Рішення

від 02.09.2015 по справі 914/2246/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.15р. Справа № 914/2246/15

За позовом : Українсько-німецького спільного підприємства «Агро-Поділля», м. Городок, Городоцький район, Львівська область

до відповідача - 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», м. Городок, Городоцький район, Львівська область

до відповідача - 2 : Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2 : Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про визнання припиненою іпотеки згідно іпотечного договору №ВКЛ-2005469/S-17 від 16.08.2012 р., зобов'язання до вчинення дій та зняття заборони відчуження нерухомого майна

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Потикевич

Представники:

Від позивача : ОСОБА_1

Від відповідача - 1: ОСОБА_2

Від відповідача - 2 : ОСОБА_3

Від третьої особи : ОСОБА_4

Суть спору:

Українсько-німецьке спільне підприємство «Агро-Поділля» звернулось із позовом до відповідача - 1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий дар», до відповідача - 2 - публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», про визнання припиненою іпотеки згідно іпотечного договору №ВКЛ-2005469/S-17 від 16.08.2012 р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та Українсько-німецьким спільним підприємством «Агро-Поділля» (іпотекодавець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5; зобов'язання ТзОВ «Яблуневий дар» у триденний строк з моменту припинення іпотеки звернутись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з повідомленням про припинення іпотечного договору №ВКЛ-2005469/S-17 від 16.08.2012 р. і вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек наступних записів:

- запис про заборону на нерухоме майно №12883818 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.08.2012 р. по об'єкту - земельна ділянка, цільове призначення - для обслуговування виробничого приміщення, площею 0,6466 га за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт.Нова Ушиця, вул.Гагаріна, земельна ділянка 7, кадастровий №6823355100:03:002:0171;

- запис про заборону на нерухоме майно №12883820 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.08.2012 р. по об'єкту - цех концентрованих соків (модуль типу «Кисловодськ»), літ. А1 площею 991 кв.м., за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, 7, номер РПВН 13809845;

- запис про іпотеку №12886708 в Державному реєстрі іпотек від 17.08.2012 р. по об'єктах: а) земельна ділянка, цільове призначення - для обслуговування виробничого приміщення, площею 0,6466 га за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, земельна ділянка 7, кадастровий №6823355100:03:002:0171; б) цех концентрованих соків (модуль типу «Кисловодськ»), літ. А1, загальною площею 991 кв.м. за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, 7, номер РПВН 13809845;

а також зняття заборони відчуження зазначеного майна і виключення (вилучення) з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідних записів.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.07.2015р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 28.07.2015р.

В судовому засіданні 28.07.2015р. оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені під розписку.

Ухвалою суду від 11.08.2015 р. було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та відкладено розгляд справи на 27.08.2015р. з підстав, наведених у відповіднй ухвалі суду. В судовому засіданні 27.08.2015р. оголошено перерву до 02.09.2015р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що між ПАТ «Дельта Банк» (кредитор) та ТзОВ «Яблуневий дар» (позичальник) був укладений договір кредитної лінії №ВКЛ-2005469, згідно з яким, з урахуванням додаткового договору №4 від 22.06.2011р. передбачено надання позичальнику кредиту 33000000 євро під 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом - 20.01.2016р.16.08.2012р. між ПАТ «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та позивачем (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір №ВКЛ-2005469/S-17, відповідно до п. 2.1. якого з метою забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця за кредитним договором, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності нерухоме майно: земельну ділянку площею 0,6466 га для обслуговування виробничого приміщення за адресою Хмельницька область, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, 7 та розташований на ній цех концентрованих соків літ. А1 площею 991 кв.м. У зв'язку із цим були внесені відповідні записи про іпотеку і заборону відчуження цього майна.

Листом від 06.03.2015 р. ТзОВ «Яблуневий дар» повідомило позивача про припинення своїх зобов'язань перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 щодо сплати основної суми боргу та нарахованих процентів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Однак, відповідач - 1 не звернувся до приватного нотаріуса з повідомленням про припинення іпотечного договору і вилучення з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідних записів. Відповідач - 2 листом від 07.04.2015 р. не визнав припиненими зобов'язання перед ним зі сторони ТзОВ «Яблуневий дар» за договором кредитної лінії.

Представник позивача покликається на те, що відповідно до ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України для зарахування зустрічних однорідних вимог достатньо заяви однієї зі сторін, зобов'язання ТзОВ «Яблуневий дар» перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії є припиненими. Відтак, припиненою вважається й іпотека. Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат», нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна, одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави. Згідно із п. 5.1. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №282/20595 від 22.02.2012 р., нотаріус знімає заборону відчуження майна за рішенням суду.

Представник відповідача - 1 позов визнав з мотивів, зазначених у відзиві. Визнав факт укладення між ТзОВ «Яблуневий дар» та ПАТ «Дельта Банк» договору кредитної лінії та укладення між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» іпотечного договору. 06.02.2015 р. ПАТ «Дельта Банк» направив відповідачу - 1 претензію на суму 11742435,21 євро, з яких 11594594,64 євро - заборгованість за кредитом, 147840,57 євро - заборгованість за нарахованими процентами. 09.02.2015 р. відповідач - 1 погасив суму основної заборгованості в сумі 11594594,64 євро згідно заяви про зарахування зустрічних взаємних вимог №3 від 09.02.2015 р., оскільки відповідач - 1 є кредитором ПАТ «Дельта Банк» за акредитивами, строк виконання за якими настав, на загальну суму 14229615,68 дол. США, що за крос-курсом на 09.02.2015 р. становить 12614907,52 євро. Права вимоги за цими акредитивами відповідач - 1 набув на підставі договорів відступлення прав вимоги №АА6 та №АА7 від 05.02.2015 р., укладеного між відповідачем - 1 та CFSIT, про що відповідач - 2 належно був повідомлений спільними листами від 05.02.2015р.

Зарахування зустрічної взаємної вимоги щодо сплати нарахованих процентів відбулось на підставі прав вимоги відповідача - 1 до відповідача - 2, отриманими згідно договору відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, укладеним між ОСОБА_6 (первісний кредитор) та ТзОВ «Яблуневий дар» (новий кредитор), згідно із яким первісний кредитор відступив новому кредитору право вимагати від боржника (ПАТ «Дельта Банк» виплати частини вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06.05.2014 р. в розмірі 575750,84 дол. США. Про таке відступлення права вимоги первісний кредитор і новий кредитор листом від 20.02.2015 р. повідомили ПАТ «Дельта Банк». Окрім того, 20.02.2015 р. відповідач - 1 подав відповідачу - 2 заяву про дострокове відкликання частини вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06.05.2014р. в сумі 575750,84 дол. США і перерахування цієї суми у трьохденний строк на рахунок відповідача - 1. Ці листи і заяву ПАТ «Дельта Банк» отримав 02.03.2015 р. Заявою від 27.02.2015 р. відповідач - 1 повідомив відповідача - 2 про зарахування цих зустрічних взаємних вимог на суму 575750,84 дол. США, що за крос-курсом еквівалентно 508748,64 євро. Заявою про припинення зобовВ»язання зарахуванням зустрічних вимог вих. №159 від 20.02.2015р. відповідач -1 повідомив відповідача-2 про часткове припинення зобовВ»язань щодо сплати ТзОВ «Яблуневий дар» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за нарахованими процентами за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011р. у розмірі 68 163,43 євро, ща за крос-курсом станом на 20.02.2015р. складає 77161,00 дол. США та про припинення зобовВ»язання щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТзОВ «Яблуневий дар» заборгованості на загальну суму 68163,43 євро (за крос-курсом станом на 20.02.2015р. складає 77161,00 дол. США) за договором №13/25469-6975 від 20.01.2011р. банківського рахунку №26008002005469 внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог. Крім того, в судовому засіданні 02.09.2015р. представник відповідача-1 подав клопотання про подання доказів, а саме, долучив належним чином засвідчену копію договору банківського рахунку укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ТзОВ «Яблуневий Дар» №13/25469-6975 від 20.01.2011р.

Відтак, свої зобов'язання за договором кредитної лінії вважає повністю виконаними.

Представник відповідача - 2 проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Визнав факт укладення між відповідачем - 1 та відповідачем - 2 договору кредитної лінії та між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» іпотечного договору. Однак, зазначив про ненадання відповідачем - 1 доказів направлення відповідачу - 2 заяв про зарахування зустрічних взаємних вимог. Ствердив про невідповідність вимог, на зарахування яких покликається відповідач - 1, вимогам зустрічності, оскільки акредитив згідно ч. 1 ст. 1088 ЦК України, п. 1.6. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою правління НБУ №514 від 03.12.2003р., - це форма розрахунків між сторонами договору і банк стороною такого договору не є, а лише надає послуги своєму клієнту по здійсненню платежу на користь бенефіціара. Бенефіціар не є учасником відносин між банками або банком-емітентом і заявником, а тому не має права вимоги до банка і не може таке право відступати. Вимоги вважає неоднорідними, оскільки зобов'язання відповідача - 1 перед відповідачем - 2 виражені в євро, а ті зобов'язання, на які покликається відповідач - 1 - в доларах США. Вимога бенефіціара до банку, якщо така можлива взагалі, ще не настала, оскільки згідно ч. 1 ст. 1096 ЦК України, для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає до виконуючого банку документи, які передбачені умовами акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива. У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання акредитива не проводиться.

Стверджує, що договір відступлення права вимоги від 03.08.2014р. за договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014 р. є недійсним, оскільки згідно п. 2.12.19 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», якими сторони договору погодились керуватись у договорі, передбачає, що клієнт (вкладник) не може здійснювати відступлення третім особам права вимоги за договором банківського вкладу без згоди банка. Недійсний правочин не породжує правових наслідків. Договір банківського вкладу не передбачає переходу права власності на кошти до банку, а передбачає лише залучення коштів в управління. Зазначене обґрунтовує постановою Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі №3-80гс14.

Окрім того, повідомив, що рішенням фонду гарантування вкладів фізичних осіб №51 від 02.03.2015 р. «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», з 03.03.2015 р. у банку було запроваджено тимчасову адміністрацію. В силу п. 4 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час тимчасової адміністрації забороняється здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог. Оскільки умови договору кредитної лінії відповідачем - 1 не виконані, на нього покладаються відповідні штрафні санкції, а тому сума зобов'язань відповідача - 1 є більшою, ніж та, що була зазначена у претензії. В підтвердження наведеного 02.09.2015р. представник ПАТ «Дельта «Банк» клопотанням про долучення доказів подав розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011р.

02.09.2015р. представником відповідача-2 подано клопотання про зупинення провадженння у справі №914/2246/15 до вирішення справи №914/2646/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» про звернення стягнення на предмет застави, яка розглядається господарським судом Львівської області. ОСОБА_1 клопотання обґрунтовує неможливістю розгляду та вирішення даної справи до вирішення справи №914/2646/15 у якій, на думку представника відповідача -2 суд встановлюватиме наявність чи відсутність заборгованості за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 11.02.2011р. Відтак, зважаючи на підставу позову у даній справі №914/2246/15 - повне виконання зобов'язання за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 11.02.2011р. вважає, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення пов'язаної з нею справи №914/2646/15, яка розглядається господарським судом Львівської області.

Згідно ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної із нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. (п. 3.16. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Представником відповідача-2 не надано суду належних та допустимих доказів та не зазначено, яким чином з'ясування обставин в ході розгляду справи №914/2646/16 унеможливить розгляд заявлених позовних вимог у даній справі, та яким чином встановлені у справі №914/2646/15 обставини впливають на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи у даній справі.

Таким чином, розгляд справи №914/2646/15 про звернення стягнення на предмет застави не перешкоджає з'ясуванню та дослідженню обставин у даній справі, в якій предметом спору є визнання припиненою іпотеки згідно іпотечного договору №ВКЛ-2005469/S-17 від 16.08.2012р., зобов'язання до вчинення дій та зняття заборони відчуження нерухомого майна.

Відтак, оскільки відповідачем не доведено, а судом не встановлено, що розгляд даної справи неможливий до вирішення справи №914/2646/15, а також враховуючи те, що господарський суд вправі самостійно встановити обставини даної справи, які мають значення для всебічного, повного та обВ»єктивного вирішення справи, суд дійшов висновку в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовити.

Представник третьої особи позов заперечив з мотивів, зазначених у додаткових поясненнях. Покликається на те, що з 03.03.2015р. у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію. Відтак, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація чи почата процедура його ліквідації, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, а цей закон - пріоритетним відносно інших законодавчих актів України. Згідно із п. 1 ч. 5 ст. 36 вказаного закону, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. Вважає, що у спірних відносинах відсутні ознаки однорідності, що унеможливлює зустрічне зарахування вимог, а таке зарахування вважає таким, що порушує черговість задоволення вимог кредиторів і вкладників банку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, оцінивши подані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.01.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (клієнт) укладено договір банківського рахунку №13/25469-6975. За умовами п.1.1 якого, банк відкриває клієнту поточні рахунки №26008002005469 в доларах США та №26008002005469 в євро та отримує плату за обслуговування рахунків згідно тарифами банку на банківські послуги, які доведені клієнту в момент підписання договору.

21.01.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яблуневий Дар» (позичальник) укладено договір кредитної лінії №ВКЛ-2005469. Згідно п.п.1.1.1 п.1.1 ст.1 кредитного договору, надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», на умовах, визначених у цьому договорі, в межах невідновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 1000000 євро зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12,5% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 20.01.2015 року включно. Додатковим договором №1 від 11.02.2011р. до договору кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011 р. сторони збільшили максимальний ліміт заборгованості до 15500000 євро до моменту виконання позичальником зобов'язань, визначених п.3.3.12.5 договору; 16700000 євро за умови виконання позичальником зазначених зобов'язань зі сплатою плати за користування кредитом в розмірі 12% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 20.01.2016 року включно. Додатковим договором №4 від 22.06.2011 р. збільшено розмір кредиту до 33000000 євро відповідно до встановленого графіку.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Яблуневий Дар» перед ПАТ «Дельта Банк» згідно кредитного договору №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011р. року між Українсько-німецьким спільним підприємством «Агро-Поділля» (іпотекодавець) та ПАТ «Дельта Банк» (іпотекодержатель) було укладено договір застави №ВКЛ-2005469/5/S-17. Предметом застави визначено земельну ділянку, цільове призначення - для обслуговування виробничого приміщення, площею 0,6466 га за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, земельна ділянка 7, кадастровий №6823355100:03:002:0171; цех концентрованих соків (модуль типу «Кисловодськ»), літ. А1 площею 991 кв.м., за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, 7.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.02.2015р. ПАТ «Дельта Банк» відправив на адресу ТОВ «Яблуневий Дар» претензію на суму 11742435,21 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом - 11594594,64 євро; сума заборгованості за нарахованими процентами - 147840,57 євро. У вказаній претензії банк зазначив, що у разі несплати ТОВ «Яблуневий Дар» заборгованості у визначеному в цій претензії розмірі у 30-денний строк, кредитор розпочне процедуру звернення стягнення на предмети застави згідно Договорів застави шляхом звернення до суду з позовною вимогою про звернення стягнення на майно, що є предметом договорів застави.

03.08.2014 р. між ТзОВ «Яблуневий дар» (новий кредитор) та ОСОБА_6 (первісний кредитор) був укладений договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, згідно із яким первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника за депозитним договором №003-09508-06514 « 8 років разом» у доларах США від 06.05.2014р. щодо вкладу у сумі 1344005 дол. США. За цим договором первісний кредитор відступив новому кредитору право вимагати від боржника - ПАТ «Дельта Банк» виплати частини вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06.05.2014р. в розмірі 575750,84 дол. США.

Про таке відступлення права вимоги первісний кредитор і новий кредитор листом від 20.02.2015р. повідомили ПАТ «Дельта Банк». Окрім того, 20.02.2015р. відповідач - 1 подав відповідачу - 2 заяву про дострокове відкликання частини вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06.05.2014 р. в сумі 575750,84 дол. США і перерахування цієї суми у трьохденний строк на рахунок відповідача - 1. Ці листи і заяву ПАТ «Дельта Банк» отримав 02.03.2015р.З азначена вимога виконана відповідачем - 2 не була. Заявою від 27.02.2015 р. відповідач - 1 повідомив відповідача - 2 про зарахування цих зустрічних взаємних вимог на суму 575750,84 дол. США, що за крос-курсом еквівалентно 508748,64 євро.

Крім того, заявою про припинення зобовВ»язання зарахуванням зустрічних вимог вих. №159 від 20.02.2015р. відповідач -1 повідомив відповідача-2 про часткове припинення зобовВ»язань щодо сплати ТзОВ «Яблуневий дар» на користь ПАТ «Дельта Банк» суми заборгованості за нарахованими процентами за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011р. у розмірі 68 163,43 євро, ща за крос-курсом станом на 20.02.2015р. складає 77161,00 дол. США та про припинення зобовВ»язання щодо сплати ПАТ «Дельта Банк» на користь ТзОВ «Яблуневий дар» заборгованості на загальну суму 68163,43 євро (за крос-курсом станом на 20.02.2015р. складає 77161,00 дол. США) за договором №13/25469-6975 від 20.01.2011р. банківського рахунку №26008002005469 внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

Окрім того, на підставі договорів відступлення прав вимоги №АА6 та №АА7 від 05.02.2015 р., укладеного між відповідачем - 1 (новий кредитор) та CFSIT (первісний кредитор), первісний кредитор передав новому кредитору всі права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за документарними інструментами та іншими пов'язаними з ними документами, випущеними ПАТ «Дельта Банк» (боржник) на користь первісного кредитора, як бенефіціара: безвідкличних резервних акредитивів LC/SB027/062014 на суму 465250000 дол. США; LC/SB/028/062014 на суму 4652500 дол. США; LC/IM/08/092013 на суму 5498790 дол. США; LC/IM/08/092013 на суму 5498790 дол. США. Про уступку права вимоги з цієї підстави листами від 05.02.2015р. був повідомлений відповідач - 2. Заявою про зарахування зустрічних взаємних вимог №3 від 09.02.2015 р. відповідач - 1 повідомив відповідача - 2 про припинення зобов'язання зарахуванням, покликаючись на те, що відповідач - 1 є кредитором ПАТ «Дельта Банк» за акредитивами, строк виконання за якими настав, на загальну суму 14229615,68 дол. США, що за крос-курсом на 09.02.2015 р. становить 12614907,52 євро.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015р. №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015р. № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерного товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерного товаристві «Дельта Банк», код ЄДРПОУ 34047020, МФО 380236, місцезнаходження: вул. Щорса, 36-Б, м. Київ, 01133. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено ОСОБА_7. Тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. включно.

Листом від 06.03.2015р. ТзОВ «Яблуневий дар» повідомило позивача про припинення своїх зобов'язань перед ПАТ «Дельта Банк» за договором кредитної лінії №ВКЛ-2005469 щодо сплати основної суми боргу та нарахованих процентів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Листом від 20.03.2015р. позивач звернувся до ПАТ «Дельта Банк» із вимогою подати заяву нотаріусу про зняття заборон з предмету іпотеки, на що ПАТ «Дельта Банк» листом від 07.04.2015р. відповів відмовою, мотивованою невизнанням факту припинення зобов'язань ТзОВ «Яблуневий дар» за договором кредитної лінії.

Листом від 28.04.2015р. позивач звернувся із аналогічною вимогою до ТзОВ «Яблуневий дар». У відповідь, листом від 06.05.2015р. ТзОВ «Яблуневий дар» підтвердило факт припинення зобов'язань за договором кредитної лінії, інформувало позивача про його право самостійно звернутись до нотаріуса із повідомленням про припинення цього договору та вилучення відповідних записів із Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек. Однак, сам відповідач - 1 не звернувся до приватного нотаріуса з повідомленням про припинення іпотечного договору і вилучення з Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідних записів.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. У статті 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ч.1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч.2 с. 598 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін (ч.2 ст. 601 ЦК України).

Судом встановлено, що згідно надісланої банком на адресу відповідача-1 претензії, заборгованість останнього перед банком згідно договору кредитної лінії №ВКЛ-2005469 від 21.01.2011р. становить суму в розмірі 11742435,21 євро, з яких: сума заборгованості за кредитом - 11594594,64 євро; сума заборгованості за нарахованими процентами - 147840,57 євро. ОСОБА_1 претензія з часу її виставлення відкликана не була.

Покликання відповідача - 2 на те, що у зв'язку із невиконанням відповідачем - 1 своїх зобов'язань за договором кредитної лінії, який не був припинений внаслідок стверджуваного зарахування зустрічних взаємних вимог, на останнього покладаються обов'язки по сплаті штрафних санкцій, а відтак, сума вимог банку до позичальника є вищою, не приймається до уваги враховуючи, що відповідно до умов договору кредитної лінії нарахування штрафних санкцій є правом банку та вимог про сплату таких штрафних санкцій відповідачу - 1 ні у вказаній претензії, ні пізніше не заявляв.

03.08.2014р. між ТзОВ «Яблуневий дар» (новий кредитор) та ОСОБА_6 (первісний кредитор) був укладений договір відступлення прав вимоги за договором банківського вкладу, згідно із яким первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги до боржника за депозитним договором №003-09508-06514 « 8 років разом» у доларах США від 06.05.2014 р. щодо вкладу у сумі 1344005 дол. США. За цим договором первісний кредитор відступив новому кредитору право вимагати від боржника - ПАТ «Дельта Банк» виплати частини вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06.05.2014 р. в розмірі 575750,84 дол. США.

Про це листами був повідомлений відповідач - 2. 20.02.2015р. відповідач - 1 подав відповідачу - 2 заяву про дострокове відкликання частини вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-06514 від 06.05.2014 р. в сумі 575750,84 дол. США і перерахування цієї суми у трьохденний строк на рахунок відповідача - 1. Ці листи і заяву ПАТ «Дельта Банк» отримав 02.03.2015р. Зазначена вимога виконана відповідачем - 2 не була. Заявою від 27.02.2015р. відповідач - 1 повідомив відповідача - 2 про зарахування цих зустрічних взаємних вимог на суму 575750,84 дол. США, що за крос-курсом еквівалентно 508748,64 євро.

Відповідач - 2 покликається на те, що цей договір відступлення права вимоги від 03.08.2014 р. за договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014 р. є недійсним, оскільки згідно із п.2.12.19 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», якими сторони договору погодились керуватись у договорі, передбачає, що клієнт (вкладник) не може здійснювати відступлення третім особам права вимоги за договором банківського вкладу без згоди банка, а недійсний правочин не породжує правових наслідків.

Однак, у договорі банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-060514 від 06.05.2014р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» і ОСОБА_6 відсутній обов'язок вкладника отримувати згоду банку на відступлення прав вимоги за вказаним договором будь-якій третій особі. Не передбачений такий обов'язок і нормами ЦК України. Правила банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», розміщені на інформаційних стендах банку та в мережі інтернет не підписувались вкладником та не доводились до його відома під розписку. Зазначений висновок підтверджується правовою позицією Верховного Суду України, зокрема, у справі №6-16цс15 від 11.03.2015р.

Окрім того, слід зазначити, що такий договір судом недійсним не визнавався, а тому він підлягає врахуванню судом на засадах презумпції дійсності правочину.

Не заслуговує на увагу і посилання ПАТ «Дельта Банк» на окремий, не майновий характер відносин банка і власника банківського вкладу, а саме, що договір банківського вкладу не передбачає переходу права власності на кошти до банку, а передбачає лише залучення коштів в управління, банк надає лише розрахунково-касові послуги, які споживаються клієнтом в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності (ст. 901 ЦК України), а тому не можуть бути предметом зарахування згідно ст.601 ЦК України. Однак, зобов'язальні правовідносини, що склалися між сторонами на підставі договору банківського рахунку, мають майново-грошовий характер, відтак, у цьому випадку відповідач-1 (ТОВ «Яблуневий Дар») є кредитором за майновою вимогою щодо розпорядження належними йому коштами. Аналогічної позиції дотримується також Верховний Суд України, зокрема, у постанові від 25.03.2015р. у справі №910/9232/14, постанові від 01.04.2015р. у справі №910/5560/14, постанові від 01.04.2015р. у справі №910/9231/14, а також Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 03.03.2015р. у справі № 923/1116/14, постанові від 04.03.2015р. у справі №910/11117/14, постанові від 18.03.2015р. у справі № 910/15419/14, постанові від 23.04.2015р. у справі №910/21437/14, постанові від 29.04.2015р. у справі №910/5560/14, постанові 13.05.2015р. у справі №926/1203/14. У постанові Вищого господарського суду України від 26.03.2015 р. у справі №910/15858/14 та постанові від 23.04.2015 р. у справі №910/18154/14 висловлена правова позиція про те, що особа, яка внесла кошти на депозит в установі банку, є кредитором банку з майновими вимогами щодо одержання відсотків або іншого доходу, обумовленого договором банківського вкладу, за користування банком грошовими коштами вкладника, а також повернення суми вкладу після закінчення строку дії договору банківського вкладу (депозиту) або на першу вимогу вкладника. Аналогічна позиція висловлена і постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2015 р. у справі №926/1203/14, від 29.04.2015 р. у справі №910/5560/14, постанові Верховного Суду України від 25.03.2015 р. у справі №910/9232/14.

На виконання умов договору відступлення права вимоги від 03.08.2014 р. за договором №003-09508-06514 банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014 р., відповідач - 1 та ОСОБА_6 направили ПАТ «Дельта Банк» повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні, а відповідач - 1 - додатково вимогу про дострокове виконання зобов'язання банка та зарахування зустрічних взаємних вимог. Факт направлення таких документів відповідачу - 2 підтверджується квитанціями та описами поштового вкладення. Зазначеним спростовуються заперечення представника відповідача-2 щодо ненадання відповідчем-1 доказів отримання банком вищеперелічених заяв та повідомлень.

Не заслуговують на увагу і покликання відповідача - 2 на те, що строк виконання зобов'язань за договором банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» №003-09508-060514 від 06.05.2014 р. не настав.

Приписами частини першої статті 1060 ЦК України регламентовано, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. Частина 2 статті 1060 ЦК України передбачає, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно підпункту 1.11 пункту 1 договору №003-09508-060514 від 06.05.2014р. банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США з урахуванням додаткового договору №1 від 06.05.2014р. до договору №003-09508-060514 від 06.05.2014р. банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» у доларах США протягом строку залучення вкладу допускається відкликання вкладником частини вкладу шляхом виплати готівкою з каси банку відповідно до вимог чинного законодавства України або зарахування на поточний, картковий або вкладний (депозитний) рахунок вкладника, відкритого в установі банку, на підставі письмової заяви вкладника або письмово укладеної додаткової угоди до цього договору. В цьому випадку нарахування процентів за вкладом відбувається за процентною ставкою, визначеною в п.1.4 цього договору. Вкладник зобов'язується повідомляти про таке часткове відкликання суми вкладу не менше ніж за 3 (три) банківських дні до очікуваної дати відкликання частини вкладу. У випадку, якщо вкладник вимагає повернення всієї суми вкладу до закінчення строку, зазначеного в п.1.3 договору, дія цього договору вважається припиненою достроково, а банк виплачує вкладнику весь вклад та проценти, нараховані за фактичний період перебування коштів на рахунку, за процентною ставкою, зазначеною в п.1.4 договору.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги надіслану 20.02.2015р. відовідачем-1 заяву про дострокове відкликання вкладу в сумі 575750,84 доларів США, строк повернення вкладу по договору банківського вкладу (депозиту) « 8 років разом» від 06.05.2014р. наступив.

З матеріалів справи також вбачається факт відкриття ПАТ «Дельта Банк» на користь CFSIT, Inc. Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернешнл, Інк (Cargill Financial Services International Inc.): безвідкличних резервних акредитивів LC/SB027/062014 на суму 465250000 дол. США; LC/SB/028/062014 на суму 4652500 дол. США; LC/IM/08/092013 на суму 5498790 дол. США.

Повідомленнями про невиконання зобов'язань та вимогами їх дострокового виконання підтверджується факт зобов'язального характеру відносин відповідача - 2 із бенефіціаром, настання терміну їх виконання та фактичного їх невиконання відповідачем - 2. Зазначеним спростовується покликання відповідача - 2 на умовний характер його зобов'язань за акредитивами, що полягає в обов'язку оплати коштів лише у випадку представлення документів, передбачених умовами акредитиву. Відповідач - 2 не надав жодного доказу наявності у нього у даному випадку підстав не здійснювати оплату.

На підставі договорів відступлення прав вимоги №АА6 та №АА7 від 05.02.2015 р., укладеного між відповідачем - 1 (новий кредитор) та CFSIT (первісний кредитор), первісний кредитор передав новому кредитору всі права вимоги (включаючи права на отримання надходжень та процентів) за документарними інструментами та іншими пов'язаними з ними документами, випущеними ПАТ «Дельта Банк» (боржник) на користь первісного кредитора, як бенефіціара: безвідкличних резервних акредитивів LC/SB027/062014 на суму 465250000 дол. США; LC/SB/028/062014 на суму 4652500 дол. США; LC/IM/08/092013 на суму 5498790 дол. США; LC/IM/08/092013 на суму 5498790 дол. США. Про уступку права вимоги з цієї підстави листами від 05.02.1015 р. був повідомлений відповідач - 2. Заявою про зарахування зустрічних взаємних вимог №3 від 09.02.2015 р. відповідач - 1 повідомив відповідача - 2 про припинення зобов'язання зарахуванням. Факт надіслання зазначених документів відповідачу - 2 підтверджується квитанціями, описами поштових вкладень.

ПАТ «Дельта Банк» покликається на те, що згідно ч. 1 ст. 1088 ЦК України, п.1.6. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою правління НБУ №514 від 03.12.2003 р., акредитив- це форма розрахунків між сторонами договору і банк стороною такого договору не є, а лише надає послуги своєму клієнту по здійсненню платежу на користь бенефіціара. Бенефіціар не є учасником відносин між банками або банком-емітентом і заявником, а тому не має права вимоги до банка і не може таке право відступати.

Однак, ч. 1 ст. 1088 ЦК України зазначає, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки, зокрема, із застосуванням акредитивів. Однак, ця норма не регламентує правового режиму акредитивів. Згідно п. 1.3. Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою правління НБУ №514 від 03.12.2003 р., акредитив - грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом, виконати зобов'язання проти належного представлення. Резервний акредитив - це безвідкличне незалежне зобов'язання банку-емітента, надане в документарній формі (або у вигляді повідомлення) бенефіціару на прохання наказодавця акредитива або за дорученням іншого банку, або від власного імені, сплатити кошти за наказодавця акредитива (принципала) або за себе, або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійснити негоціацію у разі отримання вимоги про платіж разом з документами, що підтверджують невиконання зобов'язань наказодавця акредитива (якщо це було передбачено умовами резервного акредитива), та/або отримання переказного векселя (тратти). Згідно п. 1.6. Положення, акредитив є угодою, відокремленою від договору з купівлі-продажу або іншого документа, який має силу договору, на якому він базується.

Зазначеним підтверджується як грошовий, так і зобов'язальний характер відносин банка із відповідним суб'єктом.

За своєю суттю, виражене в акредитиві зобов'язання є на користь третьої особи. Згідно ч. ч. 1 - 3 ст. 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. З моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, беручи до уваги надіслані відповідачем-1 на адресу банку заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог як тіло кредиту, так і проценти, нараховані на тіло кредиту, є повністю погашеними ТОВ «Яблуневий Дар» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

З приводу зауважень представника відповідача-2 щодо відмінності валют платежів, приведених розрахунків сум, що зараховуються, то згідно даних Міжнародної інформаційної агенції «Bloomberg» станом на відповідну дату відповідачем - 1 було правильно визначено верхню та нижню межу крос-курсу євро/долар США. Як вбачається із матеріалів справи та пояснень відповідача-1, останній використав крос-курс євро/Долар США - величину, більшу від нижньої межі і меншу від вищої межі крос-курсу євро/Долар США станом на відповідну дату. Аналогічним чином було проведено перерахунок суми заборгованості за процентами за кредитом згідно діючого на той час крос-курсу євро/долар США. Протягом строку розгляду справи відповідачем-2 не наведено суду обгрунтованих заперечень з приводу вказаного розрахунку, не подано власного контррозрахунку, відтак доводи відповідача-2 з цього приводу судом відхиляються як необгрунтовані.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічне правило закріплено в частині третій статті 203 ГК України, відповідно до якого господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Так згідно п.31 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Відповідно до п.22 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009р. №01-08/163 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням, зокрема, зустрічних однорідних вимог; таке зарахування може здійснюватися за заявою однієї із сторін. За змістом наведеної норми згоди іншої сторони у зобов'язанні із зарахуванням вимог не вимагається. Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України і під час здійснення касаційного перегляду судових рішень. Так, в постанові від 02.02.2015р. у справі № 908/1811/14 Вищий господарський суд України зазначив, що моментом припинення зобов'язань сторін згідно з надісланими відповідачем заявами про зарахування зустрічних однорідних вимог є дата самої заяви (а не день її отримання). В постановах Вищого господарського суду України від 04.03.2015р. у справі №910/11117/14, від 18.03.2015р. у справі №910/15419/14 суд касаційної інстанції зазначив, що чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог, в момент направлення такої заяви іншій стороні у зобов'язанні.

Покликання відповідача-2 на частину п'яту статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, суд відхиляє як безпідставні з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015р. по 02.06.2015р. включно. В той же час, заяви про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних вимог відповідач-1 надіслав на адресу ПАТ «Дельта Банк» 18.02.2015р. і 27.02.2015р. відповідно, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк». Відтак обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, встановлені частиною п'ятою статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в даному випадку не застосовуються. Аналогічної позиції дотримується також і Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 04.03.2015р. у справі №910/11117/14.

Твердження представника ПАТ «Дельта Банк» щодо недолучення до вищевказаних заяв про заміну кредитора у зобов'язанні документів, які засвідчують права, що передаються, спростовуються наступним. Згідно статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні. Відтак, ст. 517 ЦК України не ставить дійсність зробленого новим кредитором повідомлення в залежність від того, чи долучено останнім до повідомлення докази переходу до нього прав у зобов'язанні. Відповідно до статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги. З наведеного вбачається, що ПАТ «Дельта Банк» не був позбавлений права висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, проте доказів останнього відповідачем-2 суду надано не було.

В той же час, ст. 518 ЦК України передбачено право боржника висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання (частина друга статті 518 ЦК України). Більше того, ст. 516 ЦК України передбачає, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Юридичним наслідком зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статей 598, 601 ЦК України є припинення зобов'язання. Таким чином з моменту зарахування зустрічних однорідних вимог, припиняється існування прав і обов'язків сторін, що складають зміст конкретного зобов'язального правовідношення.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч.1. ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи .

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

У відповідності до ч.3 ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Підстави припинення іпотечного зобов'язання визначаються ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінченням дії іпотечного договору.

В той же час, в силу вимог пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України, ст.17 Закону України «Про іпотеку» та у відповідності до п.6.4. договору іпотеки, іпотека припиняється виконанням у повному обсязі зобов'язань. За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що як тіло кредиту, так і проценти, нараховані на тіло кредиту, є повністю погашеними ТОВ «Яблуневий дар» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а відтак вважається припиненим і додаткове (акцесорне) зобов'язання за договором іпотеки.

Звертаючись до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою на підставі частини першої статті 593 ЦК України, у зв'язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, позивач посилався на невизнання банком зазначеного факту. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов'язків. Згідно з положенням частини першої статті 593 ЦК України припинення права застави у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою, презюмується. Таким чином, звернення особи до суду з позовом про визнання припиненою іпотеки на підставі частини першої статті 593 ЦК України може розглядатися судом у разі наявності відповідного спору. Отже, в разі невизнання кредитором права іпотекодавця, передбаченого частиною першою статті 593 ЦК України, на припинення зобов'язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 частини другої статті 16 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2015р. у справі №6-243 цс14.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно частини 5 статті 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження.

Враховуючи вищенаведене, позовна вимога в частині вилучення внесеного до Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна записів стосовно об'єктів обтяження, є обґрунтованою та підлягає до задоволення. Зазначена вимога по-суті дублює вимогу про зняття заборони з відчуження предмету іпотеки, у зв'язку із чим вона не підлягає задоволенню.

Водночас, в частині вимог про зобов'язання відповідача-1 до вчинення дій, а саме зобов'язання ТзОВ «Яблуневий дар» у триденний строк з моменту припинення іпотеки звернутись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 з повідомленням про припинення іпотечного договору №ВКЛ-2005469/S-17 від 16.08.2012 р. і вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек відповідних записів суд зазначає.

Згідно ч.3 ст. 44 Закону України В«Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяженьВ» після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п'яти днів зобов'язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов'язку обтяжувач несе відповідальність за завдані збитки.

З огляду на викладене, позивачем не доведено порушення його прав відповідачем-1 враховуючи ту обставину, що позивач не був позбавлений права самостійно звернутися до відповідача-2 з вимогою подати до реєстратора заяву про припинення іпотеки та вилучення з Державного реєстру відповідного запису. Разом з тим, позивач не навів правового обґрунтування, на підставі чого у відповідача-1 виник такий обов'язок, враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач-1 є позичальником, а не власником і іпотекодавцем переданого в іпотеку майна.

Відтак, суд вважає вказану вимогу позивача необґрунтованою і безпідставною, а тому відмовляє в її задоволенні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими поданими доказами, відповідачем -2 не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а відтак, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Оскільки спір стосовно задоволених вимог виник з вини відповідача-2 по справі, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача-2.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати припиненою іпотеку згідно іпотечного договору №ВКЛ-2005469/S-17 від 16.08.2012р., укладеного між ПАТ «Дельта Банк» (іпотекодержатель) та Українсько-німецьким спільним підприємством «Агро-Поділля» (іпотекодавець), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

3. Вилучити з Єдиного реєстру обтяжень рухомого майна записи:

- запис про заборону на нерухоме майно №12883818 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.08.2012 р. по об'єкту - земельна ділянка, цільове призначення - для обслуговування виробничого приміщення, площею 0,6466 га за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, земельна ділянка 7, кадастровий №6823355100:03:002:0171;

- запис про заборону на нерухоме майно №12883820 в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 16.08.2012 р. по об'єкту - цех концентрованих соків (модуль типу «Кисловодськ»), літ. А1 площею 991 кв.м., за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, 7, номер РПВН 13809845;

- запис про іпотеку №12886708 в Державному реєстрі іпотек від 17.08.2012 р. по об'єктах: а) земельна ділянка, цільове призначення - для обслуговування виробничого приміщення, площею 0,6466 га за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, земельна ділянка 7, кадастровий №6823355100:03:002:0171; б) цех концентрованих соків (модуль типу «Кисловодськ»), літ. А1, загальною площею 991 кв.м. за адресою Хмельницька область, Новоушицький район, смт. Нова Ушиця, вул. Гагаріна, 7, номер РПВН 13809845.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (01133 м.Київ, вул.Щорса, 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) на користь Українсько-німецького спільного підприємства «Агро-Поділля» (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 14300622) -2436 грн. 00 коп. судового збору.

6. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України .

Рішення складено 07.09.2015р.

Суддя Мороз Н.В.