Постанова

від 22.09.2009 по справі 3/405

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м.

Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м. Київ

 22.09.2009 р.           12:03           № 3/405

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді  Блажівської Н. Є.,

суддів Григоровича П. О. та Власенкової О. О., при секретарі судового засідання

Миколаєнко І. О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

адміністративну справу

За позовом                         

ОСОБА_1 

до Управління

у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного

управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області

про

скасування рішення

У судовому засіданні 22 вересня 2009 року відповідно до

пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено

вступну та резолютивну частину Постанови.

                              О Б С Т А В И Н

И   С П Р А В И

ОСОБА_1 (надалі - також «Позивач») звернувся до

Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління у справах

громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління

Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (надалі -також

«Відповідач») про скасування рішення Управління у справах громадянства, імміграції

та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ

України в Сумській області про скасування тимчасового посвідчення громадянина

України ОСОБА_1, як такого, що не відповідає вимогам законодавства.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення Управління у

справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного

управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про

скасування рішення про оформлення набуття громадянства України громадянину Росії

ОСОБА_1 від                  12 квітня

2008 року, є незаконним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного

законодавства України.

В позовній заяві Позивач посилався на те, що з наданих

ним документів вбачається, що ОСОБА_1 особисто, його батьки, діди та бабки

народилися та постійно проживали в місті Конотоп Сумської області.

Будь-якого суттєвого факту, за наявності якого Позивач

не міг набути громадянство України, на думку Позивача, ним не було приховано,

як і не подавалося неправдивих відомостей та фальсифікованих документів, а тому

у Відповідача були відсутні правові підстави для скасування рішення про

оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1

Представник Відповідача -Управління у справах

громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління

Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області, -в судовому засіданні

проти заявлених позовних вимог заперечив, посилаючись на законність та

обґрунтованість прийнятого рішення.

В обгрунтування заперечень на позов представником

Відповідача було зазначено про те, що на підставі надання підтвердження

законності проживання Позивача на території України, а саме -імміграційної

картки з реєстрацією органів Державної прикордонної служби України, 19 грудня

2007 року ОСОБА_1 було оформлено тимчасове посвідчення громадянина України

серії НОМЕР_5.

Однак, 10 квітня 2008 року до Управління у справах

громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління

Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області з Оболонського РУ ГУ

МВС України  в м. Києві (вх. № 3748)

надійшли матеріали стосовно перетину громадянином ОСОБА_1 державного кордону

України за даними окремого відділу обробки даних ЦП ІІПС «Гарт»Адміністрації

Державної прикордонної служби України. Згідно отриманої інформації факт

перетину вищезазначеною особою державного кордону України 16 грудня 2007 року

через КПП «Конотоп»не підтвердився.

Таким чином, як вказав представник Відповідача, надана

ОСОБА_1 імміграційна картка є недійсною і документальне підтвердження

законності проживання останнього на території України відсутнє.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши

пояснення представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні

обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають

юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В 

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок

його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть

участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з

питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових

і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України»(надалі

також -«Закон»).

Громадянство України -правовий зв'язок між фізичною

особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках

(стаття 1 Закону).

Підстави набуття громадянства України визначено Розділом

ІІ Закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону особа, яка сама

чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні)

брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали

до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до

Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з

її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра

народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх

народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної

Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави,

Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України,

Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без

громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне

громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її

неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами

(підданими) кількох держав, подають зобов'язання припинити громадянство всіх

цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в

Україні, замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подають

декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок

в Україні, від іноземного громадянства

18 грудня 2007 року до Управління у справах

громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства

внутрішніх справ України в Сумській області надійшла справа № 18570 про

оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням на

громадянина Росії ОСОБА_1

Як підтверджується матеріалами справи, для оформлення

набуття громадянства України Позивачем було подано наступні документи:

1. Заява про оформлення набуття громадянства України за

територіальним походженням.

2. Зобов'язання припинити іноземна громадянство.

3. Копія паспорта громадянина Російської Федерації серії

НОМЕР_1 від                  10 листопада 2002 року,

виданого ВВС Сєверноє Ізмайлово П/С № 2 м. Москви;

4. Повторна копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2

від 29 листопада 2006 року, видана відділом реєстрації актів цивільного стану

по місту Конотоп Конотопського управління юстиції Сумської області;

5. Копія пенсійного посвідчення, виданого Управлінням

соціального забезпечення м. Москви НОМЕР_3 від 22 травня1996 року про

призначення пенсії за ІІ-ю групою інвалідності;

6. Копія довідки МСЕ 

№ НОМЕР_4 від  5 квітня 2000 року

про ІІ-у групу інвалідності за загальним захвоюванням;

7. Копія заяви для реєстрації за місцем проживання;

8. Копія договору піднайму квартири;

9. Копія імміграційної картки з

датоштампом в'їзду в Україну 16 грудня 2007 року через КПП «Конотоп».

Порядок оформлення документів іноземцям та особам без

громадянства на право перебування в Україні визначено Правилами в'їзду

іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного

проїзду через її територію, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України

від 29 грудня 1995 року № 1074 (надалі також -«Правила»).

Відповідно до частини 1 пункту 19 Правил іноземці та

особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть

тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом,

зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.

Частиною 2 пункту 19 Правил визначено, що паспортний

документ подається іноземцем та особою без громадянства для реєстрації у пункті

пропуску через державний кордон посадовій особі Державної прикордонної служби.

Реєстрація проводиться на період короткотермінового перебування -для іноземців

та осіб без громадянства з держав з візовим порядком в'їзду на період дії візи,

але не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший

термін не визначено міжнародними угодами; для іноземців та осіб без

громадянства з держав з безвізовим порядком в'їзду -на термін не більш як 90

днів протягом 180 днів з дати першого в'їзду, якщо інший термін не визначено

міжнародними угодами. Іноземці та особи без громадянства можуть звільнятися від

реєстрації паспортного документа на підставі відповідного міжнародного договору

України на умовах взаємності.

Відповідно до пункту 25 Правил реєстрація в пункті

пропуску через державний кордон включає в себе проставлення в паспортному

документі та/або імміграційній картці іноземця чи особи без громадянства

відмітки «В'їзд»(«Виїзд»), занесення відомостей про іноземця чи особи без

громадянства і його паспортних даних до відповідного реєстру та заповнення

імміграційної картки у порядку, що визначається Адміністрацією

Держприкордонслужби. Порядок проставлення та форма відмітки «В'їзд»(«Виїзд»)

визначається Адміністрацією Держприкордонслужби.

Суд звертає увагу на те, що, як підтверджується матеріалами

справи та поясненнями представника Відповідача, саме надання імміграційної

картки з реєстрацією органів Державної прикордонної служби України було

підтвердженням законності проживання ОСОБА_1 на території України.

Відповідно до статті 1 Закону тимчасове посвідчення

громадянина України -документ, який посвідчує особу і підтверджує її належність

до громадянства України.

19 грудня 2007 року громадянину ОСОБА_1 було оформлено

тимчасове посвідчення громадянина України серія НОМЕР_5.

14 березня 2008 року до Управління у справах

громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління

Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області надійшов запит

Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві (№ 52/05-3005 від  14 березня 2008 року) щодо надання копій

матеріалів на громадянина     ОСОБА_1 в

зв'язку з перевіркою матеріалів по ЖРЗПЗ № 3005.

10 квітня 2008 року до Управління у справах

громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління

Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області з Оболонського РУ

ГУМВС України в м.Києві (вх. № 3748) надійшли матеріли стосовно перетину

громадянином ОСОБА_1 державного кордону України за даними окремого відділу

обробки даних ЦП ІІПС «Гарт» Адміністрації Державної прикордонної служби

України (вих. № 0.253-5156/0/15-08 від 4 квітня 2008 року).

Згідно отриманої інформації, факт перетину

вищезазначеною особою державного кордону України 16 грудня 2007 року через КПП

«Конотоп»не підтвердився.

Вищезазначене підтверджується наявною в матеріалах

справи довідкою Державної прикордонної служби України від 4 квітня 2007 року

«Щодо надання інформації про факт перетинання кордону», зі змісту якої

вбачається відсутність інформації щодо факту перетинання ОСОБА_1 державного

кордону України 16 грудня 2007 року.

10 квітня 2008 року Управлінням у справах громадянства,

імміграції та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства

внутрішніх справ України в Сумській області було проведено додаткову перевірку

за фактом набуття громадянства України громадянином Російської Федерації

ОСОБА_1

Під час перевірки стало відомо, що ОСОБА_1 16 грудня

2004 року на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про

імміграцію»ВГІРФО Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві був документований посвідкою

на постійне проживання в Україні терміном дії безстроково.

При перевірці справи ОСОБА_1 співробітниками ВГІРФО ГУ

МВС України в м. Києві було виявлено, що останній свідомо повідомив про себе

неправдиві відомості і підпадає під дію пункту 1 статті 12 Закону України «Про

імміграцію».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про

імміграцію»дозвіл на імміграцію -рішення спеціально уповноваженого центрального

органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що

надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Пунктом 1 частини 1 статті 12 Закону України «Про

імміграцію»визначено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який

його видав, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих

відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

25 грудня 2007 року УГІРФО ГУМВС України в м. Києві було

прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію громадянину Російської

Федерації                      ОСОБА_1, в

зв'язку з поданням свідомо неправдивих відомостей.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про громадянство

України»рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо

особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом

обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих

документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа

не може набути громадянство України.

Рішенням Управління у справах громадянства, імміграції

та реєстрації фізичних осіб Головного управління Міністерства внутрішніх справ

України в Сумській області про скасування рішення про оформлення набуття

громадянства України громадянину Росії Михалкову Миколі Олександровичу від 12

квітня 2008 року було скасовано рішення про оформлення ОСОБА_1 набуття

громадянства України.

Як вбачається зі змісту вищевказаного рішення, підставою

для його прийняття стало подання Позивачем неправдивих відомостей.

Так, згідно з довідкою Державної прикордонної служби

України від 4 квітня 2007 року «Щодо надання інформації про факт перетинання

кордону», інформація щодо факту перетинання ОСОБА_1 державного кордону України

16 грудня 2007 року відсутня.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 24 Закону

спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань

громадянства і підпорядковані йому органи здійснюють такі повноваження,

зокрема, скасовують прийняті ними рішення про оформлення набуття громадянства

України у випадках, передбачених статтею 21 цього Закону.

Суд також вважає за необхідне зазначити наступне.

Предметом судового розгляду в даній адміністративній

справі є рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду

є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі

критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного

судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного

судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд

при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень

передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу

адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого

органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і

службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Так,

відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на

підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це

повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що

мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо

(неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу

рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими

наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких

спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі

прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи

державної влади та  органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти  лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією  та

законами України.

«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1)

повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних

повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти  відповідно до встановлених законом

повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень

зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення

або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно

вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне

рішення.

Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи

законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у

встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта

владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті

(вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Проаналізувавши вимоги чинного законодавства України та

матеріали справи, Суд приходить до висновку про законність прийнятого

Управлінням у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області

рішення про скасування тимчасового посвідчення громадянина України ОСОБА_1

Приймаючи оскаржуване рішення, Відповідач діяв виключно

в межах наданих йому повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачений

чинним законодавством України.

Об'єктивних доказів на підтвердження неправомірності

висновку Відповідача Позивачем не надано, а Судом не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу

адміністративного судочинства України

в адміністративних справах про протиправність рішень,

дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування

правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача,

якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником Відповідача доведено правомірність рішення

Управління у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області

про скасування тимчасового посвідчення громадянина України ОСОБА_1, як такого,

що не відповідає вимогам законодавства.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного

судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних

судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними

суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1

статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна

сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та

заперечення.     

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного

аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія

суддів дійшла висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є

необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.

          На

підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159,

160, 161, 162, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

                                         П О

С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову -відмовити

повністю.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу

адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної

інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за

правилами, встановленими статтями 

185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання

через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням

протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана

без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається

у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуюча суддя                                                              

                            Н.

Є.  Блажівська

Судді                                                                                                      

П. О. Григорович

                    О. О. Власенко