Постанова

від 29.04.2011 по справі 38/272

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.04.2011 р. справа №38/272

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Акулової Н.В., Зубченко І.В.

При секретарі: Братченко Т.А.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -підприємець;

від відповідача: ОСОБА_2 по дов.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк

на рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2011р. (повний текст від 18.03.2011р.) у справі №38/272 (головуючий суддя Лейба М.О., судді Мєзєнцев Є.І., Донець О.Є.)

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 с. Олександрівка Донецької області

до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк

про стягнення суми основного боргу у розмірі 14 183,25грн., суми 3% річних у розмірі 1388,79грн., суми індексу інфляції у розмірі 7842,89грн., всього 23 414,93грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 с. Олександрівка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк, про стягнення суми 23 414,93грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 14 183,25грн., суми 3% річних у розмірі 1388,79грн., суми індексу інфляції у розмірі 7842,89грн.

Рішенням від 17.03.2011р. господарський суд Донецької області позовні вимоги задовольнив частково та стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 14 183,25грн., у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Такий висновок суд першої інстанції обґрунтував посилаючись на те, що всупереч умовам договору відповідач не відвантажив товар та не задовольнив вимогу позивача про повернення суми попередньої оплати, у зв'язку з чим обґрунтованою є вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 14 183,25грн. Разом з тим, судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 388,79грн. та інфляційних у розмірі 7 842,89грн., оскільки зазначені вимоги заявлялись позивачем на підставі ст. 625 ЦК України, тоді як в даному випадку нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно здійснюватись в порядку ст. 536 ЦК України.

Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати та відмовити у задоволенні позову.

Заявник в обґрунтування вимог про скасування судового рішення посилається на те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про продовження строку дії договору до 31.12.2008р., оскільки не витребував ніяких документів в підтвердження цього. Крім того, за твердженням скаржника, суд першої інстанції не прийняв до уваги того факту, що позивачем після здійснення попередньої оплати не було направлено заявок на відвантаження ще однієї партії вугільної продукції, а також не було пред'явлено претензії відносно повернення решти попередньої оплати або відвантаження продукції.

Також, заявник апеляційної скарги наголошує, що з моменту останнього відвантаження продукції до звернення позивача до суду минуло більше 3х років, проте суд першої інстанції не врахував цього факту та прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог.

До того ж, судом першої інстанції за твердженням скаржника невмотивовано прийнятий до уваги в якості доказу лист від 08.07.2008р. з відміткою про вручення відповідачу, оскільки в матеріалах справи немає доказів направлення даного листа на адресу відповідача, а з відмітки на даному листі неможливо встановити, ким саме даний лист було прийнято.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що господарським судом Донецької області при розгляді справи №38/272 у повному обсязі були досліджені всі надані сторонами письмові докази та було винесено об'єктивне і законне рішення. У зв'язку з викладеним, позивач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2007р. між відповідачем, Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компаніяВ» , (постачальник) та позивачем, Суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 (покупець), було укладено договір поставки вугільної продукції №С-6, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити вугільну продукцію відповідно до специфікацій, а покупець -прийняти та оплатити її.

Відповідно до п.3.1 договору, поставка вугілля здійснюється транспортом покупця. Покупець надає постачальнику заявки на відвантаження вугілля із зазначенням необхідної кількості і передбачуваної дати відвантаження вугілля не менш ніж за 5 днів до початку відвантаження.

Строк поставки зазначається у специфікаціях до договору. Відвантаження вугілля провадиться партіями при наявності заявки згідно п.3.1 договору. Об'єм кожної конкретної партії постачаємого вугілля визначається розміром здійсненої покупцем передплати (п.3.2).

Відповідно до п.4.1. договору, оплата товару здійснюється у наступному порядку: передоплата 100% від вартості місячного об'єму поставки, визначеного у заявці покупця.

Фактична кількість поставленого вугілля і сума сплачених за нього грошових коштів звіряється сторонами щомісячно у актах звірки, які складаються не пізніше 10 днів після закінчення місяця поставки (п.4.2 договору).

Пунктом 7.1 договору сторони узгодили, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2007р. У випадку, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку договору письмово не заявить про свій намір його розірвати, дія договору продовжується на один рік.

В матеріалах справи відсутні докази в підтвердження намірів якоїсь зі сторін про розірвання вказаного договору, у зв'язку з чим господарський суд дійшов вірного висновку, що строк дії договору було продовжено до 31.12.2008р. Посилання скаржника на невмотивований висновок суду першої інстанції щодо продовження строку дії договору на 1 рік не можуть бути прийняті судовою колегією до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а також відсутністю доказів зворотного в апеляційній скарзі.

