Постанова

від 06.10.2009 по справі 49/119

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

49/119

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 06.10.2009                                                                                           № 49/119

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейд"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 27.05.2009

 у справі № 49/119 (суддя  

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче об'єднання "Промвпровадження"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейд"

 про                                                   стягнення 33988,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче об'єднання "Промвпровадження" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейд" про стягнення з відповідача 33 988,10 грн. заборгованості за підсумковою накладною № п-1962-р від 31.05.2008 на суму 10 293,00 грн., підсумковою накладною № п-2754-р від 30.06.2008 на загальну суму 9 685,20 грн., підсумковою накладною № п-2754-р від 30.06.2008 на загальну суму 19 296,90 грн., крім того 339,89 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 р. у справі № 49/119 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 28 988,10 грн. заборгованості, крім того 289,88 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 р. у справі № 49/119 скасувати та прийняти нове рішення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору місцевим Господарським судом міста Києва не було здійснено всебічного, повного і об'єктивного розгляду усіх обставин справи та неповно з'ясовано всі обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки, які викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, апелянт відзначає, що господарський суд не дослідив обставини наявності угоди, договору чи іншого правочини, на підставі якого у відповідача існує обов'язок прийняти та оплатити товар, не досліджено умови поставки товару та розрахунків між сторонами, а також не встановлено наявність у позивача довіреностей на отримання довіреностей.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейд" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2009 р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 27.05.2009 р. у справі № 49/119 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 06.10.2009 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Судове рішення цим вимогам не відповідає.

Зокрема, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 129 Конституції України та статті 42 Господарського процесуального кодексу України, однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. До прав сторін, зокрема, належать право брати участь у судових засіданнях; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

При вирішенні даного спору по суті, господарський суд першої інстанції не забезпечив відповідачу можливості реалізувати вказані процесуальні права, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2009 року № 49/119 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 13.04.2009 року.

Згідно статті 87 Господарського процесуального кодексу України рішення та ухвал розсилаються сторонам, прокурору, який брав участь в судовому процесі, третім особам не пізніше п'яти днів після їх прийняття або вручаються їм під розписку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Для ухвал про порушення провадження у справі передбачено особливості розсилання.

Так відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" викладено правову позицію, згідно з якою: до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій; - тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відзначає, що процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справ.

Колегією суддів Київського апеляційного господарського суду, позивач в позовній заяві зазначив дві адреси відповідача, а саме : юридична адреса – 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 21/2, адреса для листування – 03680, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 28, офіс 207.

Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали Господарського суду першої інстанції про порушення провадження у справі від 20.03.2009 надіслано, зокрема, відповідачу на адресу: 03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 21/2, рекомендованим листом 23.03.2009 року згідно з відміткою канцелярії суду на зворотній стороні оригіналу даної ухвали (а. с. 1) та конверту з поштовою відміткою - "по даному адресу фірма не зареєстрована" з неотриманою ухвалою.

13.04.2009 відбулося судове засідання з розгляду позовної заяви у даній справі, відповідач в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року розгляд справи відкладений на 13.05.2009 року о 10:00.

13.05.2009 відбулося судове засідання з розгляду позовної заяви у даній справі, відповідач в судове засідання не з'явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2009 року розгляд справи відкладений на 27.05.2009 року о 11:20.

Як вбачається з відмітки канцелярії суду на зворотній стороні ухвал Господарського суду міста Києва від 13.04.2009 року та від 13.05.2009 року, такі ухвала були направлені також на юридичну адресу відповідача.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів встановлено, що ухвали про порушення провадження в справі та про її відкладення надсилалися відповідачу лише за юридичною адресою, з зазначеною адреси ухвала про порушення повернулась на адресу суду. Суду першої інстанції про вказані обставини було відомо, проте на адресу фактичного місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві, процесуальні документи місцевого господарського суду не надсилались.

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судоустрій України" ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якого рівня.

Таким чином, в даному випадку є підстави для висновку, що відповідача не було повідомлено належним чином про час і місце засідання суду, про що свідчить відсутність у матеріалах справи зазначених доказів про вручення відповідачу як ухвали суду першої інстанції про порушення провадження, так і ухвал про відкладення розгляду справи. До того ж, розгляд справи за відсутності відповідача призвів до прийняття судового рішення в порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки судом не врахована позиція відповідача, не заслухано його доводів, не розглянуто доказів, які підтверджують його правову позицію.

Відповідно до п. 11 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 N 04-5/366 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України". Порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 6 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі і тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.

З огляду на вищевикладене та враховуючи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, зокрема оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню у відповідності пункту 2 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України незалежно від того, що воно є по суті правильним і обґрунтованим.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України повторно розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції  Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче об'єднання "Промвпровадження" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Рейд" товар - розчин вапняний М-4 ПК8, М-4 ПК12, що підсумковою накладною № п-1962-р від 31.05.2008 на суму 10293,00 грн., підсумковою накладною № п-2754-р від 30.06.2008 на суму  9685,20 грн. підсумковою накладною № п-3431-р від 31.07.2008 на суму  19296,90 грн. Загальна вартість поставленого товару складає  39 275,10 грн. Факт отримання відповідачем продукції за накладними підтверджується підписом повноважної особи відповідача, який скріплений печаткою юридичної особи відповідача.

За твердженням позивача, відповідач за поставлений товар розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 33988,10 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно частини 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Враховуючи те, що накладні, наявні в матеріалах справи, містять найменування продукції, її кількість, ціну, підписані представниками як позивача так і відповідача та скріплені їх печатками, апеляційний суд дійшов висновку, що між сторонами має місце факт укладання правочину на поставку розчину вапняного.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи, 18.11.2008 року та 21.11.2008 року позивачем рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача були направлені листи № 17/11-01 (а.с. 19 т. 1), № 20/11-01 (а.с. 22 т.1) з  вимогою щодо оплати вартості поставленого товару в розмірі 33988,00 грн. Відповідач дану вимогу залишив без відповіді та належного реагування, свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару не виконав, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми заборгованості в розмірі 33988,00 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив позивачу суму заборгованості в розмірі 5000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку від 13.05.2009 року, копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, приймаючи до уваги, що на момент вирішення спору по суті відповідач частково сплатив заборгованість в розмірі 5000,00 грн. за отриманий товар, Київський апеляційний господарський суд вважає, що провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем в порушення вищенаведених норм чинного законодавства не подано суду апеляційної інстанції будь-яких доказів на спростування обставин, які повідомлені позивачем.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 28988,10 грн. визнається Київським апеляційним господарським судом таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати, пов'язані з розглядом справи в господарському суді першої та апеляційної інстанціях, покладаються на сторони у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  49, 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 1.           Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейд" задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 року у справі N 49/119 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково –виробниче об'єднання "Промвпровадження" задовольнити частково.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейд" (03049, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, буд. 21/2, фактична адреса – 03680, м. Київ, вул. Предславинська,  буд. 28, офіс 207, код ЄДРПОУ 23511186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Промвпровадження" (01015, м. Київ,  вул. Московська, буд. 41/8, кв. 92 код ЄДРПОУ 21697910) 28 988,10 грн. заборгованості, крім того 339,89 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Припинити провадження у справі № 49/119 на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5000,00 грн.

5.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

6.          Матеріали справи № 49/119   повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді