Постанова

від 18.01.2011 по справі 6/272пд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

18.01.2011 р. справа №6/272пд

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі: за участю представників сторін: від позивача - від відповідача - розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 не з'явився ОСОБА_5 Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат" м.Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 18.11.2010р. (підписане 23.11.2010р.) у справі№ 6/272пд (суддя Василенко Т.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат" м.Луганськ до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_6 Аваль" м.Київ в особі ЛОД ВАТ "ОСОБА_6 Аваль" м.Луганськ провизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2010р . Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат" м.Луганськ (далі по тексту -ТОВ "Луганський гофротарний комбінат") звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_6 Аваль" м.Київ в особі ЛОД ВАТ "ОСОБА_6 Аваль" м.Луганськ (далі по тексту -ПАТ "ОСОБА_6 Аваль") про визнання недійсним кредитного договору №010/06-04/289 від 20.12.2007 р. В підставу позову позивачем покладено неправомірність укладення кредитного договору в іноземній валюті, невідповідність кредитного договору положенням Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів 27.06.2006 № 010/09-11/478/Г, що укладена між позивачем та відповідачем, відсутність у осіб, які підписали кредитний договір з боку відповідача, повноважень щодо укладення такого типу угод.

Рішенням господарського суду Луганської області від 18.11.2010 року по справі № 6/272пд у задоволенні позовних вимог ТОВ "Луганський гофротарний комбінат" до ПАТ "ОСОБА_6 Аваль" про визнання недійсним кредитного договору №010/06-04/289 від 20.12.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено підстав за законом для визнання оскаржуваного кредитного договору №010/06-04/289 від 20.12.2007 р. недійсним; позивачем не доведено суду, що відповідачем порушені норми діючого законодавства в частині валютного регулювання та укладення договорів; відповідачем надані докази того, що спірний договір відповідає вимогам закону, а особи, які підписали договір, не перевищували своїх повноважень, тому відсутні підстави для визнання оскаржуваного договору недійсним.

Судом не задоволені клопотання позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу звертатись до нотаріуса для здійснення виконавчих написів про звернення стягнення на заставлене майно, у зв'язку з безпідставністю, про що зазначено в ухвалі суду від 16.09.2010 р.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ "Луганський гофротарний комбінат" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2010 року по справі № 6/272пд та прийняти нове рішення, яким визнати кредитний договір №010/06-04/289 від 20.12.2007 р., укладений між ТОВ "Луганський гофротарний комбінат" та ПАТ "ОСОБА_6 Аваль" , недійсним.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення були неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи. Зазначає, що кредитний договір не відповідає вимогам законодавства щодо укладання письмових правочинів юридичними особами, в тому числі договорів кредитування, а саме ст. ст.203, 207, 1055 Цивільного кодексу України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", а також суперечить умовам Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів від 27.06.2006р. №010/09-11/487Г, укладеної між позивачем та відповідачем. Не спростовано відповідачем відсутність у кредитному договорі істотної умови, визначеної т. 345 ЦК України, відповідальності Кредитора щодо видачі кредиту.

Позивач не скористався своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні апеляційної інстанції, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст. 98 Господарського процесуального кодексу України, про що свідчить повідомлення з відміткою про вручення поштового відправлення. Клопотань на адресу суду не надходило.

Ухвалами суду сторони не зобов'язувалися забезпечити участь представників в судовому засіданні, крім того сторін було попереджено, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Позиція ТОВ "Луганський гофротарний комбінат" є викладеною в апеляційній скарзі, що в сукупності з матеріалами судової справи є достатнім для розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2010 р., тому Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду скарги за наявними в справі документами у відповідності до ст.ст.75,99 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач проти апеляційної скарги заперечував, вважає рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2010 р. (підписане 23.11.2010 р.) законним та обґрунтованим.

Згідно з положеннями ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 4 2, ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Донецьким апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2006р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_6 Аваль", далі Кредитор), в особі директора Луганської обласної дирекції та Товариством з обмеженою відповідальністю "Луганський гофротарний комбінат" (далі Позичальник), укладено Генеральну угоду про надання кредитних ресурсів № 010/09-11/478/Г (далі -Генеральна угода). Додатковими угодами №1 від 20.12.2007 р., № 2 від 28.01.2008 р., № 3 від 11.06.2008 р., №4 від 01.12.2009 р. внесено зміни до генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/09-11/478/Г від 27.06.2006 р.

Відповідно до п.1.1. Генеральної угоди Кредитор на підставі цієї Угоди, зобов'язується надавати Позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї угоди, і які є її невід'ємними частинами.

Загальний розмір позичкової заборгованості Позичальника за наданими в рамках даної Угоди кредитами не повинен перевищувати суми у розмірі 1 500 000,00 грн. чи еквіваленту цієї суми в євро); 21 102 000,00 грн.( згідно додаткової угоди № 1 від 20.12.2007 р.), 21 840 000,00 грн.( згідно додаткової угоди № 2); 22 726 600,00 грн. (згідно додаткової угоди № 3); 3 653 000,00 дол.США (згідно додаткової угоди № 4) чи еквіваленту цієї суми в євро)(п. 1.2. генеральної угоди).

В межах ліміту кредитної заборгованості, субліміти позичальнику в розрізі окремих банківських операцій встановлюються кредитними договорами, укладеними в рамках даної угоди ( п. 1.3.генеральної угоди).

Термін користування кредитними коштами за даною Угодою встановлюється до 31 жовтня 2012 р., якщо інше не передбачено кредитними договорами, укладеними в рамках даної Угоди (п. 1.4. Генеральної угоди, з врахуванням додаткової угоди № 1).

Відповідно до п. 2.2. п.2.2.1. Генеральної угоди сторони встановлюють, що в рамках даної угоди, на підставі додатково укладеного кредитного договору Позичальнику може надаватися кредит у іноземній валюті з викладенням умов надання. З врахуванням додаткових угод № № 1,2,3 -можуть надаватися відновлювальні та невідновлювальні кредитні лінії, овердрафт "Корпоративний" в межах загального ліміту заборгованості, передбаченого п. 1.2. Угоди чи еквіваленту цієї суми в євро, доларах США, за курсом НБУ на дату надання кредиту.

20.12.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством "ОСОБА_6 Аваль" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_6 Аваль"), Кредитор, в особі двох заступників директора Луганської обласної дирекції, та ТОВ "Луганський гофротарний комбінат", Позичальник, був укладений кредитний договір №010/06-04/289, згідно з п. 1.1. якого Кредитор, на положеннях та умовах цього договору, згідно з п.1.3., 2.4. Генеральної угоди про надання кредитних ресурсів № 010/09-11/478 від 27.06.2006 р., відкриває Позичальнику мультивалютну не відновлювальну кредитну лінію у сумі 2 772 000,00 доларів (ліміт кредитування), при цьому позичальник має право користуватися еквівалентом в національній валюті.; строком до 31.10.2012 р., із сплатою 11,72% річних в доларах США, 14,5% річних в гривні з щорічним переглядом та одноразової комісії в розмірі 0,5% від ліміту кредитування.

Позивальник зобов'язався: використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором.

До кредитного договору№010/06-04/289 від 20.12.2007 р. сторонами укладені додаткові угоди № 1 від 22.01.2009 р., № 2 від 30.04.2009 р., № 3 від 01.12.2009 р., № 4 від 31.03.2010 р.

Договір набуває чинності з дати його укладання та діє до часу повного погашення позичальником заборгованості за кредитом ( позичкової заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафів та пені) ( п. 9.1.договору).

Сторони не заперечили проти того, що позивач отримав кредитні кошти повністю, використав їх згідно цільового призначення. Спір між сторонами в цій частині відсутній.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, Донецький апеляційний господарського суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Виходячи зі змісту положень ст.ст. 11,202 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків

Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст.215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Способи волевиявлення та форми правочину врегульовані в ст.205 Цивільного кодексу України, за якою правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно з ч.1 ст.92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

За приписами ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 "Позика" глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 "Кредит" і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 Цивільного кодексу України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити проценти кредитодавцеві.

Згідно ст. 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до кредитних відносяться операції зазначені у п. 3 ч. 1 та у пунктах 3 - 7 ч. 2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.

В розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.

Статті 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.

Стаття 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій, та не містить заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" № 15-93 від 19.02.1993 р. (далі - Декрет КМУ № 15-93).

Згідно зі ст. 3 Декрету КМУ № 15-93 валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ч. 3 ст. 533 Цивільного кодексу України.

Визначення терміну "іноземна валюта" як "валютної цінності" містить ст. 1 Декрету КМУ № 15-93, яка визначає, що іноземна валюта -це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.

Як встановлено ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;

- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;

- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.

За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України від № 275 від 17.07.2001 р., серед яких, зокрема, неторговельні операції з валютними цінностями; операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.

Відповідач на час укладання кредитного договору, мав видану Національним банком України банківську ліцензію №10 від 11.10.2006р. на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пп. 5 - 11 частини другої ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", дозвіл №10-4 від 11.10.2006р. на право здійснення операцій, визначених пп. 1 - 4 частини другої та частиною четвертою ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" із додатком до дозволу №10-4 від 11.10.2006 року.

Отже, відповідач, на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу мав право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України, залучати та розміщувати іноземну валюту на міжнародних ринках, тощо.

При цьому, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п. "в" п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 (зі змінами та доповненнями), яким встановлено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. На даний час чинним законодавством не визначено меж, термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Зазначене підтверджується і в листі Національного банку України № 13-210/7871-22612 від 07.12.2009 р.

Відповідно до п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004 р., використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

За викладених обставин, як правомірно зазначено судом першої інстанції, укладення сторонами кредитного договору №010/06-04/289 від 20.12.2007 р. в іноземній валюті не суперечить вимогам чинного законодавства.

Безпідставними є посилання заявника апеляційної скарги на те, що укладення сторонами кредитного договору №010/06-04/289 від 20.12.2007 р. в іноземній валюті суперечать умовам Генеральної угоди, оскільки, як вказувалося вище, зазначене обумовлене сторонами у п.п.1.2. та 2.2. Генеральної угоди та додаткових угодах до неї.

В якості підстави для визнання договору недійсним ТОВ "Луганський гофротарний комбінат" також посилається на те, що в порушення вимог діючого законодавства спірний кредитний договір підписаний особами, які не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності. Дане твердження позивача спростовується матеріалами справи.

З боку Кредитора ( Банку) Договір та Додаткові угоди підписані заступником директора з питань корпоративного бізнесу Луганської обласної дирекції Банку ОСОБА_7, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11.12.2006 р., та заступником директора з питань малого та середнього бізнесу Луганської обласної дирекції Банку ОСОБА_8, що діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 11.12.2006р. Підписи представників Банку скріплені печаткою Луганської обласної дирекції ВАТ "ОСОБА_6 Аваль".

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання, мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи. Банк має право відкривати філії та представництва на території України в разі його відповідності вимогам щодо відкриття філій та представництв, встановленим нормативно-правовими актами Національного банку України. Філія банку -це відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку ( ст. 23 Закону України "Про банки і банківську діяльність).

Відповідно до п. 1.4. Положення про Луганську обласну дирекцію ВАТ "ОСОБА_6 Аваль", зареєстрованого НБУ 01.11.2006 р., затвердженого Рішенням Спостережної ради "ОСОБА_9 Аваль" № СР-23 від 17.10.2006 р., дирекція не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені ВАТ "ОСОБА_6 Аваль" (надалі -ОСОБА_6), на підставі цього положення, в межах повноважень, наданих їй Банком цим Положенням., зареєстрованим Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області. Для виконання покладених завдань Дирекція має право здійснювати банківські та інші операції, передбачені цим Положенням (п. 3.1).

Нотаріально посвідченими довіреностями від 11.12.2006р., ВАТ "ОСОБА_6 Аваль" в особі Голови Правління Банку уповноважило заступника директора з питань корпоративного бізнесу Луганської обласної дирекції Банку ОСОБА_7 та заступника директора з питань малого та середнього бізнесу Луганської обласної дирекції Банку ОСОБА_10 представляти інтереси Банку для чого надало право одноособово або спільно з іншою уповноваженою особою Банку, що має право підписання документів від Банку, укладати та підписувати від імені Відкритого акціонерного товариства "ОСОБА_6 Аваль" правочини (договори), що стосуються діяльності Дирекції та підпорядкованих їй відділень, в тому числі пов'язані із здійсненням банківських операцій, відповідно до повноважень наданих Банком Дирекції.

Таким чином, на момент укладення оспорюваного кредитного договору особи, які підписали договір, були наділені достатнім обсягом повноважень для представництва Банку у цивільно-правових відносинах з іншими фізичними та юридичними особами, у тому числі, мали право підпису договорів та угод від імені Банку.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відповідність оспорюваного правочину вимогам чинного законодавства, та відсутність підстав для визнання кредитного договору №010/06-04/289 від 20.12.2007 р. недійсним.

З огляду на наведене, Донецькийй апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового рішення від 18.11.2010 р. у справі №6/272пд суд апеляційної інстанції не вбачає.

Результати розгляду апеляційної скарги оголошені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника -ТОВ "Луганський гофротарний комбінат" м.Луганськ.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "Луганський гофротарний комбінат" м. Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2010 року (підписане 23.11.2010 р.) по справі № 6/272пд залишити - без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 18.11.2010 року (підписане 23.11.2010 р.) по справі № 6/272пд - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Дучал

Судді: М.Д. Запорощенко

ОСОБА_3

Надруковано 6пр.: 1-позивачу, 2-відповідачу,1-у справу, 1-ДАГС, 1-ГСДО