Постанова

від 01.10.2009 по справі 14/230-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/230-09

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2009 року                                    Справа №  14/230-09

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Чохи Л.В., Кузнецової І.Л.

секретар судового засідання Врона С.В.

представники сторін:

від відповідача: Клінкевич О.А., довіреність №14/13861 від 23.09.09,  представник;

від відповідача: Шевцова А.В., довіреність №14/1137 від 16.07.07,  представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судове засідання повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Cинтез, планування і технології” на ухвалу  господарського суду Дніпропетровської області  від  15.07.09р. у справі №14/230-09

за позовом приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Cинтез, планування і технології”, м.Луганськ

до відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 14 167 грн. 76 коп.

В С Т А Н О В И В:

В червні 2009 року приватне підприємство “Науково-виробнича фірма “Cинтез, планування і технології” (далі ПП “НВФ “Cинтез, планування і технології”) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відкритого акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (далі ВАТ “ІнГЗК”) про стягнення суми заборгованості 14 167, 76 грн., державного мита 141, 68 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2009р. (суддя Панна С.П.) провадження по справі №14/230-09 припинено на підставі п.5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з укладенням сторонами угоди про передачу спору на вирішення третейського суду. Повернуто ПП “НВФ “Cинтез, планування і технології” з державного бюджету України 141, 68 грн. сплаченого державного мита згідно платіжного доручення №107 від 22.05.2009р.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2009р. по справі №14/230-09 про припинення провадження по справі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на відсутність між сторонами третейської угоди про передачу спору до третейського суду; на зазначення в п. 10.2 договору поставки №2589-09 від 12.05.08р. лише про можливість розгляду спорів в Регіональному Третейському суді при Асоціації “Регіональна правова група”; на право сторони звертатися до компетентного суду, що закріплено в ч. 3 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України; на закінчення 31.12.2008р. терміну дії договору поставки.

В відзиві на апеляційну скаргу ВАТ “ІнГЗК” просить залишити ухвалу господарського суду Дніпропетровської області №14/230-09 від 15.07.09р. без змін, а скаргу позивача - без задоволення, враховуючи, що уклавши договір поставки, позивач погодився з усіма його умовами, в тому числі і з третейським затвердженням, що міститься в п. 10.2. договору.

Представник скаржника в судове засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду 01.10.09р. не з'явився, про час та місце судового засідання позивач повідомлений належним чином, клопотанням від 15.09.09р. позивач просить суд провести судове засідання без присутності представника ПП “НВФ “Cинтез, планування і технології”.

          Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

          Згідно п. 5 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Згідно ст.12 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди… Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

В пункті 10.2. розділу 10 договору поставки №2589-09 від 12.05.08р. між ПП “НВФ “Cинтез, планування і технології”, м.Луганськ та ВАТ  “ІнГЗК”, м.Кривий Ріг зазначено, що всі неврегульовані шляхом переговорів спори, розбіжності, вимоги і претензії, які виникають за даним договором або в зв'язку з ним, в тому числі, відносно його укладання, виконання, порушення його умов, припинення або визнання його недійсним, підлягають розгляду в Регіональному Третейському суді України при Асоціації “Регіональна правова група”, у відповідності з Регламентом зазначеного суду.

Проте, можливість звернення до третейського суду для вирішення спору –це право, а не обов'язок сторін.

Згідно ч. 2 ст. 5 Закону України “Про третейські суди”, спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

Як вбачається з цієї норми закону, наявність в договорі третейського застереження не може позбавити сторону права звертатися до компетентного суду до моменту звертання до третейського суду, а лише висловлює можливість звертання до третейського суду як альтернативний варіант вирішення спору.

Це підтверджує і ч. 3 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, де встановлено, що угода про відмову від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Крім того, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 01.06.2009р., тоді як 31.12.2008р. закінчився термін дії договору поставки №2589-09 від 12.05.08р. (п.11.3 договору). В пункті 11.3 договору також зазначено, що закінчення терміну дії договору не звільняє сторони лише від виконання тих зобов'язань, що залишились не виконаними.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду.

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин.

Обрання певного засобу правового захисту є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 Цивільного кодексу України.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що звернення фізичних та юридичних осіб до третейського суду є правомірним, якщо відмова від послуг державного суду відбулася за вільним волевиявленням сторін спору (Рішення у справі “Девір проти Бельгії” від 27 лютого 1980 року).

Враховуючи наведене, у місцевого господарського суду не було підстав для застосування п. 5 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 “Про державне мито” державне мито справляється із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови господарських судів, а  також заяв  про перегляд їх за нововиявленими обставинами.     

Державне мито в сумі 70, 84 грн., яке було помилково сплачене позивачем за апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду, підлягає поверненню з Державного бюджету України.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу приватного підприємства “Науково-виробнича фірма “Cинтез, планування і технології”, м.Луганськ задовольнити.           

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 15.07.2009 року у справі №14/230-09 скасувати.

          Справу №14/230-09 передати до господарського суду Дніпропетровської області для розгляду по суті.

          Повернути приватному підприємству “Науково-виробнича фірма “Cинтез, планування і технології”, м.Луганськ з Державного бюджету України  70, 84 грн. зайво сплаченого за подання апеляційної скарги по справі №14/230-09 державного мита, перерахованого за платіжним дорученням №161  від 29.07.2009р., яке знаходиться в матеріалах справи №14/230-09.

Виконання постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                           І.А. Сизько

Суддя                                                                                  Л.В. Чоха

Суддя                                                                                  І.Л. Кузнецова