22/65
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
29.09.09 р. Справа № 22/65
Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.,
при секретарі Петровій Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТААН”, м.Київ,
до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліксір”, м.Донецьк,
про стягнення 5 319,26 грн.,
за участю уповноважених представників:
від позивача: Бай С.Е., довіреність від 08.01.2009 року,
від відповідача: не з'явився, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ІТААН”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліксір”, м.Донецьк, про стягнення 5 319,26, у тому числі 4907,19 грн. основного боргу, 314,06 грн. інфляційних витрат та 98,01 грн. 3% річних.
Позовні вимоги Позивача ґрунтуються на невиконанні грошового зобов'язання Відповідачем, яке виникло з договору, укладеного в порядку статті 181 Господарського кодексу України, спрощеним способом шляхом оформлення видаткових накладних, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування індексу інфляції та 3% річних.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав вимогу про сплату боргу, акт звірки станом на 01.09.2008р., видаткові накладні, банківську виписку.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує статтями 16, 526, 691, 610, 611, 614, 712, Цивільного кодексу України, ст. 173, 181 Господарського кодексу України, ст. 2, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу.
Представник Позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав заяву про відмову від позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат та 3% річних.
На підставі статті 22 ГПК України судом дану заяву прийнято, справу розглянуто з урахуванням її змісту.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, витребувані документи не надав.
Оскільки ухвали суду спрямовувались за адресою Відповідача заказною корреспонденцією, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.
Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.
Вислухавши в судовому засіданні представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В порядку частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують права та обов'язки, у сторін виникли означені цивільні права та обов'язки.
Позивач (Продавець) в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися у фактичній передачі товару, яка підтверджується видатковими накладним №К01-000132 від 10.04.2008р., К01-000327 від 05.05.2008р., К01-000662 від 10.06.2008р., К01-000756 від 19.06.2008р., К01-000133 від 10.04.2008р., К01-000326 від 05.05.2008р., К01-000956 від 16.07.2008р., К01-000934 від 18.07.2008р., К01-000661 від 10.06.2008р. на загальну суму 6 955,51грн., підписаними представниками обох сторін.
Зазначені видаткові накладні містять суть умов правочину поставки – найменування сторін, асортимент та вартість товару.
Дослідивши матеріали, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично укладений правочин за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить змісту видаткових накладних, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697ЦК України).
Таким чином, в силу статті 265 ГК України, статті 712 і 655 ЦК України та змісту видаткових накладних Позивач (Постачальник) зобов'язується передати у власність Відповідача (Покупця) товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити за нього визначену суму коштів.
Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем видаткові накладні є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім. Докази незгоди Покупця з належністю виконання Постачальником своїх зобов'язань щодо передачі товару суду не надавалися.
Відповідачем борг сплачено частково, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випіскою (а.с.23). Проте грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником на суму 4 907,19грн. на момент прийняття рішення суду не виконане. Наведене є порушенням статей 525 та 526 ЦК України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Позивачем до матеріалів справи додано лист (а.с.10), згідно з яким Позивач звернувся до Відповідача з вимогою про сплату боргу в сумі 4 907,19грн. Факт направлення зазначеного документу на адресу останнього підтверджується наявними в матеріалах справи поштовою квітанцію від 06.07.2009 року та описом вкладення у конверт (а.с.4).
Таким чином, строк виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару за видатковими накладними у Відповідача відповідно до норм статті 530 ЦК України з урахуванням поштового перебігу (5 днів) настав 18.07.2009 року.
На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 ГПК України покладаються на Відповідача.
Враховуючи викладене, на підставі ст.ст. 11, 525, 526, 549-551, 625, 655-697 ЦК України, ст. 118, 264-271 ГК України, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТААН”, м.Київ, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліксір”, м.Донецьк, про стягнення 4 907,19 грн. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліксір” (83000, м.Донецьк, пр.Дзержинського, 6, кв. 1, р/р 26008301000201 в ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 335571, ЄДРПОУ 20381010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТААН” (03151, м.Київ, вул. Волинська, 53, п/р 26004380830851 в Київській МФ АКБ „Укрсоцбанк” у м.Києві, МФО 322012, ЄДРПОУ 35378715) 4907,19 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Еліксір” (83000, м.Донецьк, пр.Дзержинського, 6, кв. 1, р/р 26008301000201 в ВАТ „ВТБ Банк”, МФО 335571, ЄДРПОУ 20381010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ІТААН” (03151, м.Київ, вул. Волинська, 53, п/р 26004380830851 в Київській МФ АКБ „Укрсоцбанк” у м.Києві, МФО 322012, ЄДРПОУ 35378715) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Повний текст рішення оголошено у судовому засіданні 29.09.2009 року.
6. Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
Суд | Господарський суд Донецької області |
Дата ухвалення рішення | 29.09.2009 |
Оприлюднено | 15.10.2009 |
Номер документу | 4991142 |
Судочинство | Господарське |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні