Рішення

від 11.09.2009 по справі 10/366/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/366/09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.09                                                                                        Справа №  10/366/09

Суддя   

за позовом господарчої асоціації фермерів «НИВА»,  Запорізька область, Запорізькій район,  с. Івангород   

до селянське (фермерського) господарства «ЛЮСЯ», Запорізька область, Запорізькій район, с. Івангород

третя особа Державний реєстратор Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області

про визнання недійсним статуту

Суддя: Алейникова Т. Г.

Представники сторін:

від позивача:  Желтобрюхов В.В., довіреність б/н від 01.12.2008 р.

від відповідача: Ткаченко Д.С., довіреність б/н від 01.09.2009р.

від третьої особи: не з'явився  

ВСТАНОВЛЕНО:

Заявлено позов про визнання недійсним статуту селянського (фермерського) господарства «ЛЮСЯ»в першої редакції від 10.04.1995р. та в другої редакції 17.09.2007р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.08.2009 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі № 10/366/09 розгляд якої призначено на 11 вересня 2009 року о 10 год. 15 хвил.

11 вересня 2009 року прийнято та проголошено у повному обсязі рішення суду.

Позивач заявлені вимоги підтримав в повному обсязі і просить суд на підставі ст.ст. 2, 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.10.2008р.  визнати недійсним статут СФГ «ЛЮСЯ».  

В обґрунтування позову позивач пояснює, що пунктом 1.3. статуту СФГ «ЛЮСЯ»в редакції від 10.04.1995р. та пунктом 1.1. статуту СФГ «ЛЮСЯ»другої редакції від 17.09.2007р. зазначено, що: «Селянське (фермерське) господарство «ЛЮСЯ»зареєстроване на підставі Держаного Акту на право довічного успадкованого володіння землею № 100038 від 30.08.1992р. у розмірі 54, 3 га землі в межах відповідно з планом землекористування».

Однак зазначений Державний Акт на право довічного успадкованого володіння землею № 100038 від 30.08.1992р. ніколи не оформлювався та не був зареєстрований, а ні на ім'я Лиходід Олександра Павловича, а ні на СФГ «ЛЮСЯ». Крім того, до сьогоднішнього дня СФГ «ЛЮСЯ»не надало згаданий акт № 100038 від 30.08.1992р. до ГАФ «НИВА»та не передало відповідну земельну ділянку, чим порушує права позивача.

Відсутність такого акту є грубим порушенням Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», яким передбачені підстави та порядок реєстрації селянських фермерських господарств, а саме ст. ст. 2 та 9 зазначеного Закону та відповідно до Постанови Пленуму ВСУ № 13 від 24.10.2008р. є підставою для визнання такого статуту недійсним.

Відповідач проти позову не заперечував, зазначивши, що реєстрацію СФГ «ЛЮСЯ»у 1995 році проводив Лиходід Олександр Павлович, який на сьогоднішній день помер. Акт на право довічного успадкованого володіння землею № 100038 від 30.08.1992р.  на підприємстві  відсутній, надати його оригінал або копію не має можливості. Інших документів на земельну ділянку у СФГ «ЛЮСЯ»не має.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 31 липня 1992 року розпорядженням представника Президента України в Запорізької області № 133 від 31.07.1992р. була зареєстрована господарча асоціація фермерів «НИВА». До складу ГАФ «НИВА»увійшов відповідач - СФГ «ЛЮСЯ».

Селянське (фермерське) господарство «ЛЮСЯ» було зареєстроване розпорядженням Голови Запорізької районної ради народних депутатів від 10.04.1995р. за реєстровим № 168 –р.

Пунктом 1.3. статуту СФГ «ЛЮСЯ»в редакції від 10.04.1995р. зазначено, що: «Учредителем является гражданин Лиходед Александр Павлович, паспорт серия IX-ЖС № 638832, выдан ОВД Ленинского района г. Запорожье 28 сентября 1981г., прописан: г. Запорожье, ул. Запорожская, д. 1, кв. 179, согласно Государственного Акта № 100038 от 30.08.1992г. на право пожизненного наследуемого владения землёй в размере 54,3 га в границах в соответствии с планом землепользования».   

Пунктом 1.1. статуту СФГ «ЛЮСЯ»другої редакції від 17.09.2007р. зазначено, що: «Селянське (фермерське) господарство «ЛЮСЯ»зареєстроване на підставі Держаного Акту на право довічного успадкованого володіння землею № 100038 від 30.08.1992р. у розмірі 54, 3 га землі в межах відповідно з планом землекористування.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»(в редакції закону N 2009-XII від 20.12.91р.) селянське    (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які  виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

На ім'я голови селянського (фермерського) господарства

видається відповідно Державний акт на право приватної власності на

землю, Державний акт на право постійного  користування  землею.  З

ним укладається договір на тимчасове користування землею,  в  тому

числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно ст. 9 зазначеного Закону після одержання Державного акта на  право   приватної власності  на  землю,  Державного  акта  на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку.

Однак відповідного Державного акту або договору одержано чи укладено не було, а отже статут СФГ «ЛЮСЯ»не відповідає вимогам Закону України «Про селянське (фермерське) господарство».

Як вбачається з відповіді Запорізькій регіональній філії ДП ЦДЗК № 3260 від 10.09.2009р. відомості про наявність  Держаного Акту на право довічного успадкованого володіння землею на СФГ «ЛЮСЯ»- відсутні.

Постановою Пленуму ВСУ № 13 від 24.10.2008р. встановлено, що Статут юридичної особи за змістом частини другої статті 20 ГК є актом, який визначає правовий статус юридичної особи, оскільки він містить норми,  обов'язкові для учасників товариства,

його посадових осіб та інших працівників, а також визначає порядок затвердження та внесення змін до статуту.

Підставами для визнання акта, в тому числі статуту, недійсним є його  невідповідність  вимогам  чинного  законодавства  та/або визначеній законом компетенції органу,  який видав (затвердив) цей акт,  а  також  порушення  у  зв'язку  з  його  прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

З урахуванням вищевикладених обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.  Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним статут селянського (фермерського) господарства «ЛЮСЯ»(юридична адреса: Запорізький район, с. Івангород, вул.. Центральна, буд. 1, Код ЄДРПОУ 22154761) в першій редакції від 10.04.1995р. та в другої редакції 17.09.2007р.

Суддя:                                                              Алейникова Т. Г.