерна для спиртової промисловості і сортового насіння зернових культур у 1997 році.

Забезпечення встановлених обсягів закупівлі зерна та іншої сільськогосподарської продукції було здійснено шляхом надання бюджетних позичок виконавцям державного замовлення (сільськогосподарським товаровиробники усіх форм власності), в порядку, передбаченому Наказом Міністерства фінансів України, Міністерства сільського господарства та продовольства України, Державної акціонерної компанії В«Хліб УкраїниВ»№ 70/54/18 від 04 березня 1997 року (далі Наказ № 70/54/18).

Згідно умов зазначеного вище нормативно-правового акту, бюджетні позички на закупівлю продовольчого зерна та іншої сільськгоспродукції мали надаватися у межах коштів, передбачених на цю мету, на умовах забезпечення повернення та встановлення відповідальності за цільове ефективне використання коштів. Відділеннями державного казначейства України укладалися договори із заготівельними підприємствами та товаровиробниками про надання бюджетної позички для авансування закупівлі зерна за державним замовленням 1997 року на всю суму належного господарству авансу з подальшим уточненням фактичного його розміру.

Для остаточних розрахунків за закуплену за державним замовленням продукцію у 1997 році між відділеннями Державного казначейства в районах і заготівельними підприємствами укладалися договори про надання бюджетної позички. Перерахування коштів органами державного казначейства здійснювалося на підставі укладених договорів про надання бюджетних позичок та відбувалося через рахунки державного казначейства України. Зазначені договори мали визначати мету надання бюджетної позички, її суму, терміни повернення та санкції за порушення умов договору.

Таким чином, бюджетні позички на виконання Наказу № 70/54/18 отримувалися на договірних засадах. Саме умовами укладених договорів передбачався порядок їх отримання та повернення.

Ухвалою суду від 28.10.2011 року та ухвалою про витребування доказів від 15 листопада 2011 року позивача зобов'язано надати копії договору, згідно якого надавалася бюджетна позичка, докази щодо фактичного перерахування коштів товаровиробникам за укладеним договором, докази на підтвердження несвоєчасності повернення бюджетної позички відповідачем.

Жодного з вказаних документів суду надано не було, натомість до матеріалів справи було залучено Акт звірки заборгованості з товаровиробниками по авансах, виданих під держконтракт 1997 року, між відділенням Державного казначейства в Чутівському районі та Хлібною базою № 88 станом на 01.09.2005 року.

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні, крім вказаного акту та історичної довідки, яка подавалася разом з позовною заявою, жодних документів ні у позивача, ні у третьої особи не збереглося.

Таким чином, суду не надано копії договору, згідно якого надавалася бюджетна позичка відповідачу, що унеможливлює встановлення осіб, які укладали такий договір, розміру такої позички, умови її надання, строк, на який позичка надавалася, умови її повернення тощо.

Не надано суду і доказів передачі відповідачу суми позички, а також погашення відповідачем авансу, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити строки погашення такої позички, дату, із якою позивач пов'язує прострочення відповідачем повернення позички та відповідно виникнення права на нарахування пені, що унеможливлює визначення розміру пені.

Наявна в матеріалах справи історична довідка від 14.09.2011 року № 03-14/376 не підтверджує наявність у відповідача заявленої до стягнення суми заборгованості, оскільки вона не ґрунтується на жодному первинному документі, з огляду на що видаються незрозумілими джерела її складення.

Акт звірки заборгованості з товаровиробниками по авансах, виданих під держконтракт 1997 року, між відділенням Державного казначейства в Чутівському районі та Хлібною базою № 88 станом на 01.09.2005 року містить відомості, що аванси під держконтракт видавалися саме Хлібній базі № 88, при цьому відомості про надання позички ФГ "Литовченко" відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні припустив, що був укладений тристоронній договір про надання бюджетної позички відповідачу через Хлібну базу 88, разом з тим в матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження цього.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про неможливість встановлення будь-яких причинно наслідкових зв'язків, що відповідачу надавалася позичка, встановити дату надання такої позички та її розмір, кінцевий термін її повернення, факт її несвоєчасного повернення та розмір пені у зв'язку з несвоєчасною сплатою.

Стосовно здійснення процедури узгодження суми зобов'язання, про стягнення якого заявлено в позові, суд зазначає наступне.

Як зазначено вище, п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 Закону № 2181 підставою для прийняття податковим органом податкової вимоги є отримання відповідного подання від контролюючого органу, що провів процедуру узгодження.

Згідно пункту 1.12 Закону № 2181, контролюючим є державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону.

Статтею 2 Закону № 2181 до контролюючих віднесені наступні органи: 1) митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України; 2) органи Пенсійного фонду України стосовно збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; 3) органи фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - стосовно внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у межах компетенції цих органів, встановленої законом; 4) податкові органи стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів.

Отже, дана норма містить вичерпний перелік контролюючих органів, серед яких відсутні органи Державного казначейства України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність узгодження суми податкового зобов'язання відповідача за бюджетною позичкою.

Неможливість визначення суми заборгованості за бюджетною позичкою - податковим зобов'язанням та не проведення процедури узгодження зазначеної суми зобов'язання свідчить про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості за бюджетною позичкою за рахунок активів платника податків.

З огляду на зазначене, позов не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції до Фермерського господарства " Литовченко", третя особа - Головне управління Державного казначейства у Полтавській області про стягнення заборгованості за бюджетною позичкою за рахунок активів платника податків відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2011 року.

Суддя Л.О. Єресько