Рішення

від 01.10.2009 по справі 13/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/244

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.09                                                                                 Справа № 13/244

За позовом прокурора міста Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Еталон», м. Луганськ

про стягнення 127 801 грн. 63 коп.,

                                          Суддя Яресько Б.В.

Представники:

від позивачаМаслова Г.В. дов. № 01/03-30/4005/0/2-08 від 28.05.08 р.

від відповідача

не прибув.

У засіданні брали участь:

Прокурор не прибув;секретар судового засідання Лисенко В.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: прокурор звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 123 798 грн. 48 коп. та пені в розмірі 4 003 грн. 15 коп.

Прокурор та позивач позовні вимоги підтримали.

Учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст.ст. 42 , 43 Господарського  процесуального кодексу України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Відповідач у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав.

Неприбуття повторно у судове засідання відповідача, який був належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання не перешкоджає розгляду спору по суті згідно положень ст. 75 Господарського  процесуального кодексу України, оскільки до повноважень господарських суддів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.  

Тому направлення кореспонденції на адресу відповідача відповідно до інформації, що міститься в матеріалах справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

З'ясувавши фактичні  обставини справи,  докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам  сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд    

ВСТАНОВИВ, що 12 квітня 2007 року між сторонами по справі, на підставі рішення Луганської міської ради від 26.02.2007 року № 13/141 був укладений договір оренди землі за яким, позивач передав відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку під будівництво та розміщення житлового комплексу з об'єктами торгівельного, побутового та оздоровчого призначення  яка знаходиться за адресою: м. Луганськ,                вул. 2-я Краснознамьонная, площею 1,4273 га, строком на 49 років.

Згідно п. 4 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3 249 505 грн.  36 коп.

Пунктом 16 договору сторони встановили, що на момент укладення договору розмір річної орендної плати складає 81 237 грн.  грн. 63 коп.

Згідно п. 15 договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цім договором, з відповідача стягується пеня у розмірі пені за несвоєчасну сплату земельного податку від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Прокурор звернувся до господарського суду Луганської області з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за землю за період з грудня 2008 р. по липень  2009  р. в сумі 123 798 грн. 48 коп. та пеню нараховану на цю заборгованість в сумі 4 003 грн. 15 коп.

Свої вимоги прокурор та позивач обґрунтовують тим, що в зв'язку з набранням сили з 01.03.2008 р. нової грошової оцінки землі м. Луганська, яка була затверджена рішенням Луганської міської ради від 28.12.2008 р. № 28/10 для всіх землекористувачів м. Луганська автоматично змінився розмір орендної плати за землю в сторону збільшення, розмір боргу розрахований виходячи з нової грошової оцінки.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Взаємовідносини сторін регулюються Земельним кодексом України, Законом України „Про плату за землю”, „Про оренду землі” та іншими законодавчими актами.

Відповідно ст. 2 Закону України „Про плату за землю” використання  землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного  податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

За правилами ст. ст. 5, 15 Закону України „Про плату за землю” об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або у користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” плата (податок) за землю належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Відповідно до преамбули Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон України № 2181) цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків  і зборів (обов'язкових  платежів).

Статтями 13, 14, 19 Закону України „Про плату за землю” визначено в якості підстав для нарахування земельного податку дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності –договір оренди такої земельної ділянки. Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності).  

Відповідно до ст. ст. 13, 14 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі –це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

До істотних умов договору, зокрема, віднесено орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно зі ст. 22 Закону „Про оренду землі” орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

З аналізу викладених законодавчих норм, які регулюють сплату орендної плати за землю, вбачається обов'язковість здійснення орендної плати виключно на умовах, узгоджених сторонами договору оренди землі, а будь-які зміни орендної плати у грошовому виразі вимагають погодження сторін, а в разі не досягнення згоди з цього приводу це питання вирішується в судовому порядку, як це передбачено ст. ст. 23, 30 Закону України „Про оренду землі”.

Як свідчать матеріали справи, пункт спірного договору  оренди землі, в якому визначена грошова оцінка земельної ділянки, не був змінений сторонами.

Доводи прокурора та позивача про те, що спірна заборгованість виникла внаслідок зміни грошової нормативної ставки землі, не приймаються до уваги, оскільки без зміни пункту договору щодо грошової оцінки земельної ділянки відсутні підстави для розрахунку заборгованості не за договором.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково в сумі заборгованості та пені розрахованої виходячи з розміру орендної плати встановленої в договорі, а не на підставі рішення від 28.12.2007 № 28/10, а саме належить стягнути з відповідача борг в сумі 73311 грн. 41 коп., та пеню 3522 грн. 44 коп. згідно розрахунку (а.с. 38).

Відповідно до ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, а саме державне мито у сумі 768 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 189 грн. 38 коп.

Керуючись ст. 44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «виробничо-комерційна фірма «ЕТАЛОН», м. Луганськ, вул. Оборонна, 20, ідентифікаційний код 32419292, на користь Луганської міської ради,                 м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, ідентифікаційний код 26070794, борг в сумі 73 311 грн. 41 коп. та пеню 3 522 грн. 44 коп., наказ видати.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «виробничо-комерційна фірма «ЕТАЛОН», м. Луганськ, вул. Оборонна, 20, ідентифікаційний код 32419292, на користь державного бюджету України державне мито у сумі 768 грн. 33 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 189 грн. 38 коп., наказ видати.

4. В решті вимог відмовити.

За згодою сторін присутніх у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя                                                                                      Б.В. Яресько

Дата підписання повного тексту рішення

05 жовтня 2009 р.