Постанова

від 02.03.2010 по справі 1/121-42

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

02.03.10 Справа № 1/121-42

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ В«ІВІВ» від 09.10.2009 р. № 56

на рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2009 р.

у справі № 1/121-42

за позовом ТзОВ В«ІВІВ» , м.Луцьк

до ТзОВ В«КонтиніумВ» , м.Луцьк

про стягнення 14 065 грн., у т.ч. 2 065 грн. заборгованості по орендній платі, 12 000 грн. збитків, з них 5 400 грн. реальних збитків і 6 600 грн. упущеної вигоди (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, а.с.41 )

За участю представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2 (директор),

ОСОБА_3 (представник, довіреність № 37 від 26.08.2009 р. в матеріалах справи);

від відповідача -не з»явився

Представникам позивача розВ»яснено їх права й обовВ»язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розгляд апеляційної скарги відкладався з підстав, викладених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2009 р., 17.12.2009 р., 09.02.2010 р.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 24.09.2009 р. у справі № 1/121-42 (суддя Гончар М.М.) позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 2 065 грн. заборгованості по орендній платі за підставністю й обгрунтованістю, а в задоволенні решти позовних вимог (відшкодування 12 000 грн. збитків) відмовлено за недоведеністю (а.с.48) .

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу (а.с.57-60) , в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову з наступних підстав: договір оренди № 109 від 05.05.2008 р. за відсутністю будь-яких заяв щодо його припинення є пролонгованим на той же строк і на тих самих умовах, в матеріалах справи відсутні докази повернення майна; всупереч вимогам розділу 7 договору орендар самовільно залишив приміщення, здійснивши при цьому демонтаж дверних конструкцій, побиття вікон, псування замка вхідних дверей, чим завдав істотної шкоди обВ»єкту оренди.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених у них.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.05.2008 р. між ТзОВ В«ІВІВ» (орендодавець за договором, позивач у справі) і ТзОВ В«КонтиніумВ» (орендар за договором, відповідач у справі) був укладений договір № 109 оренди нежитлового приміщення (далі - договір)терміном на 1 рік, тобто до 05.05.2009 р. (а.с.8-9), за яким орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове користування офісне приміщення заг. пл.52 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Луцьк, вул.Рівненська, 54, що підтверджується актом приймання-передачі вищевказаного приміщення від 05.05.2008 р. (а.с.10).

Розмір орендної плати за один календарний місяць становить 2 600 грн. (п.5.1 договору), яку орендар зобов»язується сплачувати протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку орендодавцем (п.5.3 договору).

Відповідно до п.6.1 договору орендар зобов»язаний передати приміщення орендодавцю після закінчення строку дії договору.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що приміщення повинно бути передане орендодавцю в такому ж стані, що й було передано в оренду з врахуванням його нормального зносу.

Відповідачем проведено лише часткову оплату за оренду приміщення, залишок непогашеної заборгованості по орендній платі становить 2 065 грн. , що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2009 р. по 22.09.2009 р., підписаним без жодних зауважень (а.с.40).

Тому станом на момент подання заяви про зменшення розміру позовних вимог (а.с.41) розмір основного боргу становить 2 065 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ В«ІВІВ» слід задоволити частково, рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2009 р. у справі № 1/121-42 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 5 400 грн. реальних збитків і прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити. В решті рішення суду залишити без змін.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно з ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як зазначалося вище, відповідач фактично визнає існування заборгованості по орендній платі перед позивачем в розмірі 2 065 грн., що підтверджується двостороннім актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.04.2009 р. по 22.09.2009 р. , підписаним без жодних зауважень (а.с.40).

Таким чином, позовна вимога про стягнення 2 065 грн. заборгованості по орендній платі є обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Щодо відмови в задоволенні позовної вимоги про відшкодування 5 400 грн. реальних збитків, то колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України, ч.2 ст.20 ГК України одним із способів захисту прав і законних інтересів субВ»єктів господарювання є відшкодування збитків.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України, ч.2 ст.224 ГК України під збитками слід розуміти, зокрема, і втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Суд апеляційної інстанції вважає, що підставою виникнення зобов»язань між сторонами по справі є заподіяння шкоди іншій особі, тобто мають місце деліктні зобов»язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.

