Постанова

від 26.02.2009 по справі 11/269пн

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

м. Луганськ,

вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем

України

26.02.2009  року                                                                     

Справа № 11/269пн

Луганський апеляційний

господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                              Парамонової Т.Ф.

суддів          :                                        Журавльової Л.І.

Семендяєвої І.В.

секретар судового засідання           Антонова І.В.

за участю представників сторін:

від

позивача:                             

Наумов Д.С., дов. № 8,  від

03.12.08, 

від

відповідача:                              представник не прибув,

від

третьої особи:                            

ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Кремінським РВ УМВС України в

Луганській області 29.01.97, 

від

третьої особи АБ "Укркомунбанк" представник не прибув

розглянувши

апеляційну

скаргу                             

Приватного сільськогосподарського підприємства „Вікторія”, с.

Новомикільське Кремінського району Луганської області

на рішення

господарського суду                    Луганської області

від                                                  30.01.09

у справі                                        №

11/269пн (суддя Москаленко М.О.)

за

позовом                                       

Приватного сільськогосподарського підприємства „Вікторія”, с.

Новомикільське Кремінського району Луганської області

до

відповідача                             

Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Макеївка”, с. Макеївка

Кремінського району Луганської області

третя

особа, яка не заявляє

самостійних

вимог на предмет

спору,

на стороні відповідача          фізична

особа-підприємець ОСОБА_1, м. Кремінна

третя

особа, яка не заявляє

самостійних

вимог на предмет

спору,

на стороні відповідача         

Акціонерний банк „Укркомунбанк”,

м.

Луганськ         

про                                                  визнання права власності

В С Т А Н О В

И В :

Приватне сільськогосподарське

підприємство „Вікторія” звернулось до господарського суду Луганської області з

позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Макеївка” про

визнання права власності на нерухоме майно, а саме: будівлю млина, розташовану

за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Макеївка, вул. Леніна, 1,

що складається з А-1, а1-а3, - нежитлова будівля, млин; будівлю току,

розташовану за адресою: Луганська область, Кремінський район, с. Макеіївка,

вул. Садова, 1-б, що складається з А, а- вісова, В, Г, Ж -критий тік (навіси),

Е -склад зерна № 1, К, к -вісова, М, н -склад матеріальний № 2, 3 -склад зерна

№ 3, О, ПД -склад запчастин № 4, Д -уборна, № 1, 3 -огорожа, 1 -замощення.

Ухвалою господарського суду

Луганської області від 15.12.2008 у справі №11/269пн порушено провадження у

справі та залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють

самостійних вимог на предмет спору, -фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 та

Акціонерний банк „Укркомунбанк”.

Рішенням господарського суду

Луганської області від 30.01.09 у справі №11/269пн у задоволенні позову

відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням

суду, Приватне сільськогосподарське підприємство „Вікторія” звернулось до

Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій

просить скасувати рішення повністю та прийняти нове, яким задовольнити позовні

вимоги позивача.

ОСОБА_1 у запереченні на апеляційну

скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду -без змін.

          Відповідно до ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі та додатково наданими доказами повторно

розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не

зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість

рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд,

переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими

суду першої інстанції (ч.2 ст.99 Господарського процесуального кодексу

України).

Представники відповідача та АК

„Укркомунбанк” в судове засідання не прибули, хоча про місце та час розгляду

справи були належним чином повідомлені (повідомлення про вручення поштового

відправлення №№ 03694106, 3694122, 94092 від 16.02.2009). Судова колегія вважає

можливим розглянути справу в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, присутніх у судовому

засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку

обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність

застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,

колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з

наступного.

Судом першої інстанції встановлено,

що 24.02.04 між АБ „Укркомунбанк” та СВК „Макеївка” був укладений кредитний

договір № 1177/04, відповідно до умов якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі

250000 грн.

Відповідно до умов п. 2.1

кредитного договору забезпеченням своєчасного повернення кредиту та сплати

відсотків за користування кредитом є іпотека нерухомого майна, застава

сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, обладнання, урожаю озимої

пшениці 2004 року.

На виконання умов укладеного

кредитного договору його сторонами був також укладений та нотаріально

посвідчений іпотечний договір від 27.02.04, предметом якого стало нерухоме

майно, у тому числі й майно, що є предметом спору у даній справі.

26.08.04 між позивачем та

відповідачем у справі був укладений договір поруки, відповідно до умов якого

позивач зобов'язався відповідати за виконання зобов'язань відповідача за

укладеним останнім з АБ „Укркомунбанк” договором кредиту № 1177/04 від

24.02.04.

Відповідно до умов договору поруки

від 26.08.04 відповідачем, як боржником, у заставу позивачеві, як поручителю,

було передане майно, у тому числі й майно, що є предметом спору. Вказаний

договір поруки нотаріально посвідчений не був, державна реєстрація застави

також не відбувалася.

Зобов'язання за укладеним

відповідачем кредитним договором були виконані саме позивачем у справі, грошові

кошти були перераховані АБ „Укркомунбанк” відповідними платіжними дорученнями у

загальному розмірі 259821,57 грн.

01.12.04 позивачем та відповідачем

були складені та підписані акти приймання -передачі майна, у тому числі й

спірного нерухомого майна від відповідача позивачеві загальною вартістю

1969947,00 грн.

В подальшому за позивачем було

зареєстроване право власності на транспортні засоби та інше рухоме майно,

зазначене у вказаних актах. Нерухоме майно, а саме, будівля млина, було

передане відповідачем позивачеві за накладною від 01.12.04.

Суд першої інстанції зазначив, що

звернення стягнення на заставлене майно здійснюється згідно із ст. 20 Закону

України „Про заставу” за рішенням суду, а також на підставі виконавчого напису

нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Суд вказав, що позивач не звертався

до суду з вимогою про звернення стягнення на заставлене майно відповідача,

посилаючись на те, що підставою для набуття права власності на заставлене майно

є саме умови договорів кредиту, поруки та акт приймання -передачі вказаного

майна від відповідача позивачеві.

Суд першої інстанції зазначив, що

акт приймання -передачі нерухомого майна не є підставою набуття права власності

на це майно, крім того, рішенням Кремінського районного суду Луганської області

від 03.12.07 у справі № 2-981/2007 заОСОБА_1 визнане право власності на

нерухоме майно (а. с. 86, том № 1), що є предметом спору у даній справі, та

вказане рішення суду на даний час не скасоване.

За тих обставин суд першої

інстанції у задоволенні позову відмовив.

ПСП „Вікторія” вважає, що рішення

суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права і

підлягає скасуванню з наступних підстав.

Скаржник вважає, що порушення норм

процесуального права ПСП „Вікторія” є в тому, що у рішенні господарського суду

Луганської області у справі № 11/269пн від 30.01.09 судом не було зазначено

доводів, за якими господарський суд відхилив клопотання про накладення арешту,

та не було винесено окрему ухвалу про його відхилення.

Крім того, суд першої інстанції

також відхилив клопотання та не зазначив доводів з цього приводу, щодо

зобов'язання судом прокуратури Кремінського району Луганської області надати на

адресу господарського суду Луганської області пояснення з приводу того, на якій

стадії розслідування знаходиться справа № 21/08/9006, порушена 05.02.08 у

відношенні фізичної особи-підприємцяОСОБА_1 та ОСОБА_2 (колишній голова

ліквідаційної комісії СВК „Макеївка”) за ч. 3 ст. 190 Кримінального кодексу

України.

Скаржник зазначає, що судом першої

інстанції не взято до уваги факт наявності договору оренди будівлі з

обладнанням млина та макаронного пресу від 04.05.06, укладеним між ПСП

„Вікторія” та фізичною особою-підприємцемОСОБА_1, та домовленості про  укладання договору купівлі-продажу

орендованого майна.

Термін дії договору оренди від

04.05.06 сплинув 04.05.07, таким чином при укладанні даного договору оренди

фізична особа-підприємець ОСОБА_1 знав про те, що спірне майно належить ПСП

„Вікторія”, та саме з ним укладав даний договір, але внаслідок незаконних дій

СВК „Макеївка” продав нерухоме майно, яке до того було передано у власність

позивача, на адресу фізичної особи-підприємцяОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги

приймаються до уваги судом апеляційної інстанції частково з огляду на наступне.

Посилання позивача на порушення

судом першої інстанції норм процесуального права не може бути підставою скасування

рішення суду, оскільки незадоволення клопотань позивача щодо накладання арешту

та витребування кримінальної справи не вплинуло на суть рішення.

Разом з тим, доводи позивача

стосовно набуття ним права власності на спірне майно та оцінку рішення Кремінського

районного суду щодо визнання права власності третьої особи, суд апеляційної

інстанції вважає слушними.

Як вбачається з матеріалів справи,

позивач виконав зобов”язання за кредитним договором відповідача. В рахунок

погашення заборгованості перед позивачем відповідач передав йому майно, у тому

числі нерухоме, що є предметом даного позову. Такі дії за взаємною згодою

сторін не суперечать діючому законодавству. Передача майна була оформлена актом

приймання-передачі та накладними (а.с. 36, 37, 38, том № 1). Відповідно до ст.

