Постанова

від 07.10.2009 по справі 6/516

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

6/516

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 07.10.2009                                                                                           № 6/516

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Мартюк А.І.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з'явились

 від відповідача - Зломинога В.М. – дов. №561 від 30.09.2009р.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.04.2009

 у справі № 6/516 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   КП по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва

 про                                                   стягнення 14044811,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором №04730/2-09 від 18.08.2004р. у розмірі 17 290 563,77 грн. мотивуючи це тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем  своїх договірних зобов'язань.

В ході судового розгляду позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача 14 044 811,12 грн. заборгованості, з них: 6 743 424,64 грн. основного боргу, 968 668,42 грн. індексу інфляції, 306 095,35 грн. 3% річних, 1 746 504,96 грн. пені, 1 % 092 301,81 грн. штрафу.

Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про невірний розрахунок позивачем суми заборгованості.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2009р. у справі №6/516 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 6 128 310,18 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 106 093,65 грн. 3% річних, 11 319,29 грн. державного мита та 52,38 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009р. у справі №6/516 скасувати, прийнявши нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5 756 277,14 грн. боргу, 415 003,63 грн. індексу інфляції, 129 233,46 грн. 3% річних, 699 009,69 грн. пені та 508 288,44 грн. штрафу. В частині вимог про стягнення 987 147,50 грн. боргу провадження припинити.

          Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.  

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2009р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до розгляду та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.09.2009р.

В судовому засіданні 02.09.2009р. представником позивача було подано заяву, погоджену з представником відповідача, про розгляд апеляційної скарги в строк, який перевищує встановлений в ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, передбачених ст. 69 вказаного Кодексу.   

Дана заява була задоволена судом.

В судовому засіданні 02.09.2009р., у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 23.09.2009р.

21.09.2009р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів відповідача. викладених в апеляційній скарзі, просив суд залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Окрім того, у відзиві на апеляційну скаргу відповідачем було викладено клопотання про розгляд справи без участі представника Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва.

В судовому засіданні 23.09.2009р. представник позивача надав уточнений розрахунок позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання 23.09.2009р. не з'явився.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.09.2009р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 07.10.2009р.

У судовому засіданні 07.10.2009р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити та скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009р. у справі №6/516, прийнявши нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5 756 277,14 грн. боргу, 415 003,63 грн. індексу інфляції, 129 233,46 грн. 3% річних, 699 009,69 грн. пені та 508 288,44 грн. штрафу. В частині вимог про стягнення 987 147,50 грн. боргу провадження припинити.

Представник відповідача у судове засідання 07.10.2009р. не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судові засідання не була визнана судом обов'язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в справі матеріалами, згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

18 серпня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством “Київводоканал” (далі – позивач, постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва (далі – відповідач, абонент) було укладено договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №04730/2-09 (далі - Договір).

У відповідності до умов Договору (п.1.1, п.2.2.1, п.4.2) постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у міську каналізаційну мережу, тоді як абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг. При цьому постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення, вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства сторонами. У разі порушення строків здійснення розрахунків абонент сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач неналежним чином виконував свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість. Згідно з розрахунком позивача, останній надав відповідачу послуги на суму 72 354 116,81 грн., а заборгованість відповідача з оплати наданих послуг складає 6 743 424,64 грн.

  Відповідач проти позову заперечував, стверджуючи про невірний розрахунок позивачем суми заборгованості за спірним Договором. На думку відповідача, загальна сума наданих послуг становить 66 910 153,23 грн., а розмір заборгованості станом на 01.02.2009р. (час розгляду справи місцевим господарським судом) становить 5 756 277,14 грн.

Суд першої інстанції частково задовольнив позовні вимоги, а саме присудив до стягнення з відповідача 6 128 310,18 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 106 093,65 грн. 3% річних, виходячи з того, що на виконання умов Договору в період з 01.10.2003р. по 01.04.2007р. позивач поставив відповідачу питну воду та прийняв стічні води на загальну суму 66 910 153,23 грн. Станом на 01.10.2003р. заборгованість становила 10 547 141,25 грн., при цьому загальна нарахована до сплати вартість наданих послуг складала 77 457 294,48 грн. За період з 01.10.2003р. по 01.04.2007р. відповідач сплатив за надані послуги 66 007 082,39 грн., у зв'язку з чим його заборгованість станом на 01.04.2007р. становила 11 450 212,09 грн. За період з 01.04.2007р. по 01.02.2009р. позивач надав відповідачу послуг на суму 29 965 012,60 грн., а відповідач за вказаний період сплатив на користь позивача 35 658 947,55 грн. Оскільки                      5 693 934,95 грн. було сплачено в рахунок заборгованості за період з 01.10.2003р. по 01.04.2007р., то заборгованість відповідача за період з 01.10.2003р. по 01.04.2007р. становила            5 756 277,14 грн.

Місцевий господарський суд відмовив в задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач додатково до вимог, викладених в позові, просив суд стягнути з відповідача за період з 01.10.2003р. по 01.04.2007р. 1 746 504,96 грн. пені та 1 092 301,81 грн. штрафу, мотивуючи це тим, що позивач, уточнюючи та доповнюючи позовні вимоги, змінив підстави та предмет позову. При цьому Господарський суд міста Києва в своєму рішенні зазначив про те, що вимоги про стягнення штрафу та пені є самостійними позовними вимогами, не пов'язаними з підставами, на яких ґрунтуються вимоги в даній справі, та предметом позову. Окрім того, суд відзначив, що оскільки одночасна зміна підстави та предмету позову чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачена, дані вимоги не може бути розглянуті в рамках даної справи.

Позивач, не погоджуючись із вищевказаним Рішенням місцевого господарського суду, звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій  просив скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009р. у справі №6/516, прийнявши нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5 756 277,14 грн. боргу,            415 003,63 грн. індексу інфляції, 129 233,46 грн. 3% річних, 699 009,69 грн. пені, 508 288,44 грн. штрафу, а в частині вимог про стягнення 987 147,50 грн. боргу провадження у справі припинити, мотивуючи це наступним:

- станом на дату звернення з позовом суду заборгованість відповідача становила                   12 271 925,02 грн., а на день винесення рішення – 5 756 277,14 грн., тобто частину заборгованості відповідачем було погашено в період розгляду справи судом, у зв'язку з чим суд першої інстанції повинен був припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача решти боргу, а не відмовляти в позові в цій частині;

- судом невірно було здійснено розрахунок індексу інфляції та 3% річних за період з 01.01.2004р. по 01.09.2007р. згідно з заявою про уточнення позовних вимог;

- посилання суду в рішенні про одночасну зміну позивачем як підстав, так і предмету позову у зв'язку з поданням заяви про доповнення позовних вимог, якій позивач просив стягнути пеню та штраф, є необґрунтованим, оскільки позивачем було змінено лише предмет позову, але не підставу. Підставою позову в даній справі є неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, що й зумовило звернення позивача за захистом своїх прав та інтересів до Господарського суду міста Києва, і саме з цієї підстави позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг, індекс інфляції, 3% річних, штраф та пеню.

Апеляційний суд, дослідивши докази, надані сторонами та наявні в матеріалах справи, дійшов висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,  визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем не заперечується той факт, що станом на дату прийняття судом першої інстанції оскаржуваного Рішення у даній справі, розмір заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, становила 5 756 277,14 грн.  

Беручи до уваги, під час розгляду справи відповідач частково розрахувався з позивачем і станом на дату прийняття рішення у справі залишок заборгованості становив 5 756 277,14 грн., в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 987 147,50 грн., сплаченої відповідачем в ході судового розгляду, провадження у справі має бути припинено на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

В п.4.2 Договору передбачено, що за прострочення виконання своїх зобов'язань відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з п.4.5 Договору за безпідставну відмов оплатити виставлений рахунок, відповідач повинен сплатити на користь позивача штраф у розмірі 5% від суми, яку відмовився сплатити.

Позивач під час розгляду справи в Господарському суді міста Києва просив суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 1 746 504,96 грн. та  штраф в сумі                             1 092 301,81 грн. При цьому, в апеляційній скарзі позивач просив стягнути з відповідача 699 009,69 грн. пені та 508 288,44 грн. штрафу.

Однак, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

В ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов спірного Договору нарахування пені припиняється через 1 рік від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тоді як з наданого позивачем розрахунку, який також наявний в апеляційній скарзі, вбачається, що позивачем здійснено нарахування пені за період з вересня 2004 року по вересень 2007 року включно, тобто за 3 роки поспіль. Окрім того, в заяві про уточнення позовних вимог, поданої до місцевого господарського суду (т.с.1, а.с.82-84) позивачем здійснено нарахування штрафу у розмірі 10% за період з 01.11.2003р., тоді як сам Договір, за порушення умов якого позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції, був укладений сторонами лише 18.08.2004р., а відсоткова ставка штрафу, згідно з Договором, становить лише 5%.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком апеляційного суду, за прострочення виконання зобов'язань за Договором №04730/2-09 від 18.08.2004р. відповідач повинен сплатити на користь позивача 191 635,03 грн. інфляційних нарахувань, 62 801,15 грн. 3% річних, 225 592,02 грн. пені та               508 288,44 грн. штрафу. В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими, документально непідтвердженими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Висновок суду першої інстанції про те, що збільшивши розмір позовних вимог та заявивши до стягнення пеню і штраф, окрім основного боргу, інфляції та 3% річних, позивач змінив одночасно підстави та предмет позову апеляційний суд вважає необґрунтованим, оскільки єдиною підставою позову як на час звернення до суду, так і під час розгляду справи було неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, а застосування відповідальності за порушення умов Договору у вигляді нарахування штрафних санкцій, інфляційних збитків та 3% річних є правом позивача, як сторони у зобов'язанні (кредитора), і жодним чином не унеможливлює та/або не виключає сумісний розгляд даних вимог, оскільки останні пов'язані між собою підставою виникнення.   

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд констатує, що доводи апеляційної скарги частково підтвердились під час розгляду даної справи, що свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм процесуального права, зокрема, в частині відмови в прийнятті до розгляду позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу.

В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції взагалі не розглядались вимоги позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу з посиланням на те, що дані вимоги не пов'язані ані з предметом, ані з підставами позову в даній справі, та відповідно на встановлювалась наявність або відсутність підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009р. у справі №6/516 має бути скасовано в цій частині, а апеляційна скарга позивача задоволена частково.

У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32-34, 49, 69, 75, 77, 81, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2009р. у справі №6/516 скасувати, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

   „Позов задовольнити частково.

    Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, рахунок 2600106287 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478, код 31720192) на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1 літ. „А”, рахунок 2600155030771 у КРФ ВАТ КБ „Хрещатик” у м. Києві, МФО 300830, код 03327664), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 5 756 277,14 грн. (п'ять мільйонів сімсот п'ятдесят шість тисяч двісті сімдесят сім гривень 14 копійок) – основного боргу за Договором №04730/2-09 від 18.08.2004р. на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі;  191 635,03 грн. (сто дев'яносто одну тисячу шістсот тридцять п'ять гривень 03 копійки) – інфляційних нарахувань; 62 801,15 грн. (шістдесят дві тисячі вісімсот одну гривню 15 копійок) - 3% річних; 225 592,02 грн. (двісті двадцять п'ять гривень п'ятсот дев'яносто дві гривні 02 копійки) - пені; 508 288,44 грн. (п'ятсот вісім тисяч двісті вісімдесят вісім гривень 44 копійки) - штрафу; 12 245,00 грн. (дванадцять тисяч двісті сорок п'ять гривень 00 копійок) – державного мита; 56,66 грн. (п'ятдесят шість гривень 66 копійок) – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

  В частині вимог про стягнення з відповідача 987 147,50 грн. боргу провадження припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

  В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

  Після набрання рішенням законної сили видати наказ.”.

3. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району міста Києва (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, рахунок 2600106287 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478, код 31720192) на користь Відкритого акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 1 літ. „А”, рахунок 2600155030771 у КРФ ВАТ КБ „Хрещатик” у м. Києві, МФО 300830, код 03327664), а у випадку відсутності коштів, з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 11 603,77 грн. (одинадцять тисяч шістсот три гривні 77 копійок) державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

5. Матеріали справи №6/516 повернути до Господарського суду міста Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 12.10.09 (відправлено)