Таким чином, можуть мати місце випадки, коли сторони перебувають у договірних відносинах, але заподіяння шкоди однією із сторін іншій стороні не пов'язане з виконанням зобов'язання, що випливає з цього договору. За таких обставин, незалежно від наявності договору, при вирішенні спору слід керуватися нормами ЦК України та ГК України щодо відшкодування позадоговірної шкоди (ч.3 п.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 р. № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" з наступними змінами та доповненнями (далі - Роз'яснення № 02-5/215).

При відшкодуванні позадоговірної шкоди остання підлягає стягненню у повному обсязі, та її відшкодовує особа, яка її завдала (стаття 1166 ЦК України).

Крім протиправної поведінки, вини, до складу будь-якого правопорушення входять і шкідливий результат протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (шкода, її розмір ), і причинний звВ»язок між шкодою і протиправною поведінкою.

Відповідно до ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Вартісний елемент для вирішення питань відшкодування шкоди, особливо у сфері господарювання, є основним (ст.3 ГК України).

Згідно з п.5 ч.2 ст.54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зазначення доказів, що підтверджують позов; обгрунтований розрахунок сум , що стягуються чи оспорюються.

Вартість втраченого, пошкодженого чи знищеного майна для включення його до суми збитків має бути документально підтверджена .

25.06.2009 р. було виявлено, що позивач без попередження та належного відповідно до умов договору (розділ 7) оформлення припинення договірних відносин і повернення орендованого приміщення залишив об»єкт оренди, самовільно демонтувавши віконні та дверні конструкції, про що складено акт в присутності директора та бухгалтера ТзОВ В«ІВІВ» , а також дільничного інспектора (а.с.12). Наявні в матеріалах справи фотографії також підтверджують факт пошкодження, знищення дверей, вікон (а.с.42-45) , хоча вони не є належним доказом обгрунтування суми заподіяних збитків.

Такими є витребувані ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.02.2010 р. в порядку ст.38 ГПК України наступні докази, які приймаються без обмежень, встановлених ч.1 ст.101 ГПК України:

- товарний чек № 313 від 16.10.2009 р. на суму 2 600 грн. на придбання міжкімнатних дверей;

- товарний чек від 23.10.2009 р. на суму 600 грн. на придбання вхідного замка;

- договір підряду № 004/10/09-ПР від 15.10.2009 р.;

- акт приймання виконаних підрядних робіт на суму 2 200 грн. за січень 2010 року.

Таким чином, товариством здійснено витрати на придбання та ремонт пошкодженого майна на загальну суму 5 400 грн.

Що стосується відшкодування 6 600 грн. упущеної вигоди, то така позовна вимога є необгрунтованою та недоведеною, оскільки в матеріалах справи відсутні заяви (пропозиції) від будь-яких інших юридичних або фізичних осіб з проханням передати їм в оренду спірне приміщення, які б поступали до позивача після припинення дії спірного договору оренди, укладеного з ТзОВ В«КонтиніумВ» , а також у зв»язку з несвоєчасною передачею останнім майна орендодавцю.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України під збитками слід розуміти, зокрема, і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У частині 1 статті 225 ГК України використовується термін В«втрачена вигодаВ» , що є за змістом тотожнім поняттю В«упущеної вигодиВ» , за якою остання розглядається як неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Проте слід зазначити, що неодержаний прибуток (втрачена вигода) -це розрахункова величина втрати очікуваного прибутку, що базується на даних бухгалтерського, податкового обліку, які безумовно підтверджують реальну можливість, отримання потерпілою стороною певних грошових сум, якщо б інша сторона не допускала правопорушення. Такі збитки та їх належне документальне обгрунтування повинна довести потерпіла сторона, про що зазначено і в ч.2 ст.623 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ТзОВ В«ІВІВ» задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 24.09.2009 р. у справі № 1/121-42 скасувати в частині відмови в задоволенні позову про стягнення 5 400 грн. реальних збитків і прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити.

Стягнути з ТзОВ В«КонтиніумВ» (ідентифікаційний код 30659138) на користь ТзОВ В«ІВІВ» (ідентифікаційний код 30391993) 5 400 грн. реальних збитків.

В решті рішення суду залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягнути з Стягнути з ТзОВ В«КонтиніумВ» (ідентифікаційний код 30659138) на користь ТзОВ В«ІВІВ» (ідентифікаційний код 30391993) 74, 64 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 62, 62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 31, 84 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Волинської області видати відповідні накази.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Справу повернути в місцевий господарський суд.

ОСОБА_4Краєвська

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин