Рішення

від 01.10.2009 по справі 7/95-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/95-38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ       

                                                       РІШЕННЯ  

Від  "01" жовтня 2009 р.                                             по справі  № 7/95-38

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія Дортранс”, м. Київ

до відповідача: дочірнього підприємства “Волинський облавтодор”ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України””, м. Луцьк

про стягнення 2421204,46 грн.

                                                                                                                    Суддя  Шум М. С.

Представники:   

від позивача: Марченко І. В., представник (дов. від 23.05.2009р.)

          від відповідача: Лапковський О. Ю., юрисконсульт (дов. №67 від 13.10.2008р.)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач –товариство з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія Дортранс” просить суд стягнути з відповідача - дочірнього підприємства “Волинський облавтодор”ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”” 2421204,46грн. в т.ч. 2273051,34 грн. заборгованості за поставлений товар на підставі договору поставки №02/06/59 від 02.01.2006р. та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) по перевезенню, 130404,64 грн. пені, 17748,48 грн. 3% річних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позов просить суд позов залишити без розгляду, при цьому посилаючись на п. 10.1. договору поставки та кризову ситуацію в яка склалася в Україні, як на підставу неможливість виконання зобов'язання за договором.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, ВСТАНОВИВ:

02 січня 2006р. між товариством з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія Дортранс” та дочірнім підприємством “Волинський облавтодор” ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”” укладено договір поставки №02/06/59.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупця (відповідача) товар, а покупець зобов'язується, в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти товар та оплатити його.

На виконання умов договору поставки позивач поставив відповідачу товар згідно представлених видаткових накладних (а.с. 55-88) та надав послуги по перевезенню згідно актів здачі-приймання робі (надання послуг).

Пунктом 5.1 договору поставки передбачено, що покупець здійснює оплату за поставлений товар на протязі 45 днів з дати отримання товару.

У грудні 2008р. між сторонами проведено звірку взаємних розрахунків, на підставі чого складено акт звірки взаємних розрахунків та відповідно до якого відповідачем погоджено борг у розмірі 2541840,54 грн.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В порушення умов договору поставки, відповідач вартість отриманого товару оплатив частково.

Заборгованості відповідача на день розгляду справи складає 2273051,34 грн., не спростована представником відповідача у судовому засіданні та підтверджується рахунками фактури, видатковими накладними, актом звірки та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Доказів, які б спростовували цю заборгованість або доказів її оплати відповідач суду не подав.

Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення з відповідача 2273051,34 грн. заборгованості за переданий йому товар та надані послуги по перевезенню, обґрунтована і підлягає до задоволення.

Разом з цим з відповідача за прострочення платежу відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України, 230-232 ГК України, п.9.1. договору поставки та наданого розрахунку слід стягнути 130404,64грн. пені.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На цій підставі позивачем правомірно заявлено до стягнення 17748,48 грн. 3% річних у відповідності до представленого розрахунку.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті державного мита в сумі 24212,04 грн. та платежу за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 509, 526, 599, 625 ЦК України, ст.ст. 144, 173, 193, 230-232 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства “Волинський облавтодор”ВАТ “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”” (м. Луцьк, вул.. Ковельська, 41, код ЄДРПОУ 32035139) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортна компанія Дортранс” (м. Київ, пр.. Правди, 9В/24, код ЄДРПОУ 31361645) 2273051,34грн. заборгованості, 130404,64грн. пені, 17748,48грн. 3% річних, всього 2421204,46грн., та 24212,04грн. в повернення витрат по сплаті державного мита, 236 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

                    Суддя                                                                                       М.С. Шум

Дата виготовлення повного

тексту рішення 08.10.2009р.