Рішення

від 11.11.2010 по справі 2-1654-10

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 2-1654-10

2-1654-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2010 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Шаповал Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умані справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з ОСОБА_3 треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посилаючись на те, що 2 лютого 2006 року, приблизно о 6 год. 40 хв., ОСОБА_4 керуючи автомобілем „ОСОБА_6 310 ДВ» , д.н.з 027-80 КА, рухаючись зі швидкістю більш як 60 км. на годину, на проїзній частині по вул. Газопровідній зі сторони проспекта Правди, в напрямку вул. Стеценко в м. Києві, порушив вимоги п.п. 12.1, 12.4, п. В»вВ» 14.2 ПДР України, здійснив зіткнення з автобусом „БогданВ» , д.н.з 054-58 КА, яким він керував та рухався в зустрічному напрямку, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Водій ОСОБА_4 знаходився в трудових відносинах з відповідачкою і під час вчинення ДТП виконував трудові обов'язки. ОСОБА_3 належав автомобіль „ОСОБА_6 310 ДВ» , д.н.з 027-80 КА, на підставі договору оренди від 20 січня 2004 року, укладеного з орендодавцем ОСОБА_5, якому даний автомобіль належав на праві власності. Постановою Подільського районного суду м. Києва, від 21 липня 2009 року, водія ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст. 49 КК України, з нереабілітуючої підстави, у зв'язку із закінчення строків давності, а заявлений цивільний позов залишено без розгляду. Вчиненим злочином йому заподіяно матеріальну шкоду, так як унаслідок ДТП його було прооперовано і він вісім місяців знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, а в даний час знаходиться під наглядом лікарів. Під час лікування купував ліки, оплачував проведення діагностики, рентгенограм на суму 268,15 гривень. Згідно висновку МСЕК йому рекомендоване санаторно-курортне лікування, яке згідно наданої довідки коштує 8160 гривень. Крім того, лікуючись він не міг працювати, втрачений заробіток складає за вісім місяців 16980 гривень, таким чином йому причинено матеріальної шкоди на загальну суму 25408,15 гривень. Також ДТП було завдано моральної шкоди, яка полягає в отриманій психологічній травмі, моральних та фізичних страждань, тривалим лікуванням, перенесеній хірургічній операції, припиненням трудової діяльності, в даний час вирішується питання щодо його інвалідності. Моральну шкоду оцінює в сумі 50000 гривень. Вказані наслідки знаходяться в причинному зв'язку з вчиненою ОСОБА_4 ДТП, але так як ОСОБА_3 володіла автомобілем „ОСОБА_6 310 ДВ» , д.н.з 027-80 КА, на відповідній правовій підставі, тобто договору оренди, то вона є відповідачем і зобов'язана відшкодувати завдані збитки.

Відповідачка ОСОБА_3 подала заперечення проти позову ОСОБА_2, посилаючись на те, що вона є лише орендарем а не власником транспортного засобу, тому є неналежним відповідачем по справі, зобов'язання щодо відшкодування шкоди повинен нести орендодавець ОСОБА_5, так як він є власником автомобіля „ОСОБА_6 310 ДВ» , д.н.з 027-80 КА. ОСОБА_3 належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Треті особи: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в судове засідання не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити та пояснив, що йому було заподіяно тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості внаслідок ДТП, яка сталася з вини водія автомобіля "ОСОБА_6 310 Д", д.н.з 027-80 КА, ОСОБА_4 2 лютого 2006 року. Після ДТП він тривалий час лікувався, на що витратив власні кошти, не мав можливості працювати, так як був непрацездатний, в даний час йому необхідно пройти санаторно-курортне лікування. Він вважає, що відшкодувати матеріальну та моральну шкоду зобов'язана ОСОБА_3, тому що вона володіла автомобілем на основі договору оренди, яким керував ОСОБА_4, крім того останній знаходився в трудових відносинах з відповідачкою. Він не заперечує проти заочного розгляду справи на підставі наявних матеріалів справи, без участі відповідачки та третіх осіб, які в судові засідання не з'явилися.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, судом встановлено, що 2 лютого 2006 року, близько 6 год. 40 хв. ОСОБА_4 керуючи автомобілем „ОСОБА_6 310 ДВ» , д.н.з 027-80 КА, рухаючись зі швидкістю більш як 60 км. на годину, на проїзній частині по вул. Газопровідній зі сторони проспекта Правди, в напрямку вул. Стеценко в м. Києві, порушив вимоги п.п. 12.1, 12.4, п. В»вВ» 14.2 ПДР України, здійснив зіткнення з автобусом „БогданВ» , д.н.з 054-58 КА, яким керував ОСОБА_2 та рухався в зустрічному напрямку, внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, позивач по даній справ - ОСОБА_2, отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Порушення водієм ОСОБА_7 ПДР України знаходиться в причинному зв'язку з виникненням даної ДТП та її наслідками, що підтверджується постановою Подільського районного суду м. Києва, від 21 липня 2009 року. Згідно вказаної постанови, третю особу по даній справі - ОСОБА_4, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, але звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, з нереабілітуючої підстави, у зв'язку із закінчення строків давності, а заявлений ОСОБА_2 цивільний позов залишено без розгляду.

Автомобіль „ОСОБА_6 310 ДВ» , д.н.з 027-80 КА, належить на праві власності ОСОБА_5, а право володіння транспортним засобом, на момент вчинення ДТП, належало відповідачці по справі - ОСОБА_3, на праві договору оренди, що підтверджується договором оренди від 20 січня 2004 року, укладеного орендодавцем ОСОБА_5 з орендарем ОСОБА_3

Згідно характеристики, виданої головним інженером СПД ОСОБА_3, від 28.09.2006 року, ОСОБА_4 працював на маршруті № 230, водієм у ПП ОСОБА_3 з 4 серпня 2004 року по 2 лютого 2006 року.

Відповідно Постанови Пленуму Верховного Суду України, № 6, від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкодиВ» , джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має

наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояву їх шкідливих властивостей.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не

несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор).

За таких обставини, суд вважає, що ОСОБА_3 є належним відповідачем по справі і зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду, оскільки відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі, в тому числі на підставі договору оренди, володіє транспортним засобом, утримання якого створює підвищену небезпеку.

ОСОБА_2, внаслідок зазначеної ДТП, було заподіяно матеріальну шкоду, яка складається з витрат на придбання ліків, анестезуючих, перев'язочних матеріалів, проведення діагностики, рентгенограм на суму 268 гривень 15 копійок, що підтверджується списком витрат на лікування ОСОБА_2 затвердженого завідуючим травматологічним відділенням Уманської міської лікарні, також позивачу рекомендовано санаторно-курортне лікування в санаторії захворювання опорно-рухового апарату м. Саки в ДП „Спеціалізований спинальний санаторій ім. НН БурденкоВ» , що підтверджується довідкою № 97, від 05.08.2010 року, виданої Уманською міською лікарнею, вартість путівки складає 8160 гривень, що підтверджується рахунком-фактурою вказаного санаторію, № С/М-000121, від 7 серпня 2009 року. Крім того, позивач, в зв'язку з непрацездатністю, втратив заробіток за вісім місяців непрацездатності, з 2 лютого по 2 жовтня 2006 року, в сумі 16980 гривень, що підтверджується довідкою Уманської ОДПІ від 22.06.2006 року, № 15818/17.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, як регламентує стаття 1188 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України, фізична або юридична особа, яка завдала шкоди ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток, втрачений ним в наслідок втрати або зменшення працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди на суму, яку зазначає позивач, обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню, оскільки наслідки, що наслати, знаходяться в прямому причинному зв'язку з вчиненою ОСОБА_4 дорожньо-транспортною пригодою.

В частині стягнення моральної шкоди, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вимог розумності і справедливості, тяжкості ушкодження здоров'я, характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення працездатності позивача та ступеня вини ОСОБА_4, оскільки відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а як встановлено в судовому засіданні, унаслідок ДТП вчиненої 02.02.2006 року ОСОБА_4, ОСОБА_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді відкритого 2-ст. осколкового перелому лівого наколінника зі зміщенням уламків, які відносяться до середнього ступеня тяжкості, ОСОБА_2 переніс хірургічну операцію, під час якої видалено частину лівого наколінника і він тривалий час знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, по даний час знаходиться під наглядом лікарів, що підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: випискою з медичної картки № 3226 травматологічного відділення № 2 швидкої медичної допомоги Київської міської клінічної лікарні, випискою з історії хвороби № 726, травматологічного відділення Уманської міської лікарні, листками непрацездатності, довідкою № 97, від 05.08.2010 року, виданою Уманською міською лікарнею. ОСОБА_2 змушений припинити трудову діяльність внаслідок часткової втрати працездатності, даний факт підтверджується довідкою Уманської ОДПІ від 22.06.2006 року, № 15818/17. Вказані наслідки знаходяться в прямому причинному зв'язку з вчиненою ДТП ОСОБА_4

В постанові Пленуму Верховного Суду України, № 6, від 27.03.1992 року „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкодиВ» , підпункті д), п.19, зазначено, що при стягненні сум витрат на придбання путівки на санаторно-курортне лікування суд повинен зазначити в рішенні, що присуджені суми підлягають перерахуванню відповідній організації, яка має надати ці послуги потерпілому, а згідно рахунку фактури від 7 серпня 2009 року, організацією, яка надає відповідні послуги, є ДП „Спеціалізований спинальний санаторій ім. академіка НН БурденкоВ» , вартість путівки складає 8160 гривень.

Відповідно ст.ст. 23, 1166-1168, 1187, 1188, 1195 України та керуючись ст.ст. 10, 58, 60, 88, 224-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 17248 гривень, 15 копійок, моральну шкоду в сумі 5000 гривень та кошти в сумі 8160 гривень на рахунок: р/р 26005174270500, МФО 351005 м. Харків, код ЕДРПОУ 32369954, АКІБ „УкрСиббанкВ» , дочірнього підприємства „Спеціалізований спинальний санаторій імені академіка ОСОБА_8В» .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 504,08 гривень та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем, протягом десяти днів, з дня отримання його копії.

Головуючий: .