Постанова

від 30.09.2009 по справі 10/39-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10/39-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2009 року                                    Справа №  10/39-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Павловського П.П.,

суддів: Швець В.В. (доповідач), Чус О.В.

при секретарі судового засідання: Резниченко С.Ю.

За участю військового прокурора:  Рогула О.В., посвідчення № 040 від 01.11.08 р.

Представники сторін:       

від відповідача :  Цибулинська Т.М., довіреність № 243  від 02.03.09 р.;

Представники третьої особи 1,2,3,4 та позивач у судове засідання не з"явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності “Група “Віват”, місто Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2009 року у справі №10/39-09;

за позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю “Група “Віват”, місто Дніпропетровськ;

до відповідача, Квартирне - експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська;

до участі у справі були залучені треті особи:

третя особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ “Торговий дім “Армада ЛТД”;

третя особа - 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ТОВ “Еланор-Гео”, місто Дніпропетровськ;

третя особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору   на стороні відповідача, KП “Дніпропетровське міжміське бюро технічної      інвентаризації”, Дніпропетровської обласної ради;

третя особа - 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору   на стороні відповідача, Міністерство оборони України;

а також за участю Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону, місто Дніпропетровськ;

про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ “Група “Віват” звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд з урахуванням уточнень до позовних вимог усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні ТОВ “Віват” нерухомим майном, будинками та спорудами, що знаходиться за адресою: вулиця Чернишевського, будинок №2 “а”.

Зобов'язавши Квартино-експлуатаційний відділ міста Дніпропетровська звільнити територію та нежитлові приміщення, будівлі та споруди за вищевказаною адресою, а саме Літ. А-1, а-1 - клуб солдатський, прибудова, цегла, загальною площею 167,3 м2; літ. а, а-1, а-2, а-3 - ганок; Б - сушилка, цегла; В - сховище для техніки; Г, г - КПП, ганок, цегла; літ. Д - склад ГСМ, мет.; Е - склад ГСМ, цегла; Ж - склад неопалюваний, цегла; 3 - навіс; И - сховище для техніки, цегла; Л - пожежне депо, цегла; Н - гараж, цегла; 3 - навіс; И - сховище для техніки, цегла; Л - пожежне депо, цегла; Н- гараж, цегла О - навіс; П - майстерня, цегла; С -ТП; М - туалет; 1-5 - споруди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу належить на підставі договору купівлі-продажу від 23 вересня 2008 pоку, укладеного між ТОВ “Група “Віват”, покупець та ТОВ “Еланор-Гео”, продавець спірне майно.

Рішенням господарського суду у справі №10/39-09 від 14 липня 2009 року (суддя Кощеєв І.М.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Приймаючи спірне рішення господарський суд виходив з того, що слід зазначити, що сама перша угода про відчуження зазначеного в позові майна (договір про компенсацію пайової участі № 16/03-06/2ДФ17 від 29 березня 2006 року), вчинена при недотриманні вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, не з волі власника, з порушенням публічного порядку укладення правочину є недійсною, тобто нікчемною і не може породжувати правових наслідків щодо передачі майна від одного власника іншому.

Тому господарський суд вважає, що усі наступні угоди з цим майном є, відповідно, нікчемними, оскільки продавцями такого майна завжди будуть не його власники.

Позивач не погодившись з рішенням господарського суду подав апеляційну скаргу.

Вважає, що воно винесено з порушенням закону.

Господарський суд при винесенні рішення неповно з'ясував усі обставини справи тому неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Позивач просить спірне рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги посилаючись на те, що судом при винесенні рішення не взято до уваги статтю 1131 ЦК України, відповідно до яких договір про спільну діяльність укладається у простій письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Тому позивач вважає, що договір про спільну діяльність не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню. Тобто інвестиційний договір від 21 березня 2006 року № 16/03-06/1Дф17 та договір про компенсацію паю від 29 березня 2006 року № 16/03-06/2 Дф17 не підлягали обов'язковому нотаріальному посвідченню, а отже це не може бути обґрунтованою причиною для встановлення нікчемності усіх інших угод вчинених щодо спірного нерухомого майна.

На апеляційну скаргу відповідач надав відзив у якому посилається на те, що висновки, викладені в апеляційній скарзі безпідставні і не обґрунтовані, тому просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, вважає необхідним в задоволені апеляційної скарги відмовити, рішення місцевого господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Відмовляючи в задоволені апеляційної скарги судова колегія виходила з наступного:

Господарським судом у судовому засіданні було встановлено, що ТОВ “Група “Віват” придбало у ТОВ “Еланор-Гео” на підставі Договору купівлі-продажу будівель та споруд від 23 вересня 2008 року (посвідченого 23 вересня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.), нерухоме майно яке належало ТОВ “Еланор-Гео” на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 31 липня 2008 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу.

ТОВ “Еланор-Гео” придбало вказане нерухоме майно у ТОВ ВКФ “Тріада” на підставі Договору купівлі-продажу від 31 липня 2008 року укладеного між зазначеними сторонами, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі.

ТОВ ВКФ “Тріада” придбала вказане нерухоме майно у Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління ( госпрозрахункового ) Міністерства оборони “Укроборонбуд” на підставі: інвестиційного договору від 21 березня 2006 року № 16/03-06/1ДФ17 про спільну діяльність та договору від 29 березня 2006 року № 16/03-06/2ДФ17 про компенсацію пайової участі.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 5 березня 2009 року по справі №18/273-08 порушеної за позовом Військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ТОВ ВКФ “Тріада”, Центрального спеціалізованого будівельного управління, суд визнав недійсними (з моменту укладення ):

інвестиційний договір від 21 березня 2006 року №16/03-06/1ДФ17 про спільну діяльність шляхом будівництва ( реконструкції ) об'єктів житлово-цивільного призначення;

договір від 29 березня 2006 року №16/03-06/2Дф 17 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 21 березня 2006 року № 16/03-06/1 Дф 17.

Обидва договори ( інвестиційний договір від 21 березня 2006 року №16/03-06/1ДФ17 про спільну діяльність та договір від 29 березня 2006 року №16/03-06/2ДФ17 про компенсацію пайової участі ) підписані директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України “Укроборонбуд” - Мельником В. Л. на підставі довіреностей Міністерства оборони України від 9 березня 2006 року та від 14 лютого 2006 року.

Передане Міністерством оборони України по акту майно належить державі на праві власності і є військовим, в даному випадку необхідно застосовувати порядок відчуження майна, визначений Законом України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України” та Положенням “Про порядок відчуження та реалізацію військового майна Збройних Сил”.

Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України рішення про відчуження військового майна не приймали.

Судова колегія погоджується з висновком господарського суду про те, що сама перша угода про відчуження зазначеного в позові майна ( договір про компенсацію пайової участі № 16/03-06/2ДФ17 від 29 березня 2006 року), вчинена при недотриманні вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, не з волі власника, з порушенням публічного порядку укладення правочину є недійсною, тобто нікчемною і не може породжувати правових наслідків щодо передачі майна від одного власника іншому.

Таким чином, усі наступні угоди з цим майном є, відповідно, нікчемними, оскільки продавцями такого майна завжди будуть не його власники. Так само не стає власником майна особа, яка виступила стороною нікчемного правочину, за яким їй було передане майно, а буде вона незаконним володільцем. Будь-який нікчемний правочин не створює для сторін прав та обов'язків щодо його виконання і свідчить, що сторони були і залишаються в становищі, яке існувало до вчинення такого правочину.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Приймаючи рішення про визнання вказаних угод недійсними, господарський суд по справі № 18/273-08 також посилався на ст. 207 ГК України, яке передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає апеляційну  скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Крім того в постанові Вищого господарського суду України від 19 лютого 2009 року зазначено, що відчуження майна особою, яка фактично не була його власником, є підставою для визнання відповідної угоди недійсною.

На підставі наведеного та керуючись статтями 99, 101-103, 105 ГПК України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності “Група “Віват”, місто Дніпропетровськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 липня 2009 року у справі №10/39-09, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Господарського суду України.

Головуючий                                                                       П.П. Павловський  

          Судді                                                                                В.В. Швець

                                                                                                         О.В. Чус

З оригіналом згідно

Помічник  судді                      О.В. Чабаненко