Постанова

від 04.06.2013 по справі 918/182/13-г

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2013 р. Справа № 918/182/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. ,

суддя Петухов М.Г.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - адвоката, ОСОБА_2 - директора

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Астра-Захід", м.Дубровиця Рівненської області

на рішення господарського суду Рівненської області

від 12.03.13 р. у справі № 918/182/13-г (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Астра-Захід", м.Дубровиця Рівненської області

до Державного підприємства "Зарічненське лісове господарство", смт.Зарічне Зарічненського району Рівненської області

про стягнення 125417 грн. 57 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.03.2013р. у справі №918/182/13-г позов приватного підприємства "Астра-Захід" до державного підприємства "Зарічненське лісове господарство" про стягнення 125417,75грн. задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства "Зарічненське лісове господарство" на користь приватного підприємства "Астра-Захід" 113990,04грн. заборгованості, 6369,62грн. 3% річних, 4945,15грн. інфляційних, 2506,10грн. витрат по сплаті судового збору та 4495,95грн. витрат на правову допомогу адвоката. Видано наказ.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати в частині стягнення 4495,95грн. витрат на правову допомогу адвоката та прийняти в цій частині нове, яким стягнути з відповідача 14500,00грн. витрат на правову допомогу адвоката та судові витрати, а в решті рішення залишити без змін.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- згідно п. 6.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. Відповідно до платіжного доручення №1331 від 18.02.2013р. позивачем сплачено гонорар адвокату ОСОБА_1 в сумі 14500,00грн., що складає приблизно 10% від загальної суми заборгованості. Водночас, чинне законодавство не містить заборони на визначення розміру плати (гонорару) за надані послуги (правова допомога) у вигляді відсотків від досягнутого кінцевого результату (фактично стягнутої заборгованості);

- посилання суду першої інстанції на ту обставину, що договір про надання правової допомоги укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 14.02.1013р., тоді як позовну заяву ПП "Астра-Захід" до ДП "Зарічненське лісове господарство" подано до господарського суду Рівненської області 08.02.2013р. взагалі є неприпустимими, оскільки посягають на конституційне право позивача бути вільним у виборі захисника своїх прав (ст.59 Конституції України);

- укладення з адвокатом ОСОБА_1 договору про надання правової допомоги від 14.02.2013р. обумовлено необхідністю залучення до справи кваліфікованого фахівця, оскільки попередньо надана допомога не відповідала вимогам законодавства (тричі позовна заява поверталася без розгляду згідно ухвал господарського суду Рівненської області від 28.12.2012р., 21.01.2013р., 04.02.2013р.);

- стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 14500,00грн. є співрозмірним об'єму отриманих юридичних послуг, таким, що відповідає приписам ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України;

- суд першої інстанції у своєму рішенні помилково послався на Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України згідно протоколу №6 від 01.10.1999р. , оскільки 17.11.2012р. Установчим з'їздом адвокатів України затверджено нові Правила адвокатської етики.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Представник відповідача в засідання суду 04.06.2013р. не з'явився, однак 03.06.2013р. на електронну адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, посилаючись на те, що його представник перебуває на лікарняному.

Колегія суддів відхилила клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги, враховуючи, що доказів перебування представника відповідача на лікарняному не надано, а також з огляду на те, що згідно ч.3 ст.28 ГПК України юридичну особу може представляти інша особа на підставі довіреності.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2009р. між приватним підприємством "Астра-Захід" (повірений декларант) та державним підприємством "Зарічненське лісове господарство" (довіритель) укладено договір-доручення №01/09 про надання послуг з декларування вантажів (далі - договір), згідно п.1.1 якого повірений декларант зобов'язався за рахунок і за дорученням довірителя самостійно здійснювати операції в галузях митної справи, виконувати інформаційно-консультаційні послуги, необхідні для оформлення вантажів довірителя у митних режимах, які передбачені чинним митним законодавством України та виконувати комісійні доручення довірителя, а довіритель зобов'язався оплатити ці послуги у відповідності до даного договору (т.1, а.с.24-26).

Відповідно до п. 5.1 договору, вартість послуг за даним Договором зазначається у тарифах, які додаються до даного договору і становлять його невід'ємну частину (т.1, а.с.27).

Пунктом 5.2 договору сторони обумовили, що оплата здійснюється шляхом перерахування коштів в повному розмірі на рахунок повіреного декларанта на протязі десяти днів з моменту проведення митного оформлення та передачі представнику довірителя ВМД засвідчених печатками Рівненської митниці та отримання рахунків і підписання акту приймання-передачі за наданні послуги по оформленню вантажів довірителя на Рівненській митниці.

Пунктом 6.1 договору сторони встановили, що факт надання послуг підтверджується примірниками відповідних митних документів, які повірений декларант видає представнику довірителя у місці виконання робіт (надання послуг) та оформлюються актами прийому-передачі.

На виконання умов договору позивач в період з березня 2009р. по грудень 2011р. надав відповідачу послуги митно-брокерського обслуговування, а відповідач прийняв виконання вказаних послуг на загальну суму 150921,36грн., що підтверджується актами виконаних робіт та рахунками-калькуляціями (т.1, а.с.28-105).

Відповідно до довідки позивача від 26.11.2012р. №26-11/2 та акту звірки взаєморозрахунків станом на 06.11.2012р., підписаним представниками сторін та скріпленим відтисками їх печаток, відповідач частково оплатив надані послуги в сумі 36931,32грн., а тому розмір боргу складає 113990,04грн. (т.1, а.с.23, 127).

01.02.2012р., 30.05.2012р., 13.11.2012р. ПП "Астра-Захід" звернулося до ДП "Зарічненське лісове господарство" з письмовими вимогами від 01.02.2012р. №01-02/1, від 29.05.2012р. №29-05/7, від 13.11.2012р. №13-11/1 про сплату заборгованості, що виникла за договором-дорученням від 22.01.2009р. №01/09 про надання послуг з декларування вантажів.

У зв'язку з тим, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати за надані послуги у повному обсязі не виконав, 08.02.2013р. ПП "Астра-Захід" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ДП "Зарічненське лісове господарство" 113990,04грн. основного боргу, 5057,91грн. інфляційних втрат та 6369,62грн. 3% річних. Також, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, в тому числі 14500,00грн. витрат на правову допомогу адвоката (т.1, а.с.2-5).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 12.03.2013р. позов задоволено частково (т.2, а.с.9-14).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з ДП "Зарічненське лісове господарство" 113990,04грн. основного боргу, 5057,91грн. інфляційних втрат та 6369,62грн. 3% річних з огляду на таке.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів про сплату заборгованості за отримані послуги згідно договору-доручення від 22.01.2009р. №01/09 про надання послуг з декларування вантажів у розмірі 113990,04грн., так само, не спростував наявність боргу у зазначеному розмірі.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 113990,04грн. боргу цілком правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних в період з 10.02.2010р. по 13.11.2012р., колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що задоволенню підлягає вимога позивача про стягнення з відповідача 6369,62грн. 3% річних та 4945,15грн. інфляційних за вказаний вище період.

Звернувшись з апеляційною скаргою позивач фактично не погоджується з висновком суду першої інстанції про відшкодування йому витрат на послуги адвоката лише в сумі 4495,95грн., зазначаючи, що за послуги адвоката ним сплачено 14500,00грн..

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема оплата послуг адвоката.

Згідно ч.5 ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, при задоволенні позову - на відповідача.

Матеріали справи свідчать, що 14.02.2013р. між позивачем (клієнтом) та адвокатом ОСОБА_1, що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, виданого Рівненською обласною КДК адвокатури №650 від 26.01.2009р., укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір), згідно якого адвокат зобов'язується здійснити представництво та надати інші види правової допомоги клієнту, що вказані в цьому договорі на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання договору в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

Безпосередній зміст правової допомоги адвоката, зазначено в договорі, полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в господарському судочинстві у судовій справі за позовом клієнта про стягнення з державного підприємства "Зарічненське лісове господарство", в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами у зв'язку з вказаною справою, та надані правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, складанні заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Гонорар за цим договором визначено сторонами у фіксованому розмірі в сумі 14500,00грн..

Сторонами узгоджено сплату частини гонорару авансом в розмірі 14500,00грн. не пізніше 2 робочих днів з дня укладення цього договору.

Про сплату позивачем - ПП "Астра-Захід" ОСОБА_1 14500,00грн., який має свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю від 26.01.2009р. №650, в рахунок оплати наданих юридичних послуг, згідно вказаного вище договору, свідчить платіжне доручення №1331 від 18.02.2013р. (т.1, а.с.155, т.2 а.с.6).

Частиною 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Закон України "Про адвокатуру" втратив чинність згідно із Законом України від 05.07.2012р. N5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Судом встановлено, що адвокат ОСОБА_1 як представник позивача брав участь у судових засіданнях при вирішенні спору, який виник з відповідачем з виконання договору-доручення від 22.01.2009р. №01/09.

Місцевим господарським судом при прийнятті рішення враховано, що при відшкодуванні витрат на оплату послуг адвоката за рахунок відповідача слід виходити з розумної необхідності таких витрат для вирішення даної справи, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення заборгованості за договором-дорученням від 22.01.2009р. №01/09 про надання послуг з декларування вантажів, 3% річних та інфляційних втрат. Категорія спору з правової точки зору не є складною, юридична та судова практика даних правовідносин є визначеною та такою, що встановилася, отже результат розгляду такої категорії справ є досить передбачуваний.

Згідно матеріалів справи, факт отримання відповідачем послуг згідно вказаного вище договору підтверджується рахунками-калькуляціями на виконання послуг по митно-брокерському обслуговуванню та актами виконання робіт (т.1, а.с.28-105), актами звірки взаєморозрахунків (т.1, а.с.125,127), отже обсяг доказування та необхідність забезпечення їх доказами у даній справі можливо визначити як мінімальний. Розгляд справи був здійснений судом першої інстанції впродовж судових засідань 19.02.2013р.- 26.02.2013р. та 12.03.2013р., в процесі розгляду справи відповідач не оспорював розмір заборгованості, а визнав борг у повному обсязі.

При цьому слід зазначити, докази, що підтверджують викладені у позовній заяві обставини, були додані до позовної заяви, яка згідно ухвали суду від 11.02.2013р. прийнята до розгляду.

Також, у позовній заяві ПП "Астра-Захід" зазначає, що ним укладено з адвокатом ОСОБА_3 договір про надання правової допомоги, якому сплачено кошти (гонорар) в сумі 14500,00грн.. Просить ці витрати при вирішенні спору стягнути з відповідача.

Дійсно, до позовної заяви додано копію укладеного з адвокатом ОСОБА_3 договору від 12.05.2012р., копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 13.05.2009р., проте доказів сплати вказаному адвокату гонорару в розмірі 14500,00грн. до позовної заяви не додано.

Наведене підтверджує, що позовну заяву від 07.02.2013р. №07-02/1 та додані до неї документи адвокат ОСОБА_1 не готував.

18.02.2013р. представником позивача - адвокатом ОСОБА_1 на виконання ухвали суду від 11.02.2013р. із заявою від 15.02.2013р. подано витребувані судом докази та цієї ж дати до суду подано заяву про долучення до матеріалів справи копії договору про надання правової допомоги, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю від 26.01.2009р., платіжного доручення про сплату адвокату 14500,00грн. згідно договору про надання правової допомоги. В заяві також зазначено, що представником ПП "Астра-Захід" у господарському процесі буде ОСОБА_1.

В судових засіданнях 19.02.2013р., 26.02.2013р., 12.03.2013р. адвокат ОСОБА_1 представляв інтереси позивача, що підтверджується протоколами судових засідань.

При цьому слід зазначити, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що адвокат ОСОБА_1 знайомився з матеріалами справи, тоді як у розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу зазначено, що на вивчення та правовий аналіз матеріалів справи адвокат ОСОБА_1 витратив 10 годин, вартість роботи складає 3500,00грн..

Оцінюючи наведене у сукупності, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 14500,00грн. не відповідають вимогам співрозмірності щодо складності справи.

З огляду на розумну необхідність витрат на оплату юридичних послуг, пов'язаних із захистом прав та представництвом інтересів ПП "Астра-Захід" у даній справі, враховуючи характер спору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на послуги адвоката в розмірі 4495,95грн..

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо доводів позивача, що суд першої інстанції помилково посилається на Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України згідно протоколу №6 віл 01.10.1999р., оскільки 17.11.2012р. установчим з'їздом адвокатів України затверджено нові Правила адвокатської етики, слід вказати, в п.3 ст.28 цих Правил зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Відповідно, помилкове посилання на Правила адвокатської етики від 01.10.1999р. не впливає на правомірність визначення судом першої інстанції витрат на послуги адвоката, що підлягають відшкодуванню у розмірі 4495,95грн..

Таким чином, доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.2013р. слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 12.03.2013р. у справі №918/182/13-г залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Астра-Захід", м.Дубровиця Рівненської області - без задоволення.

2. Справу №918/182/13-г повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи,

2 - позивачу (34100, м.Дубровиця, вул.1000-ліття Дубровиці, 2 к.115),

3 - відповідачу (34000, Рівненська обл., Зарічненський рн., смт.Зарічне, вул.Центральна, 78),

4 - в наряд.