328 Цивільного кодексу України, право власності набувається з підстав, не

заборонених законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим  правомірно, якщо інше не випливає із закону

та незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином,

позивача слід вважати власником спірного майна. Крім того, слід також

зауважити, що стосовно іншого майна, у тому числі і того, що підлягає державній

реєстрації, спір між позивачем та відповідачем відсутній і належність цього майна

позивачу ніким не оспорюється. Як зазначає відповідач у тому ж відзиві на

позовну заяву, все майно знаходиться у володінні і користуванні

позивача. Тобто, до цього часу ніяких дій по його витребуванню відповідачем не

здійснювалось.

Не може бути прийнято до уваги і

посилання відповідача /у запереченні на позовну заяву/ на недійсність рішень

загальних зборів його учасників, оскільки це рішення не є предметом даного

спору і у встановленому порядку воно не визнано недійсним. Стосовно рішення

Кремінського районного суду про визнання права власності гр.ОСОБА_1, суд

апеляційної інстанції зауважує, що це рішення не може вважатися преюдиційними

фактами в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у даній справі не був залучений до участі при розгляді справи

Кремінським районним судом. Як вже зазначалося вище та витікає з матеріалів

даної справи, ОСОБА_1 був обізнаний, хто є власником майна, оскільки укладав

договір його оренди саме з позивачем  /а.

с. 102, том 1/.

Крім того, будь-яка письмова угода

або будь-які письмові докази, що така угода існувала між відповідачем таОСОБА_1

відсутні, що позбавляє позивача права звернутися до суду з вимогами про

визнання цієї угоди недійсною. Про відсутність будь-яких письмових угод

свідчить і відзив відповідача /а. с. 66-69, т. 1/. Слід також зауважити, що з

матеріалів справи не вбачається, щоОСОБА_1 погасив податкову заборгованість

відповідача, і відсутні будь-які письмові докази того, що в рахунок

відшкодування сплаченої сумиОСОБА_1 набуває будь-яке майно. Тобто правові

підстави та їх документальні підтвердження набуття права власності третьою

особою відсутні. Самостійні вимоги на предмет спору третьою особою ОСОБА_1

також не заявлялись.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ПСП „Вікторія” підлягає до

задоволення, позовні вимоги слід задовольнити.

          Судові витрати за справою

покладаються на відповідача.

            Разом з тим, позивачем при поданні

позову державне мито не було сплачене у повному обсязі і за рішенням суду

стягнуто до Державного бюджету, що є правомірним.

Тому у частині стягнення з позивача

державного мита до держбюджету рішення суду слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, ч. 2 ст. 103, п. п. 2,3 ч.1 ст. 104, 105

Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний

господарський суд

   п о с т а н о в

и в :  

1. Апеляційну скаргу Приватного

сільськогосподарського підприємства „Вікторія” на рішення господарського суду

Луганської області від 30.01.2009 у справі №11/269пн задовольнити.

2. Рішення господарського суду

Луганської області від 30.01.2009 у справі                № 11/269пн скасувати частково.

3. Позов задовольнити.

4. Визнати за Приватним

сільськогосподарським підприємством „Вікторія” право власності на  будівлю млина, розташовану за адресою:

Луганська область, Кремінський район, с. Макеївка, вул. Леніна, 1, що

складається з А-1, а1-а3 -нежитлова будівля, млин;

будівлю току, розташовану за адресою: Луганська область, Кремінський район, с.

Макеївка, вул. Садова, б. 1б, що складається з: А, а -вісова, В, Г, Ж -критий

тік (навіси), Е -склад зерна № 1, К, к -вісова, М,н -склад матеріальний № 2; З-

склад зерна № 3, О, ПД -склад запчастин № 4, Д -уборна, № 1, 3 -огорожа, І-

замощення.

5. Стягнути з Сільськогосподарського

виробничого кооперативу „Макеївка”, ідентифікаційний код 03738462, Луганська

область, Кремінський район, с. Макеївка, вул. Леніна, 1 на користь Приватного

сільськогосподарського підприємства „Вікторія”, ідентифікаційний код 30349669,

Луганська область, Кремінський район, с. Новомикільське, вул. Леніна, 3, судові

витрати за подання позову 2834,55 грн. державного мита, 118 грн. на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 1417, 28 грн. державне

мито за апеляційною скаргою.

6. Рішення суду у  частині достягнення з позивача державного

мита на користь держбюджету /п. 3 резолютивної частини/ - залишити без змін.

Доручити господарському суду

Луганської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя                                                           

Т.Ф. Парамонова

Суддя                                                                                         

Л.І. Журавльова

Суддя                                                             

                  І.В. Семендяєва