Постанова

від 19.02.2009 по справі 1/121-42

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                             

19.02.09                                                              

                            Справа  № 1/121-42

Львівський апеляційний

господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                 

Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Галушко Н.А.   

 Орищин Г.В.   

розглянувши апеляційну скаргу

суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 від 31.12.2008 р.

вих.№ 5/12

на рішення Господарського

суду Волинської області від 02.10.2008 р.

у справі № 1/121-42

за позовом Державного

підприємства “Волинське обласне сільськогосподарське виробниче підприємство по

племінній справі у тваринництві”, смт.Рокині Луцького р-ну Волинської обл.

до суб”єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, м.Луцьк

про

стягнення 32 466, 5 грн. заборгованості за договором оренди транспортного

засобу, розірвання договору оренди та повернення майна

За участю представників сторін:

від позивача -не

з”явився;

від відповідача -ОСОБА_1(суб”єкт

підприємницької діяльності),

                           ОСОБА_2 (без

належної довіреності)

Відповідачу роз”яснено його права й

обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки відповідач не заявляв

клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол

судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без

забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою

звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги

відкладався з підстав, викладених в ухвалі Львівського апеляційного

господарського суду від 03.02.2009 р.

У судовому засіданні 17.02.2009 р.

оголошувалася перерва до 19.02.2009 р., про що представники сторін були

ознайомлені під розписку, для надання можливості позивачу ознайомитися з

додатками до апеляційної скарги й доповнення до неї.

          Рішенням Господарського суду Волинської

області від 02.10.2008 р. у справі № 1/121-42 (суддя Гончар М.М.) заяву про

збільшення розміру позовних вимог (а.с.30-36) задоволено повністю, стягнуто з

відповідача на користь позивача 41 811, 71 грн., в т.ч. 36080 грн.

заборгованості по орендній платі, 3 097, 59 грн. пені, 893, 48 грн. 3 % річних,

1740, 64 грн. інфляційних втрат; розірвано договір оренди від 04.12.2007 р.;

зобов”язано відповідача повернути позивачу отриманий за договором оренди

транспортний засіб -кран КРАЗ-250, державний номерний знак НОМЕР_1.

          Відповідач з даним рішенням не

погодився, подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, де просить рішення

місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення з підстав

неповного з”ясування обставин справи та порушення норм процесуального права.

          Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим,

зокрема, що він не був повідомлений про час і місце судового засідання;

оскільки позивач ввів в оману, скривши приховані недоліки орендованого

транспортного засобу, то відповідач змушений був своїми силами його

ремонтувати, на що витратив 37 000 грн.; у період з 11.02.2008 р. до 25.09.2008

р. він не міг користуватися об”єктом оренди та використовувати його за

призначенням, тому відповідно до ч.2 ст.286 ГК України має право як орендар

вимагати зменшення розміру орендної плати; господарським судом невірно вказано

назву позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу

позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну

скаргу -без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Як встановлено судом першої

інстанції, 4 грудня 2007 року між Державним підприємством “Волинське обласне

племпідприємство” (орендодавець за договором, позивач у справі) і суб”єктом

підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (орендар за договором,

відповідач у справі) був укладений договір оренди транспортного засобу, за яким

орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування кран

КРАЗ-250, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с.9-11).

Факт передачі об”єкта оренди

підтверджується актом приймання-передачі від 04.12.2007 р. (а.с.12).

Розмір орендної плати становить 4

008 грн. у місяць з ПДВ (п.3.1 договору), яку орендар зобов”язувався сплачувати

не пізніше 10 числа попереднього місяця (п.3.2 договору).

          Розглянувши апеляційну скаргу,

вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення

представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду

вважає, що апеляційну скаргу суб”єкта підприємницької діяльності-фізичної особи

ОСОБА_1 слід задоволити частково, рішення Господарського суду Волинської

області від 02.10.2008 р. у справі № 1/121-42 скасувати і прийняти нове

рішення, яким позов з врахуванням заяви про збільшення його розміру задоволити

повністю.

При цьому колегія виходила з

наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, 526 ЦК

України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов

та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 ЦК

України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно

підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання відповідно

до ст.610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов,

визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 2.3.2 договору встановлено,

що орендар зобов”язаний своєчасно та в повному розмірі вносити орендну плату.

Пунктом 2.3.4 договору передбачено,

що орендар зобов”язаний підтримувати предмет оренди в технічно справному

стані, за свій рахунок проводити його технічне обслуговування (в т.ч.

заміну шин і акумулятора), ремонт, нести витрати на його експлуатацію. 

Згідно з п.3.2 договору орендар

незалежно від наслідків своєї господарської діяльності сплачує орендну плату в

безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед за наступний

місяць не пізніше 10 числа попереднього місяця.

Як вбачається з розрахунку

основного боргу, періодом стягнення позивачем визначено січень - вересень

2008 року (а.с.32).

Всупереч ст.33 ГПК України як суду

першої, так і суду апеляційної інстанцій відповідач не довів належними засобами

доказування (платіжними дорученнями на перерахування коштів) факту сплати

орендної плати. Як вбачається з акту приймання-передачі від 04.12.2007 р., кран

прийнятий без зауважень.

Як встановлено в судовому засіданні

та вбачається з матеріалів справи, відповідач не вимагав зменшення розміру

орендної плати в зв”язку з поломкою крану та передачі його на ремонт.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що між ним і позивачем була досягнута усна

домовленість.

Покликання апелянта на застосування

до спірних правовідносин ч.2 ст.286 ГК України, яка передбачає, що орендар має

право вимагати (проте в даному випадку приватним підприємцем ОСОБА_1 цього

зроблено не було) зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за

які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або

істотно погіршився стан об'єкта оренди, документально необгрунтовані, в

матеріалах справи відсутні жодні листи відповідача, які б містили подібну

вимогу.

Наявність у спірному договорі

пункту 2.4.2, який, зокрема, передбачає, що орендар має право на відшкодування

витрат, пов”язаних з поліпшенням предмета оренди, що може здійснюватися

в рахунок орендної плати.  Проте колегією

суддів з”ясовано, що дане право орендаря не реалізоване, згода між сторона в

належній письмовій формі не досягнута, в договір оренди транспортного засобу

від 04.12.2007 р. зміни не вносилися, додаткові угоди до нього не укладалися.

Твердження скаржника про

неврахування вартості ремонту об”єкта оренди на суму 37 000 грн. та

незарахування йому його як взаємозалік зустрічних однорідних вимог є голослівні

та не заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.2 ст.601 ЦК України

зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У матеріалах справи відсутні жодні

заяви щодо зарахування зустрічних вимог у рахунок погашення заборгованості по

орендній платі.

За наведених обставин господарський

суд обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача 36 080 грн.

основного боргу. 

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України

боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора

зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції

за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,

якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.5 договору передбачено,

що за кожен календарний день прострочення 

внесення орендної плати орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 1 %

від суми боргу.

Так, за несвоєчасне виконання

грошових зобов”язань (прострочення), на думку колегії суддів, суд першої

інстанції підставно стягнув 3 097, 59 грн. пені, 893, 48 грн. 3 % річних, 1

740, 64 грн. інфляційних втрат згідно з розрахунком (а.с.33-36).

Відповідно до п.5.11 договору

орендодавець має право відмовитись від договору та вимагати повернення предмету

оренди, якщо орендар не вносить орендної плати за користування предметом оренди

протягом трьох місяців поспіль. У разі відмови орендодавця від договору

останній є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця

про відмову від договору.

Матеріалами справи підтверджена

неоплата відповідачем за оренду крану протягом дев”яти місяців поспіль.

22.07.2008 р. позивач надіслав на

адресу відповідача лист № 94 про відмову від спірного договору оренди та просив

повернути кран (а.с.15). Доказ про надсилання даної вимоги знаходиться в

матеріалах справи (а.с.16). Однак дана вимога залишена відповідачем без

реагування.

Враховуючи наведене, позовна вимога

про розірвання договору оренди та повернення майна є обгрунтованою та підставно

задоволена судом першої інстанції.

Розгляд справи судом за відсутності

будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце

засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого

господарського суду. Так, у матеріалах справи відсутні поштові повідомлення про

вручення ухвал Господарського суду Волинської області від 18.08.2008 р. і

11.09.2008 р. відповідачу. 

Крім того, безпосередньо в судовому

засіданні 02.10.2008 р. (день прийняття оскаржуваного рішення) позивач подав

заяву про збільшення розміру позовних вимог, однак у порушення вимог ст.56 ГПК

України не надіслав відповідачу копій даної заяви та доданих до неї документів,

про що свідчить відсутність таких доказів у матеріалах справи. В судовому

засіданні 02.10.2008 р. не був присутній представник відповідача, який

відповідно не знав про існування такої заяви.

Відповідно до вимог ч.6 ст.22 ГПК

України господарський суд зобов”язаний перевірити чи заява про збільшення

розміру позовних вимог не суперечить законодавству чи порушує чиї-небудь права

і охоронювані законом інтереси.

Як вбачається з прохальної частини

позовної заяви (а.с.3), позивач просить розірвати договір оренди, повернути

об”єкт оренди, стягнути з відповідача 28 064 грн. заборгованості по орендній

платі, 2 128, 64 грн. пені, 533, 22 грн. 3 % річних, 1 740, 64 грн. інфляційних

втрат.

Ретельно дослідивши зміст заяви про

збільшення розміру позовних вимог і співвідношення такого змісту з раніше

заявленими позовними вимогами, колегія суддів 

вважає, що має місце збільшення суми позову за тією ж вимогою,

яку було заявлено в позовній заяві. Позивач не пред”являв додаткових позовних

вимог, про які не йшлося в позовній заяві, він збільшив тільки період

стягнення.

Проте при поданні заяви про

збільшення розміру позовних вимог були порушені права відповідача стосовно

надання пояснень чи заперечень. Як зазначається в п.8 роз”яснення Вищого

арбітражного суду України "Про судове рішення" від 10.12.1996 р. №

02-5/422 з наступними змінами та доповненнями зміна в рішенні господарського

суду предмета, підстав позову за заявою позивача, зробленою безпосередньо в засіданні

суду, допустима лише, якщо при цьому не порушено процесуальних прав

відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК України, і відповідачеві було

надано можливість подання доказів щодо нового предмета, підстав позову та

наведення його доводів у судовому засіданні.

Оскільки процесуальні права

відповідача були дійсно порушені, то з врахуванням прав суду апеляційної

інстанції та меж апеляційного перегляду справи відповідно до ст.ст.99, 101 ГПК

України скаржник має право документально заперечити суть позовних вимог, подати

нові докази, які не були представлені в Господарський суд Волинської області з

причин, що не залежали від нього. Проте, як зазначалося вище, такі докази в

нього відсутні.

Однак, якщо сторона брала участь у

судовому розгляді та реалізовувала свої процесуальні права, то саме по собі

неналежне повідомлення не є підставою для скасування рішення.

Виявлення зазначених порушень під

час апеляційного розгляду зобов”язує апеляційний господарський суд скасувати

рішення місцевого господарського суду, що і має місце в даному випадку.

Відповідно до п.11 роз”яснення Президії Вищого господарського суду України

"Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського

процесуального кодексу України" від 28.03.2002 р. № 04-5/366 з наступними

змінами та доповненнями порушення норм процесуального права, зазначені у

пунктах 1 - 6 частини третьої статті 104 ГПК України, є в будь-якому випадку

підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі

і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм

правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує

рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103

ГПК України приймає нове рішення.

Суд апеляційної інстанції

з”ясувавши фактичні обставин справи, оскаржуване рішення скасовує та приймає

таке ж саме рішення, яким позов з врахуванням заяви про збільшення його розміру

задовільняє повністю.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101,

103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу суб”єкта

підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 задоволити частково.

          2. Рішення Господарського суду Волинської

області від 02.10.2008 р. у справі № 1/121-42 скасувати і прийняти нове

рішення, яким позов з врахуванням заяви про збільшення його розміру задоволити

повністю.

Стягнути з суб”єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь

Державного підприємства “Волинське обласне сільськогосподарське виробниче підприємство

по племінній справі у тваринництві” (ідентифікаційний код 00692386) 36 080 грн.

заборгованості по орендній платі, 3 097, 59 грн. пені, 893, 48 грн. 3 % річних,

1740, 64 грн. інфляційних втрат.

Розірвати договір оренди від

04.12.2007 р.

Зобов”язати суб”єкта

підприємницької діяльності-фізичну особу ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2)

повернути Державному підприємству “Волинське обласне сільськогосподарське

виробниче підприємство по племінній справі у тваринництві” (ідентифікаційний

код 00692386) отриманий за договором оренди від 04.12.2007 р. транспортний

засіб -кран КРАЗ-250, державний номерний знак НОМЕР_1.

3. Судові витрати за розгляд справи

в суді першої інстанції покласти на відповідача, а за розгляд апеляційної

скарги - залишити за останнім.

Доручити Господарському суду

Волинської області видати відповідний наказ.

          4. Постанова набирає законної сили з

дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в

касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий

господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                     

М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                       

 Н.А.Галушко     

Суддя                                                                                                     

Г.В.Орищин