Рішення

від 31.08.2015 по справі 755/6797/15-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/6797/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаврилової О.В.,

при секретарі - Неділько Л.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», третя особа виконуючий обов'язки директор Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Мирний Сергій Миколайович про стягнення грошової суми у розмірі оплати щорічної відпустки та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В

31.03.2015р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України»), вимоги якої було збільшено в порядку, передбаченому ст. 31 ЦПК України, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошову суму в розмірі оплати щорічної відпустки в розмірі 17195,19грн., матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 13804,23грн., а також 20000,00грн. на відшкодування завданої моральної шкоди.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що за заявою позивача від 10.03.2015р. про надання щорічної відпустки з 23.03.2015р. терміном на 14 календарних днів, додаткової відпустки на 8 календарних днів та матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середнього заробітку, керівником ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» видано Наказ від 11.03.2015р. №126 Про надання відпустки позивачеві загальним терміном на 22 календарні дні, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку, з яким було ознайомлено позивача. Отже, з 23.03.2015р. позивач перебуває у відпустці, а підприємство відповідача у відповідності до вимог ст. 21 Закону України «Про відпустки», було зобов'язано не пізніше 19.03.2015р. нарахувати та виплатити позивачу 17195,19грн. заробітної плати за час відпустки та 13804,23грн. матеріальної допомоги на оздоровлення, а всього грошову суму в розмірі 30999,42грн. 23.03.2015р. позивачем було отримано лист відповідача від 17.03.2015р., в якому зазначено, що Наказ від 11.03.2015р. №126 Про надання відпустки позивачеві та заяву позивача від 10.03.2015р. про надання відпустки, помилково пошкоджено на підприємстві, у зв'язку з чим виникла необхідність у відновленні оригінальних примірників втрачених документів. Лист містив вичерпну інформацію про реквізити та повний зміст пошкодженого наказу. В день отримання вказаного листа відповідача позивачем надано дублікат заяви про надання відпустки від 10.03.2015р. з вимогою поновити наказ від 11.03.2015р. №126. Однак вимоги позивача щодо оплати відпустки та матеріальної допомоги на час подання позовної заяви виконані не були. Крім того, неправомірними діями відповідача, тобто протиправною поведінкою щодо позивача та порушенням його трудових прав, позивачеві заподіяно моральну шкоду, оскільки позивач пережив сильний психологічний стрес через відсутність можливості під час відпустки через несплату належних йому коштів, організувати свій відпочинок та забезпечити власне оздоровлення та двох неповнолітніх дітей. На утриманні у позивача перебувають дружина та діти, внаслідок стресу та сильних душевних страждань погіршився стан здоров'я позивача, появилася втома, апатія, нудьга, загальне порушення сну, тривога, що виникла внаслідок позбавлення позивача можливості належним чином забезпечити відпочинок та оздоровлення собі та родині, єдиним годувальником якої є позивач, у зв'язку з чим 14 квітня 2015 року він звернулася до Територіального медичного об'єднання «Психіатрія» з приводу погіршення стану психічного здоров'я, яке проявилося у вигляді тимчасового психічного розладу. Приймаючи до уваги протиправну поведінку відповідача, що потягнула за собою виникнення стану сильного душевного хвилювання, внаслідок якого позивач поніс сильні моральні страждання, що потягнули за собою погіршення його психологічного стану, позивач оцінює заподіяну йому моральну шкоду у 20000,00грн., які просить стягнути з відповідача.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав частково з викладених у ньому підстав та пояснив, що частина відпускних в сумі 19523,71грн. була йому сплачена 01.04.2014р., тому просить стягнути з відповідача недоотримані кошти, оскільки вважає сплачену суму неповною, вона не відповідає здійсненим позивачем підрахункам. Додатково позивач пояснив, що 13.03.2015р. керівник підприємства відповідача Мирний С.М. умисно знищив наказ про відпустку позивача, зазначивши, що скасовує відпустку, однак у позивача на руках збереглась копія знищеного наказу. Через неотримання коштів позивач нервував, оскільки не зміг спланувати відпустку, вважає набуте ним захворювання пов'язаним з невчасним нарахуванням коштів та намаганням керівника відповідача позбавити позивача відпустки. Позивач забрав розірвані заяву та наказ про відпустку, які намагався вручити начальнику відділу кадрів, головному бухгалтеру та керівникові підприємства, які відмовились їх одержувати.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, подав письмові заперечення на позов, у яких зазначив, що до моменту передачі Наказу про відпустку позивача для здійснення відповідних нарахувань та проведення належних позивачу виплат, оригінальні примірники заяви позивача від 10 березня 2015 року про відпустку та Наказу від 11 березня 2015 року № 126-к були помилково пошкоджені. Ці пошкоджені примірники оригіналів Заяви та Наказу від 11 березня 2015 року № 126-к, були вилучені позивачем, в результаті чого на підприємстві не залишилось ні оригінальних примірників, ні копій документів, які є підставою для здійснення відповідних нарахувань та проведення оплати щорічної відпустки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. Відповідач направив позивачу лист з проханням прибути до підприємства для відновлення оригінальних примірників втрачених документів в термін до 20 березня 2015 року. 23 березня 2015 року позивач з'явився на підприємстві, однак відмовився від надання до канцелярії підприємства відновленого примірника (дублікату) заяви від 10 березня 2015 року щодо надання відпустки. Відповідач отримав дублікат заяви позивача про надання відпустки поштою 30 березня 2015 року о 17год. 09хв., 31 березня 2015 року відповідачем видано дублікат Наказу № 126-к Про відпустку начальника юридичної служби ОСОБА_1 та негайно проведено нарахування належної суми виплат за час відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення на загальну суму 24 854,83грн. (без урахування податків). Отже, ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» вжито всіх можливих заходів для відновлення пошкоджених документів, нарахування та наступної негайної виплати належних позивачеві грошових коштів, всі зобов'язання відповідача перед позивачем виконані в повному обсязі. Вимога позивача про заподіяння мотальної шкоди не містить належних обґрунтувань та доказів наявності такої шкоди, протиправності діяння відповідача, наявності причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіюванні. Позивачем не вказано з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Звернення позивача до лікувального закладу відбулося 14.04.2015 року - через два тижні після отримання коштів та в перший робочий день після відпустки. Такий тривалий термін між датою отримання грошових коштів та зверненням позивача до лікувального закладу унеможливлює наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і діянням відповідача та ставить під сумнів обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування йому моральної шкоди. Представник відповідача в судовому засіданні надав усні пояснення аналогічні викладеним у запереченнях.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 04.11.2009р. позивача ОСОБА_1 було прийнято на роботу до ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» на посаду начальника юридичної служби, що підтверджується Наказом від 04.11.2009р. №207-к По особовому складу (а.с.63).

Відповідно до ст. 74 КЗпП України громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткова) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про відпустки» передбачено, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку.

Порядок обчислення заробітної плати працівникам за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, відпустки у зв'язку з усиновленням дитини, відпустки для підготовки та участі в змаганнях, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи та компенсації за невикористані відпустки, встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 21 Закону України «Про відпустки»).

Пунктом 4.7. Колективного договору між адміністрацією і профспілковим комітетом (трудовим колективом) ДП «Нафтогазобслуговування» НАК «Нафтогаз України» передбачено, що працівникам, які працюють на підприємстві не менше 6 місяців, при наданні щорічної відпустки не менше 14 календарних днів, раз на рік надається матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі середньомісячного заробітку (а.с.7-9).

10.03.2015р. позивачем було подано заяву про надання йому відпустки з 23.03.2015р. терміном на 14 календарних днів та додаткової відпустки 4+4 календарних днів, з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі середньомісячного заробітку відповідно до п. 4.7. Колективного договору (а.с.4), на підставі якої Наказом ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" від 11.03.2015 року № 126-к, ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку тривалістю 14 календарних днів з 23.03.2015р. по 05.04.2015р. та додаткову відпустку тривалістю 8 календарних днів з 06 по 14.04.2015р., з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення (а.с. 78).

Згідно Акту про пошкодження та вилучення документів від 13.03.2015р. оригінальний примірник Заяви позивача про відпустку та Наказу від 11.03.2015 року № 126-к Про відпустку, помилково пошкоджені. Пошкоджені Заява та Наказ того ж дня вилучені у відділі роботи з персоналом ОСОБА_1 (а.с.51).

Доказів навмисного пошкодження зазначених документів керівником підприємства відповідача - третьою особою у справі, як і доказів намагань позивача передати посадовим особам підприємства пошкоджені документи, про що стверджував позивач у судовому засіданні, суду не надано.

17.03.2015р. відповідачем на адресу позивача направлено лист з повідомленням про помилкове пошкодження його заяви від 10.03.2015р. та Наказу від 11.03.2015 року № 126-к та запропоновано для відновлення примірників документів, які є підставою для надання відпустки, прибути до підприємства для відновлення оригіналів примірників втрачених документів (а.с.15, 52).

Позивачем зазначеного листа було одержано поштою та 23.03.2015р. позивачем на адресу відповідача було направлено дублікат заяви про відпустку (а.с. 16, 58), яку отримано підприємством відповідача 30.03.2015р. (а.с. 57).

Після цього, 31.03.2015р. ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" видало дублікат Наказу №126-к про надання позивачу ОСОБА_1 відпустки (а.с.59).

01.04.2015р. позивачу нараховані відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення, які цього ж числа в сумі 19523,71грн. перераховані на картку позивача (а.с.61, 62, 74).

Згідно п. 2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (надалі Порядок), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки (п.7 Розділу ІV Порядку).

Розмір нарахованої та виплаченої ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення в сумі 13804,23грн. не оспорюється позивачем.

Заробітна плата на час відпустки нарахована позивачу в сумі 11050,60грн. у відповідності до вимог вищевказаного Порядку, виходячи із середньоденної суми заробітної плати - 502,30грн., помножених на 22 календарні дні відпустки (а.с.96, 97). При цьому середньоденна сума вирахувана шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців, який становив 178314,77грн. та включав дохід по основному заробітку та по преміях.

Наданий відповідачем розрахунок (а.с.97) перевірений судом, є повним, нарахування здійснені у відповідності до вимог Порядку, тому твердження позивача про неправильність нарахування розміру сум, здійснених на оплату щорічної відпустки є необґрунтованими.

Виходячи з наведеного, позов в частині стягнення грошової суми в розмірі оплати щорічної відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення задоволенню не підлягає, оскільки на час розгляду справи судом заробітна плата за час відпустки та матеріальна допомога на оздоровлення виплачені позивачу в повному обсязі.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд зокрема повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характер, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для справи. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди» № 4 від 31.03.1995р., за наявності порушень прав працівників у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Суд не вбачає причинно-наслідкового зв'язку між несвоєчасною виплатою позивачеві ОСОБА_1 заробітної плати за час відпустки та матеріальної допомоги на оздоровлення і погіршенням стану його здоров'я. Разом з тим, суд вважає, що порушення відповідачем ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" законних прав позивача на отримання грошових коштів за три дні до початку відпустки та неможливості у зв'язку з цим вчасно організувати відпочинок родини, у тому числі малолітніх дітей - 2012 та 2014 років народження, завдало шкоду інтересам позивача і спричинило моральні переживання й страждання.

При цьому суд не приймає доводи сторони відповідача щодо відсутності вини підприємства у несвоєчасній виплаті грошових коштів, оскільки своєчасна - не пізніше ніж за три дні до відпустки, виплата належних працівнику коштів є обов'язком роботодавця. Недбале поводження службових осіб з документами, що призвело до їх пошкодження, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за завдання моральної шкоди. Посилання відповідача на неможливість здійснення нарахувань та виплати коштів, які належать відповідачу при наданні відпустки, без наявності заяви позивача про надання відпустки, яку було пошкоджено, є надуманими, оскільки роботодавцю було відомо про волевиявлення позивача щодо надання йому відпустки з 23.03.3015р., а виготовлення дублікату Наказу про відпустку не вимагало докладання надмірних зусиль з боку керівництва відповідача. При цьому, в разі належної організації роботи на підприємстві відповідача, пошкоджені Заяву та Наказ можливо було б відновити у найкоротші строки.

З урахуванням викладеного, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, виходячи із засад розумності і справедливості, суд вважає, що з відповідача ДП "Нафтогазобслуговування" НАК "Нафтогаз України" на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 200,00грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, у зв'язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору, проте при зверненні до суду ним сплачено судовий збір в сумі 200,00грн. за вимогою про стягнення моральної шкоди, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Крім того, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню 43,60грн. недоплаченого позивачем судового збору за вимогою немайнового характеру про стягнення моральної шкоди.

На підставі викладено, ст. 74, 237-1 КЗпП України, ст. 21, 23 Закону України «Про відпустки», Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, керуючись ст.ст. 10, 11, 31, 57-60, 88, 179, 209, 212- 215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», третя особа виконуючий обов'язки директор Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» Мирний Сергій Миколайович про стягнення грошової суми у розмірі оплати щорічної відпустки та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 31059253) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 200,00грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 31059253) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 200,00грн. судового збору.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (ЄДРПОУ 31059253) в дохід держави судовий збір у розмірі 43,60грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя