Рішення

від 28.09.2009 по справі 22/333

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/333

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/333

28.09.09

За позовом  Дочірнього підприємства «ІЕК Україна»

до                  Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельелектрозбут»

про                стягнення боргу та штрафних санкцій

                                                                                                                                       суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:          Рудаков Р.Є. (довіреність від 02.04.2009р.);

від відповідача:      не з'явились;

28.09.2009р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «ІЕК Україна»(надалі ДП «ІЕК Україна», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельелектрозбут»(надалі ТОВ «Кабельелектрозбут», відповідач) 114 706, 91 грн..

В ході розгляду справи позивачем подані уточнення позовних вимог, які до розгляду в межах даної справи судом не прийняті про що викладено в ухвалі від 27.08.2009р..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором поставки № ДК-012 від 08.01.2008р. не виконані у повному обсязі зобов'язання щодо оплати переданого товару. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, штрафу, нарахованих 3% річних.  

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 21.07.2009р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду якою розгляд справи призначено на 01.10.2009р., що надсилалась за адресою вказаною у довідці (м. Київ, вул. Колекторна 3-А) була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, про що відповідача попереджено ухвалою від 27.08.2009р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2008р. між ТОВ «Кабельелектрозбут»та ДП «ІЕК Україна» укладено договір поставки № ДК-012 за яким останнє зобов'язувалось поставити і передати у власність покупця, а покупець (відповідач у справі) зобов'язувався прийняти і своєчасно оплатити електротехнічну та іншу продукцію на умовах договору.  

Згідно з п. 1.2, 1.3 договору товар поставляється окремими партіями згідно видаткових накладних (чи інших товаросупровідних документів), які являються невід'ємною частиною договору; перелік, кількість та ціна товару вказуються у погоджених попередньо сторонами рахунках-фактурах постачальника, оформлених на кожну партію товару, які також являються невід'ємною частиною договору.

Поставка товару з приводу оплати якого виник спір у даній справі підтверджується видатковими накладними № ИЕК-003499 від 17.04.2008р. на суму 24 600, 83 грн., № ИЕК-004369 від 10.06.2008р. на суму 4 428, 92 грн., № ИЕК-004703 від 25.06.2008р. на суму 8 336, 32 грн., № ИЕК-004780 від 03.07.2008р. на суму 12 469, 17 грн., № ИЕК-005221 від 21.07.2008р. на суму 14 930, 03 грн., № ИЕК-005560 від 30.07.2008р. на суму 10 624, 67 грн., № ИЕК-005933 від 11.08.2008р. на суму 21 026, 68 грн., які у належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи. Про отримання відповідачем товарів за вказаними видатковими накладними свідчать довіреності серії ЯПА № 524015 від 17.04.2008р., серії ЯПА № 524053 від 12.06.2008р., серії ЯПА № 524063 від 24.06.2008р., серії ЯПА № 524068 від 27.06.2008р., серії ЯПА № 524086 від 11.07.2008р., серії ЯПА № 524101 від 24.07.2008р., серії ЯПА № 524110 від 08.08.2008р..

Згідно з п. 9.1 договору, договір до 31 грудня 2008р. або до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору та оскільки, доказів розірвання договору, припинення договірних відносин за вказаним договором у періоді здійснення вказаних поставок товарів суду не представлено, зазначені вище документи свідчать про поставку продукції в межах укладеного договору.

За умовами договору (п. 4.3) оплачує кожну партію поставки товару в сумі вказаній в накладних не пізніше 45 календарних днів з моменту виписування накладної.

Оплату за поставлений товар відповідачем у повному обсязі не здійснено, виставлені рахунки № ИЕК-049935 від 17.04.2008р., № ИЕК-051011 від 04.06.2008р., № ИЕК-051645 від 24.06.2008р., № ИЕК-051716 від 25.06.2008р., № ИЕК-052351 від 11.07.2008р., № ИЕК-052821 від 24.06.2008р., № ИЕК-053314 від 05.08.2008р. не сплачені у повному обсязі (банківські виписки що підтверджують надходження коштів в рахунок оплати та пояснення щодо зарахування сплачених коштів залучено до матеріалів справи), у зв'язку з чим  заборгованість перед позивачем станом на день вирішення спору складає 84 987, 70 грн., доказів які б спростовували визначену суму заборгованості  відповідачем не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару. Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням положень п. 4.3 Договору № ДК-012 від 08.01.2008р. строк виконання зобов'язань щодо оплати товару переданого згідно накладних № ИЕК-003499 від 17.04.2008р., № ИЕК-004369 від 10.06.2008р., № ИЕК-004703 від 25.06.2008р., № ИЕК-004780 від 03.07.2008р., № ИЕК-005221 від 21.07.2008р., № ИЕК-005560 від 30.07.2008р., № ИЕК-005933 від 11.08.2008р. станом на час вирішення спору є таким, що настав. Розрахунок мав бути здійснений відповідачем протягом 45 календарних днів з моменту виписування накладної.

У зв'язку з неотриманням коштів за поставлений товар у повному обсязі, позивач звертався до відповідача з претензією за вих. 478 від 26.08.2008р. у якій вимагав розрахуватись за поставлену продукцію а також сплатити штрафні санкцій сплативши грошову суму в розмірі 135 553, 16 грн.. Претензію відповідачем отримано під розписку, що підтверджується відповідним підписом засвідченим печаткою підприємства з проставленням дати отримання –29.08.2008р..

Враховуючи відсутність доказів оплати поставленої продукції згідно вказаних видаткових накладних, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 84 987, 70 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 4.4 Договору № ДК-012 від 08.01.2008р. у випадку неоплати товару по закінченню граничного строку визначеного п. 4.3 договору постачальник має право застосувати до покупця штрафні санкції в розмірі 10% від загальної суми заборгованості, а також нарахувати пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи суму заборгованості відповідача станом на час подання позовної заяви в розмірі 84 987, 70 грн. та факт прострочення сплати боргу згідно п. 4.3 договору, розмір 10% від суми заборгованості за товар складає 8 498, 77 грн. та  у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача.  

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Вказана позиція викладена також в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-8/211 від 07.04.2008р. «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» у п. 49 якого зазначено, що положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 24.06.2009р. позивача зобов'язано надати письмове обґрунтування щодо здійсненого розрахунку пені з урахуванням обмежень по розміру встановленому чинним законодавством (Закон «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», яким передбачено що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня) та з урахуванням обмежень по строку нарахування встановлених ч. 6 ст. 232 ГК України (підстави нарахування пені більше ніж за півроку).  

Зазначених вимог суду, позивачем не виконано, суми штрафних санкцій включаючи розрахунок пені, інфляційних збитків (вимоги про стягнення яких при поданні позову не заявлялись) та 3% річних здійснені позивачем до клопотання про уточнення позовних вимог поданому в судовому засіданні 27.08.2009р. у збільшеному розмірі, до розгляду судом в межах даної справи не прийняті з підстав викладених в ухвалі від 27.08.2009р., у зв'язку з чим вимоги про стягнення пені в розмірі заявленому до стягнення суд визнає недоведеними і такі задоволенню не підлягають.  

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність у відповідача перед позивачем заборгованості за поставлений товар, суд погоджується з розрахунком суми 3% річних у розмірі 1 611, 65 грн. здійсненим позивачем і вважає такий обгрунтованим.

Факту прострочення сплати суми заборгованості за договором № ДК-012 від 08.01.2008р. відповідачем не спростовано, відзиву на позов та контррозрахунку суми штрафних санкцій на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 84 987, 70 грн. основного боргу, 8 498, 77 грн. штрафу, 1 611, 65 грн. 3% річних.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 1 147, 07 грн. та 312, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в розмірі 1 196, 84 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельелектрозбут»(юрид. адреса: 02660, м. Київ, вул. Колекторна 3-А, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 32823861) на користь Дочірнього підприємства «ІЕК Україна» (юрид. адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе 13; адреса: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Київська 6-В, ідент. код 32109430) 84 987, 70 грн. (вісімдесят чотири гривні дев'ятсот вісімдесят сім гривень 70 копійок) основного боргу, 8 498, 77 грн. (вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім гривень 77 копійок) штрафу, 1 611, 65 грн. (одну тисячу шістсот одинадцять гривень 65 копійок) 3% річних, 1 196, 84 грн. (одну тисячу сто дев'яносто шість гривень 84 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 05.10.2009