Ухвала

від 01.09.2015 по справі 740/2691/15

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

О К Р Е М А Д У М К А

(в порядку ч. 3 ст. 19 ЦПК України)

"01" вересня 2015 р.м. Чернігів

Судді Апеляційного суду Чернігівської області Горобець Тетяни Володимирівни по справі № 740/269/15, провадження №22-ц/795/1650/2015

щодо ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 01 вересня 2015 року про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „ Дружба НоваВ» ( далі - СТОВ „ Дружба НоваВ» ) про визнання договорів суборенди земельних ділянок недійснимиВ» .

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2015 року задоволено позов ОСОБА_1 до СТОВ „Дужба НоваВ» про визнання недійсними договорів суборенди шести земельних ділянок від 12.05.2014 № 7423300040003664,№ 7423300040003669, № 7423300040003666, № 7423300040003667, № 7423300040003665,№ 7423300040003668, укладених між вказаними сторонами.

Ухвалюючи рішення, суд керувався ч.1 ст.203 ЦК України та визнав, що спірні Договори суборенди земельних ділянок були укладені усупереч ст.8 Закону України „ Про оренду земліВ» , оскільки були передані позивачем в суборенду СТОВ „ Дружба НоваВ» із зміною їх цільового призначення, визначеного у договорах оренди цих земельних ділянок.

Відхиляючи заперечення відповідача щодо недоведеності позивачем факту порушення саме його прав оспорюваними договорами суборенди, та, у звВ»язку з цим, відсутності права у ОСОБА_1 на звернення до суду за захистом, суд у рішенні послався на диспозицію ч.3 ст. 215 ЦК України, зазначивши, що вказаною нормою матеріального права спростовуються заперечення відповідача в наведеній частині .

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 01 вересня 2015 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 15 липня 2015 року залишене без змін. Висновки суду першої інстанції визнано такими, що відповідають встановленим обставинам та вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Маю окрему думку щодо рішення суду першої інстанції та вирішення апеляційної скарги і спору по суті.

За змістом ст. 3 та ст.15 ЦПК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Тобто, доведенню у суді підлягає факт порушення, невизнання або оспорювання відповідачем зазначеними договорами суборенди прав, свобод чи інтересів позивача, суть порушеного права, а також, чи саме відповідачем порушені права позивача, якщо факт таких порушень судом буде встановлено.

Про обов'язок судів встановити, чи дійсно були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються до суду, а якщо були порушені, то необхідність встановлення, чи є залучені у справі відповідачі ( відповідач) відповідальними за таке порушення, наголошується у роз'ясненнях пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року „ Про судове рішення у цивільній справіВ» .

Також, у постанові Верховного Суду України від 25.12.2013 року у справі №6цс-78/13 , зазначається, що суди не мають залишати поза увагою вимоги статті 3 ЦПК України та статті 15 ЦПК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, і встановлюватись має чи дійсно порушуються права позивача, та з'ясовуватись, у чому саме полягає порушення законних його прав, істотність порушення.

В силу ч.3 ст.10 ЦПК України та ст. 60 ЦПК України обов'язком позивача є доведення ( підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав , свобод чи інтересів.

Проте, суд першої інстанції суті порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача не з'ясував, не встановив хто порушив такі права, а якщо права дійсно були порушеними, чи є відповідальним за порушення прав позивача таким договором саме відповідач, судом також не встановлено.

При з'ясуванні необхідних обставини щодо суті порушеного права та доказів на підтвердження цього факту в апеляційному суді, а також, щодо правових підстав визнання вказаних договорів суборенди недійсними, представник позивача пояснив, що при укладенні договорів ОСОБА_1 помилявся.

На підставі викладеного, вважаю, що позов ОСОБА_1 до СТОВ „ Дружба НоваВ» про визнання договорів суборенди земельних ділянок недійсними з підстав, які були заявлені у суді першої інстанції, а також, враховуючи відсутність будь яких доводів позивача та доказів щодо суті порушених його прав відповідачем СТОВ „ Дружба НоваВ» , задоволенню не підлягав.

СуддяОСОБА_2