Постанова

від 14.11.2006 по справі 24/311

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24/311

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.11.2006                                                                                           № 24/311

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Андрієнка  В.В.

 суддів:                                          Студенця  В.І.

                                        Малетича  М.М.

 при секретарі:                              

 За участю представників:

 від позивача - Приліпа М.М.,

 від відповідача - Бригіда В.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного геофізичного підприємства “Центр геолого-геофізичних робітта виробничого забезпечення”

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.09.2006

 у справі № 24/311 (Смілянець В.В.)

 за позовом                               Закритого акціонерного товариства "Корпус"

 до                                                   Державного геофізичного підприємства “Центр геолого-геофізичних робітта виробничого забезпечення”

 про                                                  стягнення 27976,99 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.06.2006 порушено провадження у справі № 24/311 за позовом Закритого акціонерного товариства “Корпус” (далі – ЗАТ “Корпус”) до Державного геофізичного підприємства “Центр геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення” (далі – ДГП “Центр геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення”) про стягнення 27976,99 грн.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 05.09.2006 позов задоволено повністю.

          Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ДГП “Центр геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення” подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду м. Києва від 05.09.2006 в якій просило його скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

          Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

ЗАТ “Корпус” проти доводів апеляційної скарги заперечувало і просило рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Між ЗАТ „Корпус” та Київським державним геологічним підприємством „Геосервіс” 15.05.2003 укладено договір № ю/о-11 на юридичне обслуговування, за умовами якого відповідач доручив, а позивач взяв на себе зобов'язання надавати юридичні послуги в обсязі і на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору).

          За роботу, виконану позивачем, відповідач щомісячно перераховує 2000,00 грн., крім того, ПДВ – 400,00 грн.; всього до сплати 2400,00 грн. (п. 4.1 договору).

          Розрахунки за виконану роботу здійснюються відповідачем не пізніше третього числа кожного місяця (п. 4.2 договору).

          Відповідно до п. 5.1 договору договір укладено на строк один рік та набирає чинності з моменту його підписання Договір може бути розірваний достроково, у відповідності з чинним законодавством України, з попередженням другої сторони не пізніше одного місяця до дня його розірвання (п. 5.1 договору).

          Відповідач листом № 453-01 від 24.10.2003 у зв'язку з важким матеріальним становищем просив позивача надати згоду на дострокове розірвання договору № ю/о-11 від 15.05.2003 з 26.11.2003.

          При цьому в матеріалах справи відсутні докази того, що договір за погодженням сторін був розірваний з 26.11.2003.

          Як вбачається із матеріалів справи, наказом Державного геофізичного підприємства “Укргеофізика” № 12 від 09.02.2004 Київським державним геологічним підприємством „Геосервіс” було перейменовано на ДГП “Центр геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення”.

          Листом № 342 від 15.05.2006 позивачем заявлено вимогу про сплату заборгованості по оплаті юридичних послуг згідно договору № ю/о-11 за травень - грудень 2003 на загальну суму 18000,00 грн.

          З 01.01.2004 набрали чинності Господарський кодекс України ( далі ГК України) та Цивільний кодекс України ( далі ЦК України).

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями ( п. 4 Прикінцевих положень ГК України).

          Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням того, що внаслідок укладення 15.05.2003 між сторонами, які є суб'єктами господарювання договору, виникли господарські зобов'язання, а оскільки зобов'язання за договором продовжують існувати, то до спору, що виник, підлягають застосуванню норми ЦК України з урахуванням особливостей ГК України.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

          Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

          Виходячи із змісту укладеного договору, договір № ю/о-11 від 15.05.2003 за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

          Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Божник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

          Згідно наданого до суду першої інстанції позивачем розрахунку суми боргу та штрафних санкцій, загальна сума, що підлягала стягненню з відповідача на користь позивача з урахуванням 3 % річних від простроченої суми складала 27976,99 грн.

          Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

          Як вбачається із матеріалів справи, зокрема, із актів від 07.11.2003 та 10.11.2003 приймання - здачі робіт за договором на юридичне обслуговування № ю/о від 15.05.2003 позивачем доведено виконання робіт за договором на суму 8 400,00 грн.

Враховуючи те, що п. 4.1 договору передбачено, що розрахунки за виконану роботу здійснюються не пізніше третього числа кожного місяця та матеріалами справи підтверджується виконання позивачем робіт лише на суму 8400,00 грн., то рішення суду першої інстанції в частині стягнення 9600,00 грн. основного боргу підлягає скасуванню, а в позові в цій частині слід відмовити.

          Оскільки сума заборгованості становить лише 8400,00 грн., то вимоги позивача про стягнення з відповідача 5339,07 грн., 1301,92 грн. інфляційних витрат та 3276,00 грн. пені є необґрунтованими, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню, а в позові в цій частині слід відмовити.

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 05.09.2006 підлягає зміні. Позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково в сумі 8 400,00 грн., в іншій частині рішення суду підлягає скасуванню, а в позові слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення господарського суду м. Києва від 05.09.2006 по справі № 24/311 змінити.

2.          Стягнути з Державного геофізичного підприємства “Центр геолого-геофізичних робіт та виробничого забезпечення” (04123, м. Київ, пров. Радищева, 5 р/р 26007014605111 в Київській міській філії АКБ “Укрсоцбанк” код ЄДРПОУ 33405537) на користь Закритого акціонерного товариства “Корпус” (04053, м. Київ, вул. Голосіївська, 39-А, оф. 44 р/р 2600430019726 в Першій Київській філії АТ ВАБАНК, м. Київ, МФО 321637 код ЄДРПОУ 22900980) 8400 (вісім тисяч чотириста) грн. заборгованості, 102 ( сто дві ) грн. витрат на сплату державного мита, 118 ( сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.          В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 05.09.2006 скасувати, а в позові в цій частині відмовити.

4.          Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови.

5.          Матеріали справи № 24/311 повернути господарському суду м. Києва.

6.          Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      Андрієнко  В.В.

 Судді                                                                                          Студенець  В.І.

                                                                                          Малетич  М.М.

20.11.06 (відправлено)