Постанова

від 23.07.2009 по справі 9/711

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м.

Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

м. Київ

 23.07.2009 р.                                                           

                                         №

9/711

13:18

За позовом

ОСОБА_1

до

Управління праці та соціального захисту населення

Подільської районної у місті Києві державної адміністрації

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на

предмет спору на стороні відповідачаКиївський

міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат

про

визнання бездіяльність незаконною та зобов'язання

вчинити певні дії

Суддя:

Кротюк О.В.

Секретар судового засідання: Гончаров В.В.

Обставини справи:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду

міста Києва із адміністративним позовом до Управління праці та соціального

захисту населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації з

вимогами:

визнати незаконною бездіяльність щодо не здійснення

сплати державної допомоги на дитину ОСОБА_2, в розмірі не менш ніж гарантовано

державою України за період з серпня 2007 року по червень 2008 включно,

зобов'язати нарахувати щомісячну допомогу по догляду за

дитиною (ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження) за період з 01.08.2007 по 24.06.2008

у розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6

років,

стягнути заборгованість за період з 01.08.2007 по

24.06.2008 в сумі 4405,76 грн.,

стягнути судові витрати.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали,

заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі

фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які

мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний

адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дитину -ОСОБА_2, про що

29.06.2005 Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського РУЮ м. Києва

в Книзі реєстрації актів про народження зроблено відповідний актовий запис за №

951.

За результатом розгляду справи, судом встановлено, що

позивач знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку. При цьому, позивач є застрахованою особою. Також, позивач

отримує допомогу по догляду за дитиною 

по досягненню нею трирічного віку, проте позивач не погоджується із

розміром отриманої допомоги.

Матеріалами справи встановлено, що відповідачем

відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України “Про Державний бюджет України

на 2007 рік” від 19.12.2006 була призначена допомога по догляду за дитиною до

досягнення нею трирічного віку у розмірі, що визначався як різниця між 50 %

прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним

сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але

не менше 130 грн. для незастрахованих осіб та не менше 23% прожиткового

мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у

порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем не оспорюються наведені позивачем розміри,

отриманої допомоги за оскаржуваний період.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд

дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що

підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Щодо позовних вимог за 2007 рік суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України

«Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях яких

виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у

випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну

допомогу сім'ям з дітьми»допомога по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму

для дітей віком до 6 років. Дію цієї статті було зупинено п. 14 ст. 71 Закону

України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Згідно з п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний

бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 зупинено на 2007 рік дію статей 41

та 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне

страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,

зумовленими народженням та похованням".

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007. №

6-рп/2007 зазначені положення були визнані неконституційними.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9

липня 2007 року у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів

України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень

статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини

першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46

статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет

України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано

таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема

положення пунктів 7, 14 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України

на 2007 рік»в частині зупинення на 2007 рік дії статті 12, частини першої

статті 15 та пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»Закону України «Про

державну допомогу сім'ям з дітьми»щодо встановлення розміру допомоги по догляду

за дитиною до досягнення нею трирічного віку та статті 43 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою

втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».

У відповідності до положень статті 147 Конституції

України Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в

Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів

та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення

Конституції України та законів України.

Статтею 150 Конституції України визначено повноваження

Конституційного Суду України віднесено, зокрема: вирішення питань про

відповідність Конституції України (конституційність); законів та інших правових

актів Верховної Ради України; актів Президента України. З питань, передбачених

цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими

до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

За змістом статті 152 Конституції України врегульоване

процедурне питання, у відповідності до якого, закони та інші правові акти за

рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи

в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була

порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або

набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що

визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним

Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, статтею 15 Закону України «Про державну допомогу

сім'ям з дітьми»(в редакції від 9 липня 2007 року) передбачено, що допомога по

догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі

встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Частиною другою статті 1 Закону України “Про прожитковий

мінімум” (№ 966-XIV від 15.07.1999) встановлено, що прожитковий мінімум

визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також

окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп

населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних

осіб; осіб, які втратили працездатність.

Статтею другою закону “Про прожитковий мінімум”

визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для:

- встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та

мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги

сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних

виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України;

- формування Державного бюджету України та місцевих

бюджетів.

Тобто з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум

є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за

віком, інших соціальних виплат, та формування Державного бюджету України та

місцевих бюджетів.

У відповідності до статті 22 Конституції України

конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При

прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається

звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до положень статті 62 Закону України «Про

державний бюджет України на 2007 рік»передбачено, зокрема, затвердити на 2007

рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1

січня - 492 гривні, з 1 квітня - 525 гривень, з 1 жовтня - 532 гривні та для

тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:

дітей віком до 6 років: з 1 січня - 434 гривні, з 1 квітня - 463 гривні, з 1

жовтня - 470 гривень.

Згідно зі ст. 8 Конституції України, Конституція має

найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на

основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Одночасно з цим, відповідно до ст. 4 Закону України “Про

державну допомогу сім'ям з дітьми” покриття витрат на виплату державної

допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету

України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. За умови відсутності у

державному бюджеті коштів на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми створює

ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має

виплачуватися зазначена допомога.

Однак, в той же час, на думку суду, це не може бути

підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на

отримання державної допомоги сім'ям з дітьми, яка прямо передбачена законом з

огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у

рішенні від 08.11.2005 у справі “Кечко проти України”, де звернуто увагу судів

на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів,

яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин

нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена

у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади

на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судами не

повинен прийматись до уваги.

У відповідності до положень статті 17 Закону України

"Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав

людини" (№3477-IV від 23.02.2006) суди застосовують при розгляді справ

Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Враховуючи те, що позивач має дитину віком до трьох

років, тобто наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й

право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання

допомоги по догляду за дитиною, держава таким чином взяла на себе публічне

зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які мають дітей.

Управлінням праці та соціального захисту населення Подільської районної у місті

Києві державної адміністрації в поданих суду запереченнях визнає факт

призначення позивачці згідно її заяви від 16.04.2007 виплати допомоги по

догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже така виплата повинна

бути здійснена у відповідності до закону.

З огляду на викладене вище та встановлене судом під час

розгляду справи, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача при

нарахуванні позивачеві допомоги по догляду за дитиною, починаючи з 09.07.2007

по 31.12.2007. Проте, разом з цим, суд констатує, що відповідач наполягає на

відмові в задоволенні адміністративного позову з підстав пропуску річного

строку звернення до адміністративного суду.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 99

КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до

адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом

прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не

встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася, або повинна була

дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався

до суду із заявами про перерахунок і виплату недоотриманої допомоги по догляду

за дитиною, щодо розміру якої був обізнаний. Крім того, норми законодавства, на

які посилається позивач як на підставу своїх вимог, є загальновідомими та діяли

у період отримання позивачем допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України

пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у

задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із

сторін.

Враховуючи те, що позивач звернувся з позовом до адміністративного

суду 05.12.2008, позовні вимоги про визнання бездіяльності протиправною та

зобов'язання вчинення дій з перерахунку та виплати різниці допомоги з

01.08.2007 по 05.12.2007 не підлягають задоволенню з підстав  пропуску строку звернення до суду відповідно

до ч. 1 ст.100 КАСУ.

Щодо позовних вимог за період з 01.01.2008 по 24.06.2008

суд зазначає, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню на

підставі слідуючого.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008

рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня

2007 року N 107-VI, а саме: Розділом II «ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО ДЕЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ

АКТІВ УКРАЇНИ», пунктом 23 передбачено, що у Законі України "Про державну

допомогу сім'ям з дітьми" (Відомості Верховної Ради України 2001 р., N 20,

ст. 102; 2005 р., NN 17 - 19, ст. 267; 2006 р., N 26, ст. 217; 2007 р., N 7 -

8, ст. 66) частину першу статті 15 викласти в такій редакції:

"Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим

мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним

доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не

менше 130 гривень". Закон № 107 набрав чинності 01.01.2008.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші

нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони

пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

При цьому ст. 19 Конституції України встановлено, що

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи

зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд

дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають за 2008 рік,

оскільки за оскаржуваний період позивачеві правомірно та у встановленому

розмірі розраховується та виплачується допомога по догляду за дитиною. Адже, з

01.01.2008 Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»виключно

встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного

віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом,

встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї

в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130

гривень.

Враховуючи те, що закони України не мають зворотної дії

в часі, а Закон № 107 набрав законної сили саме 01.01.2008, у суду відсутні

підстави вважати непроворними дії відповідача при здійсненні обчислення

пенсійного забезпечення позивача за оскаржуваний період, адже положення

останнього в описуваній частині не визнавались неконституційними та не

вносились до них в оскаржуваний період відповідні зміни, які могли б вплинути

на права позивача.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є

публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини

1 статті 17 КАС України.

Відповідно до ст. 8 КАС України суд, при вирішенні

справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема

людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст

і спрямованість діяльності держави.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при

вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи

державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові

особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що

вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково,

судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст.

105, 158-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити

частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління праці та

соціального захисту населення Подільської районної у місті Києві державної

адміністрації (04071, м. Київ, вул. Ярославська, 31-б) за період з 05.12.2007

по 31.12.2007 щодо не здійснення виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) державної допомоги

по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, виходячи із розміру

прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту

населення Подільської районної у місті Києві державної адміністрації (04071, м.

Київ, вул. Ярославська, 31-б) вчинити дії по перерахуванню та виплаті різниці

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею

трирічного віку за період з 05.12.2007 по 31.12.2007, виходячи із розміру

прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення

строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом,

якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної

інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за

правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                           О.В.Кротюк

Дата складення та підписання

постанови в повному обсязі -07.08.2009.