Постанова

від 06.10.2009 по справі 17/535

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

17/535

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.10.2009                                                                                           № 17/535

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Мойсик М.В. – представник за дов. № 14/38 від 09.01.2009р.

 від відповідача - Не з'явився;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва

 на рішення Господарського суду м.Києва від 20.07.2009

 у справі № 17/535 (суддя  

 за позовом                               Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Ледок"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 12559,26 грн.

 Суть рішення і апеляційної скарги:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва (надалі – позивач) подало позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледок» (надалі – відповідач), в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледок» орендну плату і плату за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкової території в сумі 12559,26 грн., а також просило покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2008р. позов було залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2008р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2008р. у справі № 17/535 скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.07.2009р. у справі № 17/535 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

          Рішення суду обґрунтоване приписами ст.ст. 525, 526, 759 та 752 Цивільного кодексу України з огляду на те, що розрахунок позивача індексації орендної плати не ґрунтується на умовах договору, а тому складений на його підставі розрахунок заборгованості з орендної плати є безпідставним; позивачем не було надано обґрунтований розрахунок заборгованості відповідача по сплаті комунальних послуг та не надано доказів в обґрунтування такої заборгованості.          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2009р. у справі № 17/535, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва. Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначив, що при розрахунку заборгованості було зроблено технічну помилку, а сума боргу складає 12971,89 грн., а не 12559,26 грн.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2009р. у справі № 17/535 скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду за №01-23/2/1 від 05.10.2009р. в зв'язку з виробничою необхідністю, розгляд апеляційної скарги у справі №17/535, було доручено колегії суддів під головуванням судді – Сотніков С.В., суддів Дзюбко П.О.,  Сулім В.В.

Відповідач письмовий відзив на апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва не надав, що відповідно до ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

В судове засідання Київського апеляційного господарського суду 06.10.2009р. представник відповідача не з'явився, проте він був належним чином повідомлений про місце та час розгляду апеляційної скарги, що підтверджується відміткою відділу діловодства на зворотному боці ухвали від 03.09.2009р.

Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні 06.10.2009р., Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно встановив Господарський суд міста Києва 23.08.2002р. Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва (орендодавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Ледок» (орендар) уклали договір № 5305ж оренди нежилого приміщення (надалі – Договір), відповідно до якого останньому було передано в орендне користування нежиле приміщення загальною площею 57,1 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 32,  для розміщення магазину продовольчих продуктів.

Пунктом 2.1 Договору строк оренди приміщення встановлений з 23.08.2002р. по 01.08.2007р.

Передача приміщення в користування відповідачеві підтверджується актом прийому-передачі.

Відповідно до розділу 3 Договору ставка орендної плати складає 3,5% від вартості майна, що на момент укладення договору становило 270,13 грн. на місяць. При цьому, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Крім орендної плати орендар компенсує орендодавцеві його фактичні витрати на утримання будинку і прибудинкової території (експлуатаційні витрати), пропорційно площі орендованого приміщення. До складу експлуатаційних витрати входять: нормативні витрати на 1 кв.м. орендованої площі, які розраховуються в середньому по відповідній ДЕЖ; плата за землю; площа прибудинкової земельної ділянки, яка пропорційна площі орендованого приміщення, становить 86,3 кв.м. Також, орендар зобов'язаний одночасно сплачувати орендодавцеві вартість фактично отриманих комунальних послуг за діючими тарифами (каналізація, водопостачання, газ, теплова енергія і т.д., крім електроенергії), а також вартість відшкодування внутрішньобудинкових мереж (3,48 грн. в місяць).

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що в разі зміни розміру орендної плати та інших платежів, передбачених договором, згідно постанов уряду та інших органів влади, орендна плата та інші платежі змінюються, починаючи з вказаного в постанові терміну і не потребують додаткового погодження сторонами.

Згідно із п.3.7 Договору орендар повинен сплачувати орендну плату та інші платежі незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно до 1 числа наступного місяця з послідуючим перерахуванням в наступному місяці, виходячи з індексу інфляції та фактичних витрат на експлуатацію жилого фонду. Податок на додану вартість сплачуються додатково у визначених законодавством порядку та розмірах (п.3.12).

У випадку закінчення строку дії договору, орендна плата та інші передбачені договором платежі сплачуються орендарем по день фактичної здачі приміщення по акту представникам орендодавця (п. 3.10).

До Договору був складений Додаток №3 «Розрахунок орендної плати в місяць згідно з розпорядженням №105 від 31.01.2000», відповідно до якого розмір орендної плати у перший місяць оренди становить 285,50 грн.

01.12.2003р. між сторонами була складена та підписана Додаткова угода про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення, згідно з якою був збільшений розмір орендної ставки до 5% та збільшений розмір орендної плати до 385,90 грн. на місяць. Термін дії даної Додаткової угоди встановлено з 01.12.2003р. по 01.08.2007р.  

01.01.2007р. також була підписана Додаткова угода про внесення змін до Договору, якою була орендна плата була встановлена в розмірі 10% від вартості майна і становила 771,80 грн. Термін дії цієї Додаткової угоди визначений з 01.01.2007р. по 01.08.2007р.

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що відповідач фактично користувався орендованим приміщенням до 10.10.2007р., що не заперечувалось представником відповідача та підтверджується актом від 10.10.2007р. У вказаному акті, примірник якого був наданий відповідачем по справі, зазначається, що на момент повернення приміщення орендодавцеві в ньому залишається холодильна вітрина та торгівельне обладнання в якості погашення заборгованості з орендної плати.

10.10.2007р.  представники позивача склали акт про те, що ними обстежено орендне приміщення ТОВ «Ледок» за адресою: м. Київ, вул. Виборзька, 32. При обстежені виявлено, що приміщення знаходиться в задовільному стані. Ключі знаходяться в ДЕЖ. При цьому невідомою особою додано: «приміщення вільне».

Позивач стверджує, що заборгованість відповідача з орендної плати та комунальних платежів за період з 01.06.2007р. по 10.10.2007р. становить 12971,89 грн., яка складається з наступного: борг по орендній платі – 7213,00 грн., пеня – 2261,00 грн., борг за комунальні платежі – 2004,89 грн., пеня – 1492,37 грн.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Зазначені обов'язки щодо виконання зобов'язання передбачені також ст.ст. 525 та 526 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості врегулювання відносин оренди комунального майна встановлені в Законі України «Про оренду державного та комунального майна». Зокрема, ст. 10 Закону встановлено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом) законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Згідно із ст. 18 цього Закону орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата за користування цілісним майновим комплексом підприємства, його структурним підрозділом не може перевищувати десяти відсотків вартості орендованого майна. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах умовами конкурсу може бути передбачено більший розмір орендної плати. Методика розрахунку, пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Згідно із ст. 21 Закону розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України. Як свідчать наявні в матеріалах справи докази сторони змінювали розмір орендної плати за взаємною згодою шляхом укладення додаткових угод до спірного договору.

Відповідно до ст. 20 Закону орендна плата встановлюється, як правило, у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватись у натуральній або грошово-натуральній формі.

Колегія, дослідивши спірний договір, встановила, що сторони не встановлювали інших форм сплати орендної плати ніж грошової, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату виключно грошовими коштами.

У статті 600 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Відповідач зазначає, що ним була погашена заборгованість за рахунок майна, яке було залишено в орендованому приміщенні. Колегія не приймає до уваги зазначене посилання з тих підстав, що відповідачем не було надано доказів того, що сторонами було вчинено дії, необхідні для припинення грошового зобов'язання за рахунок майна боржника, в тому числі оцінки майна, прийняття майна позивачем тощо.

Позовні вимоги ґрунтуються на твердженні позивача, що відповідач має заборгованість по орендній платі та комунальним платежам на загальну суму 12971,89 грн., яка виникла за період з 01.06.2007р. по 10.10.2007р., тобто по день фактичного звільнення приміщення орендарем.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач надав суду розрахунок орендної плати з врахуванням індексації за період з вересня 2002 року по жовтень 2007 року. З вказаного розрахунку позивача вбачається, що розмір орендної плати (включаючи ПДВ) в червні 2007р. становив 2197,79 грн., у липні 2007р. – 1488,20 грн., у серпні 2007р. – 1509,05 грн., у вересні 2007р. – 1518,10 грн., а також за 10 днів жовтня 2007р. – 500,48 грн.  

Відповідач проти розрахунку індексації орендної плати та розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заперечував повністю та стверджував, що у нього немає боргу за спірним договором.  

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, в силу приписів зазначеної норми на позивача по справі покладається обов'язок доведення наступних обставин, що мають значення для вирішення справи по суті: розмір орендної плати з урахуванням індексації, розмір комунальних платежів, загальну суму платежів, здійснених відповідачем протягом дії спірного договору. Враховуючи те, що протягом дії договору сторони неодноразово вносили зміни до спірного договору щодо розміру орендної плати, то відповідні розрахунки орендної плати мають враховувати внесені зміни.

Колегія дослідила матеріали справи та встановила наступне. Позивачем було надано суду першої інстанції акти звіряння розрахунків за договором, які не були підписані з боку відповідача. При цьому акти звіряння за період з 04.2007 року по 01.2008 рік та за період 04.2007 року по 12.2007 рік містять різні суми нарахувань невизначених платежів, а відомості щодо сплати відповідачем грошових коштів відрізняються, оскільки у першому зазначені виплати відповідача, а в іншому – ні. Крім того зазначені акти містять відомості про те, що позивачем як орендодавцем здійснювалися нарахування вже після фактичного звільнення відповідачем орендованого приміщення. Враховуючи вищезазначене, ці акти не можуть бути прийняті як належні та допустимі докази нарахувань та виплат за спірним договором.

Водночас, позивач у своїх поясненнях до позовної заяви та в апеляційній скарзі зазначає про те, що заборгованість виникла за період з червня 2007р. Однак, надані ним розрахунки свідчать про те, що відповідач здійснював оплату орендної плати у червні 2007 року в сумі 2000,00 грн., а у липні 2007 року - в сумі 1000,00 грн. Отже, додані до позовної заяви розрахунки не підтверджують твердження, що прострочення наступило з червня 2007 року. У цьому ж розрахунку, не зважаючи на твердження, що заборгованість виникла з червня 2007 року, розрахунок пені здійснюється з травня 2007 року.

Розрахунок суми заборгованості по орендній платі станом на 26.11.2007р. містить розмір орендної плати за червень 2007 року в сумі 771,80 грн. (а.с. 13), а станом на 20.11.2007р. – 1173,66 грн. (а.с. 52).

17.06.2009р. Позивачем було надано суду розрахунок суми заборгованості по орендній платі та розрахунок орендної плати ТОВ «Ледок» згідно договору № 5306ж (з врахуванням індексації) (а.с. 137-139). Колегія дослідила розрахунок орендної плати з врахуванням індексації та встановила наступне. Як правильно було встановлено судом першої інстанції позивач здійснив розрахунок орендної плати з урахуванням індексації всупереч умовам спірного договору, оскільки при розрахунку протягом всього строку дії договору використовувалися не ті розміри орендної плати, які фактично діяли в певні періоди дії договору, а лише той, який був встановлений сторонами за додатковою угодою до спірного договору від 01.01.2007р. на період з 01.01.2007р. по 01.08.2007р. Отже, нарахування індексації у розмірі, зазначеному в зазначеному розрахунку, здійснено неправомірно, а тому він не може бути прийнятим до уваги.

Колегія вважає за необхідне зазначити, що у розрахунку орендної плати з врахуванням індексації розмір орендної плати з врахуванням індексації за червень 2007р. становить 1213,47 грн. (а.с. 139). В той же час розрахунок суми заборгованості по орендній платі містить інший розмір орендної плати – 1173,66 грн., який був проіндексований за відповідний період, в результаті чого розмір орендної плати за червень 2007р. з індексацією за розрахунком становив 1831,50 грн. (а.с. 137). Отже, подані одночасно розрахунки позивача містять різні розміри орендної плати за один і той самий період.

Враховуючи суперечність поданих позивачем розрахунків орендної плати, суд має самостійно здійснити відповідні розрахунки за наявними у справі матеріалами. Колегія враховує також той факт, що додаток № 3 до спірного договору, яким встановлено розмір орендної плати в сумі 285,50 грн., не містить дати, а тому неможливо встановити, чи має застосовуватися при розрахунку орендної плати й такий розмір орендної плати та з якої дати.

Суд першої інстанції ухвалами зобов'язував позивача надати суду в обґрунтування розрахунку суми позовних вимог докази. Проте на порушення вимог суду та приписів ст. 33 Господарського процесуального кодексу України позивач не надав необхідних доказів. Внаслідок невиконання зазначених вимог матеріали справи не містять всіх необхідних доказів, які б забезпечили можливість судам першої та апеляційної інстанції здійснити самостійно розрахунок орендної плати за спірним договором, в тому числі з врахуванням індексації. Не було надано позивачем також на вимоги суду розрахунку та належних і допустимих доказів щодо розміру комунальних послуг. Крім того, позивачем не було надано доказів сплати орендної плати та комунальних платежів, через що суди першої та апеляційної інстанції не можуть самостійно здійснити розрахунок боргу відповідача за договором як з орендної плати, так і з комунальних платежів.

Враховуючи вищезазначене, колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що розрахунок індексації орендної плати є необґрунтованим, оскільки він не відповідає умовам спірного договору, а тому складений на його підставі розрахунок заборгованості з орендної плати є безпідставним.

Колегія також приймає до уваги той факт, що у зв'язку з неможливістю встановити за наявними матеріалами справи розмір орендної плати та комунальних платежів самостійно, для забезпечення об'єктивності розгляду справи та врахування інтересів всіх сторін Господарським судом міста Києва ухвалою від 20.10.2008р. було призначено судово-бухгалтерську експертизу, яка не була проведена через відмову позивача сплатити вартість виконання експертизи.

З огляду на зазначене, колегія погоджується із Господарським судом міста Києва, що позивачем не доведено обґрунтованості нарахованої відповідачу орендної плати та комунальних послуг, а тому вимоги про стягнення заборгованості з врахуванням пені в сумі 12971,89 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2009 року у справі № 17/535 було прийнято із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва задоволенню не підлягає.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначені підстави для скасування чи зміни рішення, зокрема, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи в суді першої інстанції, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача.

Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта, при задоволенні апеляційної скарги – на іншу сторону. Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

ПОСТАНОВИВ:

 1.          У задоволенні апеляційної скарги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом'янського району м. Києва відмовити у повному обсязі.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2009р. у справі № 17/535 залишити без змін.

3.          Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді