Ухвала

від 07.09.2015 по справі 826/16100/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/16100/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

07 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №5826552207 від 27.06.2013.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013, залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 в задоволені позовних вимог ТОВ "РМ-Техно" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №5826552207 від 27.06.2013 відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.12.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 23.05.2013 по 29.05.2013 Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572) за період з 01.08.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Гостареш" (код ЄДРПОУ 24384790) за період з 01.04.2012 по 30.04.2012, ТОВ "Праймторг" (код ЄДРПОУ 37240655) за період з 01.01.2012 по 29.02.2012, ТОВ "Трейдтех" (код ЄДРПОУ 38123948) за період з 01.07.2012 по 31.07.2012.

Під час проведення перевірки встановлено, що ТОВ "РМ - Техно" листом № 120 від 26.03.2013 до Прокуратури міста Києва відповідно до вимог Прокуратури міста Києва та ухвали Подільського районного суду міста Києва від 07.03.2013, в рамках кримінального провадження № 12012110000000567 від 08.12.2012 направлено первинні фінансово-господарські документи по взаємовідносинам із ТОВ "Праймторг" (код ЄДРПОУ 37240655). Вищезазначений факт унеможливлює перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійснені господарських операцій з ТОВ "Праймторг" за період 01.01.2012 по 29.02.2012. На адресу Прокуратури міста Києва направлено лист із проханням надати копії вилучених документів для проведення позапланової перевірки ТОВ "РМ Техно" при здійснені господарських операцій з ТОВ "Праймторг" за період 01.01.2012 по 29.02.2012. У разі отримання вищевказаних документів будуть вжиті заходи щодо проведення позапланової перевірки у відповідності до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС було складено акт № 5212/22-8/24384790 від 29.11.2012 про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостареш" щодо підтвердження господарських відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "КА "Паріс" за березень, квітень 2012 року, яким встановлено, що згідно бази даних "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України" єдиним постачальником ТОВ "Гостареш" за березень, квітень було ТОВ "КА "Паріс", яке має стан " 9" - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням та у якого відповідно до акту № 358/22-8/8137264351 від 11.06.2012 встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за березень, квітень 2012 року, а також не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) за березень, квітень 2012, що свідчить про те, що правочини укладені між ТОВ "Гостареш" та ТОВ "КА "Паріс" здійснені без мети настання реальних наслідків та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт № 2342/22-20/38123948 від 26.12.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ТОВ "Трейдтех", відповідно до якого встановлено не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ТОВ "Трейдтех" з суб'єктами господарської діяльності - постачальниками та з суб'єктами господарської діяльності - покупцями за період 01.07.2012 по 31.07.2012.

ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС складено акт № 2341/22-20/38123948 від 26.12.2012 "Про неможливість проведення зустрічної звірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість ПП "Унісон Дизайн", відповідно до якого встановлено факт не підтвердження реальності здійснення господарських відносин ПП "Унісон Дизайн" з суб'єктами господарської діяльності - постачальниками та з суб'єктами господарської діяльності - покупцями за період з 01.07.2012 по 31.08.2012, крім того, ДПІ у Печерському районі міста Києва було отримано постанову про призначення податкової перевірки ТОВ "РМ - Техно" у кримінальному провадженні № 3201211006000022 та протокол допиту свідка від 11.04.2013 в рамках кримінального провадження № 3201211006000022 від 29.12.2012. Згідно протоколу допиту було допитано засновника та директора ТОВ "Унісон Дизайн" - ОСОБА_2 який надав показання, що до діяльності вказаного підприємства відношення не має, документи фінансово - господарської діяльності ТОВ "Унісон Дизайн" не складав та не підписував.

В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від підприємств-постачальників ПП "Унісон Дизайн" за період 01.08.2012 по 31.08.2012, ТОВ "Гостареш" за період 01.04.2012 по 30.04.2012, ТОВ "Трейдтех" за період 01.07.2012 по 31.07.2012, що свідчить про те, що правочини між ТОВ "РМ - Техно" та вказаними підприємствами-постачальниками не мали мети настання реальних наслідків.

За результатами перевірки складено акт № 535/222/36591039 від 04.06.2013 на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення №5826552207 від 27.06.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 959 139,00 грн.

17.07.2013 Товариством з обмеженою відповідальністю "РМ - Техно" до Головного управління Міндоходів у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення - рішення №5826552207 від 27.06.2013, яка рішенням про результати розгляду скарги № 4225/10/26-15-10-04-04 від 13.09.2013 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Так, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 підставою для направлення адміністративної справи №826/16100/13-а слугувало наступне: "..судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Гостареш", ТОВ "Трейдтех", а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених договорів, зокрема наявності технічних та технологічних можливостей; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами; не встановлено спеціальної правосуб'єктності учасників господарських операцій та факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку. При вирішені спору важливе місце має також встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платника податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту. Крім того, судами не було враховано, що коли на момент перевірки платника податку, суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним сумам у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим за умови, що вони не перешкоджають ідентифікувати особу, яка видала податку накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операцій та відповідну суму податку на додану вартість".

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України)

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, врегульовано ст. 198 Податкового кодексу України.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач, у період, який перевірявся, мав господарські правовідносини з ПП "Унісон Дизайн", ТОВ "Гостареш", та ТОВ "Трейдтех" за договорами підряду та договорами постачання.

Зокрема, на підтвердження правовідносин з ТОВ "Гостареш" за договором № 02041 від 02.04.2012 року, ПП "Унісон Дизайн" за договором № 02041 від 02.04.2012 року та з ТОВ "Трейдтех" за договором №04071 від 04.07.2012 року, які є аналогічні за своїм змістом та предметом позивачем надано суду копії специфікацій, видаткових накладних та податкових накладних.

Відповідно до договорів постачання їх предметом є здійснення поставки впродовж строку дії договорів та передача у власність товару.

Розділом 1 даних договорів визначено, що "Товаром є обладнання, а саме, елементи, частини, вузли, блоки і програмне забезпечення що поставляються згідно умов договору".

Відповідно до договорів "Програмне забезпечення" означає прикладну програму, що складається з набору логічних інструкцій і інформаційних таблиць, що керують роботою обладнання. Програмне забезпечення є невід'ємною частиною обладнання, працює як одне функціональне ціле та не може бути використано окремо. Усі посилання на термін "Програмне забезпечення" в даних договорах будуть мати значення, що приведене в цій Статті."

Також договорами зазначено, що "найменування, асортимент, ціна та кількість Товару що постачаються, вказується у супроводжувальних документах на товар, а саме: рахунках-фактурах, видаткових накладних та/або актах приймання-передачі товарів (виконаних робіт), які є невід'ємною частиною Договору."

Розділом 6 договорів "Гарантії" передбачено, що "Постачальник гарантує надання Замовнику на все обладнання, що поставляється по Договору сертифікатів системи сертифікації УкрСЕПРО без обмежень, що перешкоджають використанню Обладнання на мережах загального користування України в термін до 3-х місяців з дати поставки Обладнання та програмного забезпечення."

Договорами також передбачено, що "Постачальник постачає документацію до Обладнання та програмного забезпечення у тій комплектації, яку забезпечує оригінальний виробник в складі Обладнання та програмного забезпечення та повинна бути високої якості, комплектною та достатньою для здійснення високоякісних монтажних та пусконалагоджувальні робіт, робіт з інсталяції та конфігурування і введення системи в експлуатацію, а також обслуговування обладнання підготовленими фахівцями."

Таким чином, первинною документацією, яка мала бути складена у випадку виконання постачання за договорами № 02041 від 02.04.2012 року, № 01081 від 01.08.2012 року та № 04071 від 04.07.2012 року є специфікація, рахунки-фактури, видаткові накладні та/або акти приймання-передачі, нормативно-технічна документація, сертифікати системи сертифікації УкрСЕПРО, документація до обладнання та програмного забезпечення.

Позивачем документів на підтвердження поставки товару за договорами № 02041 від 02.04.2012 року, № 01081 від 01.08.2012 року та № 04071 від 04.07.2012 року нормативно-технічної документації, сертифікатів системи сертифікації УкрСЕПРО та документації до обладнання та програмного забезпечення суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості надання відповідних документів.

В наданих позивачем Рахунках-фактурах в графах "Виписав(ла)" міститься лише підпис скріплений печаткою позивача, без зазначення даних особи яка його вчинила.

Таким чином з рахунків-фактур неможливо встановити особу яка їх підписала.

З огляду на викладене, рахунки-фактури складені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік", з них є неможливим встановити осіб які їх підписали, а отже вони не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів на підтвердження факту виконання поставок за договорами № 02041 від 02.04.2012, № 01081 від 01.08.2012 та № 04071 від 04.07.2012.

На підтвердження правовідносин з ТОВ "Гостареш" за договором підряду № 01050 від 25.11.2011, позивачем надано копію договору підряду № 01050 від 25.11.2011, специфікації робіт, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), акт приймання-передачі матеріалів.

Відповідно до договору підряду № 01050 від 25.11.2011 предметом є виконання Підрядником відповідно до умов договору роботи, перелік яких наведений у додатку 1 до договору. Роботи проводяться для ТОВ "Крок Україна", біля Першого пасажирського терміналу, за адресою: Україна, 61031, м. Харків, вул. Ромашкіна, 1.

Пунктом 1.3 договору визначено, що роботи виконуються з матеріалів Замовника, які передаються Підряднику за актом приймання-передачі матеріалів. Перелік, кількість, ціна Робіт, узгоджується Сторонами у Додатку 1 до Договору, також вказується у супроводжувальних документах, а саме: рахунках-фактурах, актах здачі-приймання виконаних робіт та інших документах.

Отже, відповідно до умов договору підряду № 01050 від 25.11.2011 документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ТОВ "Гостареш" є специфікація, акт приймання-передачі матеріалів, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури та накладні.

На підтвердження правовідносин з ТОВ "Гостареш" за вказаним договором підряду, позивачем, рахунків-фактур суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

На підтвердження правовідносин з ПП "Унісон Дизайн", позивачем надано суду копії договорів підряду № 01086 від 01.07.2012 року, та № 01085 від 01.07.2012 року, Додатків № 1 до Договорів, які є аналогічні за своїм змістом та предметом актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до договорів підряду № 01086 від 01.07.2012, та № 01085 від 01.07.2012 їх предметом є виконання Підрядником відповідно до умов договору робіт, перелік яких наведений у додатку №1. Перелік, кількість та ціна Робіт, що виконуються, узгоджуються Сторонами у Додатках до Договору. Перелік, кількість та ціна Робіт, що виконуються, вказуються також у супроводжувальних документах, а саме: рахунках-фактурах, актах приймання-передачі виконаних робіт та інших документах, що є невід'ємною частиною Договору.

Також договорами визначено, що Роботи виконуються для ТОВ "Українська сервісна компанія" (договір підряду № 01086 від 01.07.2012) та для АТЗТ "Інтер-Телеком" (договір підряду № 01085 від 01.07.2012)

Таким чином, відповідно до умов договорів підряду № 01086 від 01.07.2012 та № 01085 від 01.07.2012 документами, які мають засвідчувати факт отримання позивачем послуг від ПП "Унісон Дизайн" є Додаток № 1 з переліком, кількістю та ціною робіт, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури та накладні.

Позивачем на підтвердження правовідносин з ПП "Унісон Дизайн" за вказаними договорами підряду, рахунків-фактур суду надано не було, як і не було зазначено про причини неможливості їх надання.

Таким чином, у суду відсутні докази на підтвердження наявності в позивача господарської необхідності щодо укладання договорів з ТОВ "Гостареш" та ПП "Унісон Дизайн" та відсутня можливість встановити з якою метою позивачем були укладені договори з зазначеними підприємствами щодо виконання робіт на користь третіх осіб.

Доказів та обґрунтувань на підтвердження використання наданих від ТОВ "Гостареш" та ПП "Унісон Дизайн" послуг у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку позивачем суду надано не було, як і не було зазначено про неможливість їх надання.

Судом першої інстанції встановлено, що контрагенти позивача по спірним взаємовідносинам на момент укладання та виконання договорів були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а також мали свідоцтво платника ПДВ, однак даний факт не може слугувати підтвердженням здійснення реальності господарських операцій.

Суд звертає увагу, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів наявності технічних та технологічних можливостей виконання умов спірних договорів, оскільки як зазначено в акті перевірки ТОВ "РМ-Техно" не надано документи, що підтверджують відповідність отриманого товару встановленим стандартам та технічну документацію, яка встановлює вимоги до його якості.

Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що під час розгляду справи не доведено тих обставин та не надано тих документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак не доведено фактичного виконання спірних операцій, тобто фактичного здійснення поставок продукції позивачу саме контрагентом позивача останньому, а встановлені вище судом обставини спростовують доводи позивача у цьому контексті.

При цьому, наявність оплати за спірними операціями сама по собі також не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки рух цих коштів, виходячи з вищенаведеного у сукупності, не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю підприємств - учасників спірних операцій.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально невстановленими особами, що, в свою чергу, призвело до встановлення податковим органом порушень формування позивачем податкового кредиту, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РМ-Техно" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Старова Н.Е.

Файдюк В.В.