Рішення

від 02.10.2009 по справі 39/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/284

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/284

02.10.09

За позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо плюс»

до       Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра –Крим»  

про    стягнення  47937,34  грн.

                                                                                                           Суддя   Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Романов М.В. (довіреність № 7 від 30.07.2005 р.)  

Від відповідача: не з`явилися

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо плюс»(позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра –Крим» (відповідача) про стягнення 47937,34 грн. заборгованості за договором  № 264 від 01.08.2007 р.. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 43579,79 грн., суму пені у розмірі 3873,38 грн. за період з 19.12.2008 р. по 27.04.2009 р., суму 3 % річних у розмірі 484,17 грн. за період з 19.12.2008 р. по 27.04.2009 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач виготовив продукцію, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по оплаті виготовленої продукції виконав лише частково.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.09.2009 р. порушено провадження у справі № 39/284 та призначено справу до розгляду на 02.10.2009 р. о 10:20 год.

Представник позивача в судовому засіданні подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, зокрема, копію фіскального чеку № 3513 від 30.09.2009 р. з описом вкладення у якості доказів направлення копії позовної заяви і доданих до неї документів за адресою місцезнаходження відповідача: 03039, м. Київ, просп. 40-річчя Жовтня, 32, а також Правове обґрунтування розрахунку пені, відповідно до якого зазначив, що розраховував пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ відповідно до положень Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань».

Представник позивача в судовому засіданні також надав усні пояснення, відповідно позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи  повідомлений у встановленому порядку.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/284 від 15.09.2009 р. було направлене відповідачу за адресою його місцезнаходження, яка відповідає даним витягу з ЄДРПОУ № 21-10/4242 від 19.06.2009 р. Підтвердженням надсилання відповідачу названої ухвали суду є відповідна відмітка на її зворотньому боці.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за  наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача  та його відзиву на позовну заяву.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/284 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 02.10.2009 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні 02.10.2009 р., за згодою представника позивача оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

   ВСТАНОВИВ:

01.08.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо плюс»(позивач), визначеним як виконавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Довіра – Крим»(відповідач), визначеним як замовник, було укладено договір № 264 (надалі –Договір), відповідно до п. 1.1. якого, позивач зобов'язувався виготовити та передати у власність відповідача, а відповідач прийняти та оплатити поліграфічну продукцію  (надалі –продукція) у строки, кількості та порядку, передбачених даним договором.

Відповідно до п. 2.5 Договору відповідач зобов'язався оплатити отриману продукцію на умовах, вказаних у розділі 4 даного Договору.

Так, згідно п. 4.1 Договору оплата продукції замовником (відповідачем) здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позивача у наступному порядку: 100% від суми, передбаченої додатком або протоколом погодження ціни на протязі 14 банківських днів з моменту відвантаження продукції замовнику, якщо інше не передбачено у самому додатку або протоколі погодження ціни. Моментом відвантаження є дата, зазначена у видатковій накладній.

Відповідно до п. 2.6 Договору встановлено, що документацією, що оформляється у зв'язку з реалізацією даного Договору є: додатки або протоколи погодження ціни, видаткові та податкові накладні, довіреності на отримання продукції, багажні квитанції або інші транспортні накладні, рахунки –фактури, акти виконаних робіт.

Згідно зі Специфікацією, яка є додатком № 5 до Договору № 264 від 01.08.2007 р. (надалі –Специфікація), сторони погодили асортимент, ціни, кількість продукції, строк та умови оплати продукції, строк та умови поставки продукції, а також її загальну вартість у розмірі 82549,75 грн. (в т.ч. ПДВ). Зокрема, строк поставки продукції: на протязі 14 –ти днів з моменту затвердження оригінал –макету та 25 % передоплати, а умови оплати: на протязі 10-ти днів з моменту отримання продукції.

На виконання умов Специфікації позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 82549,75 грн. за наступними накладними:

-          накладною № 2041 від 03.12.2008 р. на суму 18 922,94 грн. (копія в матеріалах справи);

-          накладною № 2052 від 08.12.2008 р. на суму 63626,80 грн. (копія в матеріалах справи)

Як вбачається із матеріалів справи, спірну продукцію отримав представник відповідача (директор Гончар Ольга Григорівна) на підставі довіреностей  № 10 від 02.12.2008 р. та № 13 від 10.12.2008 р. (копії в матеріалах справи).

Крім того, про поставку позивачем та отримання відповідачем продукції на загальну суму 82549,75 грн., а також про те, що її якість повністю відповідає умовам Договору та замовник (відповідач) не має претензій до виконавця (позивача), сторони склали наступні акти приймання –передачі до Договору № 264 від 01.08.2007 р.:

-          акт приймання –передачі від 03.12.2008 р. на суму 18922,94 грн. (копія в матеріалах справи).;

-          акт приймання –передачі від 08.12.2008 р. на суму 63626,80 грн. (копія в матеріалах справи).

Вищенаведені акти приймання –передачі підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін.

Відповідач на виконання умов Специфікації здійснив передоплату продукції у загальній сумі 20070,00 грн. платіжними дорученнями № 188 від 26.11.2008 р. на суму 10570,00 грн. (а.с. 42) та  № 198 від 03.12.2008 р. на суму 9500,00 грн. (а.с. 43), про що не заперечує позивач (а.с. 20).    

Враховуючи, що відповідно до Специфікації кінцева оплата за поставлену продукцію здійснюється на протязі 10-ти днів з моменту отримання продукції, а продукція згідно накладної № 2041 на суму 18 922,94 грн. була отримана відповідачем 03.12.2008 р., а згідно накладної  № 2052 на суму 63626,80 грн. - 08.12.2008 р., строк кінцевої оплати за першою наведеною накладною настав 14.12.2008 р., а за другою накладною –19.12.2008 р.

Проте, зобов‘язання по кінцевій оплаті продукції відповідач виконав лише частково та не вчасно, а саме:

- 14000,00 грн. платіжним дорученням  № 211 від 18.12.2008 р. (а.с. 44);

-  4900,00 грн. платіжним дорученням № 44 від 03.02..2008 р. (а.с. 41).

У зв'язку з вищенаведеним у відповідача виникла заборгованість за поставлену позивачем продукцію у сумі 43579,79 грн. (основний борг) (82549,75 грн., загальна сума поставленої продукції за накладними - 20070,00 грн. - 14000,00 грн. -  4900,00 грн. = 43579,79 грн.).

Станом на час подання позову до суду заборгованість за продукцію у сумі 43579,79 грн. відповідач не оплатив.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що між сторонами по справі фактично укладений договір підряду (№ 264 від 01.08.2007 р.), а тому саме він та відповідні положення статей глави 61 ЦК України визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбачених ним підрядних робіт та їх оплати.  

Частиною 1 ст. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобовЧязується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику (ч. 2 ст. 837 ЦК України).

Судом встановлено, що накладні № 2041 від 03.12.2008 р. та № 2052 від 08.12.2008 р. на загальну суму 82549,75 грн., підписані уповноваженим представником відповідача на підставі довіреностей № 10 від 02.12.2008 р. та № 13 від 10.12.2008 р., свідчать про отримання продукції відповідачем, а тому приймаються судом у якості належного доказу по справі, а рівно, у якості доказу наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 43549,79 грн. з огляду на частковість розрахунків відповідача за Договором, зокрема за Специфікацією (82549,75 грн., загальна сума поставленої продукції за накладними - 20070,00 грн. - 14000,00 грн. -  4900,00 грн., суми часткових розрахунків за поставлену продукцію = 43579,79 грн.).

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав продукцію, але зобов‘язання по її оплаті виконав лише частково та з порушенням строків, погоджених у Специфікації, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 43579,79 грн.

З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 43579,79 грн. визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному розмірі.

Позивачем заявлені також вимоги про стягнення з відповідача 3873,38 грн. пені за період за період з 19.12.2008 р. по 27.04.2009 р.

Згідно ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

        Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

        У відповідності із ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов‘язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України (надаі –ГК України) також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Пунктом п. 5.3 Договору передбачено, що за несплату або оплату продукції не у повному обсязі замовник (відповідач) відшкодовує виконавцю (позивачу) збитки та всі витрати, які поніс останній, здійснюючи даний договір. Крім того, замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 5% від неоплаченої по даному договору суми за кожний день прострочки її оплати.

При цьому суд звертає увагу на приписи статей 1, 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»(надалі –Закон України).

Так, статті 1 Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Фактично позивач здійснив розрахунок пені за період з 19.12.2009 р. по 27.04.2009 р. (за 130 днів, т.т. за період, що не перевищує шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано) відповідно до накладних № 2041 від 03.12.2008 р. та № 2052 від 08.12.2008 р. із врахуванням розмірів фактичних платежів відповідача та періоду прострочки виконання грошового зобов‘язання за кожною з наведених накладних. у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України та ст. 3 Закону України.

Загальна сума пені до стягнення за розрахунком позивача становить 3873,38 грн. Згідно Постанови Національного банку України від 21.04.2008 р. № 107, Листа Національного банку України від 16.02.2009 р. № 14-011/778-2395 у зазначений позивачем для нарахування пені період (з 19.12.2009 р. по 27.04.2009 р.) облікова ставка НБУ становила 12,0%, яку позивач і застосовував при обчисленні пені, оскільки розмір пені, встановлений за згодою сторін у п. 5.3 Договору перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищенаведене, а також, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 3873,38 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, позивач просить суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 484.17 грн. за період з 19.12.2008 р. по 27.04.2009 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму ЦК України, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру трьох процентів річних (додаток № 3 до позовної заяви «Розрахунок суми 3% річних»), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 484,17 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 479,37 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 509, 525, 526, 549, 611, 625, 837 ЦК України,  ст. 230, 232 ГК України, ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

              Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Довіра –Крим»(03039, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 32, ідентифікаційний код 35139117, р/р 26008380776321 в Київському обл. філіалі АКБ «Укрсоцбанк», МФО 321013) з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліграфічне підприємство «Фоліо плюс»(61001, м. Харків, пл. Повстання 7/8; ідентифікаційний код 30510263; рахунок № 26002026814065 в ХФ «Укрексімбанк»м. Харків, МФО 351618) 43579,79 грн. (сорок три тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 79 коп.) основного боргу, 3873,38 грн. (три тисячі вісімсот сімдесят три гривні 38 коп.) пені, 484,17 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 17 коп.) 3% річних, 479,37 грн. (чотириста сімдесят девЧять гривень 37 коп.) держмита та 312,50 грн. (триста дванадцять гривень 50 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         2. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

 Суддя                                                                                                 Гумега О.В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.10.2009 р.