Постанова

від 07.06.2012 по справі 31/143пн

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.06.2012 р. справа №31/143пн

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді (доповідача): Будко Н.В.

Суддів: Манжур В.В., Москальової І.В.

Секретар: Прожерін О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - адвокат;

від відповідача: не з'явився.

Розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. (повний текст від 19.12.2011р.) у справі №31/143пн (суддя Ушенко Л.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь

до Маріупольської міської ради, м. Маріуполь

про визнання права на поновлення строку договору оренди земельної ділянки від 08.02.2006р., укладеного між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1, визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1, поновленим на такий самий строк та на таких самих умовах, зобов'язання Маріупольської міської ради в місячний строк укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 08.02.2006р., укладеного між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на той самий строк та на тих самих умовах

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Маріуполь, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, про визнання права на поновлення строку договору оренди земельної ділянки від 08.02.2006р., укладеного між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1, визнання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1, поновленим на такий самий строк та на таких самих умовах, зобов'язання Маріупольської міської ради в місячний строк укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 08.02.2006р., укладеного між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на той самий строк та на тих самих умовах.

Рішенням від 14.12.2011р. господарський суд частково задовольнив заявлені позовні вимоги, визнавши право Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, на поновлення договору оренди земельної ділянки з земель житлової та громадської забудови площею 0,003га, кадастровий номер 1412300000:01:008:0025, від 08.02.2006р., укладеного між Маріупольською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також визнавши вказаний договір оренди земельної ділянки поновленим на такий самий строк та на таких самих умовах з моменту набрання судовим рішенням чинності.

Висновок про часткове задоволення позову місцевий господарський суд обґрунтував, посилаючись на встановлені адміністративними судами факти, які мають безпосереднє значення для вирішення спору, а саме -факт наявності у позивача права на поновлення договору оренди на тих же умовах і на той самий строк, оскільки після закінчення строку його дії протягом майже 3 років позивач не отримував письмових повідомлень про припинення оренди спірної земельної ділянки, продовжував нею користуватися та сплачував орендну плату. Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача в місячний строк укласти з позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди, суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні з огляду на те, що вони є неналежним способом захисту порушеного права, а також враховуючи задоволену частину вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням відповідач, Маріупольська міська рада, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на те, що способом волевиявлення міської ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, є ухвалення відповідного рішення. Законодавством не передбачено порядку автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню. За відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, підстави для задоволення позову про зміну строку дії договору відсутні. Крім того, скаржник звертає увагу апеляційного господарського суду на факт оскарження постанови Жовтневого районного суду від 16.03.2011р. по справі №2-а-119/11 та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011р. до Вищого адміністративного суду України.

Вищевикладене, на думку апелянта, є підставою для скасування незаконного та необґрунтованого рішення господарського суду Донецької області.

У запереченнях на апеляційну скаргу позивач вважає викладені в ній доводи необґрунтованими, у зв'язку з чим просить суд відмовити у її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.2012р. не з'явився, про час та місце його проведення був повідомлений належним чином. Враховуючи, що ухвалами про порушення апеляційного провадження та відкладення розгляду справи явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Маріупольської міської ради від 22.03.2005р. №998 було затверджено технічний звіт з встановлення меж земельної ділянки та надано приватному підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови площею 0,0030га, кадастровий номер 1412300000:01:008:0025, в оренду строком на 3 роки для спеціалізованої роздрібної торгівлі квітами (експлуатація та обслуговування зупиночного навісу у комплексі з торгівельним павільйоном по реалізації квітів) на площі Перемоги в Орджонікідзевському районі міста, а також запропоновано приватному підприємцю ОСОБА_1 укласти з міською радою договір оренди земельної ділянки.

На виконання означеного рішення, 08.02.2006р. між Маріупольською міською радою (орендодавцем) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендарем) було укладно договір оренди земельної ділянки (посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_3 08.02.2006р. за №224, зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 14.02.2006р. №04.06.162.00485), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0030га на площі Перемоги в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.

На земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна -зупинковий навіс у комплексі з торговим павільйоном (п. 3 договору). Земельна ділянка передається для спеціалізованої роздрібної торгівлі квітами (експлуатація та обслуговування зупинкового навісу у комплексі з торговим павільйоном з реалізації квітів) (п. 19 договору).

Згідно п. 6 договору, строк його дії 3 роки (до 22.03.2008р.).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає (п.7 договору).

Пунктом 36 договору сторони встановили обов'язки орендодавця, серед яких, зокрема, обов'язок використовувати земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у договорі, і згідно з цільовим призначенням, з дотриманням режиму використання земель; звернутись до орендодавця за 2 місяця до закінчення строку дії договору оренди з письмовою заявою про поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає; відповідно до договору своєчасно вносити орендну плату.

Крім того, згідно з п. 38 договору, орендодавець зобов'язаний, зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватись орендованою земельною ділянкою.

У відповідності до п. 41 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається (текст ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011р. №2а-119/11/0519), що 20.02.2008р. ФОП ОСОБА_4 звернулась до Маріупольської міської ради із заявою про продовження договору оренди, до якої надала всю необхідну технічну документацію, отримала всі необхідні погодження, проте рішенням Маріупольської міської ради №5/41-6339 від 23.02.2010р. позивачу було відмолено у затвердженні технічної документації із землеустрою і складання документів, що підтверджують право на земельну ділянку, та продовженні строку оренди земельної ділянки площею 0,0030га для експлуатації та обслуговування зупинкового навісу в комплекті з торговим павільйоном на площі Перемоги в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Так, постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.03.2011р. у справі №2-а-119/11 (залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.05.2011р. у справі №2а-119/11/0519), рішення Маріупольської міської ради №5/41-6339 від 23.02.2010р. «Про розгляд клопотання про продовження строку оренди земельної ділянки на площі Перемоги в Орджонікідзевському районі міста фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1В.»було визнано нечинним.

Вказаними судовими актами встановлено, що оскаржуване рішення було прийнято необґрунтовано, без урахування того, що на спірній земельній ділянці розташований належний позивачу торгівельний павільйон, що позивач звернувся із заявою про продовження строку договору оренди за місяць до закінчення цього строку і вже майже 3 роки користується спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату після закінчення строку договору оренди, не врахувавши при цьому, що після закінчення строку дії вказаного договору оренди протягом майже 3 років позивач не отримував письмових повідомлень про припинення оренди спірної земельної ділянки. Крім того, апеляційний адміністративний суд зазначив, що при здійсненні владних управлінських функцій суб'єкт владних повноважень -Маріупольська міська рада, не довела об'єктивність причин відмови позивачу в продовженні строку договору оренди земельної ділянки.

Враховуючи викладене, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 10.06.2011р. звернулась до Маріупольської міської ради із клопотанням про продовження строку оренди спірної земельної ділянки, однак, не отримавши відповіді на вказаний лист, звернулась до господарського суду Донецької області з відповідним позовом.

Як зазначалось вище, господарський суд Донецької області частково задовольнив позовні вимоги.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду виходячи з наступного.

Стаття 12 Земельного кодексу України встановлює повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Стаття 116 Земельного кодексу України визначає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За приписами ч. ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.6 ст. 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно і законом -після отримання позитивного висновку такої експертизи. Приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»визначено поняття договору оренди землі як договору, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1,2 ст. 16 Закону України «Про оренду землі»встановлено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно ст. 33 Закону України «Про оренду землі», після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі, якщо орендар продовжує користуватись земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору, він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Маріупольської міської ради №5/41-6339 від 23.02.2010р. позивачу було відмовлено у продовженні строку оренди земельної ділянки площею 0,0030га для експлуатації та обслуговування зупинкового навісу в комплекті з торговим павільйоном на площі Перемоги в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя.

Разом з цим, вказане рішення визнано нечинним постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.03.2011р. у справі №2-а-119/11.

Згідно даної постанови, оскаржуване рішення було прийнято необґрунтовано, без урахування того, що на спірній земельній ділянці розташований належний позивачу торгівельний павільйон, що позивач звернувся із заявою про продовження строку договору оренди за місяць до закінчення цього строку і вже майже 3 роки користується спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату після закінчення строку договору оренди, не врахувавши при цьому, що після закінчення строку дії вказаного договору оренди протягом майже 3 років позивач не отримував письмових повідомлень про припинення оренди спірної земельної ділянки.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно прийняття до уваги встановлених судами при вирішенні адміністративного спору фактів, які мають безпосереднє значення для вирішення даного спору, як то: наявність у позивача права на поновлення договору оренди земельної ділянки від 08.02.2006р. на тих же умовах і на той самий строк, не отримання позивачем протягом майже 3 років після закінчення строку дії зазначеного договору письмових повідомлень про припинення оренди спірної земельної ділянки; продовження нею користуватись та сплачувати оренду плату за дану земельну ділянку, з огляду на наступне.

Згідно п.38 інформаційного листа №01-08/163 від 12.03.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», за змістом і направленістю положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи. Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу у Господарському процесуальному кодексі України зумовлена виключно тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого ще не існувало.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання позивачем взятих на себе за договором обов'язків щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, повного та своєчасного внесення орендної плати.

За таких обставин, позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання права на поновлення строку договору оренди земельної ділянки від 08.02.2006р., укладеного між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1, та визнання вказаного договору оренди поновленим на такий самий строк та на таких самих умовах є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на подальше касаційне оскарження постанови Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 16.03.2011р. у справі №2-а-119/11 з огляду на те, що вона набрала законної сили з моменту винесення Донецьким апеляційним адміністративним судом ухвали про залишення її без змін - 25.05.2011р., а отже факти, встановлені нею, не потребують доказування в порядку ст. 35 ГПК України.

Стосовно позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про зобов'язання Маріупольської міської ради в місячний строк укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 08.02.2006р., укладеного між Маріупольською міською радою та ФОП ОСОБА_1 на такий самий строк та на таких самих умовах, апеляційний господарський суд зазначає, що вони не є належним способом захисту порушеного права.

У зв'язку викладеним, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. у справі №31/143пн ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді матеріалів та обставин справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги згідно ст.49 ГПК України покладаються на заявника.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. 99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. (повний текст від 19.12.2011р.) у справі №31/143пн - залишити без змін.

Апеляційну скаргу Маріупольської міської ради, м. Маріуполь, на рішення господарського суду Донецької області від 14.12.2011р. (повний текст від 19.12.2011р.) у справі №31/143пн -залишити без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач): Н.В. Будко

Судді: В.В. Манжур

ОСОБА_5

Надруковано примірників-5

1-у справу

1-позивачу

1-відповідачу

1-господарському суду

1-ДАГС