Ухвала

від 22.10.2015 по справі 755/6797/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]

22 жовтня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Немировської О.В.,

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.,

при секретарі - Сірій О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», третя особа виконуючий обов'язки директора Дочірнього підприємства «Нафтогазобслуговування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ОСОБА_2 про стягнення грошової суми в розмірі оплати щорічної відпустки та моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 31 серпня 2015 року,

встановила:

у березні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі оплати щорічної відпустки - 17 195 грн. 23 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 13 804 грн. 23 коп. та моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., посилаючись на те, що 11 березня 2015 року відповідачем було видано наказ, яким надано позивачу відпустку терміном 22 календарних дні з наданням матеріальної допомоги на оздоровлення, однак не оплату відпустки та матеріальної допомоги не нараховано у зв'язку помилковим пошкодженням на підприємстві наказу про надання відпустки та заяви позивача. чим порушено його права та завдано моральної шкоди.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 31 серпня 2015 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення в частині відшкодування моральної шкоди змінити та стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 20 000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, вказував, що він працював на посаді начальника юридичної служби 10.03.2015 р. він подав заяву про надання йому щорічної відпустки з 23.03.2015 р. терміном на 14 календарних днів та додаткової відпустки терміном на 8 календарних днів, а також просив надати йому матеріальну допомогу на оздоровлення.. 11.03.2015 р. на підприємстві було видано наказ №126 «Про надання відпустки». Однак станом на 31.03.2015 р. заробітна плата за час відпустки та матеріальна допомога йому виплачені не були, в зв'язку з чим позивач просив стягнути вказану суму з відповідача та допустити негайне виконання рішення суду. В ході розгляду спавши збільшив свої вимоги та просив стягнути також моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31.08.2015 р. позовні вимоги було задоволено частково - стягнуто на користь позивача моральну шкоду в розмірі 200 грн.

Рішення суду позивачем оскаржується тільки щодо розміру компенсації моральної шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен був за три дні до відпустки виплатити заробітну плату та матеріальну допомогу, однак зробив це з порушенням строку - 01.04.2015 р. та визначив розмір компенсації моральної шкоди в сумі 200 грн.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим та відповідає встановленим по справі обставинам.

Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 74, 237-1 КзПП України, 21, 23 Закону України «Про відпустки».

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, висновок суду не спростовують, оскільки всі були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку.

Розмір компенсації моральної шкоди був визначений судом з урахуванням душевних страждань та з дотриманням вимоги розумності та справедливості.

Посилання позивача на те, що в результаті дій відповідача щодо несвоєчасної виплати заробітної плати та матеріальної допомоги у нього погіршився стан здоров'я, є недоведеними, оскільки як видно з наданої позивачем Виписки з медичної картки №2480 (а/с82) він звернувся до Психіатричного відділення психотерапії і медичної психології 14.04.2015 р. в останній день відпустки, і посилався на те, що його стан погіршився в результаті конфліктних відносин на роботі та загрозою звільнення. Вказані обставини свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та погіршення стану здоров'я позивача.

Доказів про те, що яким саме чином були порушені плани позивача на проведення відпустки та оздоровлення його та родини внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати на час відпустки та матеріальної допомоги, в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 31 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді

№ справи: 755/6797/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13369/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Гаврилова О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.