З матеріалів справи вбачається, що специфікаціями на поставку вугільної продукції до договору поставки вугільної продукції №С-6 від 17.05.2007р. сторони визначили найменування вугільної продукції, розрахункову норму у відсотках, ціну за 1тн.грн. без ПДВ, кількість та строки поставки -травень 2007р.,червень 2007р. та липень 2007р.

На виконання умов договору та специфікацій до нього позивачем 21.05.2007р. було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача суму у розмірі 45 000,00грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

В свою чергу, за період з травня по липень 2007р. відповідачем на адресу позивача була відвантажена вугільна продукція частково на загальну суму 30 816,75грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи рахунками №514 від 31.05.2007р. на суму 8 305,39грн., №636 від 30.06.2007р. на суму 1 238,86грн., №615 від 30.06.2007р. на суму 8 446,62грн., №603 від 30.06.2007р. на суму 1 205,27грн., №709 від 31.07.2007р. на суму 11 620,61грн., а також довідкою відповідача №04-ю-2001 від 12.01.2011р.

29.02.2008р. між Державним підприємством „Донецька вугільна енергетична компаніяВ» та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 був підписаний акт звірки, відповідно до якого, заборгованість відповідача станом на 29.02.2008р. складає 14 183,25грн.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2008р. позивач звернувся до відповідача з листом, яким пропонував відвантажити вугільну продукцію на суму 14 183,25грн., або повернути суму попередньої оплати.

За поясненнями позивача, вказаний лист був зданий до канцелярії підприємства відповідача, про що на другому екземплярі листа мається відповідна відмітка та вхідний реєстраційний номер 8-1005 від 08.07.2008р.

Скаржник проти отримання підприємством відповідача вказаного листа заперечує.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із посиланнями заявника в апеляційній скарзі на недоведеність факту отримання відповідачем листа від 08.07.2008р., оскільки на ньому міститься відмітка невідомої особи - вхідний реєстраційний номер 8-1005 від 08.07.2008р., та відсутні докази прийняття вказаного листа Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія»(штамп або печатка зазначеного підприємства).

Між тим, в матеріалах справи наявний лист від 27.05.2010р., в якому позивач просить відповідача повернути суму заборгованості в розмірі 14 183,25грн. згідно з актом звірки, та який був залишений підприємством відповідача без відповіді та задоволення. Факт направлення даної вимоги підтверджується квитанцією поштового зв'язку №5633 від 27.05.2010р. та приймається апеляційним господарським судом в якості доказу.

Відповідач в порушення умов договору вугілля не відвантажив, суму попередньої оплати позивачу не перерахував, у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду із відповідним позовом.

Так, ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення містить ст. 193 ГК України.

Ч.2 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною другою ст. 693 ЦК України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи, що відповідач не відвантажив товар та не задовольнив вимогу позивача про повернення суми попередньої оплати судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 14 183,25грн.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не було пропущено строку позовної давності при зверненні до суду із відповідним позовом, оскільки ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново та час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вищий господарський суд України в інформаційному листі №01-8/211 від 07.04.2008р. зазначив, що такими діями можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора. Зокрема, до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися: повне або часткове визнання претензії, часткове погашення самим боржником чи за його згодою іншою особою основного боргу і (або) неустойки, сплата процентів по основному боргу; прохання про відстрочку виконання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем підписаний та скріплений печаткою підприємства акт звіряння взаємних розрахунків, яким визнано наявність заборгованості станом на 29.02.2008р. в сумі 14 183,25грн.

Крім того, 27.05.2010р. позивач звернувся до відповідача з листом, яким пропонував повернути 14 183,25грн. заборгованості на розрахунковий рахунок позивача.

Отже, відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України у відповідача виник обов'язок повернути суму попередньої оплати у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги з урахуванням поштового пробігу, тобто до 07.06.2010р. включно.

Таким чином, обчислення строку позовної давності починається з 07.06.2010р.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України визначена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся із позовом 22.12.2010р., тобто у строк, передбачений ст.257 ЦК України.

Між тим позивачем, крім іншого, були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 388,79грн. та інфляційних у розмірі 7 842,89грн. на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошима встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Таким чином, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду, що застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою передбачена відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання, в даному випадку є помилковим, оскільки нарахування відсотків на суму попередньої оплати повинно відбуватися в порядку ст. 536 ЦК України.

У зв'язку з викладеним, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні цієї частини позовних вимог.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2011р. у справі №38/272 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги відповідно до ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2011р. (повний текст від 18.03.2011р.) у справі №38/272 залишити без зміни.

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія»м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 17.03.2011р. (повний текст від 18.03.2011р.) у справі №38/272 -залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: Н.В. Акулова

ОСОБА_3

Надруковано примірників - 5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС