Рішення

від 02.10.2009 по справі 22/470

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

22/470

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/470

02.10.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Золотий Червонець»

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІФО Україна»

про                 розірвання договору та зобовязання вчинити дії

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача:                Давидок О.С. директор;

                              Савчук Т.В. (довіреність № 054 від 02.10.2009р.);          

від відповідача:    не з'явились;

В судовому засіданні 02.10.2009р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Золотий Червонець»(надалі ТОВ «ВКФ «Золотий Червонець», позивач) звернулось до суду з позовом про розірвання договору поставки від 27.08.2007р. укладеного між ТОВ «ДІФО Україна»та ТОВ «ВКФ «Золотий Червонець»у зв'язку з порушенням ТОВ «ДІФО Україна»пунктів 1.2, 4.1, 4.2 договору поставки від 27.08.2007р.. Також заявлені вимоги про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІФО Україна»(ТОВ «ДІФО Україна», відповідач) прийняти та обліковувати повернутий Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Золотий Червонець»товар відповідно до видаткової накладної (повернення) КЕ-0002 від 22.01.2008р..

У доповненнях та уточненнях до позовної заяви за вих. 80 від 28.09.2009р. позивач просив розірвати Договір поставки від 27.08.2007 №б/н та додаткову угоду №1 від 12.07.2007 року про зміну і доповнення до договору поставки від 27.08.2007 №б/н, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІФО Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Золотий Червонець»у зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІФО Україна»пунктів 1.2, 4.1, 4.2. Договору поставки від 27.08.2007 року №б/н, а також зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІФО Україна»прийняти та облікувати повернутий Товариством з обмеженою відповідальністю «ВКФ «Золотий Червонець»товар відповідно до видаткової накладної (повернення) №КЕ-0002 від 22.01.2008 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовував порушенням умов договору з боку відповідача, оскільки товар, відповідачем був наданий без належних сертифікатів  відповідності та з  відсутністю  інструкцій  на державній  мові,   що   унеможливило   його  реалізацію   споживачам.

З посиланням на порушення відповідачем пунктів 1.2, 4.1, 4.2 договору поставки від 25 травня 2007 року, позивач вважав наявними підстави розірвати договір та додаткову угоду №1 від 12.07.2007 року про зміну і доповнення до договору.

Акт складений ТОВ «ДІФО Україна»про дефекти повернутого товару та відношення ТОВ «ВКФ «Золотий Червонець»до пошкоджень товару без участі та без повідомлення представника ТОВ «ВКФ «Золотий Червонець», свідчить про порушення Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю (ТУ П-6) та якістю (ТУ П-7), затверджених постановами Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.65р. N П-6 і від 25.04.66р. № П-7 з урахуванням Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 "Про порядок дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР", статті 271 ГК України, Роз'яснення президії ВГСУ від 12.11.93 N 01-6/1205 (з наступними змінами) та Листа ВГСУ від 17.09.2003р. № 01-6/270 та ін..

Як стверджує позивач, товар ні ТОВ «ВКФ «Золотий Червонець», ні працівниками МЕТРО не розпечатувався, цілісність упаковки та її місткість не порушувалась, товар на якість та брак не перевірявся, транспортні накладні зі штемпелем «Прийнято з правом рекламації по кількості та якості»надані до матеріалів справи. В свою чергу товар був повернений на європалетах та запакований у плівку. Кожна одиниця товару була окремо запакована в коробках виробником даного товару.

Відповідно до частини 2 статті 666 ЦК України, якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд зобов'язати відповідача прийняти та облікувати повернутий позивачем товар відповідно до видаткової накладної (повернення) №КЕ-0002 від 22.01.2008 року.

  Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 01.10.2009р. наявна у матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. N 02-5/289  особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між відповідачем, як постачальником, та позивачем, як покупцем, 25.05.2007р. укладено договір поставки за умовами якого (п.1.1.) продавець зобов'язувався передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар, найменування, вартість та ціни якого будуть наведені та вказані в специфікаціях (додаток № 1).

Згідно з п. 1.2, 4.1, 4.2 договору постачальник зобов'язувався постачати товари у комплекті з документацією, що до них відноситься; зокрема, постачальник зобов'язувався постачати разом з товарами у необхідних випадках чинні сертифікати відповідності, сертифікати якості, гігієнічні сертифікати, ветеринарні сертифікати, інструкції з експлуатації тощо; зазначена документація повинна бути російською або українською мовами; якість, комплектність та технічні дані товару, що постачається мають відповідати вимогам ТУ, ГОСТ, ДСТУ; підтвердженням якості, комплектності та технічних даних товару є відповідний сертифікат виробника (сертифікат якості, сертифікат відповідності, гігієнічного висновку та ін.).

Спір між сторонами виник з приводу товару поставленого згідно накладних № РН-0001365 від 22.08.2007р., № РН-0001317 від 15.08.2007р., № РН-0001250 від 02.08.2007р., № РН-0000846 від 12.06.2007р., № РН-0001250 від 02.08.2007р., № РН-0001188 від 24.07.2007р., оскільки за твердженням позивача на поставлені товари не були надані інструкції на українській мові та не були надані сертифікати відповідності, у зв'язку з чим 20 листопада 2007 року на адресу ТОВ «ДІФО Україна»була офіційно направлена претензія-пропозиція.

Змістом вказаної претензії є викладення певних умов договору та положень Цивільного кодексу України, претензія не містить жодних посилань на конкретні первинні документи які підтверджують факт порушення відповідачем умов договору (за якими саме накладними, які саме товари були поставлені в порушення умов договору та зазначених у претензії норм законодавства), а є пропозицією  прийняти у 20-денний термін товар відповідно до супровідних документів що додаються.  

Додатком до претензії є акт здачі-прийняття товару в якому не вказано накладних за якими було поставлено такий товар але визначено кількість та найменування товару що підлягає поверненню, в тому числі:

HannsPree LCD ТЕЛ 32 YT07-32E1 (8 одиниць);

HannsPree LCD ТЕЛ 37 YT08-37E1 (12 одиниць);

HannsAppleGreen LCD TB 9, 6 (53 одиниці);

HannsNiniYellow LCD TB 9, 6 (60 одиниць);

HannsLion LCD TB 9, 6 (66 одиниць);

HannsTurtle LCD TB 9, 6 (60 одиниць);

HannsTeddyRed LCD TB 9, 6 (15 одиниць).

Товар   в   сумі   474   085, 20   грн.   був повернутий на склад ТОВ «ДІФО Україна», однак підписано документів про повернення товару тільки на суму 372 749, 02 грн., а частину товару згідно з актом складеним ТОВ «ДІФО Україна»№ДФ-00175 від 14.01.2008р. з додатком, де вказано перелік пошкоджень товару, не було прийнято останнім з тих підстав, що товар мав фізичні пошкодження та не мав первинної комплектації або товарного вигляду у зв'язку з халатним відношенням до нього.

Позивач в свою чергу, стверджує, що товар ні ТОВ «ВКФ «Золотий Червонець», ні працівниками МЕТРО не розпечатувався, цілісність упаковки та її місткість не порушувалась, товар на якість та брак не перевірявся, транспортні накладні зі штемпелем «Прийнято з правом рекламації по кількості та якості»надані до матеріалів справи. В свою чергу товар був повернений на європалетах та запакований у плівку. Кожна одиниця товару була окремо запакована в коробках виробником даного товару.

Посилаючись на положення договору (п. 8.3), частину другу ст. 651 ЦК України частину другу ст. 666 ЦК України, пункт 9 Роз'яснення президії ВАСУ від 12.11.93 №01-6/1205 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з поставкою продукції і товарів неналежної якості та некомплектних»стверджуючи, що відповідачем було порушено пункти 1.2, 4.1, 4.2 договору поставки від 25 травня 2007 року, позивач просить суд розірвати даний договір та додаткову угоду №1 від 12.07.2007 року про зміну і доповнення до договору.

Вимоги позивача про розірвання договору від 25.05.2007р. та додаткової угоди до нього не грунтуються на вимогах законодавства і не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В силу положень договору (п. 8.2) строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1 договору та закінчується 31 грудня 2008р. та може бути подовжений на новий строк за згодою сторін шляхом підписання сторонами додаткової угоди.

Як про те встановлено судом в ході розгляду справи, відповідної додаткової угоди про продовження строку дії договору від 25.05.2007р. між сторонами не укладалось, на вимоги суду (ухвала від 25.08.2009р.) такої до справи не представлено, відповідно станом на дату звернення позивача з позовом до суду, договір від 25.05.2007р. припинив свою дію внаслідок настання обумовленого строку, відповідно не є чинним станом на час вирішення спору.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору; закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Правові наслідки розірвання договору визначені у ст. 653 ЦК України та передбачають, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються,  а якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Таким чином, наведені положення закону передбачають розірвання існуючого договору, строк дії якого не закінчився та умови якого породжують виникнення прав та обов'язків для сторін, які внаслідок розірвання договору мають бути припинені.

Позивач, посилаючись на п. 8.2 договору, маючи на увазі п. 8.3, згідно з яким закінчення строку договору не звільняє сторони від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору, помилково вважає наявними підстави для розірвання договору, оскільки в даному випадку мова йде про обов'язок виконання зобов'язань та понесення відповідальності за порушення що мали місце під час дії договору.

Згідно з частиною першою ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Суду не надано доказів, що на товар який був поставлений згідно накладних № РН-0001365 від 22.08.2007р., № РН-0001317 від 15.08.2007р., № РН-0001250 від 02.08.2007р., № РН-0000846 від 12.06.2007р., № РН-0001250 від 02.08.2007р., № РН-0001188 від 24.07.2007р. відповідачем було представлено всі необхідні документи, оскільки  як стверджує позивач, не були надані інструкції на українській мові та не були надані сертифікати відповідності.

Пунктом 1, 2, частини 1 статті 664 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з п. 6.10 договору датою постачання є дата прийняття за кількістю та якістю товару, одержаного покупцем за видатковою накладною продавця.

          Таким чином, враховуючи, що товар згідно накладних, які підтверджують поставку, в тому числі частини товару від прийняття якого при поверненні відповідач відмовився, був поставлений на виконання договору від 25.05.2007р. та не відповідав умовам договору щодо наявності інструкції з експлуатації яка повинна бути російською або українською мовами, мало місце порушення продавцем обов'язку передати документи, що стосуються товару, а правові наслідки невиконання такого обов'язку визначені у ст. 666 ЦК України.

          Згідно зі ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

          В даному випадку направивши претензію-пропозицію від 20.11.2007р. позивач запропонував відповідачу у двадцятиденний термін прийняти товар відповідно до супровідних документів, тобто одразу відмовився від договору в частині прийняття таких товарів.

Відповідачем в свою чергу, частину товару було прийнято, а внаслідок виявлення пошкоджень окремих товарів було складено акт  №ДФ-00175 від 14.01.2008р. в додатку до якого визначено перелік товарів з описом пошкоджень, і відповідно по товарам які зазначені в переліку не було підписано накладних на повернення, тобто фактично не здійснено повернення товару поставленого за договором, від прийняття якого позивач відмовився.

Вимоги позивача про зобовязання відповідача прийняти та обліковувати повернутий товар відповідно до накладної (повернення) № КЕ-0002 від 22.01.2008р. задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку позивачем порушено порядок встановлений законом - ст. 666 ЦК України, що має наслідком відмову від договору, а договором таких наслідків не передбачено.

У п. 6.11 договору зазначено, що покупець має право повернути постачальнику товари, купівля або використання яких офіційно не дозволена владою внаслідок шкоди, яка завдається здоров'ю або безпеці, що при встановлених обставинах справи місця не мало.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має: виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Обов'язки сторін за договором від 25.05.2007р. визначені у розділі 2 договору, і такі не містять обов'язку продавця (постачальника) прийняти та обліковувати товар який повертається покупцем у випадку не передання разом з товаром документів що стосуються товару; не передбачено договором права покупця на відмову від договору в односторонньому порядку у випадку не передання документів що стосуються товару.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення, ця вимога повинна опиратись на підставу позову. В підставу позову не можуть входити такі обставини, які виступають доказами у справі, зокрема, факт підписання накладної на повернення товару та проведення її в обліку відповідача. З ними закон не пов'язує виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків. Вони лише підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які відносяться до підстав позову.  Крім того юридичні факти можуть встановлюватись господарським судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки та обґрунтованості вимог.

Підписання накладної на повернення товару та проведення її в обліку відповідача є підтвердженням наявності чи відсутності факту передачі однією стороною та прийняття іншою стороною предмету, що є лише доказом, а не окремим обов'язком щодо виконання сторонами договірних зобов'язань за договором.

Пунктом 6 статті 6 Господарського кодексу України передбачено заборону незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, а отже суд не може примусити суб'єкта господарювання підписати накладну чи провести її в обліку, оскільки це є втручання в його господарську діяльність, і, як наслідок, призводить до порушення його вільного волевиявлення (дана правова позиція також підтверджується постановою ВГСУ по справі № 6/516 від 15.11.2007 року, постановою ВГСУ по справі № 6/517 від 03.10.2007 року та постановами ВСУ від 16.09.2008 року по справі № 6/554-35/357 та від 30.09.2008 року по справі № 42/388).

Враховуючи все вищевикладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог по справі.

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після  закінчення  десятиденного  строку з дня  його  підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                                                       Р.І. Самсін

                                                                                    дата підписання рішення  09.10.2009